Ухвала суду № 102610303, 18.01.2022, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/346/22

Провадження №: 2/755/1212/22

УХВАЛА

про забезпечення позову

"18" січня 2022 р. Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Хромова О.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» про забезпечення позову у цивільній справі № 755/346/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Юніна Аліна Анатоліївна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кирилюк Дмитро Володимирович, про визнання договорів купівлі-продажу недійсними,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», звернувся до суду з позовом, в якому просить: визнати недійсним договір купівлі-продажу від 19 жовтня 2016 року за реєстровим № 3209, посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юніною А.А.; визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна за реєстровим від 16 грудня 2016 року № 2335, посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. та застосувати наслідки недійсності правочину.

Одночасно з позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» подало до суду заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить накласти арешт на квартиру, об`єкт житлової нерухомості, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна

№ 1059250880000, загальною площею 135,8 кв. м, житловою площею 84,0 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .

Заява мотивована тим, що відповідно до іпотечного договору ОСОБА_1 набула право власності відносно квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування квартири від 03 жовтня 2006 року реєстровий № 2471, посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського округу Донською Т.О., на підставі якого ОСОБА_2 подарувала вказану квартиру ОСОБА_1 . В подальшому, ОСОБА_1 отримала кошти від Кредитора та передала в іпотеку вказану квартиру. Кошти по кредитному договору не повернула. 28 липня 2015 року кредитор звернувся до суду з позовом про стягнення боргу, а 26 січня 2016 року позов Банку було задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 207 544, 03 Євро.

У період з 17 жовтня 2016 року по 18 жовтня 2016 року під електронним ключом Приватного нотаріуса Шостинського міського нотаріального округу Г.В. Бувайло іпотечне обтяження відносно квартири АДРЕСА_1 було вилучено.

19 жовтня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна за реєстровим № 3209, посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юніною А.А., відповідно до якого спірне майно повернулось у власність ОСОБА_2

16 грудня 2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна за реєстровим № 2335, посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В.

Заявник зазначає, що у випадку невжиття заходів забезпечення даного позову, спірне майно може бути відчужене на користь інших осіб, що значною мірою ускладнить або унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходів забезпечення позову.

Згідно із частиною другою статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускаються як до пред`явлення позову, так і на будь-який стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною першою статті 153 ЦПК України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно із пунктом 1, 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

В постанові Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі № 756/2609/20 (провадження

61-11479св20) зазначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 29 грудня 2021 року вбачається, що власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 , підстава для державної реєстрації: договір купівлі продажу квартири, серія та номер: 2335, виданий 16 грудня

2016 року, видавник: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кирилюк Д.В.

Оскільки заявлено позов про визнання правочинів, на підставі яких набуто право власності на спірний об`єкт нерухомості, недійсними та застосування наслідків недійсності правочинів, враховуючи, що позивач у поданому позові оспорює підставу набуття майна новим власником і той факт, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до відчуження відповідачем вказаного майна іншій особі, що унеможливить виконання рішення суду у випадку задоволення позову і зробить неефективним судовий захист порушених прав позивача, суд вважає за доцільне застосувати захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_3 . Вжиття такого заходу забезпечення буде достатнім, ефективним та не спричинить невідновлюваної шкоди відповідачу.

Керуючись статтею 153 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» про забезпечення позову у цивільній справі № 755/346/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Юніна Аліна Анатоліївна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кирилюк Дмитро Володимирович, про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, задовольнити.

Накласти арешт на квартиру, об`єкт житлової нерухомості, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1059250880000, загальною площею 135,8 кв. м, житловою площею 84,0 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .

Дані про стягувача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», код ЄДРПОУ 38750239, адреса місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8.

Дані про боржника: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Копію ухвали суду для виконання направити до відповідних компетентних органів.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя О.О. Хромова