Ухвала суду № 102605933, 17.01.2022, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/2507/21

Провадження № 1-в/553/30/2022

У Х В А Л А

Іменем України

17.01.2022м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

Головуючої судді - Крючко Н.І.,

при секретарі - Долговій М.М., Микуці К.В.,

за участю прокурора Коннова О.В.

представника заявника ДУ «Полтавської виправної колонії

№ 64» - Давиденка О.Г.,

захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Кравчені В.П., засудженого – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні проведеному у режимі відеоконференції спільне подання начальника Полтавської виправної колонії № 64 та голови спостережної комісії Подільської районної у м. Полтаві ради про застосування умовно - дострокового звільнення, згідно ст. 81 КК України, відносно:

-ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

-по даній справі засудженого 06.12.2011 року Лохвицьким районним судом Полтавської області за ч.2 ст. 115, п. 10 КК України до 14 років позбавлення волі.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 24.12.2016 року зараховано строк попереднього ув`язнення з 30.08.2012 року включно з розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 2 дні позбавлення волі ,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2021 року адміністрація Полтавської виправної колонії № 64 та голова спостережної комісії Подільської районної у м. Полтаві ради звернулись до суду з спільним поданням про застосування умовно - дострокового звільнення, відповідно до ст. 81 КК України, відносно ОСОБА_1 , посилаючись на те, що засуджений відбув 3/4 частини строку покарання та за час відбування покарання засуджений зарекомендував себе з позитивної сторони. Засуджений ОСОБА_1 за час перебування в ДУ «Полтавська установа виконання покарань №23» характеризувався посередньо, стягнень та заохочень не мав.

З 21.03.2012 року міру покарання відбував в ДУ «Полтавська виправна колонія №64» стягнень не мав та має 20 заохочень

В судовому засіданні представник Полтавської виправної колонії № 64 подання підтримав в повному обсязі.

В судове засідання представник спостережної комісії Подільської районної у м. Полтаві ради не з`явився, але надав суду заяву, в якій прохав проводити судовий розгляд подання у відсутність їх представника, подання підтримує в повному обсязі.

В судовому засіданні захисник засудженого ОСОБА_1 – адвокат Кравченя А.Б. подання підтримав та наполягав на його задоволенні, оскільки засуджений характеризується позитивно, має заохочення та працевлаштований офіційно в благодійній організації «Світло надії» на посаді соціального працівника. З 01.03.2018 року реалізує програми соціально – психологічного та медичного спрямування, а саме проводить активну роботу з ВІЛ –позитивними засудженими та масові заходи щодо профілактики ВІЛ – інфекції, вірусних гепатитів та туберкульозу в медичній частині установи.

Засуджений в судовому засіданні підтримав думку свого захисника.

Прокурор про задоволення даного подання заперечував та вказував про його передчасність, так як засуджений своєю поведінкою не довів своє виправлення, оскільки сама по собі наявність заохочень та виявлене бажання працювати, не можуть слугувати достатньою підставою для застосування умовно – дострокового звільнення, та доведення засудженим ступеня виправлення .

Вказане питання розглядається на підставі ст. 537 КПК України.

Частиною 1 статті 539 КПК України визначено, що питання, які виникають під час виконання вироку вирішуються судом за клопотанням ( поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ та органів у випадках, встановлених законом.

Судом встановлено, що засуджений ОСОБА_1 в місцях позбавлення волі перебуває з 13.09.2011 року. Засуджений ОСОБА_1 за час перебування в ДУ Полтавська установа виконання покарань №23» характеризувався посередньо, стягнень та заохочень не мав.

З 21.03.2012 року міру покарання засуджений відбував у ДУ « «Полтавській виправній колонії № 64» характеризується добре, стягнень не має, має 20 заохочень.

