Вирок № 102607240, 20.01.2022, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

20.01.2022

Справа № 642/6315/16-к,

Провадження 1-кп/642/171/22

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2022 року Ленінський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді - Проценко Л.Г.,

за участю секретарів - Канаєвої К.М., Бондаренко В.П., Балега Н.В.,

прокурорів – Чопко М.П., Слон В.В., Гіль А.В., Ільюшонок О.Ю., Старченко Я.В.,

потерпілого ОСОБА_1,

представника потерпілого ОСОБА_2,

захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4,

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження № 42016220000000542 від 30 грудня 2015 року стосовно:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, який працював старшим інспектором Холодногірського (Ленінського) ВП ГУ НП в Харківській області, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_5,

який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно формулювання обвинувачення, яке пред’явлене ОСОБА_5, він, будучи особою, яка відповідно наказу т.в.о. начальника ГУНП в Харківській області №40 о/с від 11.02.2016 р. обіймала посаду старшого інспектора Холодногірського (Ленінського) ВП ГУНП в Харківській області, маючи спеціальне звання старшого лейтенанта поліції, являючись співробітником правоохоронного органу та виконуючи повноваження представника влади, 05.02.2016 близько 16.30 год., перебуваючи біля помешкання ОСОБА_1 за адресою: м. Харків, вул. Щаслива, буд. 3-А, висловив останньому необхідність визнання ним вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 317 КК України. Отримавши відмову від ОСОБА_1, з метою демонстрації своєї переваги, бажаючи шляхом насильства принизити людську гідність, діючи у порушення службових обов’язків та статей 2, 18 ЗУ «Про національну поліцію», ст. 28 Конституції України, ОСОБА_5 ображаючи особисту гідність штовхнув ОСОБА_1 на землю та явно виходячи за межі наданих йому службових повноважень, перевищуючи їх, умисно порушив норми чинного законодавства, якими встановлено порядок та межі застосування заходів фізичного впливу та необґрунтовано застосував фізичне насильство до ОСОБА_1 – умисно наніс останньому не менше десяти ударів правою та лівою ногою у життєво важливий орган – голову та по інших частинах тіла.

Вказаними незаконними діями, які явно виходять за межі наданих прав та повноважень, ОСОБА_5 завдав ОСОБА_1 фізичного болю, чим образив його честь та гідність, а також спричинив йому, згідно з висновком судово-медичної експертизи № 3414-ая/16 від 08.07.2016 синці та садно на обличчі (легкі тілесні ушкодження), закритий поздовжній косий перелом середньої фаланги 5 пальця лівої руки зі зміщенням з крововиливом м’яких тканин пальця, який відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров’я.

Суд визнає недоведеним обвинувачення, пред’явлене ОСОБА_5, оскільки не доведено вчинення ним кримінального правопорушення стосовно ОСОБА_1

У відповідності до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинна відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Так, згідно зі статтями 8 та 9 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_1 України, вимог інших актів законодавства.

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні за вище вказаними обставинами кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 365 КК України, як перевищення влади та службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав і повноважень, що завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним інтересам та супроводжувалися насильством, болісним і таким, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування.

Проте, стороною обвинувачення не надано суду належних, допустимих та достовірних доказів, які б у своїй сукупності були достатніми для визнання ОСОБА_5 винним у вчиненні інкримінованого йому злочину з огляду на об’єктивно з’ясовані фактичні обставини та досліджені наявні докази під час судового розгляду.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_5вину в пред’явленому обвинуваченні не визнав і показав, що на протязі п’яти років працював дільничним інспектором, а з 2015 р. призначений ст. інспектором у званні старшого лейтенанта поліції Холодногірського відділу поліції. 05.02.2016 р. він з іншими інспекторами знаходилися на службі і перебували на нараді в адміністрації району з питання співпраці з дільницями «Жилкомсервісу», коли йому зателефонував ОСОБА_6, який служить в Національній гвардії і приймає активну участь у боротьбі зі злочинністю, та повідомив, що на перехресті вулиць Полтавський Шлях-Єлізарова біля зупинки він почув розмову чоловіка про те, що повинні привезти «метадон». Після наради особисто він телефоном доповів про ситуацію своєму керівникові служби ОСОБА_7 і отримав дозвіл на перевірку та вжиття відповідних заходів згідно інструкції. Потім після 17 год. разом з інспекторами поліції ОСОБА_8 і ОСОБА_9 на його автомобілі поїхали за маршрутом, вказаним ОСОБА_6, який стежив на таксі і слідував за підозрілими особами, що їхали в автомобілі ВАЗ сірого кольору і прибули на Залютине до дворів. Там ОСОБА_6 показав зазначений автомобіль, з якого вийшли три особи чоловічої статі, при цьому на вулиці було темно і без освітлення. Коли вони в формі поліцейських попрямували їм назустріч, ці особи стали розбігатися в різні боки, тому за одним із них побіг ОСОБА_8, а він – за іншим невідомим чоловіком і схопив його за рукав куртки, той намагався вирватись, але на слизькій укоченій з наледнями ділянці чоловік підсковзнувся і впав. Він також втратив рівновагу і впав зверху на чоловіка, при цьому останній міг отримати травматичні ушкодження. Коли обоє підіймалися, він впізнав ОСОБА_1, який був раніше судимий і схильний до вживання наркотичних засобів та відносно нього був встановлений нагляд відповідно до Закону України «Про адміністративний нагляд». ОСОБА_1 був переляканий, але на стан здоров’я не скаржився, він його не бив, наручників не застосовував, пошкоджень на обличчі потерпілого і крові на снігу не бачив. Він будь-якого тиску на нього не застосовував, оскільки як дільничний не має відношення до кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 за ч.2 ст.317 КК України. Згодом інспектори Мухін Я.С. і ОСОБА_9 привели інших двох осіб, що втікали, і він повідомив їм про необхідність перевірки на наявність наркотичних засобів, однак на місці огляд зробити було неможливо за відсутністю освітлення і понятих, тому запропонували хлопцям і вони не заперечували проїхати до підрайону поліції по вул. Полтавський Шлях,152, де в присутності понятих був проведений огляд доставлених, але наркотичних засобів не було виявлено, оскільки вони їх могли викинути на місці події. При перевірці осіб за допомогою програми «Армур» виявилося, що всі вони мали судимість за тяжкі злочини. Він фізичного насильства стосовно ОСОБА_1 не вчиняв. Як дільничний інспектор відповідно до ст. 5 Закону України «Про звернення громадян» та складної ситуації з наркозлочинністю він повинен був оперативно реагувати на заяву ОСОБА_6 При затриманні і доставлені в підрайон поліції трьох підозрілих осіб, в т.ч. ОСОБА_1 він керувався ст.ст.1,2,23,24,30,31 Закону України «Про національну поліцію» щодо виявлення та своєчасного реагування на повідомлення про готування і вчинення кримінальних правопорушень, а також чинним на той час наказом МВС №550 від 11.11.2010р. «Про службу дільничних інспекторів», де в п. 2, п.8, пп. 8.6 визначені основні завдання та права старшого дільничного, зокрема затримувати, доставляти до поліції осіб, а також щодо реагування та виявлення осіб, які вживають наркотичні засоби, встановлення місць їх вживання та своєчасного і якісного розгляду звернення громадян з метою профілактики.

