Ухвала суду № 102606753, 11.01.2022, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

Справа № 642/51/22

Провадження №1-кс/642/132/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

про застосування запобіжного заходу – тримання під вартою

06 січня 2022 року Слідчий суддя Ленінського районного суду м. Харкова Пашнєв В.Г.,

за участю секретаря Бочарніковій І.Ю.,

прокурора Касяненко А.І.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

захисника Гулієва І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, підполковника Державного бюро розслідувань Авдєєвої Наталії Григорівни, поданого у кримінальному провадженні за № 42021220000000482 від 28.12.2021, за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України про про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Харкова, з вищою освітою, раніше не судимого, працюючого на посаді заступника начальника сектору превенції відділу поліції № 2 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,

В С Т А Н О В И В :

У провадженні другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021220000000482 від 28.12.2021 за ч. 3 ст. 368 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області від 01.03.2021 № 119 о/с був переміщений на посаду заступника начальника сектору превенції відділу поліції № 2 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області.

Під час проходження служби в підрозділах поліції ОСОБА_1 було присвоєно чергове спеціальне звання капітан поліції.

Відповідно до посадової інструкції заступника начальника сектору превенції відділу поліції № 2 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області ОСОБА_1 :

-здійснює керівництво дільничними офіцерами поліції;

-забезпечує взаємодію дільничних офіцерів поліції з працівниками оперативних служб, органів досудового розслідування, інших підрозділів ОВС щодо попередження правопорушень, розшуку злочинців та інших напрямків оперативно – службової діяльності;

-систематично контролює, аналізує і оцінює результати діяльності дільничних офіцерів поліції;

-контролює і несе відповідальність за прийняття та своєчасний і якісний розгляд ДОП повідомлень, заяв, скарг громадян та посадових осіб з питань попередження й розкриття кримінальних правопорушень, профілактики правопорушень, охорони публічної безпеки;

-здійснює контроль і облік службової діяльності ДОП щодо реалізації усіх покладених на них завдань і функцій, дотримання ними законності при розгляді звернень громадян, виконання інших службових обов`язків;

-контролює ведення справ ДОП адміністративного нагляду, осіб формально підпадаючих під адмін нагляд, домашнього арешту

Згідно зі Статтею 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» правоохоронні органи – органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, ОСОБА_1 , як працівник органу державної влади, зобов`язаний був діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про Національну поліції»

ОСОБА_1 , як поліцейський, був представником держави, законні вимоги якого є обов`язковими для виконання всіма фізичними та юридичними особами. При виконанні покладених на нього обов`язків ОСОБА_1 повинен керуватись тільки законом, діяти в його межах і підпорядковуватись тільки своєму безпосередньому та прямому керівнику.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про Національну поліції»

у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Отже, ОСОБА_1 , обіймаючи посаду заступника начальника сектору превенції відділу поліції № 2 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області, постійно здійснював функції представника влади – працівника правоохоронного органу, і відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України та Примітки до ст. 364 КК України є службовою особою.

Так, ОСОБА_1 , обіймаючи посаду заступника начальника сектору превенції відділу поліції № 2 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області, будучи службовою особою та працівником правоохоронного органу, здійснюючи функції представника влади, діючи умисно з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення протиправним шляхом, використовуючи своє службове становище, у грудні 2021 року створив умови для надання йому ОСОБА_2 , який діяв в інтересах ОСОБА_3 , неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів в сумі 5000 $ (п`ять тисяч доларів США) за не притягнення останнього до кримінальної відповідальності, закриття кримінального провадження, у якому той перевіряється на причетність до вчинення крадіжки та не здійснення викликів до поліції за іншими матеріалами.

24.12.2021 приблизно о 17:00, перебуваючи поблизу відділу поліції № 2 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області за адресою: м. Харків, пров. Балашовський, 12, ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про необхідність надання йому неправомірної вигоди в сумі 3000 доларів США за не притягнення останнього до кримінальної відповідальності за вчинення крадіжки, при цьому зазначив, що повернення майна власнику не є підставою для закриття кримінального провадження. Також ОСОБА_1 зазначив, що, у разі не надання йому неправомірної вигоди, ОСОБА_4 будуть постійно викликати до відділу поліції та перевіряти на причетність до інших аналогічних злочинів, тим самим ОСОБА_1 вимагав надання неправомірної вигоди та створив такі умови, за яких ОСОБА_3 був вимушений погодитися на його пропозицію.

У той же день приблизно о 23:30 ОСОБА_1 , діючи з єдиним злочинним умислом, спрямованим на одержання неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дії з використанням наданого службового становища, поєднаним з вимаганням неправомірної вигоди, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, діючи умисно, з використанням наданого йому службового становища, зателефонував ОСОБА_2 та повідомив, що для закриття кримінального провадження та не притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності необхідно надати йому більшу суму неправомірної вигоди, а саме 5000 $ (п`ять тисяч доларів США).

