Рішення № 102611213, 14.01.2022, Харківський районний суд Харківської області

Справа №635/4774/20

Провадження по справі № 2/635/165/2022

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2022 року смт. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Березовської І.В.,

секретар судового засідання - Кондратенко Л.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - Безлюдівська селищна рада Харківського району Харківської області,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області про встановлення факту, що має юридичне значеннята визнання права власності в порядку спадкування за законом,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , в інтересах якої на підставі ордеру про надання правничої (правової) допомоги діє представник - адвокат Константинова Г.В., звернулась до суду з позовом до Безлюдіської селищної ради Харківського району Харківської області, яким в остаточній редакції просила встановити факт проживання ОСОБА_1 однією сім`єю з ОСОБА_3 в період з 15 грудня 2004 року по 26 січня 2020 року та визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 36,8 кв.м., житловою площею 20,5 кв.м, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування заяви позивач зазначає, що з ОСОБА_3 вона перебувала в зареєстрованому шлюбі. 15 грудня 2004 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського районного управління юстиції Харківської області України шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було розірвано. Після розірвання шлюбу сторони продовжили проживати спільно в однієї квартирі, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, спільно приймали участі у придбанні майна для спільного користування, спільно утримували житло, проводили ремонтні роботи за спільні кошти. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті відкрилася спадщина на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 . Позивач звернулась з заявою про прийняття спадщини до Харківської районної державної нотаріальної контори, як спадкоємець четвертої черги. Інших спадкоємців, які б прийняли спадщину або претендують на неї, немає. Постановою державного нотаріуса Харківської районної державної нотаріальної контори Харківської області від 01 серпня 2020 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 в зв`язку з відсутністю документа, що підтверджує факт проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 не менше як п`ять років, що і стало підставою для звернення ОСОБА_1 до суду.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 07 серпня 2020 року провадження по справі відкрито в порядку загального позовного провадження, справа призначена до розгляду в підготовчому засіданні.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 28 жовтня 2020 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Константинової Г.В. про витребування доказів з Харківської районної державної нотаріальної контори Харківської області.

Ухвалою Харківського району Харківської області, постановленою без видалення судді до нарадчої кімнати, від 03 березня 2021 року прийнято позовну заяву ОСОБА_1 про збільшення розміру позовних вимог та замінено первісного відповідача Васищевську селищну раду Харківського району Харківської області на належного - Безлюдівську селищну раду Харківського району Харківської області.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 03 березня 2021 року підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом закрито, справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 12 серпня 2021 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів з Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Харківському району та місту Люботину Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків).

Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Константинова Г.В. належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи,в судове засідання не з`явилися,від представника позивача до суду надійшла заява, в якій вона просила розглядати справу за її відсутності,позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача - Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, до суду надійшла заява голови Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області Кузьмінова М.М. про розгляд справи без участі представника селищної ради за наявними у справі доказами.

Суд, вислухавши покази свідків, допитаних в порядку ч.8 ст. 223 ЦПК України, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 , зареєстрована на праві спільної сумісної власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ,що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим Відділом приватизації КП «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» 07 грудня 2006 року та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 12805040 від 07 грудня 2006 року.

Статтею 368 ЦК України передбачено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ст.370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Пунктом 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» передбачено, що частка суб`єкта права спільної сумісної власності визначається зокрема, при поділі майна, виділі частки зі спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, серія НОМЕР_1 , виданим виконкомом Васищевської селищної ради Харківського району Харківської області.

Відтак, після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_1 у встановленому законом порядку звернулась до державного нотаріуса Харківської районної державної нотаріальної контори Харківської області із заявою про прийняття спадщини як спадкоємець четвертої черги.

Постановою державного нотаріуса Харківської районної державної нотаріальної контори Харківської області від 01 серпня 2020 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 в зв`язку з відсутністю документа, що підтверджує факт проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 не менше як п`ять років до відкриття спадщини.

Відповідно до повідомлення завідувача Харківської районної державної нотаріальної контори Харківської області Кормілець Ю. від 01 грудня 2020 року №3737/02.14, після ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на день смерті мешкав та постійно був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , на протязі шестимісячного строку з дня смерті спадкодавця, із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори звернулась ОСОБА_1 . Заяви від інших спадкоємців до нотаріальної контори не надходили. Свідоцтва про право на спадщину державна нотаріальна контора після вказаного спадкодавця не видавала.

У відповідності до ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як вбачається з акту депутата Васищівської селищної ради по округу Золотоверхого Д.М. від 23 червня 2020 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 фактично проживали у цивільному шлюбі після розлучення в 1997 році по день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 в однокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_2 та вели спільне господарство.

Під час судового засідання факт постійного проживання позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_4 підтвердили допитані свідки.