У своїх свідченнях потерпілий ОСОБА_1 підтвердив, що 05.02.2016р. він зі знайомим ОСОБА_3 на його машині «Лада Пріора» пересувався по м. Харкову, потім на перехресті вулиць Полтавський Шлях і Наріманова зустріли ОСОБА_2, який спілкувався з незнайомим чоловіком, а після 16 год. приїхали на перехрестя вул. Залютинської та вул. Щасливої, де біля гаражів вийшли з автомобіля. Згодом під’їхали два автомобіля, з яких вийшли 3-4 чоловіка в формі поліцейських. Далі потерпілий стверджував, що до нього підбіг обвинувачений у форменому одязі, який збив його з ніг обличчям на сніг і наніс приблизно 10 ударів ногами у область голови, один з яких прийшовся по пальцю руки, внаслідок чого був зламаний палець лівої руки, гематоми на обличчі та розбитий ніс, потім всіх посадили в автомашину і привезли до підрайону поліції, де опитували про наркотики. Він дійсно після звільнення з місць позбавлення волі у 2014 р. знаходився під адміннаглядом, який здійснював ОСОБА_5За умовлянням адвоката з приводу отримання тілесних ушкоджень 05.02.2016 р. при побитті поліцейським він через п’ять днів звернувся на огляд до ХОБСМЄ, де підтверджено наявність тілесних ушкоджень.

Перевіряючи показання потерпілого щодо отримання тілесних ушкоджень за вказаних ним обставин, для з’ясування фактичних обставин і з метою перевірки всіх доказів, судом допитані свідки і експерт, досліджені надані стороною обвинувачення та одержані під час судового розгляду документи і висновки судових експертиз.

У своїх показаннях свідки ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 підтвердили показання обвинуваченого ОСОБА_5 щодо фактичних обставин події, яка мала місце 05.02.2016 року.

Так, свідок ОСОБА_6 показав, що на початку лютого 2016 р. після обіду він знаходився на перехресті вул. Полтавський шлях та Єлізарова, де побачив хлопця великого зросту з прозорим пакетом зі шприцами, який нервово комусь телефонував і говорив про наркотичний засіб - метадон та просив скоріше приїжджати. Про цю подію він повідомив телефоном дільничного інспектора поліції ОСОБА_5, який пообіцяв прибути зі співробітниками поліції. Потім високий хлопець сів в автомобіль, про що він повідомив ОСОБА_5, а сам на таксі поїхав слідом за вказаним автомобілем, який рухався на Залютине і зупинився біля приватного сектору. Згодом під’їхала автомашина з трьома поліцейськими в форменому одягу, він указав ОСОБА_5на автомобіль, з якого вийшли три хлопця і, побачивши поліцейських, кинулись втікати в різні боки - двоє до дворів, тому за ними побігли двоє поліцейських, а третього хлопця невисокого зросту, який намагався тікати, ОСОБА_5схопив за куртку, той підсковзнувся і впав грудьми та обличчям на землю, а обвинувачений також не втримався і корпусом впав зверху на його спину. Він в цей час знаходився поряд на відстані 2-3 метрів, в тому місці булотемно, світло лише з вікон будинків, земля була нерівною, сніг утоптаний і слизький з наледнями, бобула мінусова температура. Свідок спростував показання ОСОБА_1 щодо його побиття ОСОБА_5, якийпідняв і потім впізнав його. Обвинувачений не наносив йому удари руками чи ногами по голові та по руці, крові і явних ушкоджень у хлопця він не бачив. Всіх трьох хлопців підвели до машини, вони були невдоволені, зухвало поводилися, вказуючи, що у них нічого немає, але оскільки було темно, їх доставили до підрайону поліції, де оглянули в його присутності як понятого, при цьому у одного з них були медичні шприци і вода для ін’єкцій.

