Рішення № 102605440, 13.01.2022, Куп'янський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 628/2981/21

Провадження № 2/628/125/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2022 року Куп`янський міськрайонний суд Харківської області

в складі: головуючого - судді Коваленко О.А.

за участю: секретаря Кравцової В.М.

представника відповідача – адвоката Бикової О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадженння у залі суду в місті Куп`янську цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2021 р. позивач – Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернулося до суду з зазначеним позовом до відповідача ОСОБА_1 , вказавши наступне.

АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 12.04.2007 року уклали кредитний договір № НАН2АV14350067, за яким АТ КБ «ПРИВАТБАНК» зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 78666,10 грн. на термін 11.04.2012 р., а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Банк свої зобов`язання за договором виконав, надавши відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами договору, а відповідач свої зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим 19.03.2015 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості з відповідача. Рішенням Харківського апеляційного суду від 16.01.2019 року позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» задоволено, стягнуто з відповідача ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 4119, 84 грн., нараховану станом на 04.03.2015 року. Оскільки, з відповідача було стягнуто заборгованість за кредитним договором за період з дати укладення кредитного договору до дати поточної заборгованості, яка вказана в рішенні Харківського апеляційного суду від 16.01.2019 року, тобто за період з 12.04.2007 року по 04.03.2015 року , то за період після подання позовної заяви від 19.03.2015 року до фактичної дати виконання рішення суду відповідно до постанови ВДВС від 30.01.2020 року за період з 20.03.2015 року по 30.01.2020 року відповідач має заборгованість у розмірі 48462, 45 грн., яка складається з 40488,95 грн. – індекс інфляції за прострочення виконання зобов`язання; 7973,50 грн. – 3% річних від простроченої суми, які підлягають стягненню з відповідача. Добровільно заборгованість відповідачем не погашається, тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

30.08.2021 року від представника відповідача - адвоката Бикової О.Ю. надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого вона просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі та застосувати наслідки спливу позовної давності щодо основної та додаткових вимог, посилаючись на наступне. АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» порушує принцип неприпустимості зловживання процесуальними правами, зазначений в ч. 11 ст. 3 ЦПК України та порушує п.2,3 ч. 2 ст. 41 ЦПК України, а саме: подання декількох позовів до одного й того самого відповідача, з тим самим предметом та з тих самих підстав, так як рішенням Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 12.06.2012 року було звернуто стягнення на предмет застави – автомобіль ГАЗ, шляхом продажу автомобіля ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу, який 07.02.2013 року було передано уповноваженому представнику ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» згідно з актом приймання передачі. Жодних відомостей про стан реалізації предмета застави та до яких сум було зараховано кошти, позивачем в цьому позові не зазначено. Наявність даного судового рішення позивач приховав вже вдруге, чим фактично повторно вводить суд в оману з корисливих мотивів безпідставного збагачення. Перший такий факт мав місце у 2015 році, коли заочним рішенням Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 08.06.2015 року було задоволено позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 486650, 23 грн., яке постановою Харківського апеляційного суду від 16.01.2019 року було скасовано, ухвалено нове, яким частково задоволено позовні вимоги та стягнуто з відповідача на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість 4119, 84 грн. та 58,30 грн. судового забору. Крім того, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» було порушено строки позовної давності , так як звертаючись до суду вже в березні 2015 року з вимогою про повернення споживчого кредиту - порушив строки позовної давності. Розрахунок заборгованості, наданий позивачем не є належним доказом утвореної заборгованості, так як він складений представником банку, а отже є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача, не є підставою для стягнення відповідних сум та не може бути доказом безспірності заборгованості. Також, у наданому розрахунку суми заборгованості вказано, що сума боргу розрахована за період з 20.03.2015 року по 30.01.2020 року і складає 54595,02 грн., проте звідки банк взяв дану суму невідомо, з урахуванням судового рішення про визначення тіла кредиту в сумі 2120, 14 грн.. В зв`язку з тим, що навіть після набрання судовим рішенням у справі 628/941/15-ц законної сили, банк продовжував штучно нараховувати суми, судове рішення було виконане добровільно після подання виконавчого листа до органів ВДВС у січні 2020 року. На даний час після виконання рішення та припинення відносини між сторонами договору позивач звернувся до суду з безпідставним позовом. Крім того,строк на подання позову про стягнення інфляційних витрат та 3% річних повинен відраховуватись з 11 квітня 2012 року. Оскільки позивач, звертаючись до суду у 2015 році не скористався своїм правом, то строки позовної давності на стягнення інфляційних витрат та 3% річних минули. 27.01.2020 року є датою, коли зобов`язання відповідачем за кредитним договором припинились.