Водночас, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , усвідомлюючи протиправність наведених вище ОСОБА_1 вимог, з метою викриття та припинення злочинної діяльності вказаної особи, звернулися до правоохоронних органів із відповідною заявою.

29.12.2021 приблизно о 14:30 ОСОБА_1 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, зателефонував ОСОБА_2 та запитав про дату надання ОСОБА_3 раніше обумовленої суми неправомірної вигоди в розмірі 5000 $ (п`ять тисяч доларів США). На зазначені доводи про відсутність такої суми грошових коштів у ОСОБА_3 , ОСОБА_1 повідомив про необхідність, у такому разі, надати йому частину неправомірної вигоди у сумі 2000 доларів США до Нового року, а іншу частину в сумі 3000 доларів США – на початку січня 2022 року.

Після чого, 30.12.2021 приблизно о 16:20, ОСОБА_1 , обіймаючи посаду заступника начальника сектору превенції відділу поліції № 2 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області, будучи службовою особою та працівником правоохоронного органу, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на одержання неправомірної вигоди, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, діючи умисно, з використанням наданого йому службового становища, перебуваючи поблизу відділу поліції № 2 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області за адресою: м. Харків, пров. Балашовський, 12, отримав від ОСОБА_2 , який діяв в інтересах ОСОБА_3 , раніше обумовлену частину неправомірної вигоди в сумі 2000 доларів США, еквівалентних згідно з офіційним курсом НБУ 54 415,4 гривень, за не притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_3 , закриття кримінального провадження № 12021226180000771 від 24.12.2021, у якому останній перевіряється на причетність до вчинення крадіжки та не здійснення викликів до поліції за іншими матеріалами.

Після чого, 05.01.2021 приблизно о 13:30 ОСОБА_1 , продовжуючи свою злочинну діяльність, та реалізовуючи злочинний умисел направлений на вимагання та одержання неправомірної вигоди, перебуваючи у приміщенні відділу поліції № 2 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області за адресою: м.Харків, пров. Балашовський, 12, в ході телефонної розмови з ОСОБА_2 повідомив останньому про необхідність передачі йому другої раніше обумовленої частини неправомірної вигоди в сумі 3000 доларів США через ОСОБА_5 у приміщенні пункту прийому металобрухту за адресою: АДРЕСА_3 , при цьому зазначивши, що кримінальне провадження, у якому перевірявся на причетність ОСОБА_3 , у такому разі буде закрите.

ОСОБА_2 , діючи на вимогу ОСОБА_1 , прослідував за вказаною адресою, де передав ОСОБА_5 раніше обумовлену зі ОСОБА_1 другу частину неправомірної вигоди в сумі 3000 доларів США, еквівалентних згідно з офіційним курсом НБУ 81 892,8 грн.,для передачі останньому за не притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_3 , закриття кримінального провадження №12021226180000771 від 24.12.2021, у якому останній перевіряється на причетність до вчинення крадіжки та не здійснення викликів до поліції за іншими матеріалами.

Таким чином, ОСОБА_1 , обіймаючи посаду заступника начальника сектору превенції відділу поліції № 2 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області, будучи службовою особою та працівником правоохоронного органу, діючи з єдиним злочинним умислом, спрямованим на одержання неправомірної вигоди, поєднаним з вимаганням неправомірної вигоди, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, діючи умисно, з використанням наданого йому службового становища, у період з 30.12.2021 до 05.01.2022 одержав від ОСОБА_2 , що діяв в інтересах ОСОБА_3 , неправомірну вигоду на загальну суму 5000 доларів США,, еквівалентних згідно з офіційним курсом НБУ 136 308,2 гривень,за не притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_3 , закриття кримінального провадження № 12021226180000771 від 24.12.2021, у якому останній перевіряється на причетність до вчинення крадіжки та не здійснення викликів до поліції за іншими матеріалами.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а саме в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає, дії з використанням наданого службового становища, поєднаного з вимаганням неправомірної вигоди.

05.01.2022 ОСОБА_1 затриманий в порядку ст.208 КПК України.

06.01.2022 ОСОБА_1 вручено повідомлення про підозру у скоєнні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, тобто в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає, дії з використанням наданого службового становища, поєднаного з вимаганням неправомірної вигоди.

Обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_1 повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами у їх сукупності, зокрема: протоколом допиту свідка ОСОБА_3 від 28.12.2021; протоколом допиту свідка ОСОБА_2 від 28.12.2021;протоколом допиту свідка ОСОБА_3 від 04.01.2022; протоколом допиту свідка ОСОБА_2 від 04.01.2022;протоколом допиту свідка ОСОБА_3 від 05.01.2022; протоколом допиту свідка ОСОБА_2 від 05.01.2022;протоколом огляду, копіювання та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів- грошових купюр від 30.12.2021;протоколом огляду, копіювання та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів- грошових купюр від 05.01.2022;протоколом затримання ОСОБА_1 від 05.01.2022;протоколом обшуку приміщень ВП №2 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області;протоколом обшуку житлового будинку АДРЕСА_3 , де було виявлено та вилучено грошові кошти, одержані у якості неправомірної вигоди;іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.

Органом досудового розслідування зібрано достатньо доказів про наявність обгрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину та карається позбавленням волі на строк від 5 (п`яти) до 10 (десяти) років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

Водночас в ході досудового розслідування встановлено, що підозрюваний ОСОБА_1 раніше не судимий, працює на посаді заступника начальника сектору превенції відділу поліції № 2 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області, але усвідомивши можливість отримання кримінального покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий термін, може переховуватись від органів досудового слідства та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, понятих, експертів по вказаному кримінальному провадженню, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що може привести до перешкоджання встановлення істини по справі, а тому наявні ризики для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 .

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що відносно ОСОБА_1 існують ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органу досудового розслідування або суду, та незважаючи на те, що ОСОБА_1 одружений та має на утриманні малолітніх дітей, перебуваючи на волі отримає умови, за яких зможе переховуватися від органу досудового розслідування та суду та і в інших областях України, враховуючи, що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для підозрюваного (обвинуваченого) у цьому випадку можуть бути визнаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання. Вказані обставини створюють передумови уникнути підозрюваного від кримінальної відповідальності переховуватися від органу досудового розслідування або суду.

п. 2 ч.1 ст. 177 КПК України знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що підтверджується тим, що ОСОБА_1 обіймаючи зазначену посаду має зв`язки набуті під час роботи в правоохоронних органах, доступ до відповідних баз даних, документів, що дає підстави вважати, що він може знищити або змінити зміст документів з метою уникнення кримінальної відповідальності у інкримінованому злочині.

п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати, заявника, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що ОСОБА_1 , розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, може самостійно або заручившись підтримкою інших осіб, своїх колег, здійснити вплив на заявників, свідків, понятих, можуть погрожувати їм, щоб вони відмовились від своїх показань, які вони надали на досудовому розслідуванні та в подальшому будуть надавати при судовому розгляді з метою уникнути покарання за вчинений злочин.

п. 4 ч.1 ст. 177 КПК України перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується тим, що ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, може умисно симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення судового слідства. Зокрема, достовірність перевірки підстав неявки до органу досудового розслідування або суду вимагатимуть від сторони обвинувачення певного часу, що в свою чергу призведе до необґрунтованого затягування строків досудового розслідування. В той же час останній перебуваючи на волі не буде позбавлений можливості з використанням мобільних телефонів, тощо попередити осіб, які мають доступ до баз даних для внесення виправлень чи змін до них, що буде перешкоджати встанволенню істини у кримінальному провадженні. Крім того, вказані особи можуть впливати різним чином (вмовляннями, погрозами, шантажем тощо) на заявників з метою відмови від дачі показів чи їх зміни.

У разі застосування до підозрюваного ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, не можливо запобігти вищевказаним ризикам, оскільки всі вони передбачають перебування на волі, що дає можливість вчинити дії, вказані у наведених ризиках, тим самим негативно вплинути на повне та всебічне встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання з підстав, які викладені в тексті клопотання. Заперечував проти застосування особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту з мотивів, викладених в клопотанні.

Захисник підозрюваного заперечував проти задоволення клопотання слідчого та зазначив, що прокурором не доведено існування ризиків, які зазначені в клопотанні також повідомлення про підозру є необґрунтованим та передчасним, просив відмовити в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або застосувати більш м*який запобіжний захід, не пов*язаний із позбавленням волі.

Підозрюваний також просив не обирати стосовно нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання слідчого з додатками, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 184 КПК України, клопотання про застосування запобіжних заходів повинно містити виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини, обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів. Одних припущень органу досудового розслідування щодо наявності певних ризиків недостатньо для винесення рішення про обрання запобіжного заходу, кожен конкретний ризик має бути доведений та обґрунтований доказами його існування, з наданням копій матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Відповідно до частини 5 статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Окрім того, стаття 17 Закону України N° 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України», наявність кожного ризику повинно носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Як зазначено в п. 111-112 Рішення ЄСПЛ «Белеветський проти Росії» - обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням п. 4 ст. 5 Конвенції.