Свідок ОСОБА_10 показав, що знайомий з ОСОБА_1, оскільки разом відбували покарання в ВК №12. В лютому 2016 р. вони разом вживали наркотики і того дня ОСОБА_1 пообіцяв придбати і пригостити його метадоном. Тому вони після обіду зустрілись біля ст. метро Холодна гора, де він передав ОСОБА_1 500 грн. на «чек» метадону і той через банкомат в магазині «Київський» перерахував їх на чийсь рахунок, після чого ОСОБА_1 з іншим хлопцем поїхали за наркотиками, а він залишився на трамвайній зупинці, маючи при собі медичні шприци та воду для ін’єкцій, чекав приблизно 40 хвилин, нервував та неодноразово телефонував ОСОБА_1, запитував де вони знаходяться. Згодом, коли вже сутеніло, ОСОБА_1 з хлопцем під’їхали, забрали його та приїхали в район Залютине, де зупинились біля гаражів, щоб вжити метадон шляхом ін’єкції. «Чек» з метадоном знаходився у ОСОБА_1 в руці, який мав передати йому. Коли вони вийшли з автомашини, до них підійшли три співробітника поліції у форменому одязі, які також приїхали на автомобілі. Розуміючи, що їх затримають з наркотиками, він почав тікати, але був затриманий через хвилину співробітником поліції, а коли його привели до автомобіля, ОСОБА_1 та його товариша вже затримали співробітники поліції, вони не були побиті і будь-яких явних тілесних ушкоджень у них він не бачив. Обвинувачений, який був при затриманні, стосовно ОСОБА_1 ніяких дій чи погроз не вчиняв, він особисто не бачив, щоб той наносив йому удари, і ОСОБА_1 не скаржився на застосування фізичного насилля. Потім їх привезли до підрайону поліції, де їх оглянули, у нього виявили медичні шприци та воду для ін’єкцій в присутності двох цивільних осіб, одного з яких він впізнав, оскільки той знаходився на зупинці, коли він телефонував за наркотики ОСОБА_1 Оскільки у них нічого забороненого не виявлено їх відпустили і вони будь-яких претензій до поліцейських не мали. Після того ОСОБА_1 запропонував йому повернутися на Залютине, де пошукати «чек» з метадоном, який той викинув в момент затримання, але він відмовився. Якби їх не затримали співробітники поліції, вони б вжили разом наркотик.

У своїх показах свідки ОСОБА_9 і ОСОБА_8 зазначили, що з ОСОБА_5 працювали в одному відділі поліції, якого знають як дисципліновану і порядну людину, що підтверджують відзиви громадян. 05.02.2016 р. вони знаходилися на нараді в адміністрації району, після чого близько 17 год. ОСОБА_5 повідомив, що надійшла інформація від активіста ОСОБА_6, який на зупинці почув розмову, що у невідомих осіб знаходяться наркотичні засоби, тому цю інформацію необхідно було перевірити, про що повідомлено начальника служби дільничних ОСОБА_7, який наказав: «Перевіряйте, потім доповісте чи підтвердилася інформація, після того можна буде реєструвати матеріал». Вони разом з ОСОБА_5 на його автомобілі«ДЄО» поїхали в напрямку району Залютине як вказав ОСОБА_6, який їхав на таксі по тому ж маршруту. Під’їхавши на одну з вулиць Залютиного, де було темно, вони зустріли активіста, який указав на ВАЗ сірого кольору, в якому знаходяться люди, що мають наркотичні засоби. Вони, одягнуті у формі поліцейських, почали підходити до автомобіля, з якого вийшли три чоловіки і, побачивши поліцейських, почали втікати. ОСОБА_8 стверджував, що високого хлопця він відразу наздогнав в тупиковому дворі, а ОСОБА_9 особисто бачив, як ОСОБА_5 схопив іншого втікача за одяг і вони обидва впали на землю, оскільки були наледні та втоптаний сніг. Він стояв поряд з третім чоловіком, який залишився на місці, при цьому ОСОБА_5 будь-яких ударів потерпілому не наносив, а схопив його ззаду за одежу і той не втримався на слизькому місці та впав обличчям до землі, на нього впав також поліцейський. Далі свідки стверджували, що коли обоє почали підійматися, ОСОБА_5 впізнав ОСОБА_1, який був раніше судимий і знаходився під адміністративним наглядом та на якого надходили скарги сусідів про виготовлення наркотичних засобів за місцем проживання, що є територіальною зоною дільничного інспектора Коваленка М.А. Петренко Р.В. на побиття не скаржився, будь-яких пошкоджень у нього вони не бачили. Кров на снігу могла виникнути в результаті падіння, оскільки поверхня була мерзлою і обоє падали з висоти власного зросту. На питання чи є в них наркотичні засоби, ОСОБА_1 відповідав хамовито, інші чоловіки також поводилися зухвало, оскільки на вулиці було темно, вони запропонували їм проїхати в опорний пункт поліції по вул. Полтавський шлях, 152 для встановлення осіб, на що останні погодилися. Там провели поверховий огляд, у одного чоловіка мались запечатані шприци та ампули з лікарським препаратом, однак заборонених предметів і наркотичних речовин не було виявлено, тому офіційних документів не складалось. За допомогою відповідної програми були встановлені особи доставлених, які виявилися раніше судимими за злочини у сфері обігу наркотичних засобів. Потім при проведенні профілактичної бесіди, один з чоловіків повідомив, що при них був наркотичний засіб - метадон, який вони викинули, коли почали втікати.

