Рішення № 102605999, 11.01.2022, Новосанжарський районний суд Полтавської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 542/989/21

провадження № 2/542/1/22

11 січня 2022 року Новосанжарський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Кашуби М.І.

за участю секретаря судового засідання Нестеренко О.В.,

представника позивача - адвоката Костенка С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Новосанжарського районного суду Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про відшкодування шкоди здоров`ю, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

в с т а н о в и в :

22.06.2021 ОСОБА_1 звернулася до Новосанжарського районного суду Полтавської області із позовом до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега» про відшкодування шкоди здоров`ю, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обгрунтування позову зазначила, що 05 березня 2020 року в Новосанжарському районі Полтавської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу BMW Х6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу ИЖ 27175-036, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 . В салоні автомобіля BMW Х6, реєстраційний номер НОМЕР_1 перебувала пасажирка ОСОБА_1 , яка внаслідок ДТП зазнала тілесних ушкоджень.

Вказувала, що після ДТП вона звернулася до КНП ММР «Миколаївська лікарня швидкої медичної допомоги». Була виписана на амбулаторне лікування. Згодом самопочуття погіршилось і вона вимушена була повторно звернутися до лікарні. З 14.03.2020 р. по 09.04.2020 р. позивачка знаходилась на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділені КНП ММР «Миколаївська лікарня швидкої медичної допомоги» з діагнозом «ЗЧМТ. Забій головного мозку середньої ступені важкості. САК. Епісиндром. Дисторзія шийного відділу хребта», що підтверджується копіями довідки № 2081/275 від 18.03.2020 та виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 2081/275 від 09.04.2020. Також вказувала, що вона зверталася до центру зору ТОВ «Алюр Віжн», де їй поставили діагноз «постравматичний частковий гемофтальм, формування периферичного розриву сітківки ОС». При повторному обстежені була діагностована «периферична вітреохоріоретинальна дегенерація OU».

У позові зазначила, що їй було спричинено матеріальну шкоду, пов`язану з лікуванням, яка в загальному розмірі становить 128 984 (сто двадцять вісім тисяч дев`ятсот вісімдесят чотири) грн 40 коп.

Посилалась на те, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6 на момент ДТП була застрахована у АСК "ОМЕГА", забезпечений транспортний засіб - автомобіль марки ИЖ 27175-036, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Даним полісом встановлено ліміт відповідальності страхової компанії за шкоду заподіяну здоров`ю - 200 000(двісті тисяч)грн. 00коп. З огляду на зазначене, вважала, що витрати на лікування, які вона понесла мають бути відшкодовані відповідачем.

Зазначала, що 15 квітня 2020 року позивачка звернулася із заявою про страхове відшкодування до АСК "ОМЕГА", але в порушення вимог п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідач не здійснив належного страхового відшкодування. Також вказувала, що 8 квітня 2021 року представник позивачки звернувся з адвокатським запитом до АСК "ОМЕГА" з метою отримання інформації про хід та стан справи з виплати страхового відшкодування.

6 травня 2021 року страхова компанія повідомила, що розгляд справи (№712-15191-2) призупинено. Для отримання страхового відшкодування позивачці необхідно надати копію постанови суду та/або постанови поліції про закриття кримінального провадження, завірену належним чином, що підтверджує відповідальність винної особи за скоєння вищезазначеної ДТП.

Рішення про зупинення відповідачем строків розгляду справи про виплату страхового відшкодування через відсутність постанови суду та/або постанови поліції позивач вважає незаконним та необгрунтованим.

Вказала, що з моменту отримання страховою компанією заяви про виплату страхового відшкодування минуло більше року, а потерпіла так і не отримала належного їй страхового відшкодування за шкоду завдану здоров`ю, внаслідок ДТП.

Зазначила, що сума моральної шкоди, яку має сплатити позивачці відповідач, складає 6449 грн. (шість тисяч чотириста сорок дев`ять) грн. 22 коп. (128 984,40 грн: 100% х 5 = 6449,22 грн.

Ухвалою судді Новосанжарського районного суду Полтавської області від 30 червня 2021 року вказаний позов залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків (а.с.32-33).

