Рішення № 102606267, 20.01.2022, Костопільський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/3021/21

20 січня 2022 року

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючої судді Грипіч Л. А.

з участю секретаря Вознюк Ю. В.

за участю учасників справи:

позивача - не з`явився

представника позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

третя особа - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами" про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Костопільського районного суду Рівненської області з цивільним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами" про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що у жовтні 2021 року, у Костопільському відділі державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), позивачу стало відомо, що приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем 27 січня 2020 року вчинено виконавчий напис №6432 про стягнення з позивача заборгованості за кредитним договором за період з 08.02.2018 по 24.01.2020 в сумі 57536,64 грн. Вказує, що не отримувала будь-якого повідомлення (заяви, листа-вимоги, претензії) про наявність у позивача заборгованості ні від банку, ні від приватного нотаріуса, а сума заборгованості 57536,64 не є безспірною. Зазначає, що у виконавчому написі вказано первісним стягувачем «Дельта-банк». Також вказує, що стягнення відбувається за порушення позивачем умов кредитного договору від 26 квітня 2013 року, хоча картковий кредит у «Дельта-банку» позивачем був повністю сплачений у строки згідно договору і на даний час будь-яка заборгованість перед вказаним банком у позивача відсутня. Вказує, що нотаріус не пересвідчився у безспірності заборгованості, вчиняючи виконавчий напис, а відповідач не надав документів, які б підтверджували наявність боргу та які були б підставою вчиняти виконавчий напис. Просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 6432 від 27 січня 2020 року, виданий приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 57536,84 грн. та стягнути витрати на правову допомогу в сумі 9000 грн, а також витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 12.11.2021 відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, про що повідомлено сторони.

Відповідачу було надано 15-ти денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати відзив на позов, позивачу у 5-ти денний строк з дня отримання відзиву на позов подати відповідь на відзив, відповідачу у строк не пізніше 5-ти днів з дня отримання відповіді на відзив подати свої заперечення на відповідь на відзив.

Позивач, ОСОБА_1 , в судове засідання не з`явилась, представником позивача подано до суду заяву про розгляд справи у його відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідно до ч.3 ст.211 Цивільного процесуального кодексу України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами", не забезпечило явку повноважного представника в судове засідання, подав до суду заяву про визнання позову та стягнення у зв`язку з цим з останнього лише 50% витрат по сплаті судового збору. Також відповідачем подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову- приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про дату і час розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.4 ст.206 Цивільного процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість вирішення справи на підставі наявних у ній доказів.

Суд, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановив наступне.

27 січня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем вчинено виконавчий напис №6432 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», якому Товариством з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» відступлено право вимоги на підставі договору відступлення прав вимоги №20/01/20-1/1 від 20.01.2020, якому в свою чергу Публічним акціонерним товариством «Дельта банк» на підставі договору відступлення прав вимоги №194/К від 09.02.2018 відступлено право вимоги за кредитним договором №004-17522-260413 від 26.04.2013, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Дельта банк» та ОСОБА_1 , за період з 08.02.2018 по 24.01.2020 включно суму боргу у розмірі: 40208,64 грн. - заборгованості за тілом кредиту; 17178 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами та комісією; 150 грн. - плата за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму 57536,64 грн.

04 серпня 2021 року державним виконавцем Костопільського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №66390007 з виконання виконавчого напису №6432 виданого 27.01.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» боргу в сумі 57536,64 грн.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Відповідно до п.19 ч.1 ст.34 Закону України «Про нотаріат», вчинення нотаріусом виконавчого напису є нотаріальною дією.

Статтею 18 ЦК України визначено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Умови вчинення виконавчих написів визначені Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 (далі - Порядок).

Згідно п.п.2.1 п.2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Відповідно до п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172 (далі - Перелік).

Вказаним Порядком керувався приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М. при вчиненні 27.01.2020 виконавчого напису №6432, що вбачається зі змісту самого виконавчого напису.

Відповідно до п.3.5 Глави 16 Порядку, при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку.

Разом з тим, постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі №826/20084/14 від 22.02.2017 визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України №622 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, зокрема пункту 2 Змін, що вносяться до переліку документів за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних відносин 2.Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою про непогашення заборгованості».

Таким чином, оригінал кредитного договору та засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою про непогашення заборгованості виключено з переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, а отже нотаріус не мав права видати виконавчий напис у спірних правовідносинах.

За змістом ст.88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Як встановлено судом, нотаріус при вчиненні виконавчого напису не пересвідчився у безспірності заборгованості позивача перед відповідачем.

