Ухвала суду № 102607052, 18.01.2022, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

18.01.2022

Справа № 642/1346/21

Провадження 1-кп/642/312/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2022 року м. Харків

Ленінський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Гримайло А.М.

за участю секретаря Корявець Ю.В.

прокурора Сєдашова Д.М.

захисника Великої О.А.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з повною загально-середньою освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого: АДРЕСА_2 , раніше засудженого 09.11.2018 року Дарницьким районним судом м. Києва, до 3 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України, строком на два роки,

обвинуваченого за ч. 2, ч. 3 ст. 307 КК України, суд –

в с т а н о в и в:

В провадження Ленінського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження № 12021220510000036 відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 307 КК України.

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 14.01.2021 обвинуваченому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з урахуванням ризиків передбачених ст. 177 КПК України, який продовжено судом.

Згідно до вимог ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу 2 строку з дня надходження до суду обвинувального акту. За наслідками розгляду питання суд ухвалою продовжує запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк що не може перевищувати двох місяців.

Прокурор вважав доцільним продовження строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вважаючи наявними ризики передбачені ст. 177 КПК України, а саме відсутність стійких соціальних зав`язків та постійного джерела доходів. Також звернув увагу на тяжкість покарання яке можливо загрожує обвинуваченому.

Обвинувачений та його захисник в судовому засіданні вважали доцільним зміну запобіжного заходу на домашній арешт мотивуючи зазначене тривалим терміном перебування під вартою обвинуваченого та відсутністю доказів існування ризиків передбачених ст. 177 КПК України.

Суд, заслухав думку учасників судового провадження, приходить до висновку, що є всі достатні підстави для продовження обвинуваченому ОСОБА_1 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 2 місяці (60 діб), у зв`язку з чим клопотання захисника Великої О.А. задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Згідно п. 7 Постанови Пленуму ВССУ № 14 від 19.12.2014 року «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанцій процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» у ч. 1 ст. 197 КПК визначено, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Судам під час визначення строку закінчення дії ухвали про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід враховувати, що в разі продовження тримання під вартою попередня ухвала втрачає свою силу. Такий підхід відповідає загальній засаді законності кримінального провадження і унеможливлює випадки визначення в ухвалі строку тримання під вартою понад 60 днів.

Відповідно до ч.4 ст.199 КПК України слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або продовжити злочину діяльність. При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, має бути враховано тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу обвинуваченого та розмір заподіяної ним майнової шкоди.

Відповідно до ст. 194 КПК України - під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2)наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

Відповідно до п.4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою. має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікання встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.

Відповідно до п.1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенція), ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97 ВР, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім певних випадків та відповідно до процедури, встановленої законом. П. З ст. 5 Конвенції кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту "с" пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання. Це ж положення відображено в ч. 4, 5 ст. 28 КПК України, а саме кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово. Кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите.

З моменту ратифікації Конвенції Україна взяла на себе низку зобов`язань у сфері захисту прав людини. Серед них відповідно до статей 32, 46 Конвенції є визнання Україною юрисдикції Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, а також виконання остаточних рішень ЄСПЛ у справах проти України. ч.4 ст.9 КПК України вказує, що у разі наявності протиріччя норм КПК України міжнародному договору, застосовуються положення відповідного міжнародного договору.

В п. 48 рішення «Чеботар проти Молдови» N 35615/06, від 13 листопада 2007 року вказується, що вимога обґрунтованої підозри є важливим елементом гарантії від свавільного арешту і затримання. Того факту, що підозра є добросовісною, недостатньо. Слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин. Суд підкреслює в цьому зв`язку, що за відсутності розумної підозри особу не може бути заарештовано або затримано з метою змусити його дати свідчення або свідчення проти інших осіб, або для виявлення фактів або інформації, які можуть служити для обґрунтування підозр щодо нього.

Відповідно до п.1 ч.1 ППВСУ № 11 від 17.10.2014 "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" При здійсненні правосуддя судам слід брати до уваги те, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку.

Загальне положення щодо розумних строків у таких випадках викладено у правовій позиції ЄСПЛ в рішенні у справі "Харченко проти України", згідно з якою "розумність" строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості" (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року).

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання осіб під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахування конкретних обставин. Тримання осіб під вартою може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

При розгляді питання про доцільність тримання осіб під вартою судовий орган повинен брати до уваги факти які можуть мати відношення до справи: характер «обставини» і тяжкість передбачуваного злочину, обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин, покарання яке можливо буде призначене в результаті засудження, характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою застосування до підозрюваного міри запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Крім того має місце ризик знаходячись на волі незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, а також вчинити інше аналогічне кримінальне правопорушення.

Таким чином, суд, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, а саме вчинення ОСОБА_1 особливо тяжкого умисного злочину за який передбачено покарання до 12 років позбавлення волі, той факт що останній офіційно не працює, постійного джерела доходів не має, раніше судимий 09.11.2018 року Дарницьким районним судом м. Києва, до 3 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України, строком на два роки, а також у відношенні якого 04.08.2020 Дніпровським УП ГУНП в Київській області направлено обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 12020010040004525 від 24.07.2020 за ч. 1 ст. 187 КК України, а також те, що заявлені під час досудового розслідування ризики, передбачені ст. 177 КПК України, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшилися і виправдовують обраний запобіжний захід, для запобігання ризиків, передбачених ст. 177 ч. 1 КПК України, вважає необхідним продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Керуючись ст.ст. 176-177, 314-316, 331, 372 369-372 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 17 березня 2022 року.

Строк дії ухвали – до 17 березня 2022 року включно.

В клопотанні захисника Великої О.А. про зміну запобіжного заходу на домашній арешт відмовити.

Ухвала щодо продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення, а обвинуваченим в той же строк, але з моменту вручення йому ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлений 18.01.2022.

Суддя А.М. Гримайло