09 липня 2021 року представником позивача адвокатом Костенком С.О. усунуто недоліки позовної заяви, про що надано відповідні матеріали до канцелярії суду (а.с.37-44).

13 липня 2021 року ухвалою судді Новосанжарського районного суду Полтавської області провадження у справі відкрито, її розгляд ухвалено проводити у порядку загального позовного провадження (а.с.45).

Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву, у якому зазначив, що шкода заподіяна позивачці внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, а тому до правовідносин сторін слід застосовувати положення ч. 2 ст. 1188 ЦК України: якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Вказував, що в даному випадку водій автомобіля «ВМW Х6» р/н НОМЕР_1 також є особою, відповідальною за заподіяну позивачці шкоду. Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «ВМW Х6» р/н НОМЕР_1 станом на дату ДТП була застрахована в ПАТ «НАСК «ОРАНТА» згідно з полісом № АО/6359801.

Зазначив, що у разі, якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.

Вважав, що вимоги позивачки про стягнення з АСК «ОМЕГА» витрат на лікування в розмірі 128 984,40 грн. та моральної шкоди 6 449,22 грн. не підлягають задоволенню у заявленому розмірі у зв`язку з їх недоведеністю, оскільки документально підтверджуються тільки на суму 77 359,45 грн.

Відповідач також заперечував щодо заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12 000, 00 грн.

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 23 вересня 2021 року залучено до участі в справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (а.с. 98-99).

В наданих 05.10.2021 поясненнях представник третьої особи Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» зазначив, що не погоджується з твердженнями представника відповідача та вкзаав, що в разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку часткового або у повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.

Зазначив, що вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ПрАТ АСК «ОМЕГА» страхового відшкодування витрат, понесених на лікування, а також 5% моральної шкоди з суми такої страхової виплати підлягають задоволенню за умови їх доведеності, обґрунтованості (причинний зв`язок з цією ДТП) та документального підтвердження відповідним закладом охорони здоров`я (лікарське призначення) необхідності таких витрат.

Вказав, що вирішення питань щодо компенсації судових витрат позивача, зокрема, витрат з професійної правничої допомоги мають вирішуватися у порядку ст. 137 ЦПК України.

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 06 жовтня 2021 року витребувано з територіального сервісного центру № 5341 РСЦ ГСЦ МВС в Полтавській області (вул. Кременчуцька, 2В, с. Розсошенці Полтавський район Полтавська область, 38751) інформацію про власників транспортних засобів «ВМW Х6» д.н.з. НОМЕР_1 та «ИЖ 27175-036» д.н.з. НОМЕР_2 станом на 05.03.2020 із зазначенням їх дати народження та адреси місця реєстрації (а.с. 128-129).

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 27 жовтня 2021 року залучено до участі в справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . А також витребувано з відділення поліції № 3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області інформацію про місце реєстрації чи проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 152-153) .

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 04 листопада 2021 року залучено до участі в справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 (а.с. 171-172).

Позивачка в судове засідання не з`явилася, надала заяву, в якій просила проводити розгляд справи за її відсутності. Позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити (а.с. 61).

Представник позивачки - адвокат Костенко С.О. позовні вимоги підтримав та просив задовольнити. Пояснення надав аналогічні, викладеним у позові.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. У відзиві на позов просив справу розглядати за його відсутності (а.с 69).

Представник третьої особи ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в судове засідання не з`явився. У заяві з процесуальних питань, наданій до суду, просив розглянути справу за його відсутності (а.с. 124).

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився. У заяві, наданій до суду, просив розглянути справу за його відсутності (а.с. 199).

Треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи не надали.

Згідно з частиною 3 статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Суд, відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу у відсутність учасників справи, які не з`явилися.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом установлено, що 05 березня 2020 року в Новосанжарському районі Полтавської області сталася дорожньо-транспортна пригода (далі -ДТП) за участю транспортного засобу BMW Х6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу ИЖ 27175-036, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 . В салоні автомобіля BMW Х6, д.н.з. НОМЕР_1 перебувала пасажирка ОСОБА_1 , яка внаслідок ДТП зазнала тілесних ушкоджень.

