Ухвала суду № 102604741, 13.01.2022, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Комінтернівський районий суд м.Харкова

Номер провадження № 1-кп/641/41/2022 Справа № 641/7298/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2022 року м. Харків

Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді Онупко М.Ю.,

суддів Боговського Д.Є., Маньковської О.О.,

за участю секретаря Ігнатової О.Є.,

за участі прокурора Тимченко Н.О.,

захисника Бакалкіна О.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові матеріали кримінального провадження, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Комінтернівського районного суду м. Харкова знаходиться вказане кримінальне провадження.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17.11.2021 року відносно обвинуваченого ОСОБА_1 продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до 15.01.2022 року.

31.12.2021 року обвинувачений ОСОБА_1 надав до суду клопотання про зміну запобіжного заходу в якому зазначив, що матеріали справи та клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не містять достовірних доказів того, що він має можливість знищити докази, незаконно впливати на свідків, має намір переховуватись від суду. Обвинувачений зазначив, що тяжкість злочину та наявність у нього судимості, яка на теперішній час погашена, не можуть бути підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За час розгляду кримінального провадження, яке вже триває більше чотирьох років, померло двоє свідків, нових обставин щодо його винуватості у сторони обвинувачення не з`явилось, а тому на його думку запобіжних захід у вигляді тривання під вартою занадто суворий, та є таким, що наразі не відповідає ступеню ризиків у вищевказаному кримінальному провадженні.

Враховуючи вищенаведене, обвинувачений вказав, що ризики на які посилається прокурор в своєму клопотанні про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на теперішній час значно зменшились, крім того, свідки по справі допитані, потерпілий вказує на непричетність обвинуваченого до скоєного злочину, у зв`язку з чим вважає можливим змінити запобіжний захід із тримання під вартою на домашній арешт (з 21 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв.) за місцем постійного мешкання, із покладенням обов`язків: не відлучатись з міста без дозволу суду, прибувати до суду за першим викликом, утримуватися від спілкування з потерпілим та свідком.

10.01.2022 року прокурор Тимченко Н.О. надала до суду клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 , посилаючись на наявність ризиків передбачених п.п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме що обвинувачений може продовжити свою злочинну діяльність, оскільки він неодноразово судимий, обвинувачується у злочині за яким йому загрожує покарання від семи до п`ятнадцяти років позбавлення волі, та може переховуватися від суду, чим перешкоджати розгляду кримінального провадження.

В судовому засіданні прокурор Тимченко Н.О. підтримала клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та зазначила, що проти клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу заперечує.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні клопотання про зміну запобіжного заходу від 31.12.2021 року підтримав, та проти клопотання прокурора заперечував.

Захисник обвинуваченого Бакалкін О.В. в судовому засіданні клопотання обвинуваченого від 31.12.2021 року про зміну запобіжного заходу підтримав, та додав, що обвинувачений має постійне місце проживання, має тісні соціальні зв`язки, та ховатися від слідства та суду не має наміру, оскільки він заінтересований в результатах розгляду кримінального провадження, у зв`язку з чим, на його думку, існує можливість обрати йому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Проти клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував, та зазначив, що обвинувачений знаходиться під вартою тривалий час, та з боку обвинувачення не надано належних доказів на підтвердження його вини в інкримінованому злочині.

Колегія суддів, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали провадження в рамках заявленого клопотання, приходить до наступного висновку.

Колегія суддів зазначає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом (частини 1 статті 26 КПК України).

Відповідно до положень статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Статтею 84 КПК України встановлено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Стаття 92 КПК України встановлює обов`язок доказування, зокрема, обов`язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.

Збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом (частина 1 статті 93 КПК України).

Частина 3 статті 93 КПК України визначає, що сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.

Отже, обов`язок доказування щодо виникнення підстав для зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в даному випадку покладається на сторону захисту.

Будь-яких доказів, в спростування встановлених ризиків, суду не надано. Даних щодо незадовільного стану здоров`я чи неоюідності в лікуванні обвинуваченого поза межами закладу попереднього ув`язнення суду не надано. Наявність у обвинуваченого постійного місця проживання, надані в судовому засіданні пояснення потерпілим, інші обставини на які посилається обвинувачений у своєму клопотанні, не є підставою для зміни запобіжного заходу.

Колегією суддів враховано аргументи, які наводилися обвинуваченим ОСОБА_1 та його захисником Бакалкіним О.В. у їх клопотаннях, проте в даному конкретному випадку суд приходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог суспільного інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого і виконання процесуальних рішень по справі.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що на даний час відсутні підстави вважати, що запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а тому є необхідним продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою.

У відповідності до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

При вирішенні питання про доцільність продовження запобіжного заходу, суд враховує вимоги статті 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

У рішенні по справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.

Дослідивши матеріали кримінального провадження в рамках заявленого клопотання, колегія суддів приходить до висновку, що обраний обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою необхідно продовжити.

Колегія суддів, враховуючи характер та фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, свідчить про підвищену суспільну небезпеку, оскільки ОСОБА_1 звинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Європейський суд з прав людини в справах «Летельє проти Франції», «І. А. проти Франції», зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

При розгляді питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, суд враховує наявність ризиків, передбачених пунктами 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, а також тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_1 в разі визнання його винуватим в кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується. Крім того, суд враховує суспільну небезпечність інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Крім того, колегія суддів вважає, що згідно вимог ст.178 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим в кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, а також з огляду на те, що на даний час не відпали ризики, передбачені ст.177 КПК України, які були встановлені під час обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд, оцінивши в сукупності всі вище перелічені обставини, приходить до висновку, що на цей час не має підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 , а тому є необхідним продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою на 60 днів.

Разом з тим, виходячи з принципів, закріплених в ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, суд, продовжуючи ОСОБА_1 раніше обраний запобіжний захід, вважає за необхідне періодично, але не рідше, ніж раз на два місяці переглядати питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.

Керуючись ст. ст. 314-316, 369 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу на інший більш м`який запобіжний захід – залишити без задоволення.

Клопотання прокурора Слобідської окружної прокуратури м. Харкова Тимченко Н.О. – задовольнити.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без зміни - у вигляді тримання під вартою, продовживши строк цього запобіжного заходу до 13 березня 2022 року.

Копію ухвали направити до ДУ «Харківський слідчий ізолятор».

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду на протязі семи днів з дня її проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення йому ухвали суду.

Головуючий-суддя- М. Ю. Онупко

Судді: Д.Є. Боговський

О.О. Маньковська