Згідно наданої суду довідки про заохочення та стягнення відносно засудженого ОСОБА_1 , до останнього було застосовано ряд заохочень, а саме:

-01.05.2014 року, згідно рішення дисциплінарної комісії установи за виконання засудженим покладених обов`язків та додержання правил поведінки встановлених КВК України та ПВР установи, дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці оголошено – подяку;

01.04.2015 року, рішенням дисциплінарної комісії установи за виконання засудженим покладених обов`язків та додержання правил поведінки встановлених КВК України та ПВР установи, дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці оголошено – подяку;

03.04.2016 року, рішенням дисциплінарної комісії установи за виконання засудженим покладених обов`язків та додержання правил поведінки встановлених КВК України та ПВР установи, дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці оголошено – подяку;

07.10.2016 року - рішенням дисциплінарної комісії установи за виконання засудженим покладених обов`язків та додержання правил поведінки встановлених КВК України та ПВР установи, дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці оголошено – подяку;

18.05.2017 року згідно рішення дисциплінарної комісії установи за виконання засудженим покладених обов`язків та додержання правил поведінки встановлених КВК України та ПВР установи, дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці оголошено – подяку;

15.08.2017 року, рішенням дисциплінарної комісії установи за виконання засудженим покладених обов`язків та додержання правил поведінки встановлених КВК України та ПВР установи, дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці оголошено – подяку;

15.11.2017 року рішенням дисциплінарної комісії установи за виконання засудженим покладених обов`язків та додержання правил поведінки встановлених КВК України та ПВР установи, дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці присвоєно почесне звання «Кращий за поведінкою»;

15.02.2018 року, рішенням дисциплінарної комісії установи за виконання засудженим покладених обов`язків та додержання правил поведінки встановлених КВК України та ПВР установи, дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці - надано додаткове короткострокове або довготривале побачення;

15.05.2018 року - рішенням дисциплінарної комісії установи за виконання засудженим покладених обов`язків та додержання правил поведінки встановлених КВК України та ПВР установи, дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці оголошено – подяку;

15.11.2018 року - рішенням дисциплінарної комісії установи за виконання засудженим покладених обов`язків та додержання правил поведінки встановлених КВК України та ПВР установи, дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці оголошено – подяку;

15.05.2019 року - рішенням дисциплінарної комісії установи за виконання засудженим покладених обов`язків та додержання правил поведінки встановлених КВК України та ПВР установи, дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці оголошено – подяку;

15.08.2019 року, рішенням дисциплінарної комісії установи за виконання засудженим покладених обов`язків та додержання правил поведінки встановлених КВК України та ПВР установи, дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці оголошено – подяку;

15.11.2019 року, рішенням дисциплінарної комісії установи за виконання засудженим покладених обов`язків та додержання правил поведінки встановлених КВК України та ПВР установи, дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці оголошено – подяку;

14.02.2020 року - рішенням дисциплінарної комісії установи за виконання засудженим покладених обов`язків та додержання правил поведінки встановлених КВК України та ПВР установи, дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці оголошено – подяку;

15.05.2020 року - рішенням дисциплінарної комісії установи за виконання засудженим покладених обов`язків та додержання правил поведінки встановлених КВК України та ПВР установи, дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці оголошено – подяку;

18.08.2020 року, згідно рішення дисциплінарної комісії установи за виконання засудженим покладених обов`язків та додержання правил поведінки встановлених КВК України та ПВР установи, дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці оголошено – подяку;

16.11.2020 року, рішенням дисциплінарної комісії установи за виконання засудженим покладених обов`язків та додержання правил поведінки встановлених КВК України та ПВР установи, дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці оголошено – подяку;

15.02.2021 року - рішенням дисциплінарної комісії установи за виконання засудженим покладених обов`язків та додержання правил поведінки встановлених КВК України та ПВР установи, дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці оголошено – подяку;

17.05.2021 року, згідно рішення дисциплінарної комісії установи за виконання засудженим покладених обов`язків та додержання правил поведінки встановлених КВК України та ПВР установи, дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці оголошено – подяку;

16.08.2021 року, рішенням дисциплінарної комісії установи за виконання засудженим покладених обов`язків та додержання правил поведінки встановлених КВК України та ПВР установи, дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці оголошено – подяку.

Так з матеріалів подання та особової справи відносно засудженого, вбачається, що останній прибув до ДУ «Полтавська установа виконання покарань № 64» 21 березня 2012 року, та лише 01 травня 2014 року відносно засудженого було застосовано перше заохочення у вигляді "подяки", тобто майже через два роки по прибуттю до даної установи.

За період відбування покарання до засудженого ОСОБА_1 стягнення не застосовувались.