За вказаним фактом 05 березня 2020 року було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України, кримінальне провадження № 12020170270000111.

У результаті ДТП пасажирці автомобіля BMW Х6, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 було завдано шкоди здоров`ю.

Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень позивачка проходила відповідне лікування, що підтверджується довідкою від 18.03.2020 №2081/275, відповідно до якої ОСОБА_1 , 1964 р.н., яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , знаходилася на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділенні КНП ММР «Миколаївська лікарня швидкої медичної допомоги» з 14.03.2020 з діагнозом ЗЧМТ.Забій головного мозку середньої ступені важкості. (а.с. 16), випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №2081/275, згідно з якою ОСОБА_1 було призначено медикаментозне лікування, а саме: натрію хлорид, аспаркам, магнезія, хартман, сорбілакту, церебролізин, цераксон, актовегін, карбомазепін, дексалгін (а.с.17-18), листками лікарських призначень (а.с. 19-21), довідкою від 12.03.2020, виданою ТОВ «Алюр Віжн» щодо проходження ОСОБА_1 обстеження, в результаті якого встановлено діагноз: посттравматичний частковий гемофтальм, формування периферичного розриву сітківки ОС (а.с. 22), довідкою від 19.09.2020, виданою ТОВ «Алюр Віжн» щодо проходження ОСОБА_1 обстеження, в результаті якого встановлено діагноз: периферчна вітреохоріоретинальна дегенерація OU (а.с. 23), протоколом операції від 19.09.2020, відповідно до якого було встановлено ОСОБА_1 вид випромінювання та параметри операції на сітківці очей (а.с. 24).

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_6 , який здійснював експлуатацію транспортного засобу ИЖ 27175-036 д.н.з. НОМЕР_2 , була застрахована у АСК «ОМЕГА» відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/3872730 (а.с. 71).

Відповідно до відповіді на адвокатський запит №430 від 06.05.2021 (а.с.6) АСК «Омега» повідомлено, що розгляд справи щодо виплати страхового відшкодування призупинено, а для його отримання необхідно надати копію постанови суду та/або копію постанови поліції про закриття кримінального провадження, завірену належним чином, що підтверджує відповідальність винної особи за скоєння ДТП.

Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

За змістом частин першої, другої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК України).

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

У випадках завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки іншим особам (які не є власниками (володільцями) джерел підвищеної небезпеки, від взаємодії яких завдана шкода, наприклад пасажир транспортного засобу) застосовується положення частини другої статті 1188 ЦК України, згідно з яким, якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їх вини.

За змістом цієї норми обов`язок з відшкодування шкоди покладається на власників (володільців) джерел підвищеної небезпеки, незалежно від вини обох водіїв або одного з них, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України).

Отже, у відносинах між володільцем джерела підвищеної небезпеки та третіми особами, яким такий володілець завдав шкоди, діє принцип відповідальності володільця незалежно від його вини.

Частиною першою статті 1190 ЦК України передбачено, що особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (частина перша статті 543 ЦК України).

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: 1) життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 7 Закону України «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов`язковим.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до статті 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом пункту 22.1 статті 22, статті 23 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого, моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

У зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів (п. 24.1 статті 24 Закону).

Отже, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом порядку.

За змістом пункту 36.3 статті 36 Закону у разі, якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.

Водночас, якщо особи, які спільно завдали шкоди, тобто завдали неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими (статті 543, 1190 ЦК України). У такому самому порядку відповідають особи, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, за шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам.

При цьому, враховуючи, що внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншій особі, а тому на підставі частини другої статті 1188 ЦК України особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини та в солідарному порядку з огляду на положення частини першої статті 1190 ЦК України. У такому випадку позивач має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх володільців транспортних засобів разом, так і від будь-кого з них окремо.

Зазначене в повній мірі спростовує доводи представника відповідача щодо неправомірності вимог позивачки в частині стягнення в рахунок відшкодування шкоди в повному обсязі саме з відповідача, оскільки в силу положень частини першої статті 543 ЦК України потерпіла має право вимагати виконання обов`язку повністю як від усіх боржників разом, так і від відповідача ПАТ «АС ОМЕГА» окремо.