З урахуванням приписів ст.ст.15, 16, 18 Цивільного кодексу України та ст.ст.50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Для правильного застосування положень ст.ст.87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна бути безспірною заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Вирішуючи спір, суд керується положеннями ч.1 ст.13 Цивільного процесуального кодексу України, якою визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 ст.12 та ч.1 ст.81 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом, а відповідно до ч.1 ст.76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Водночас ч.3 ст.83 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що відповідач та треті особи повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідач позов визнав, а третя особа будь-яких доказів на спростування доводів позивача суду не подала, а отже з матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні напису нотаріус отримував від позивача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед відповідачем зазначений у виконавчому написі є безспірним.

Наведені обставини також вказують на те, що розмір кредитної заборгованості, зазначений нотаріусом в оспорюваному виконавчому написі, не є безспірним, оскільки позивач звернувся одразу до суду після початку стягнення з нього заборгованості по виконавчому напису нотаріуса та у позові вказує, що немає боргу за вказаним у виконавчому написі кредитним договором. Це є достатньою правовою підставою для визнання даного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

При цьому, відповідач не позбавлений можливості вирішити спірні питання у позовному провадженні.

Отже, нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом, чим не виконав норми ст.88 Закону України «Про нотаріат», п.3.1 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та п.1 Переліку.

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.

З врахуванням наведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, слід задовольнити.

При цьому судом встановлено, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст.141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно приписів ч.1 ст.142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

При поданні позову позивачем сплачено 908 грн. судового збору, що підтверджується квитанцією №177310013 від 05.11.2021.

Відтак, враховуючи визнання відповідачем позову, позивачу з державного бюджету підлягає поверненню судовий збір у розмірі 454 грн., а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 454 грн.

Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу, то суд враховує наступне.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 Цивільного процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з ч.ч.2, 3 ст.137 Цивільного процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вирішуючи питання про стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що наявні у матеріалах справи: договір доручення №б/н про надання професійної правничої (правової) допомоги та представництва від 28.10.2021 з адвокатом Осійчуком І.І., розрахунок витрат на надання правничої допомоги від 28.10.2021, акт наданих послуг /виконаних робіт/ від 28.10.2021 є підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу.

Разом з тим суд враховує, що згідно розрахунку витрат на надання правничої допомоги від 28.10.2021, складений на виконання договору-доручення від 28.10.2021 про надання правничої допомоги, розмір витрат на правничу допомогу складає 6500 грн., з яких: 1000 грн. - консультація та вироблення правової позиції; 3500 грн. - підготовка і подача позовної заяви, виготовлення ксерокопій документів, долучених до матеріалів справи; 2000 грн. - участь в суді першої інстанції.

Проте, представником позивача подано до суду клопотання про розгляд справи без його участі та без участі позивача і розгляд справи проведено без участі сторін.

Крім того, незважаючи, що договір доручення №б/н про надання професійної правничої (правової) допомоги та представництва від 28.10.2021 містить фіксовану суму гонорару у розмірі 9000 грн і вказана сума міститься у акті наданих послуг від 28.10.2021, матеріали справи не містять обґрунтування різниці суми витрат на правничу допомогу у розмірі 2500 грн. (9000-6500 (згідно розрахунку)=2500).

Відтак, враховуючи критерій оцінки співмірності витрат на оплату послуг адвоката до важливості справи для інтересів позивача, складності та важливості справи, враховуючи критерій розумності розміру таких витрат, виходячи з конкретних обставин справи та наявних у справі доказів щодо витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.133, 137, 141, 142, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами" про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович - задоволити.

Визнати виконавчий напис №6432, вчинений 27 січня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами" боргу у розмірі 57536,64 грн. таким, що не підлягає виконанню.

Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету судовий збір у розмірі 454 /чотириста п`ятдесят чотири/ гривні, сплачений згідно квитанції №177310013 від 05.11.2021 при поданні позовної заяви до суду.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами" на користь ОСОБА_1 454 /чотириста п`ятдесят чотири/ гривні судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами" на користь ОСОБА_1 4500 /чотири тисячі п`ятсот/ гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач:

ОСОБА_1 (жителька АДРЕСА_1 ), РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами" (м.Ірпінь Київської області, вул.Стельмаха Михайла 9А, офіс 203), код ЄДРПОУ: 35017877.

Повне рішення складено

20 січня 2022 року.

СуддяЛ. А. Грипіч