Свідок ОСОБА_14, який був очевидцем огляду в приміщенні підрайону поліції, що знаходиться в житловому будинку, співробітниками поліції трьох невідомих осіб, які добровільно виклали на стіл вміст своїх кишень, зокрема, запечатані шприци і ампули з водою для ін’єкцій тощо, які їм було повернуто. Заходів фізичного і психічного впливу до затриманих не застосовувалось, у них видимих тілесних ушкоджень не було, вони були без кайданок і спілкувалися вільно, згодом всі троє були відпущені і претензій не мали та навіть посміхались. Обвинувачений будь-кого не примушував та не умовляв визнавати свою вину у кримінальному провадженні.

Свідок ОСОБА_15 показав, що працював з 2002 р. старшим дільничним інспектором Ленінського РВВС і обслуговував адміністративну зону Залютине, де проживав ОСОБА_1, який був неодноразово судимий за скоєння злочинів проти власності та в сфері незаконного обігу наркотичних засобів, а тому знаходився під адміннаглядом. ОСОБА_1 виготовляв і вживав наркотичні засоби за місцем проживання, на що неодноразово скаржилися сусіди. Він неодноразово складав на ОСОБА_1 адміністративні матеріали за порушення адміністративного законодавства і знає як брехливу, непорядну та склочну людину. ОСОБА_5 по службі може охарактеризувати виключно позитивно. Після подій 05.02.2016 р. він проводив службове розслідування і склав висновок за відсутністю в діях ОСОБА_5 складу злочину, який було затверджено керівником підрозділу і начальником районного відділу поліції.

Свідок ОСОБА_16 показав, що 2016 року він працював заступником начальника по роботі дільничних інспекторів Ленінського ВП ГУ НП України в Харківській області, де працював ОСОБА_5 старшим дільничним інспектором і був йому підпорядкований. Того дня в лютому 2016 р. під час наради в адміністрації району, де були присутні дільничні інспектори, до нього звернувся ОСОБА_5, який повідомив, що надійшла інформація щодо незаконного обігу наркотиків, тому він доручив її перевірити разом з ОСОБА_9 та ОСОБА_8, які також працювали дільничними інспекторами. Відповідно до Закону України «Про поліцію» та наказу МВС № 550 ОСОБА_5 згідно посадових обов’язків зобов’язаний перевіряти всі звернення, проводити виявлення і документування правопорушень, зокрема виявляти злочини в сфері незаконного обігу наркотиків на території Холодногірського району та за необхідності - викликати слідчо-оперативну групу. Вказана інформація щодо наркотиків не реєструвалась у черговій частині, оскільки ОСОБА_5 на вечірній нараді доповів, що інформація не підтвердилась. Він також знає ОСОБА_1, який знаходився під адміністративним наглядом, оскільки вивчав спосіб життя, матеріальний стан та зв’язки з засудженими кожної особи, яка знаходилась під наглядом. Будь яких неприязнених стосунків між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 не було. За період служби він знає ОСОБА_5 як одного з найкращих співробітників поліції, який неодноразово заохочувався керівництвом, був кращим дільничним інспектором і скарг на нього не надходило.

Свідок ОСОБА_17 показав, що 05.02.2016 р. він працював черговим інспектором Холодногірського ВП коли від оператора «102» надійшло повідомлення, що якусь людину посадили у машину і повезли у невідомому напрямі, і цю подію він зареєстрував в журналі Єдиного обліку заяв і повідомлень. Зазначену інформацію начальник слідства доручив для перевірки начальнику служби дільничних інспекторів Пшонці І.О.

Свідки ОСОБА_11 і ОСОБА_12 показали, що взимку 2016 р. під час патрулювання після 20 год. вони за викликом оператора «102» приїхали на вул. Щасливу 3-А, де заявник, який знаходився в стані алкогольного сп’яніння, повідомив, що невідомі особи в формі поліції побили і забрали на двох автомобілях його друга та показав місце події. При огляді дворової території, що знаходилась за будинками на іншій вулиці і освітлювалось вуличним ліхтарем, який знаходився за 50-100 м. виявлено, що сніг на вказаному місці був витоптаний, було багато слідів, а на снігу була пляма червоного кольору, але місце події вони не охороняли та інших свідків не опитували, оскільки не могли їх встановити. Після чого вони відібрали пояснення від заявника та заяву щодо зазначеної події, які передали до чергової частини Холодногірського відділу поліції.

Суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_18, цивільної дружини ОСОБА_1, з якою він проживає однією сім’єю, як заінтересованої особи про те, що зі слів чоловіка він приїхав з товаришами на вул. Щасливу, де на нього напали поліцейські, при цьому він посварився з ОСОБА_5, який бив його ногами, а також скаржився на болі в лівій руці і у нього на обличчі були синці, через декілька днів чоловік звернувся до медичної установи.

Разом з тим, ОСОБА_18 засвідчила, що ОСОБА_1 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за незаконний обіг наркотичних засобів та проходив з приводу цього лікування, а вона раніше особисто також вживала наркотичні засоби і тоді вперше познайомилася з обвинуваченим.

