Вирок № 102604288, 19.01.2022, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

19.01.2022

Справа № 359/2559/20

Провадження № 1-кп/359/126/2022

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2022 м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

Головуючого судді Кабанячого Ю.В.,

при секретарях судових засідань Спис Ю.В., Тоцькій К.О., Вітківському Є.О., Іванової К.А.,

за участю

прокурорів Пророченко О.С., Динника Т.В., Дячок О.Б.,

представника потерпілого Глінкова Є.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Анапріюка А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду з технічною та відео фіксацією кримінальне провадження №12020110100000512, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.02.2020, що надійшло до суду з обвинувальним актом по обвинуваченню,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Наумівка, Корюківського району Чернігівської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, офіційно не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, за наступних обставин.

27.02.2020, приблизно о 15 годині 20 хвилин, ОСОБА_1 перебував у приміщенні обслуговування автомобілів ТОВ «Віннер ЛЦКА», що розташоване за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Чубинське, вул. Київська, 45, де здійснював технічне обслуговування одного з автомобілів.

У цей час у ОСОБА_1 виник злочинний умисел спрямований на таємне викрадення запасних частин, які він повинен був використати в ході проведення обслуговування.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1 , діючи умисно та з корисливих мотивів, будучи впевненим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, з робочого столу взяв ущільнювач роздатки, який одразу поклав до свого рюкзаку, що знаходився в тумбі під столом, вартістю 922 грн. 94 коп., що належить ТОВ «Віннер ЛЦКА».

У подальшому, у цей же день, приблизно о 18 години 45 хвилин, ОСОБА_1 , перебуваючи в приміщенні обслуговування автомобілів ТОВ «Віннер ЛЦКА», за вказаною вище адресою, де здійснював технічне обслуговування одного з автомобілів, продовжуючи свій єдиний злочинний умисел, діючи умисно та з корисливих мотивів, будучи впевненим, що його дії залишаються непоміченими для оточуючих, шляхом вільного доступу, з робочого столу взяв дві пляшки трансмісійного мастила (РК) ТL7300-SНЕLL ТF0753, кожна - об`ємом 1 літр, які одразу поклав до свого рюкзаку, що знаходився в тумбі під столом, вартістю - 953 грн. 84 коп. за 1 одиницю, на загальну вартість - 1907 грн. 68 копійок.

У подальшому, ОСОБА_1 , близько 20 год. 00 хв., з рюкзаком, у якому знаходилось викрадене майно, вийшов з приміщення ТОВ «Віннер ЛЦКА», де і був зупинений керувниками підприємства.

Своїми злочинними діями ОСОБА_1 спричинив ТОВ «Віннер ЛЦКА» матеріальну шкоду на загальну суму - 2830 грн. 62 копійок.

Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачується у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), тобто у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України.

Обвинувачуваний ОСОБА_1 вину у вчиненні кримінального правопорушення, не визнав. Не визнає пред`явлені в обвинувальному акті фактичні обставини, а саме те, що він вчинив крадіжку майна ТОВ «Віннер ЛЦКА» компанія «Land Rover». ОСОБА_1 надав пояснення про те, що має стаж роботи 10 років у ремонтуванні транспортних засобів. У ТОВ «Віннер ЛЦКА» він займав посаду механіка, та в день, коли стався даний інцидент, ним виконувалися роботи з гарантійного ремонту по заміні роздатної коробки, дії виконання сервісної зони по замінні турбіни в автомобілі клієнта. Ним на складі було отримано всі необхідні запчастини для ремонту під підпис у наказі. Він їх перевірив. Запчастин для ремонту автомобіля було використано багато. Провірив масло автомобіля, після чого тестував автомобіль, масло в автомобілі було наявне. Ремонт автомобіля зайняв цілий день. Він зробив акт виконаних робіт. Наступного дня він мав приступити до ремонту іншого автомобіля, оскільки оплата здійснювалася частинами. Робочий час його зміни закінчувався о 19.00 год., та, близько 19.10 год., він пішов до свого автомобіля, щоб їхати додому. До виходу із цеху він зайшов до кабінету, подивитися графік роботи. На роботі нікого не було (ні майстрів, ні механіків). Уже після того, як він виконав усі ремонтні роботи автомобіля, а не якимось скритими схемами, що йому пред`явлені прокурором, він вийшов із приміщення підприємства. На території даного підприємства його зупинили ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Директора, не той момент не було. Зі слів обвинуваченого, були випадки крадіжок прибиральниками в сусідній компанії «Porsche» запчастин. У складському приміщенні камер відеоспостереження не має. Враховуючи, що він мав намір на наступний день продовжити ремонт автомобіля, та враховуючи, що він відповідав за мастило, за яке розписався, він узяв мастило з собою додому. В обідній час, під час виконання роботи, він поклав мастило не в свою сумку, а у свій робочий стіл. Сумка лежала у тому самому робочому столі. Трансмісійне мастило (РК) ТL7300-SНЕLL ТF0753 він виносив для його безпеки і своєї гарантії. Питання щодо утилізації даного мастила він планував вирішити на наступний день. Під час його затримання працівниками підприємства він сказав, що це використане мастило, так як не знав, що відбувається, був шокований. До даного випадку він не думав, що залишенні ним речі у не завершених питаннях щодо ремонту автомобіля комусь знадобляться. Конкретно за трансмісійне мастило він хвилювався, бо він за нього розписався. До даного випадку у нього не було таких ремонтів із застосуванням трансмісійного мастила. Не використані запчастини та інструменти він закривав на ключ. А не використанні мастила не закривалися на ключ. Охорона підприємства цілодобова, однак він не повідомив працівників охорони, що виносить мастило, а завтра їх поверне для продовження ремонту автомобіля. Вказівки керівництвом підприємства повідомляти охорону про залишок і винесення майна підприємства за межі території не було.