Від представника позивача надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що стягненню підлягають 5637,21 грн. – інфляційних втрат та 370,76 грн. – 3% річних, а всього 6007, 97 грн., так як період прострочення виконання зобов`язання з 30.01.2017 року по 30.01.2020 року – за останні три роки до моменту виконання рішення суду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримує та просить стягнути з відповідача 6007, 97 грн., з яких: 5637,21 грн. – інфляційні втрати та 370,76 грн. – 3% річних. В подальшому в судове засідання не з`явилась, надавши заяву про розгляд справи у її відсутність.

Відповідач, у судові засідання не з`явився. Його інтереси в суді представляє адвокат Бикова О.Ю.

Представник відповідача - адвокат Бикова О.Ю. в судовому засіданні заперечувала проти позову та просить відмовити у його задоволенні, просить застосувати наслідки спливу позовної давності.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Заочним рішенням Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 08.06.2015 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» Сафір Ф.О. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»: 486650,23 грн. за кредитним договором №HAH2AV14350067 від 12.04.2007 року; судовий збір в сумі 3654,00 грн. та судові витрати, пов`язані за розміщення оголошення в пресі в розмірі – 272,70 грн.. (справа №628/941/15-ц).

Постановою Харківського апеляційного суду від 16.01.2019 року вказане рішення Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 08.06.2015 року скасовано. Ухвалено нове рішення. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»: 4119,84 грн., з яких: 2120,14 грн. – тіло кредиту; 1868,68 грн. – відсотки; 131,02 – комісія, 58,30 грн. судового збору та 10000 грн. за надання правничої допомоги.

Згідно постанови про закінчення виконавчого провадження від 30.01.2020 року ВП 60952324 виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 628/941/15-ц, виданого 06.12.2019 року Куп`янським міськрайонним судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості за кредитним договором 4119,84 та судового хбору 58,30 грн., разом 4178,14 грн. закінчено.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Правовий аналіз норм статей 525, 526, 599, 611, 625 ЦК України дозволяє зробити висновок про те, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, передбаченої статтею 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, наявність судового рішення про стягнення боргу не позбавляє позивача права на стягнення з відповідача інфляційних втрат за користування грошовими коштами та трьох відсотків річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України.

Як вбачається з постанови про закінчення виконавчого провадження від 30.01.2020 року ВП 60952324 виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 628/941/15-ц, виданого 06.12.2019 року Куп`янським міськрайонним судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості за кредитним договором 4119,84 та судового збору 58,30 грн., разом 4178,14 грн. закінчено 30.01.2020 року.

Тому на вимогу кредитора – ОСОБА_1 має сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, оскільки інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку заборгованості позивача за період з 30.01.2017 року по 30.01.2020 року (за останні три роки до моменту виконання рішення суду) загальна заборгованість до стягнення становить 6007, 97 грн., з яких: 5637,21 грн. – інфляційне збільшення, 370,76 грн. – 3% річних.

Суд погоджується з розрахунком інфляційних втрат та 3% річних за вказаний період, оскільки він відповідає фактичним обставинам справи та нормам права, що регулюють спірні правовідносини. Відповідачем даний розрахунок не спростований.

Разом з тим, відповідач просив суд застосувати у даній справі положення закону, які регулюють позовну давність.

Главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), а тому зобов`язання відповідача перед банком за договором можна вважати припиненим у день остаточного погашення заборгованості, стягнутої за судовим рішенням.

Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв`язку із чим таке зобов`язання є триваючим.

Тобто невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року в справі 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19).

Таким чином, враховуючи ті обставини, що рішення суду було виконане в січні 2020 року, з позовом до суду банк звернувся в серпні 2021 року, то суд приходить до висновку, що строк позовної давності позивачем дотримано.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення компенсація інфляційних втрат в сумі 5637, 21 грн, три відсотки річних у розмірі 370,76 грн., а всього 6007, 97 грн. , за період з 30.01.2017 року по 30.01.2020 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 141, 263, 264, 265, 268, 280-284 ЦПК України, ст. ст. 526, 527, 530, 549, 598, 599, 610, 625,1050,1054 ЦК України, суд

УХВАЛИВ :

Позов Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН - НОМЕР_1 , на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК», місцезнаходження: м. Київ, вул.. Грушевського, буд. 1Д, на р/р № НОМЕР_2 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором НАН2АV14350067 від 12 квітня 2007 року у розмірі 6007, 97 грн. (шість тисяч сім гривень 97 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» суму сплаченого судового збору у розмірі – 2270,00 грн..

В іншій частині позові вимоги залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцевих положень» Цивільного процесуального кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повний текст рішення складений 17 січня 2022 року.

Головуючий Коваленко О.А.