Суд не може визнавати достовірним доказом показання свідка обвинувачення ОСОБА_19, який є двоюрідним братом ОСОБА_1, про його побиття поліцейськими 05.02.2016 р., оскільки ця подія йому стала відома з чужих слів і він особисто не був очевидцем цих подій.

Свідок ОСОБА_13 спростував показання потерпілого ОСОБА_1 в частині того, що

під час його побиття працівник поліції ОСОБА_5 вимагав визнання ним вини у кримінальному правопорушенні в сфері обігу наркотичних засобів. Свідок стверджував, що працюючи слідчим Холодногірського ВП, у нього в провадженні знаходились кримінальні справи стосовно ОСОБА_1 за підозрою за ст. 317 КК та ст. 309 КК України, які були направлені до суду. Під час досудового розслідування ОСОБА_5 будь-яких доручень чи вказівок, в т.ч. і щодо тиску на ОСОБА_1, щоб той визнавав провину, не давав, а останній жодних скарг чи заяв щодо неправомірних дій поліції не подавав.

Зазначені показання підтвердив свідок ОСОБА_20, що перебуваючи у групі прокурорів, підтримував обвинувачення в суді стосовно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 317 КК України. Ним та слідчим будь-яких вказівок ОСОБА_5 щодо тиску на ОСОБА_1 не давав і останній з цього приводу не висловлював ніяких скарг.

На підтвердження винуватості ОСОБА_5 сторона обвинувачення надала протокол огляду місця події від 30.06.2016 року (т. 3 а. с. 85-90). Проте відомості, що в ньому зафіксовані, не підтверджують самих обставин події і винуватість обвинуваченого, тому вони розцінюються судом як неналежний доказ, оскільки цей огляд проведений в літній період часу через п’ять місяців після події, що відбулася взимку 05.02.2016, під час якого не виявлено ніяких слідів чи доказів, що мають значення для справи.

Суд також вважає неналежним і недопустимим доказом відомості. зазначені в протоколах від 06.07.2016 пред’явлення для впізнання особи за участі потерпілого ОСОБА_1 (т. 4 а. с. 2-12), оскільки на порушення вимог, передбачених ст. 228, ст. 231 і ч.7 ст. 223 КПК України, впізнання особи проводилось без пред’явлення особи ОСОБА_5, за відсутності не менше двох незаінтересованих понятих (про застосування відеозапису в протоколі не зазначено), а лише за фотознімками працівників Холодногірського відділу поліції. При цьому серед 48 працівників відділу поліції ОСОБА_1 взагалі не впізнав ОСОБА_5

Суд, оцінюючи як доказ, наданий стороною обвинувачення, висновок судово-медичної експертизи № 3414-ая/16 від 08.07.2016, на яку є посилання у обвинувальному акті, щодо виявлення у ОСОБА_1 синців, садна на обличчі (легкі тілесні ушкодження), закритого поздовжнього косого перелому середньої фаланги 5 пальця лівої руки, що відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров’я ( т. 3 а.с. 117-118), вважає його підтвердженням лише наявності вказаних ушкоджень. Проте обґрунтування висновку з посиланням на попередній висновок спеціаліста № 148-2016 від 24.02.2016, якого слідчий не попереджав його про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України, є порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Як убачається із наданих стороною обвинувачення копій документів, висновок спеціаліста в галузі судової медицини № 148-2016 від 24.02.2916 про виявлені у ОСОБА_1 тілесні ушкодження зроблений на підставі висновку цього ж фахівця № 129-2016 від 10.02.2016, якому під час огляду потерпілий повідомив про отримання тілесних ушкоджень 05.02.2016 р. о 14 год., в якому не з’ясовувалось, яким саме знаряддям (предметом) та способом спричинені виявлені у потерпілого тілесні ушкодження. Отже вказаний висновок фахівця не може вважатися за законом судово-медичним експертним висновком (т. 2 а. с. 166-168).

Суд зауважує, що згідно положень ст. 71 КПК України спеціалістом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних або інших засобів, при цьому спеціаліст може бути залучений для надання безпосередньої технічної допомоги (фотографування, складення схем, планів, креслень тощо). А для встановлення характеру і тяжкості тілесних ушкоджень відповідно до вимог, передбачених ст.ст. 242, 243 КПК України, повинна проводитись експертиза із залученням судово-медичного експерта.

Аналогічним чином всупереч вимогам кримінального процесуального закону проведені судово-медичні експертизи № 3702-ая/16 від 11.07.2016 та № 3703-ая/16 від 11.07.2016 щодо механізму утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_1 згідно постанов слідчого від 30.06.2016, в яких не міститься викладення обставин події, але є посилання на незаконний висновок спеціаліста № 148-2016 від 24.02.2016 щодо спричинення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, на підставі якого зроблені висновки експерта № 3702-ая/16 від 11.07.2016 щодо можливого утворення тілесних ушкоджень за вказаних потерпілим обставин під час слідчого експерименту від 30.06.2016., при цьому вказані експертні висновки є неоднозначним. Більше того, в своєму висновку експерт вказав про проведення експертизи за матеріалами справи, але відсутні дані, які б підтверджували надання експерту матеріалів кримінального провадження, також є посилання на документи, яких немає в матеріалах провадження ( т. 3 а.с. 119-124).