З огляду на характер застосованих відносно засудженого заохочень та їх періодичність застосування відносно останнього, що відображена у довідці про заохочення та стягнення відносно засудженого, суд приходить до висновку, що за досить тривалий термін відбування покарання у місцях позбавлення волі з 2012 року , останнім лише, починаючи з 2017 року, проявлялась більш стабільна поведінка щодо виконання покладених обов`язків та додержання правил поведінки, дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці. При цьому, за період з 2014 по 2016 рік до засудженого застосовано лише по одному заохоченню у вигляді "подяки", що вказує про недостатній рівень виправлення ОСОБА_1 за весь час відбування ним покарання в даній установі.

В поданні також вказувалось про те, що засуджений ОСОБА_1 працевлаштований офіційно в Благодійній організації «Світло надії» на посаді соціального працівника з числа засуджених, де з 01.03.2018 року останній реалізує програми соціально – психологічного та медичного спрямування, а саме проводить активну роботу з ВІЛ – позитивними засудженими та масові заходи щодо профілактики ВІЛ - інфекції, вірусних гепатитів та туберкульозу в медичній частині установи.

Дана обставина на думку представника установи відбування покарання та сторони захисту засудженого вказувалась, як безумовна та достатня підстава для застосування відносно засудженого ОСОБА_1 умовно – дострокового звільнення.

З даним твердженням суд не може беззаперечно погодитися враховуючи ту обставину, що засуджений ОСОБА_1 почав свою активну трудову діяльність, а також діяльність свого саморозвитку лише починаючи з 2018 року, а саме через 6 (шість) років по прибуттю до ДУ "Полтавської установи виконання покарань № 64" та при цьому обіймаючи з лютого 2015 року посаду молодшої медичної сестри медичної частини, що відповідало основній виконуваній роботі останнього.

Разом з цим, судом також встановлено в ході судового розгляду, що стимулюючими факторами для саморозвитку останнього був також і матеріальний, а саме виплата ОСОБА_1 досить високої грошової винагороди за проведену роботу, що вказує саме на матеріальну зацікалвеність останнього, а не соціальну, як вказував представник установи та сторона захисту в судовому засіданні.

При цьому, судом встановлено, що бажання працювати засудженим ОСОБА_1 було виявлено лише у 2013 році, тобто через рік після прибуття до ДУ "Полтавська установа виконання покарань № 64" для відбуття призначеного покарання, але відповідної заяви засудженого про працевлаштування - санітаром медичної частини установи матеріалами особової справи на засудженого не містять.

Згідно довідки щодо заробітної плати нарахованої та отриманої засудженим ОСОБА_1 з квітня 2013 року по липень 2021 року, становить 84559,53 грн.. Зокрема у 2013 троці розмір заробітної плати отриманої засудженим становив 1046,50 грн., у 2014 році становив 1610,00 грн.; у 2015 році 1610 грн.; у 2016 році 1771,00 грн. ( а.с.9).

Разом з цим, судом встановлено що засуджений ОСОБА_1 мав виконавчий лист № 1-210/11 від 03.04.2012 року, виданий Лохвицьким районним судом Полтавської області, на загальну суму 136890,749 грн., а саме про стягнення з останнього на користь ОСОБА_2 згідно якого установою було утримано і перераховано кошти в сумі 2016,48 грн., в тому числі по заяві - 500,00 грн..

В даній довідці, виданій головним бухгалтером ДУ «Полтавська установа виконання покарань № 64», вказано, що виконавчі листи повернуті до Полтавського РВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області 29.10.2019 року, як такі, що є закритими, згідно запиту № 19132 від 25.10.2019 року, та станом на 03.12.2021 року виконавчі листи на виконанні в установі відсутні ( а.с.74).

В ході судового розгляду подання відносно засудженого ОСОБА_1 судом встановлено, що 10 вересня 2012 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадженння, яку було надіслано сторонам до відома.

10 вересня 2012 року державним виконавцем винесено постанову про звернення стягення на доходи боржника, яку було надіслано сторонам до відома та до ДУ "Полтавська установа виконання покарань №64" для подальшого належного виконання.

30.06.2016 року державним виконавцем винесено постанову про повернення ВД стягувачеві, керуючись п.2 ч.1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження», постанову про повернення виконавчого документу разом з оригіналом виконавчого документу було надіслано стягувачу ( а.с.80).