Як зазначено в Рішенні ЄСПЛ «Александр Макаров проти Росії» національні органи влади зобов`язані проаналізувати особисті обставини особи докладніше та навести на користь тримання її під вартою конкретні підстави, підкріплені встановленими в судовому засіданні доказами.

Згідно Постанови N 14 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.12.2014 р. «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов`язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи.

Як зазначено в п. 143 Рішення ЄСПЛ «Бойченко проти Молдови» одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без зазначення підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню по справі, переховуватись від правосудця або скоювати нові злочини, не є достатніми для ухвалення рішення про тримання заявника під вартою (аналогічні справи - «Беччієв проти Молдови» та «Сарбан проти Молдови»).

Підозра ОСОБА_1 повністю підтверджується: протоколом допиту свідка ОСОБА_3 від 28.12.2021; протоколом допиту свідка ОСОБА_2 від 28.12.2021; протоколом допиту свідка ОСОБА_3 від 04.01.2022; протоколом допиту свідка ОСОБА_2 від 04.01.2022; протоколом допиту свідка ОСОБА_3 від 05.01.2022; протоколом допиту свідка ОСОБА_2 від 05.01.2022; протоколом огляду, копіювання та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів- грошових купюр від 30.12.2021; протоколом огляду, копіювання та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів- грошових купюр від 05.01.2022; протоколом затримання ОСОБА_1 від 05.01.2022; протоколом обшуку приміщень ВП №2 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області; протоколом обшуку житлового будинкку АДРЕСА_3 , де було виявлено та вилучено грошові кошти, одержані у якості неправомірної вигоди; іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.

Наявність обґрунтованої підозри у вчинені особою кримінального правопорушення слід розуміти як наявність «розумної підозри», тобто добросовісного, основаного на сукупності наявних на даний момент доказів припущення про вчинення цією особою кримінального правопорушення. Ступінь доведеності підозри, обвинувачення на цьому етапі провадження не є обставиною, що впливає на обрання запобіжного заходу, оскільки встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжній захід, що обирається.

Відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий або прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України, слідчий суддя враховує наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_1 тяжкого злочину, пов`язаного із корупцією, оцінюючи сукупність обставин, а саме те, ОСОБА_1 , раніше не судимий, працює, одружений, та має на утриманні дітей та мати, однак, усвідомлюючи можливість застосування до нього покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий строк з конфіскацією всього особистого майна, ОСОБА_1 ,з метою уникнення покарання може переховуватися від слідства та суду, знищити, сховати або створити будь-яку з речей або документів, що можуть мати істотне значення для слідства, незаконно впливати на свідка, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, або вчинити інший злочин для уникнення покарання.

При цьому слід враховувати, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту

Таким чином, суд вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу недостатнє для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, та не зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку, а тому обирає стосовно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі, вчинення інших злочинів та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосудді може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контрактами.

Крім того, у п. 48 рішення «Чеботар проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 г. Європейський суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5, поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі по кінцевому рахунку, були пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання»

При цьому, слід зауважити, що у розумінні положень наведених у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» № №12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 року «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

В контексті ст. 5 Конвенції про захист. прав людини та основоположних свобод Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі на стільки, що його неможливо відвернути, не застосувавши до особи запобіжний захід. При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, які підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосудді може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контрактами.

Відповідно до вимог ст.ст. 182, 183 КПК України, суд з урахуванням викладених обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, визначає заставу, достатню для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України - в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює 198 480 грн.00 коп.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 206, 211, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, –

У Х В А Л И В :

Клопотання слідчого другого СВ (з дислокацією у м.Харкові) ТУ ДБР розташованого у м.Полтаві Авдєєвої Н.Г. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 05 березня 2022 року.

Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання ОСОБА_1 в порядку ст.208 КПК України, тобто з 05.01.2022.

Строк дії ухвали – до 05 березня 2022 року.

Визначити суму застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює 198 480 грн. 00 коп., які необхідно внести на відповідний рахунок до сплину терміну тримання під вартою.

(реквізити для сплати застави: Отримувач коштів: ТУ ДСА України у Харківській області, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26281249, Банк отримувача ДКСУ м. Київ, Код банку отримувача: 820172, Рахунок отримувача: UA208201720355299002000006674).

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_1 з-під варти - звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки, відповідно до ч.5 ст.194 КПК України:

1)прибувати до слідчого, прокурора, а в подальшому, при направленні обвинувального акту – до суду за першою вимогою у зазначений час;

2)не залишати місце постійного проживання - АДРЕСА_2 , цілодобово, без дозволу слідчого, прокурора або суду.

3)не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

4)повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

5)Здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

6) утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні, зокрема з свідком ОСОБА_3 та свідком ОСОБА_2 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним - в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Повний текст ухвали виготовлено 11.01.2022

Слідчий суддя В.Г. Пашнєв