В судовому засіданні експерт ОСОБА_21 підтвердила, що в постанові слідчого не викладені конкретні обставини події, інших вихідних даних також не було зазначено, тому попередній висновок фахівця нею покладений в обґрунтування експертного висновку від 11.07.2016 р. № 3702-ая/16. Крім того, при складанні цього висновку вона ознайомилась із роздруківкою слідчого експерименту, який поводився на території ХОБСМЕ, а не на місці події, і їй не відомо, чи були наледні або нерівності на снігу. ОСОБА_1 під час експерименту дає різні покази щодо знаходження обвинуваченого відносно потерпілого. ОСОБА_1 не міг показати, яким чином він падав, чи падала на нього інша людина, а також про те, на яку поверхню він падав.

Враховуючи викладене, суд відповідно до вимог ст. 85 КПК України вважає неналежними доказами як неможливі для використання при проведенні вище вказаних судово-медичних експертиз, зокрема висновки № 3702-ая/16 від 11.07.2016 та № 3703-ая/16 від 11.07.2016, а також протоколи слідчих експериментів від 30.06.2016 із роздруківкою пояснень потерпілого ОСОБА_1 ( т. 3 а. с. 96-99), оскільки дана слідча дія проведена з порушенням вимог КПК, тобто не на місці події, а в приміщенні Харківського обласного бюро судово-медичних експертиз, при цьому відтворення дій та обставин події фактично не проводилось, в протоколах не зазначено, які саме дії чи випробовування проведені під час слідчого експерименту, не з’ясовано де знаходився обвинувачений відносно потерпілого, а слідчий обмежився лише поясненнями вказаних осіб. В порушення вимог ст.104 КПК в протоколі не зазначено хід процесуальної дії, немає технічних характеристик засобів фіксації, конверт не упакований і не опечатаний та всупереч приписам ст.105 КПК немає підписів учасників слідчої дії, є лише підпис слідчого.

Оскільки всупереч вимогам ст. 352 КПК сторона обвинувачення не забезпечила явку в судове засідання свідка ОСОБА_22 для давання показань під час судового розгляду, при тому, що суд вживав необхідні заходи з цього приводу на протязі тривалого часу, а у протилежної сторони - захисту немає можливості провести прямий чи перехресний допит, що унеможливлює його ідентифікацію як очевидця події, суд не враховує показання ОСОБА_22 як неналежні докази, отримані під час досудового розслідування, зокрема, що містяться в протоколі від 06.07.2016 пред’явлення для впізнання особи за фотографіями і в протоколі слідчого експерименту від 30.06.2016 р.

В зв’язку з цим, не може бути використаний як недопустимий доказ - судово-медичний експертний висновок № 3703-ая/16 від 11.07.2016 щодо можливого утворення тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_1 за показами свідка ОСОБА_22, отримані під час вказаного слідчого експерименту.

Тому для перевірки всіх обставин кримінального провадження та показів обвинуваченого, потерпілого, свідків і наданих доказів, в порядку судового доручення проведено слідчі експерименти та призначена додаткова судово-медична експертиза.

Згідно протоколів від 31.03.2021р. під час слідчих експериментів, проведених в порядку судового доручення, за участі судового експерта ОСОБА_21, представника потерпілого адвоката ОСОБА_2 зафіксовано наступні відомості.

Обвинувачений ОСОБА_5 показав, що 05.02.2016 близько 17-18 год. було темно, коли вони затримували осіб, підозрюваних в незаконному обігу наркотиків, він наздогнав одного з них та схватив його за одежу ззаду біля лівого плеча і той впав на слизькій дорозі. Він також посковзнувся і впав всім тілом на потерпілого, при цьому його права нога була біля обличчя підозрюваного, а ліва – біля кісті руки. Він не бив і будь-яких тілесних ушкоджень потерпілому не наносив. Поверхня, на яку падали, - це наїзджена колія, покрита льодом та нерівними наледнями, тому при падінні потерпілий міг отримати декілька травм також, можливо, він в момент падіння міг наступити на його руку.

Свідок ОСОБА_6 показав, що 05.02.2016 близько 18 год., коли на вулиці було темно і горіли ліхтарі, поліцейські затримували трьох осіб, підозрюваних у незаконному обороті наркотиків, які тікали. При цьому ОСОБА_5 схопив за одежу чоловіка і вони разом впали на поверхню, яка була слизька, покрита льодом та на ній були бугри і наледні. Ліва рука потерпілого була вирівняна, а права – зігнута, при цьому ліва нога ОСОБА_5 знаходилась на руці потерпілого.

Свідок ОСОБА_9 засвідчив, що ОСОБА_5 схопив за одежу зі сторони спини чоловіка, який впав обличчям вниз на наїзджену колію з наледнями снігу, відразу на нього впав сам ОСОБА_5, при цьому руки потерпілого були спереду.

Свідок ОСОБА_8 показав, що 05.02.2016 ввечері після 17 год. при електричному освітлення він не бачив пошкоджень у потерпілого і останній не скаржився на побої. В місці, де падали обвинувачений і потерпілий, на дорозі всюди були наледні.

Потерпілий ОСОБА_1 не з’явився для участі в даному слідчому експерименті.