Поряд з цим, в ході судового розгляду справи, судом встановлено, що державним виконавцем Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно – Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) 22 серпня 2012 року, винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 10 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», яку разом з виконавчим документом за вих. № 3014/04-44/3 направлено за територіальністю до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області для перенаправлення за територіальністю, що підтверджується листом від 29.12.2021 року, Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно – Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) ( а.с.84-85).

При цьому, в даному листі зазначено, що за повідомленням Лохвицького ВДВС надати підтвердження направлення вищезазначеного виконавчого документа рекомендованою кореспонденцією та копії документів виконавчого провадження № 32330264 не виявляється можливим, оскільки відповідно до Акту про вилучення виконавчих проваджень для знищення Лохвицького районного ВДВС від 10.01.2016 року вищезазначене виконавче провадження знищено на підставі п.п.9.9, 9.10 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 2247/5 від 25.12.2008 року, у зв`язку з закінченням трирічного терміну зберігання. Проведеною перевіркою бази даних автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що вищезазначений виконавчий документ на виконанні в інших органах державної виконавчої служби Полтавської області не перебував та не перебуває ( а.с.84-85).

Більше того, судом встановлено, що, згідно листа ДУ «Полтавська установа виконання покарань № 64» від 29 жовтня 2019 року за вих. № 15/10-5313, на адресу Полтавського районного ВДВС ГТУЮ у Полтавській області разом з іншими було повернуто виконавче провадження як таке, що не перебуває на виконанні у Полтавському районному ВДВС ГТУЮ у Полтавській області, а саме ВП № 34161644 від 10.09.2012 року, за виконвчим документом виданим Лохвицьким районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 коштів на суму 124446,17 грн. ( а.с.76-77).

Так, в матеріалах справи мається лист № 19132 від 25.10.2019 року з Полтавського РВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області, на який посилається представник ДУ «ПВК №64», як на підставу для повернення виконавчих листів, де зазначено, що на запит ДУ «Полтавська виправна колонія № 64» від 21.10.2019 року Полтавський районний відділ державної виконавчої служби ГТУЮ у Полтавській області повідомлено про те, що на виконанні перебувало виконавче провадження №34161644 з примусового виконання виконавчого листа № 1-210/11, виданого Лохвицьким районним судом Полтавської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 майнової та моральної шкоди в розмірі 124446,17 грн.. 30.06.2016 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, керуючись п.2 частини першої статті 17 ЗУ «Про виконавче провадження». Зазначено, що станом на 25.10.2019 року у відділі відсутні виконавчі провадження щодо боржника ОСОБА_1 ( а.с.75).