Аналогічного висновку в справі з подібними правовідносинами дійшов Верховний Суду у постанові від 10 січня 2019 року (справа № 274/4882/17-ц, провадження № 61-38295св18), та у постанові від 24 лютого 2021 року (справа № 195/646/19, провадження № 61-23294св19).

При цьому, слід зазначити, що боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (ч.1 ст. 544 ЦК України).

Надаючи оцінку доводам позивачки щодо розміру відшкодування, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до наданих копій товарних чеків №117843 від 26.03.2020 (а.с.9), №117815 від 24.03.2020 (а.с. 11-12), №117845 від 03.04.2020 (а.с. 13, 7), №1177854 від 14.03.2020 (а.с.14, 10), №1177910 від 16.03.2020 (а.с.15), позивачкою було придбано медичних препаратів на загальну суму 66552,05 грн.

Водночас, слід зауважити, що найменування ліків, які зазначені у товарних чеках були придбані згідно з лікарським призначенням, відповідно до виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого (а.с.18).

Крім того, позивачкою було здійснено оплату за проведену діагностику та лікування у Медичному центрі ТОВ «Алюр ВІЖН» на загальну суму 10807,40 грн, що підтверджується наданими копіями відповідних квитанцій (а.с. 8).

Зазначені витрати у розумінні положень ст. 24 Закону підлягають відшкодуванню, оскільки вони понесені позивачкою у зв`язку з отриманням нею шкоди здоров`ю, завданою внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та підтверджені належними доказами.

При цьому, суд критично ставиться до доводів представника відповідача щодо недоведеності позивачкою того факту, що витрати, пов`язані з діагностикою та лікуванням у Медичному центрі ТОВ «Алюр ВІЖН», не пов`язані з лікуванням захворювання, яке виникло внаслідок ДТП, оскільки діагноз «ангіопатія сітківки очей» був встановлений ще до настання події ДТП.

Натомість, матеріали справи містять докази на спростування таких доводів представника відповідача.

Так, дійсно, відповідно до довідки від 18.01.2020, виданої ТОВ «Алюр Віжн» (а.с.73) та запису лікаря-окуліста у виписці із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №2081/275 (а.с.17-18) ОСОБА_1 дійсно було встановлено діагноз «Ангіопатія сітківки обох очей».

Натомість, відповідно до довідки про обстеження ОСОБА_1 у ТОВ «Алюр Віжн» від 12.03.2020, їй встановлено діагноз «посттравматичний частковий гемофтальм, формування периферичного розриву сітківки очей». А згідно з протоколом операції від 19.09.2020 позивачці було проведено відповідне лікування.

З огляду на викладене, суд вважає підтвердженими належними доказами доводи позивачки щодо проходження нею діагностики та лікування у ТОВ «Алюр ВІЖН» захворювання, яке було спричинено саме внаслідок події ДТП.

Таким чином, обгрунтованими та належним чином підтвердженими суд вважає витрати позивачки у розмірі 75603,85 грн (10807,40 грн+ 9412,00 грн+ 15312,50 грн+ 17488,85 грн+ 14926,70 грн + 9412,00 грн).

У позовній заяві позивачка на підставі ст. 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» просила стягнути моральну шкоду з відповідача у розмірі 5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 6449,22 грн.

Відповідно до положень вказаної норми страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача шкоди, заподіяної здоров`ю та з огляду на положення вказаної норми, задоволенню підлягає й вимога про стягнення із страховика моральної шкоди.

Проте, суд не знаходить підстав для стягнення моральної шкоди саме у розмірі, заявленому до стягнення позивачкою.

Так, судом визначено до стягнення суму відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю у розмірі 75603,85 грн. Відповідно 5% від вказаної суми становить 3780,19 грн.

За таких обставин, на підставі ст. 26-1 Закону, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки 3780,19 грн моральної шкоди.

З огляду на зазначене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У позовній заяві позивачка просила також стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 12000,00 грн. В обгрунтування вказаної суми позивачкою подано до суду копію квитанції до прибуткового касового ордеру № 069 від 02 квітня 2021 року про сплату 6000,00 грн на підставі договору від 29.03.2021, копію квитанції до прибуткового касового ордеру № 076 від 05 травня 2021 року про сплату 6000,00 грн на підставі договору від 29.03.2021 та копію договору про надання правової допомоги від 29 березня 2021 року.