Відповідно до висновку додаткової судово-медичної експертизи № 09-875/2021 від 30.06.2021р., призначеної під час судового розгляду за результатами слідчих експериментів, у ОСОБА_1 мали місце синці та садно на обличчі, закритий поздовжній косий перелом середньої фаланги 5 пальця лівої кисті зі зміщенням з крововиливом м’яких тканин, які утворилися від травматичної дії тупих твердих предметів, садно за механізмом тертя-ковзання, перелом та синці за механізмом удара-стиснення. Закритий поздовжній косий перелом середньої фаланги 5 пальця лівої кисті зі зміщенням з крововиливом м’яких тканин за ступенем тяжкості відноситься до пошкоджень середньої тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров’я понад 3-х тижнів (більше ніж 21 день), (п.п.2.2.1. а,б,в, Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, Наказ №6 від 17.01.1995р. МОЗ України»). Вказаний перелом середньої фаланги 5 пальця лівої кисті у ОСОБА_1 міг утворитися від здавлення ступнею ОСОБА_5, який наступив йому на ліву руку, яка знаходилась на нерівній обледенілій автомобільній колії. Синці та садно на обличчі за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, які викликали незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6 днів (п.п.2.3.2. «б», 2.3.5 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, Наказ № 6 від 17.01.1995р. МОЗ України»).Тілесні ушкодження, що виявлені на обличчі потерпілого ОСОБА_1, могли утворитися в результаті його падіння та контакту обличчям з поверхнею автомобільної колії із численними обледенілими виступами.

Під час допиту в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_21 підтвердила висновок судово-медичної експертизи № 09-875/2021 від 30.06.2021 і роз’яснила, що зазначений експертний висновок базувався на підставі наданих матеріалів справи, а також даних, отриманих під час слідчого експерименту 31.03.2021 р. Так, ОСОБА_1 під час попередніх оглядів та слідчого експерименту у 2016 р. вказував, що його били по обличчю ногами (не менше 10 ударів), однак маються також свідчення, що він падав, тому садна на обличчі могли утворитися при контакті з обледенілою поверхнею, а крововиливи – результат такого садна. Крім того, не виключена можливість отримання пошкоджень на обличчі у зв’язку з тим, що потерпілий міг лежачи рухатись. Тому покази ОСОБА_1 щодо нанесення йому близько десяти ударів по обличчю не підтверджуються об’єктивними даними і не відповідають дійсності. Також експерт роз’яснила, що при падінні ОСОБА_1 на нерівну поверхню - автомобільну колію із численними обледенілими виступами з висоти власного зросту можливі ушкодження обличчя, носу та отримання перелому пальця, який також міг утворитися від здавлення ступнею ОСОБА_5 йому на ліву руку під час падіння. Удар стиснення - це коли при нанесенні удару трапляється стиснення м’яких чи кісних тканин та їх зміщення. Отже характер перелому, а саме косий поздовжній перелом середньої фаланги, в даному випадку свідчить, що тупий твердий предмет діяв зверху вниз. Під час слідчого експерименту в березні 2021р. вона задавала свідкам і обвинуваченому питання щодо механізму ушкоджень та особисто бачила на місці події їх покази про те, коли ОСОБА_5 впав на потерпілого його ліва рука знаходилась в положенні плашма пальцями, а нога ОСОБА_5 стояла поряд. При наступі ногою на руку вона б була фіксована, а оскільки цей палець розташований зовні, тому не виключається, що косий поздовжній перелом мізинцю міг утворитися від такого механізму, що також підтверджує рентгенограма.

При проведенні експертизи № 3702 від 11.07.2016 за постановою слідчого в ній не було вказано ніяких вихідних даних, а надано лише протокол слідчого експерименту, який проводився на території ХОБСМЕ, де ОСОБА_1 розповідав як він лежав на животі і на правому боці, а його били, при цьому він не показав яким чином він падав та на яку поверхню, чи падала на нього інша людина. В той же час, для проведення останньої судово-медичної експертизи, призначеної судом, були надані додаткові данні, які отримані під час слідчого експерименту від 30.03.2021р. та допиту свідків, а також надані матеріали справи. Тобто було надано більш детальну та більшу інформацію, на підставі якої була можливість бачити та зіставляти всі вихідні данні, що надані для експертного висновку.

Суд вважає, що висновок судово-медичної експертизи № 09-875/2021 від 30.06.2021р. є повним і належним для з’ясування фактичних обставин кримінального провадження, він достатньо обґрунтований і не суперечить вище зазначеним доказам, дослідженим в судовому засіданні. Суд відхиляє як безпідставні доводи сторони обвинувачення щодо неправильності вказаного експертного висновку та можливого тиску на експерта з боку учасників кримінального провадження, які нічим не підтверджені.

Суд, з’ясувавши об’єктивно фактичні обставини та дослідивши всі надані сторонами обвинувачення і захисту належні і допустимі докази, що мають значення для кримінального провадження, дійшов висновку, що вичерпані всі можливості збирання додаткових доказів, отже є підстави для ухвалення судового рішення, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до вимог ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Згідно ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоби, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний скоїв злочин, який ставиться йому в провину; обов'язок доведення лежить на обвинуваченні і всі сумніви повинні тлумачитися на користь обвинуваченого.

Пункт 2 статті 6 Конвенції проголошує право на презумпцію невинуватості. В основі цього права лежить принцип, згідно з яким особа, яку обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, має право на виправдувальний вирок у разі нестачі доказів проти неї і тягар подання достатніх доказів для доведення вини покладається на сторону обвинувачення. Недопустимість порушення таких принципів Європейський суд з прав людини засвідчив у справі «Тельфнер проти Австрії» від 20 березня 2001 року та «ОСОБА_23 проти Сполученого Королівства» від 08 лютого 1996 року.