Таким чином, судом встановлено , що виконавчий лист № 1-210/11, втданий Лохвицьким районним судом Полтавської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 майнової та моральної шкоди в розмірі 124446,17 грн. фактично перебував на виконанні в ДУ "Полтавська установа виконання покарань № 64" в період часу з 10.09.2012 року ( а.с.180) по 29.10.2019 року ( а.с. 76-77), тобто протягом 7 (семи) років, впродовж яких заробітна плата засудженого ОСОБА_1 , як боржника по виконавчому провадженню, становила: за 2013 рік: квітень -380,18 грн., травень -278,51 грн. червень -381,80 грн., липень - 378,51 грн., серпень- 378,51 грн., вересень - 378,50 грн., жовтень - 345,60 грн., лисопад - 378,50 грн., грудень - 401,94 грн., всього в сумі 3402,03 грн.; за 2014 рік: січень - 401,94 грн.; лютий -401,94 грн., березень -401,94 грн., квітень - 401,94 грн., травень - 401,94 грн., червень -401,93 грн., липень 401,94 грн., серпень 401,94 грн., вересень - 401,95 грн., жовтень -304,50 грн., листопад 277,85 грн., грудень -304,50 грн., всього в сумі 4504,31 грн.; за 2015 рік: січень - 278,45 грн., лютий -304,50 грн., березень - 304,50 грн., квітень - 304,50 грн., травень -304,50 грн., червень -304,50 грн., липень 304,50 грн., серпень 304,50 грн., вересень -344,50 грн., жовтень -344,50, листопад -344,50 грн., грудень 318,60 грн., всього в сумі -3731,75 грн. ; за 2016 рік: січень - 344,50 грн., лютий -344,50 грн., березень -344,50 грн., квітень - 330,55 грн., травень 362,50 грн., червень 362,50 грн., липень -362,50 грн., серпень -362,50 грн., вересень -362,50 грн., жовтень -362,50 грн., листопад 362,50 грн., грудень -391,00 грн, всього в сумі - 4637,05 грн.; за 2017 рік: січень -800,00 грн., лютий - 1600,00 грн.; березень 1536,00 грн., квітень - 1600,00 грн., всього на суму 5536,00 грн.; за 2018 рік: березень - 1046,50 грн., квітень 1046,50 грн., травень 1046,50 грн., червень -1046,50 грн., липень -930,75 грн., серпень - 930,75 грн., вересень -930,75 грн., жовтень -930,75 грн., листопад -1610,00 грн., грудень -1610,00 грн, всього в сумі - 11129,00 грн..; за 2019 рік: січень - 1610,00 грн.; лютий -1610,00 грн.; березень -1610,00 грн.; квітень 1610,00 грн.; травень -1610,00 грн.; червень -1610,00 грн.; липень -1610,00 грн., серпень -1610,00 грн., вересень -1610,00 грн., жовтень -1610,00 грн., листоад - 1610,00 грн., грудень - 1610,00 грн., всього в сумі 19320,00 грн. ; за 2020 рік: січень -1610,00 грн., , лютий 1610,00 грн., березень 1610,00 грн., квітень 1610,00 грн., травень 1610,00 грн., червень 1610,00 грн., липень 1610,00 грн., , серпень 1610,00 грн., , вересень 1610,00 грн., жовтень 1771,00 грн., листопад 1771,00 грн., грудень 1771,00 грн. всього в сумі19803,00 , за 2021 рік: січень - 1771,00 грн., лютий 1771,00 грн., березень - 1771,00 грн., квітень -1771,00 грн., травень -1771,00 грн., червень -1771,00 грн., липень - 2184,59 грн., всього в сумі 12 810,59 грн.. Всього з квітня 2013 року по липень 2021 року заробітна плата отримана засудженим ОСОБА_1 становить 84 559,53 грн. а з вересня 2012 року по жовтень 2019 року, тобто за час фактичного перебування даного виконавчого листа в установі виконання покарань заробітна плата ОСОБА_1 становила 49 040,14 грн. ( а.с.9).

І за вказаний період було утримано бухгалтерією установи на підставі даного виконавчого листа лише 2016,48 грн., в тому числі по заяві 500 грн., що є незначною сумою та складає 4% від розміру отриманої заробітної плати чи грошової винагроди засудженого за даний період.

За яких об`єктивних причин чи обставин не проводилося стягнення за даним виконавчим документом на користь потерпілої впродовж вказаного періоду з вересня 2012 року по жовтень 2019 року, в судовому засіданні не зміг пояснити, як представник установи, так і засуджений.

При цьому, будь-яких заяв від засудженого щодо стану виконання даного виконавчого листа не подавалися та матеріали його особової справи не містять.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_3 не було спростовано перед судом та встановленого в ході судового розгляду ступеню виправлення засудженого ОСОБА_1 , а відтак останні не мають суттєвого значення для вирішення даного клопотанння по суті за обставин виладених у даній ухвалі.

З огляду на встановлені судом в ході розгляду подання обставини виконання виконавчого листа про стягнення з засудженого ОСОБА_1 коштів на суму 136890,79 грн. в рахунок відшкодування потерпілій ОСОБА_2 завданої матеріальної та моральної шкоди, суд приходить до переконливого висновку, що фактично засудженим ОСОБА_1 не відшкодована шкода завдана потерпілій ОСОБА_2 внаслідок вчинення засудженим особливо тяжкого злочину, кваліфікованого за п. 10 ч.2 ст. 115 КК України, та у останнього відсутнє бажання в добровільному порядку спокутати перед потерпілою ОСОБА_2 свою провину, попри те, що засуджений працевлаштований з 2013 року в установі відбування покарання, а з 01.03.2018 року у Благодійній організації «Світло надії», та отримує досить високий розмір заробітної плати та/чи грошової винагороди.

Таким чином, сам по собі факт працевлаштування засудженого ОСОБА_1 та отримання ним високого рівня заробітної плати чи грошової винагороди не може слугувати безумовною та достатньою підставою, в тому числі за умови відсутності даних щодо погашення потерпілій сум, визначених вироком суду, для застосування відносно засудженого умовно – дострокового звільнення.