Надаючи оцінку вказаним доказам та вимозі позивачки про стягнення витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу.

У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини третьої статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Разом з тим, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Згідно із ч. 6 ст. 137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Представник відповідача у наданому до суду відзиві заперечував щодо заявленого позивачкою розміру витрат на професійну правничу допомогу у сумі 12000,00 грн. Вказував, що надання позивачці правової допомоги не підтверджено належними доказами щодо обсягу виконаних адвокатом робіт та їх вартості. Також зазначив, що заявлена до стягнення сума не є співмірною зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, ціною позову. Також посилався на те, що справа є нескладною, вирішення справи не впливає на репутацію позивача, публічний інтерес до справи відсутній. З огляду на це просив зменшити розмір заявлених позивачкою витрат на правову допомогу, який підлягає розподілу між сторонами.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Касаційного господарського суду від 16.07.2020 у справі № 909/452/19, 02.11.2020 у справі № 922/3548/19 та 18.11.2020 у справі № 923/1121/17.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись положеннями статті 141 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Ніколова проти Болгарії та Єчюс проти Литви , пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

На переконання суду, розмір витрат на правову допомогу, зазначений позивачкою не є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

При цьому, доказів на спростування зазначеного висновку суду матеріали справи не містять.

Таким чином, позивачем не дотримано вимог частини 4 статті 137 ЦПК України, з огляду на що суд застосовує наслідки, визначені частиною 5 цієї статті, що передбачає можливість зменшити за клопотанням іншої сторони розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Між тим, з огляду на характер виконаних адвокатом робіт і обсяг наданих послуг, характер спору, складність справи, суд вважає, що зазначений позивачкою розмір витрат на правову допомогу не відповідає також критеріям розумності та реальності витрат на правничу допомогу.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи та значимості таких дій у справі, суд дійшов висновку, що справедливим і співмірним є зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу на 50% від розміру заявленої до стягнення суми витрат на правову допомогу, що становить суму 6000,00 грн.

На переконання суду, саме така сума гонорару адвоката є пропорційною до предмета спору.

В частині вирішення питання щодо стягнення з відповідача сплаченого позивачкою при зверненні до суду судового збору, суд враховує положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України та визначає суму, яка підлягає стягненню з урахуванням принципу пропорційності.

Так, сплачений позивачкою судовий збір становить 1355,00 грн (а.с. 5, 38), заявлені до стягнення суми складають 128984,40 грн- в рахунок відшкодування шкоди здоров`ю та 6449,22 грн- в рахунок відшкодування моральної шкоди (разом- 135433,62грн), суд задовольняє позовні вимоги частково: в частині відшкодування шкоди здоров`ю стягує 75603,85 грн, а в рахунок відшкодування моральної шкоди- 3780,19 грн (разом- 79384,04 грн). За таких обставин, судовий збір, який підлягає стягненню з відповідача становить 794,23 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про відшкодування шкоди здоров`ю, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега» (ЄДРПОУ 21626809)на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_3 , в рахунок відшкодування шкоди здоров`ю, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 75 603,85 грн (сімдесят п`ять тисяч шістсот три гривні вісімдесят п`ять копійок) та 3 780,19 грн (три тисячі сімсот вісімдесят гривень 19 копійок) моральної шкоди.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега» (ЄДРПОУ 21626809)на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_3 , судовий збір у розмірі 794,23 (сімсот дев`яносто чотири гривні двадцять три копійки) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 (шість тисяч гривень).

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частин рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ;

відповідач: АСК «Омега», вул. Дмитрівська, 48-Г, літера «А», м. Київ, 01054;

третя особа: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», вул. Здолбунівська, 7д, м. Київ

третя особа: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 ,

третя особа: ОСОБА_3 , АДРЕСА_3 ,

третя особа: ОСОБА_4 , АДРЕСА_4 .

Суддя Новосанжарського районного суду

Полтавської області Кашуба М.І.