У відповідності до ч. 1, 3 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, своє рішення суд вправі обґрунтовувати виключно тими доказами, які були безпосередньо досліджені судом під час судового розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення під час судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що:

1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа;

2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим;

3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Таким чином, судовим розглядом кримінального провадження встановлено фактичні обставини події, що відбулася 05.02.2016 року, під час яких ОСОБА_5, являючись співробітником правоохоронного органу - старшим інспектором Холодногірського відділу поліції ГУНП в Харківській області та виконуючи службові повноваження згідно обов’язків, визначених ст. 18 і 23 Закону України «Про Національну поліцію» ( далі – Закон), наказом МВС України № 550 від 11.11.2010р. «Про службу дільничних інспекторів» і посадовою інструкцією, діючи правомірно в межах законів та інших нормативно-правових актів, якими встановлено порядок та межі застосування заходів фізичного впливу, з урахуванням конкретної ситуації і характеру правопорушення в сфері незаконного обігу наркотичних засобів, разом з іншими співробітниками поліції по узгодженню з керівництвом здійснював превентивні заходи з метою виявлення та затримання групи осіб, які згідно отриманої інформації могли бути причетні до вчинення вказаного правопорушення, що підтвердили в своїх свідченнях ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_16 При цьому ОСОБА_5в даній конкретній ситуації не перевищував наданих йому службових повноважень, а намагався, схопивши за рукав куртки, затримати ОСОБА_1, який на нерівній слизькій ділянці, утоптаній снігом з наледнями, підсковзнувся і впав обличчям вниз (що не заперечував потерпілий), при цьому ОСОБА_5 також втратив рівновагу і впав зверху на потерпілого, внаслідок чого останній отримав травматичні ушкодження. Отже вказані дії ОСОБА_5 не можуть свідчити про його умисні дії, направлені на перевищення ним службових повноважень і неправомірне застосування фізичного насильства, а такі дії ніяким чином не ображали особисту гідність потерпілого.

Показання ОСОБА_1 щодо застосування обвинуваченим до нього фізичного насильства та умисне його побиття не знайшли свого підтвердження необхідними доказами, оскільки не лише ОСОБА_5 заперечував застосування фізичного насильства, але й всі допитані судом свідки-очевидці події спростували показання потерпілого, в тому числі під час слідчого експерименту.

Крім того, за висновком судово-медичної експертизи № 09-875/2021 від 30.06.2021р., виявлені на обличчі ОСОБА_1 тілесні ушкодження утворилися в результаті його падіння та контакту обличчям з поверхнею автомобільної колії із численними обледенілими виступами, а перелом середньої фаланги 5 пальця лівої кисті міг утворитися від здавлення ступнею ОСОБА_5 в момент необережного падіння, знаходячись на нерівній обледенілій автомобільній колії.

Вказані експертні висновки об’єктивно підтверджують фактичні обставини події, що сталася 05.02.2016 року, і не суперечать механізму утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_1 за обставин, про які стверджували обвинувачений ОСОБА_5 та свідки ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_8 в своїх показання під час судового розгляду та проведення за їх участі слідчих експериментів від 31 березня 2021 р.

Суд зауважує, що показання потерпілого ОСОБА_1 під час слідчого експерименту, проведеного з істотними порушеннями вимог КПК, а так само вище вказані експертні висновки на основі цих показань потерпілого визнаються недопустимими доказами, на які суд не може посилатися при ухваленні рішення, відповідно до вимог, передбачених ч. 2 ст. 86 та ст. 89 КПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 17 КПК України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь цієї особи, разом з цим будь-які сумніви у відсутності вини ОСОБА_5 за вказаним обвинуваченням відсутні.

Дослідивши всебічно, повно і об’єктивно всі фактичні обставини кримінального провадження, які підтверджені дослідженими під час судового розгляду доказами, отриманими з дотриманням вимог, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, та оцінивши їх відповідно до ст. 94 цього Кодексу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а в їх сукупності – з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку, що вище наведені докази не підтверджують обвинувачення, пред’явлене ОСОБА_5

Таким чином, оскільки сторона обвинувачення не довела винуватість обвинуваченого поза розумним сумнівом, на підставі пункту 3 частини 1 статті 373 КПК України ОСОБА_5 необхідно визнати невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, та виправдати за недоведеністю в його діянні складу вказаного кримінального правопорушення.

При дослідженні особи обвинуваченого ОСОБА_5 встановлено, що він раніше не судимий, одружений, має на утриманні ОСОБА_24, 08.05.2016р., на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем роботи дільничним інспектором поліції характеризувався виключно позитивно, за місцем фактичного проживання характеризується задовільно.

Запобіжний захід ОСОБА_5 у вигляді особистого зобов’язання підлягає скасуванню.

Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Червонодського районного суду м. Харкова від 22.09.2016 р. щодо накладення арешту на Ѕ частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 підлягає скасуванню.

Згідно ч. 3 ст. 129 КПК України у зв’язку з виправданням ОСОБА_5 суд залишає без розгляду цивільний позов ОСОБА_1 про стягнення 100 000 грн. моральної шкоди.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись статтями 370, 373, 374, 376 КПК України, суд-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 365 КК України та виправдати за цим обвинуваченням за недоведеності в його діянні складу кримінального правопорушення.

Запобіжний захід ОСОБА_5 у вигляді особистого зобов’язання скасувати.

Цивільний позов ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди залишити без розгляду.

Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Червонодського районного суду м. Харкова від 22.09.2016 р. щодо накладення арешту на Ѕ частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 - скасувати.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Л.Г. Проценко