Вказаний висновок суду спростовує твердження сторони захисту про те, що засуджений ОСОБА_1 , працюючи з 2013 року та отримуючи високий рівень заробітної плати, досяг значних успіхів, що в свою чергу вказує лише про рівень матеріального забезпечення засудженого, а не відшкодування завданої з його вини потерпілій шкоди, усвідомлення останнім ступеня вини перед потерпілою ОСОБА_2 та його розкаяння у вчиненому.

Статтею 81 КК України визначено, що умовно – дострокове звільнення може бути застосовано до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим:

1) не менше половини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, а також за необережний тяжкий злочин;

2) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний злочин середньої тяжкості, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі;

3) не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.

У разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання нового злочину суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими ст.ст. 71,72 КК України.

Постановою Пленуму Верховного суду України від N 10 від 26.12.75 « Про практику застосування судами України законодавства про умовно-дострокове звільнення від покарання і заміну покарання більш м`яким» визначено, що суди, вирішуючи питання про застосування умовно-дострокового звільнення від покарання або про заміну

невідбутої частини покарання більш м`яким, повинні забезпечити строго індивідуальний підхід до кожного засудженого, маючи на увазі, що умовно-дострокове звільнення від покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можуть бути застосовані

лише до тих засуджених, які, відбувши передбачену законом частину покарання, зразковою поведінкою і чесним ставленням до праці, а особи, які вчинили злочин у віці до вісімнадцяти років, крім того, й чесним ставленням до навчання довели своє виправлення.

Отже, з досліджених фактичних суд приходить до висновку про нестабільну поведінку засудженого ОСОБА_1 під час відбування всього періоду покарання, хоча і існують в його поведінці певні позитивні зміни, які однак в повній мірі не дають суду підстави вважати, що він своєю поведінкою та ставленням до праці "довів своє виправлення".

Вказані висновки суду, підтверджується фактичними обставинами справи, оскільки 01.07.2020 року рішенням комісії виправної колонії Дуб`язі І.В. в зміні умов тримання відмовлено як особі, яка написала заяву про відмову про застосування ст. 82 КК України.

При цьому, згідно характеритики на засудженого ОСОБА_1 , затвердженої Начальником державної установи "Полтавська виправна колонія 64" - начальником арештного дому ОСОБА_4 01.07.2020 року, станом на 10.06.2020 року, оцінка ступеню виправлення останнього була: "Стає на шлях виправлення", а висновок адміністрації установи є наступним: "Адміністрація установи вважає передчасним застосування пільги згідно ст. 82 КК України, оскільки не впевнена в правослухняній поведінці засудженого ОСОБА_1 , в умовах неповної ізоляції та нагляду за засудженим ( а.с.109 особової справи засудженого).

З огляду на викладене, адміністрацією установи відбування покарання в липні 2020 року прийшла до висновків щодо ступеню виправлення ОСОБА_1 : "Стає на шлях виправлення", а тому, враховуючи незначний проміжок часу, який сплинув з часу прийняття цих висновків і до вирішення даного питання судом, ступінь виправлення особи є недостатнім для умовно - дострокового звільнення останнього.

Відповідно до ст. 6 КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої право слухняної поведінки. Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого.

Однією з головних умов для умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання є доведеність виправлення засудженого, тобто готовність до: самокерованої поведінки, сприйняття встановлених у суспільстві норм та правил поведінки, дотримання норм чинного законодавства.

Водночас, передумовою дострокового звільнення є саме «бездоганна» поведінка засудженого протягом всього строку відбування покарання і державні органи, які пов`язані із процесом виправлення та перевиховання засудженого та суд не мають підходити до цього питання формально.

Із врахуванням того, що ОСОБА_1 відбуває покарання за вчинення особливо тяжкого злочину, що виразилось у умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, поєднаному із згвалтуванням, тобто засуджений є суспільно-небезпечною особою, в зв`язку з чим неможливо дійти висновку, що засуджений дійсно "досяг виправлення".

Окрім того, в матеріалах справи відсутні переконливі дані про те, що процес виправлення ОСОБА_1 досяг тієї стадії, на якій відбування засудженим призначеного покарання перестає бути доцільним і подальше його виправлення можливе в умовах перебування на волі, а сам факт наявності заохочень та працевлаштування останнього не свідчить про його виправлення та сумлінне ставлення останнього до праці з метою саме виправлення.