Так, свідок ОСОБА_5 , пояснила, що вона давно знає ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , вони разом отримували квартири та працювали разом з ОСОБА_1 . Часто спілкувалися та ходили один до одного в гості. Їй відомо, що ОСОБА_1 зверталась про розірвання шлюбу, оскільки ОСОБА_3 на той час дуже пив. Після він змінився і ОСОБА_1 та ОСОБА_3 так і залишились проживати однією сім`єю, вели спільне господарство, робили спільно ремонтні роботи. ОСОБА_3 завжди віддавав заробіток ОСОБА_1 , оскільки остання сплачувала комунальні витрати та займалась придбанням продуктів. Значні покупки, як то меблі, техніку вони робили спільно.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що знає позивача та померлого ОСОБА_3 як сім`ю з 2004 року, проживає поруч з ними у сусідньому будинку, товаришувала з ними. Їй відомо, що у ОСОБА_3 близьких родичів не має. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали однією сім`єю по день смерті останнього. Свідок приходила до них у гості, спілкувались, справляли спільні свята. ЇЇ чоловік дружив з померлим ОСОБА_3 . Їй взагалі не було відомо, що вони розірвали шлюб та не є чоловіком та дружиною. Квартира, в якій проживає позивач є однокімнатною та оснащена одним спальним містом. Їй відомо, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 робили спільні покупки та її сім`я їм інколи допомагала. Перед смертю ОСОБА_3 дуже хворів і ОСОБА_1 за ним доглядала, купувала ліки, а після особисто хоронила його. Вона також була на похоронах.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснила, що товаришує з ОСОБА_1 тривалий час. Їй відомо, що ОСОБА_1 отримала квартиру АДРЕСА_1 , працюючи в Темнівській виправній колонії, потім її приватизувала. ОСОБА_1 перебувала з ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі, який вони в подальшому розірвали через зловживання ОСОБА_3 алкогольними напоями, проте вони залишилися проживали разом однією сім`єю. Після розірвання шлюбу ніхто з них не був одружений з іншими особами, вони вели спільне господарство, разом жили увесь час, після смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_1 його поховала.

Згідно роз`яснень Верховного Суду України у листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01 січня 2012 року, доказами, які свідчать про факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо). Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із "подружжя", свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Конституційний суд України у своєму рішенні від 3 червня 1999 року у справі № 1-8/99 зазначив, що обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто: наявність спільних витрат, спільний бюджет, спільне харчування, купівля майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інші обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Факт наявності спільних витрат, спільного бюджету та участі у витратах на утримання житла ОСОБА_1 та померлого ОСОБА_3 підтверджується наданими до суду квитанціями про оплату за комунальні послуг, копією свідоцтва про право власності на житло, актом депутата, поясненнями допитаних свідків.

Відповідно до ч.2 ст. 3 Сімейного кодексу України та п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30 травня 2008 року сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї») визначено таку обов`язкову ознаку члена сім`ї, як ведення спільного господарства.

Судом встановлено, що заявником отримано свідоцтво про смерть ОСОБА_3 , проведено його поховання, що підтверджується показаннями допитаних свідків.

Згідно вимог ч. 4 СК України сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Поняття сім`ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов`язкової ознаки сім`ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбу. Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.

Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв`язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» суд визначив, що «поняття сім`ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв`язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».

Як вбачається з інформації Харківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському району Харківської області Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) №1545-22.13-09 від 28 серпня 2022 року, актовий запис про шлюб на ОСОБА_3 відсутній.

Згідно копії паспорту серії НОМЕР_2 , виданого 17 серпня 2013 року Харківським РВ ГУДМСУ в Харківській області, ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі не перебувала.

За вказаних обставин, аналізуючи підстави заявлених вимог, норми цивільного права у їх застосуванні до правовідносин, що склалися між сторонами, всебічно та повно оцінивши наявні докази, суд приходить до висновку про наявність підстав для встановлення факту, що має юридичне значення - проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 15 грудня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно зі ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла до інших осіб.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ст. 1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків зміни черговості одержання права на спадкування.

Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Виходячи з приписів ст. 16 ЦК України це право підлягає захисту в судовому порядку.

Оскільки визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, котрий має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, враховуючи те, що нотаріусом відмовлено у вчинені нотаріальної дії щодо видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину на частку квартири після смерті ОСОБА_3 , беручи до уваги, що позивач є спадкоємцем четвертої черги та прийняла спадщину у строки, визначені ч. 1 ст. 1270 ЦК України, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання за нею права власності на 1/2 частину спірної квартири в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 ґрунтуються на вимогах закону та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 247, 263-265, 315,319, 1264, 1270 ЦПК України, суд-

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області про встановлення факту, що має юридичне значеннята визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 15 грудня 2004 року по 26 січня 2020 року.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 36,8 кв.м., житловою площею 20,5 кв.м, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач - Безлюдівська селищна рада Харківського району Харківської області, код ЄДРПОУ 04396555, місцезнаходження: Харківська область, Харківський район, смт. Безлюдівка, вул. Зміївська, буд. 48.

Повне рішення складено 14 січня 2022 року.

Суддя І.В. Березовська