З огляду на викладене, суд визнає характеристику надану адміністрацією установи 25 березня 2021 року, яка приєднана до матеріалів подання, відповідно до якої засуджений ОСОБА_1 адміністрацією установи характеризується, як такий, що за час відбування покарання сумлінною поведінкою та ставлення до праці "довів своє виправлення" безпідставною і такою, що суперечить фактичним обставинам та матеріалам справи.

Суд також визнає неспроможними і твердження сторони захисту з приводу того, що засуджений ОСОБА_1 вину у вчиненні ним особливо тяжкого злочину визнав та покарання призначене йому вироком Лохвицького районного суду Полтавської області від 06.12.2011 року у вигляді 14 років позбавлення волі вважав справедливим з наступних підстав.

Так, згідно ухвали Ленінського районного суду м. Полтави від 24.02.2016 року, яка міститься в матеріалах справи ( а.с. 26-28), вбачається, що засудженим було оскаржено до апеляційної інстанції вирок Лохвицького районного суду Полтавської області від 06.12.2011 року, який 13 березня 2012 року залишено без змін.

На підставі Ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 13.03.2012 року було видано розпорядження про набрання вироком законної сили відносно засудженого ОСОБА_1 ..

Судом дані обставини були встановлені виключно з матеріалів особової справи на засудженого.

Більше, того, засудженим ОСОБА_1 було подано касаційну скаргу на вирок Лохвицького районного суду Полтавської області від 06 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 13 березня 2012 року, у прийнятті якої, відповідно до Постанови Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.06.2012 року, було відмовлено ( а.с. оосбової справи 32).

Суд звертає увагу, що інформація щодо оскарження засудженим вироку суду з приводу непогодження останнього з мірою призначеного покарання міститься лише у Ухвалі Ленінського районного суду м. Полтави від 24.02.2016 року, тоді як матеріали особової справи на засудженого ОСОБА_1 даних процесуальних документів та відомостей не містять взагалі, а вказана інформація щодо оскарження рішень судів засудежним ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечувалась, як ним, так і безпосередньо його захисником.

Таким чином, засудженим та його захисником в судовому засіданні було зазначено суду неправдиву інформацію з метою введення суду в оману для прийняття судом рішення на користь останнього, що є неприпустимим та в свою чергу в котре вказує про низький рівень правослухняної поведінки останнього на час прийняття судом даного рішення.

А відтак вказана оцінка поведінки засудженого ОСОБА_1 надана адміністрацією установи відбування ним покарання суперечить матеріалам особової справи засудженого та не є дійсною, послідовною і об`єктивною за своїм змістом на час розгляду судом даного подання.

На теперішній час суд приходить до переконливого висновку, що засуджений ОСОБА_1 своїми діями лише намагається стати на шлях виправлення. Проте є передчасним вважати, що він "досяг виправлення".

Крім того, невідбутий строк засудженого ОСОБА_1 на час винесення даного рішення становить 3 роки 28 днів , що є досить значним, а тому звільнення останнього на даний термін умовно - достроково є ризикованим і невиправданим з урахуванням нестабільної поведінки засудженого та його недостанього ступеня виправлення.

У зв`язку з цим, для того щоб дійти висновку, що засуджений дійсно не став на шлях виправлення, необхідний більш тривалий час.

Таким чином, проаналізувавши здобуті докази, суд приходить до переконливого висновку, що засуджений ОСОБА_1 своєю поведінкою та ставленням до праці не довів своє виправлення, тому в сукупності всі факти вказують, що ОСОБА_1 не підлягає умовно - достроковому звільненню, оскільки дане подання є безпідставним та передчасним.

Керуючись ст. 81 КК України та ст. 537, 539, 376 КПК України, ст. 152, 154 КВК України, суд-

УХВАЛИВ:

В задоволенні спільного подання начальника Полтавської виправної колонії № 64 та голови спостережної комісії Подільської районної у м. Полтаві ради про застосування умовно - дострокового звільнення, згідно ст. 81 КК України, відносно: ОСОБА_1 – відмовити за безпідставністю та передчасністю.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом 7 діб з моменту її проголошення.

Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиН. І. Крючко