Не зважаючи на те, що ОСОБА_1 не визнав себе винним у вчиненні даного кримінального правопорушення, на думку суду, його вина у вчиненні кримінального правопорушення, що йому інкримінується органом досудового розслідування, повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.

У судовому засіданні допитаний представник потерпілого ТОВ «Віннер ЛЦКА» компанія «Land Rover», ОСОБА_4 , який є директором даної компанії, показав, що півтора роки тому, у січні-березені, точного часу не пам`ятає, від одного із співробітників дізнався, що механік ОСОБА_1 здійснював крадіжки майна їхньої компанії. ОСОБА_1 приходив на роботу із порожнім рюкзаком, а залишав робоче місце із повним. Тобто, потрібно було певний час звернути увагу на ОСОБА_1 . Практично у всіх приміщеннях компанії знаходяться відеокамери. Із відеозображення на камері, яка розташована в одному із цехів, він побачив, як ОСОБА_1 зайшов із порожнім рюкзаком до цеху, поклав рюкзак в одну із шухляд свого робочого столу та протягом робочого дня почав складати до сумки речі. Близько 18.00 год., на камері відеонагляду він побачив, що ОСОБА_1 поклав до сумки мастило. Близько 19.20 год., у той момент, коли ОСОБА_1 , по закінченню робочого дня, йшов до свого автомобіля, представник потерпілого, керівник сервісу - ОСОБА_15, майстер сервісу - ОСОБА_16 та охоронець підійшли до обвинуваченого і попросили показати вміст рюкзаку. ОСОБА_1 погодився дістати речі та відкрив рюкзак, у якому містилися дві пляшки щільно закритого мастила, кожна пляшка - по 1 літру, ще якійсь речі, планшет та особисті речі ОСОБА_5 . Дві пляшки мастила було у новому, невикористаному стані. Різьба на кришці не була пошкоджена. ОСОБА_1 сказав, що запчастини та мастило використані, та він хотів забрати мастило для власних потреб. Дане мастило ОСОБА_1 під наказ отримав для поточного ремонту автомобіля клієнта. Тобто, ОСОБА_1 як механік повинен був замінити мастило в автомобілі. Що саме залив ОСОБА_1 в автомобіль клієнта, йому не відомо. Після цього представник компанії викликав працівників поліції. ОСОБА_1 того дня із цеху виходив останній. Наступного дня чи через день, за згодою сторін, ОСОБА_1 був звільнений. Під час досудового слідства ОСОБА_4 був допитаний, та ним надавалися аналогічні покази. До карантину працівники компанії та комірник працювали до 20.00 год. Затримання ОСОБА_1 працівниками компанії не було. Вони його зупинили. Наступного дня було складено інвентаризаційний акт та надано поліції. Також слідчому було надано довідку про закупівельну ціну мастила, оскільки після передачі цехом товару, воно не рахується за складом. Використані товари механіки можуть забрати у власних цілях, на підставі наказу керівництва, який надається у відповіді на заяву механіка або іншого працівника.

У судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_6 повідомив, що працює керівником відділу сервісу ТОВ «Віннер ЛЦКА». ОСОБА_1 працював у його відділі на посаді механіка. У лютому 2020 року, точної дати не пам`ятає, ОСОБА_7 після робочого дня виніс майно компанії, а саме: 2 банки мастила і тюбик змазки. Свідка в обідній час викликав його керівник - директор підприємства до кабінету, та показав відео із камер нагляду, на якому він побачив, що ОСОБА_1 поклав до однієї із шухляд свого робочого столу порожню сумку, а потім поклав до тієї шухляди 2 банки мастила та тюбик змазки. З обіду він спостерігав за ОСОБА_1 по камері нагляду. Директор сказав йому перевірити даний факт, оскільки не виключав, що ОСОБА_7 хотів винести дане майно. Після робочого дня, близько 19.00 год., він разом із майстром - ОСОБА_8 , на паркувальному майданчику території ТОВ «Віннер ЛЦКА», підійшли до ОСОБА_5 та попросили останнього показати, що в нього в сумці. У той час підійшов охоронець території компанії. ОСОБА_7 добровільно дістав із своєї сумки 2 банки мастила, змазка, гайки, робочий планшет та особисті речі. Обвинувачений сказав, що це відпрацюване мастило і, щоб його не виливати, він його забрав собі для власних потреб. ОСОБА_7 був здивований, тим що його зупинили. Свідок зрозумів, що 2 банки мастила Sell, об`ємом 1 літр кожна, змазка та герметик є майном компанії, оскільки на пляшках містилися брендові зображення їхньої марки Land Rover. На даний товар виписувалася накладна. Пляшки мастила, на вигляд, були не використані. Вони не відкривали їх, щоб не пошкодити різьбу кришки. Свідок співставив дані обставини, побачене на передодні дня відео та зрозумів, що ОСОБА_7 вчинив викрадення майна компанії. Після зупинення обвинуваченого до них підійшов директор та приїхали працівники поліції, які склали протокол та вилучили речі. Майстри отримували запчастини для ремонту автомобілів на підставі наказу. Коли автомобіль заїжджає до цеху, він має наряд замовлень, де вказується перелік робіт та необхідних запчастин, які будуть використовуватися у ремонті. Після цього автомобіль відправляють у цех (гаражне приміщення), механіком роздруковується накладна, у якій визначається матеріали. Механік отримує від комірника складу запчастини, за які розписується в накладній. Масло видавалося того дня ОСОБА_1 для ремонту автомобіля. Графік робочого часу їхньої компанії: перша зміна до 18.00 год., друга зміна до 19.00 год. У якій саме зміні працював ОСОБА_7 , свідок не пам`ятає. Склад компанії працює до 19.00 год. Чи був комірник після 19.00 год. на робочому місці, свідок не пам`ятає. У разі залишення матеріалів, механіки невикористаний товар можуть залишити у підсобному приміщенні, яке обладнане камерами. У разі відсутності комірника після робочого дня на місці, працівники можуть залишити відпрацьоване мастило у підсобному приміщенні, а на ранок наступного дня віддати комірнику. ОСОБА_7 , на передодні даних подій, не звертався із заявою про звільнення. Із ним як працівником взагалі проблем не було. Свідок не пам`ятає, чи приходив обвинувачений на роботу, та коли саме ним було подано заяву про звільнення. Порядок щодо утилізації відпрацьованого товару встановлений умовами компанії. Механіки та майстри можуть забрати відпрацьований матеріал за умови зверненням працівником до керівництва із службовою запискою. Слідчі дії проводилися, були вилученні матеріали та описані у протоколі.

У судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_9 показав, що працює майстром в компанії ТОВ «Віннер ЛЦКА». У 2020 році,точної дати не пам`ятає, його викликав директор і показав відео із камер нагляду, на якому він побачив, що ОСОБА_1 робить протиправні дії: ховає запчастини в свій рюкзак, який знаходився у ящику столу. ОСОБА_7 зайшов до цеху з порожнім рюкзаком, який поклав у ящик свого робочого столу, та цілий день складав туди запчастини. Після робочого дня ОСОБА_7 дістав повну сумку із ящика столу та пішов. Керівник ОСОБА_3 попросив провірити ОСОБА_1 , а саме: вміст сумки. ОСОБА_3 сказав, що будуть вчиненні дії по викриттю факту крадіжки ОСОБА_10 та знаходилися з ним до приїзду працівників поліції. Після прохання зупинитися та показати, що в його сумці, ОСОБА_1 добровільно показав, що вміст сумки: робочий планшет, робочі запчастини, масло коробочне, герметик (мастило). Предмети візуально виглядали новими. Кришки на пляшках із мастилом не були відкритими. Кріплення на кришках було ціле. Обвинувачений промовив, що взяв для власних потреб. Працівники поліції приїхали швидко, зробили опис майна, що знаходилося в сумці ОСОБА_5 , склали протокол. Робочий час до 18.00 год., якщо роботи багато, то за власним бажанням можна залишатися продовжувати роботу. Комірник кожного дня на роботі. Чи залишався останній після робочого часу, свідку не відомо. Матеріали для ремонту автомобіля ОСОБА_1 надавалися, відповідно до наказу керівника. Після отримання товару із складу, ОСОБА_7 розписується. Після робочого дня, у разі продовження ремонту автомобіля, невикористаний матеріал залишається на столі гаражного приміщення, у якому ремонтується автомобіль. У разі закінчення ремонту автомобіля та залишення матеріалів для його ремонту, такі матеріали на підставі наказу повертаються на склад. У кожному випадку механік повинен зробити заявку, у якій відображується, що зроблено та скільки матеріалу залишилося, і, якщо такий матеріал є, то, за наказом керівника, здійснюється утилізація. Будь-яких заявок від ОСОБА_5 не було зроблено. На передодні до даних подій, ОСОБА_7 заяви про звільнення не надавав. Свідок не пам`ятає, чи бачив наступного дня ОСОБА_5 на роботі.

У судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_11 показав, що працює комірником складу ТОВ «Віннер ЛЦКА». ОСОБА_1 наглядно знає, підстав оговорювати обвинуваченого немає. Точної дати свідок не пам`ятає, до поступила накладна на видачу товару для ремонту автомобіля,які він видав. Особисто він не видає товар на руки механікам. Є визначена процедура. Склад знаходиться на другому поверсі компанії, до нього надходить накладна із переліком необхідних товарів, ліфтом він спускає зазначений товар. Механіки на першому поверсі забирають даний товар та розписуються в накладній, яка йому не повертається. Хто саме і яким чином забирає товар йому не відомо. Мастило для автомобіля того дня видавав, інші запчастини не пам`ятає, які надавав. Робочий час до 18.00 год. На робочому місці о 18.30 год. його уже не було. Інвентаризація проводилася після даних подій. Зведену відомість свідок не бачив. Він провів лише підрахунок товару, інформацію за результатами якої надав керівнику. Речі, що не використані механіками, залишаються на першому поверсі, який охороняється, та встановлено відеонагляд.

Крім показань представника потерпілого, свідків, вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину підтверджується наступними письмовими доказами:

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 27.02.2020 (а.с.71), подане директором ТОВ «Віннер ЛЦКА» - ОСОБА_4 про те, що 27.02.2020, приблизно о 20.00 год., офіційно працевлаштований ОСОБА_1 здійснив крадіжку мастила компанії ТОВ «Віннер ЛЦКА»;

- протоколом огляду від 27.02.2020, що зафіксований на CD-диску із здійсненням фотоілюстрації на фотоапарат «Sony», та проведеною відеозйомкою за допомогою камери «iPhone». Огляд розпочато о 20 год. 25 хв., у присутності двох понятих (а.с.72-79), відповідно до якого встановлено, що місцем огляду є ділянка місцевості, розташована позаду будівлі ТОВ «Віннер ЛЦКА», що за адресою Київська область Бориспільський район с. Чубинське, вул. Київська, 45. Указана будівля є автосалоном «Range Rover». На вказаній ділянці знаходиться чоловік, який відрекомендувався як ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Поруч із чоловіком знаходиться дерев`яна лавка на якій знаходиться майно, а саме: 2 поліетиленові пляшки, білого кольору, на яких мається наклейка, з написом «Land Rover», у нижній частині яких виявлено маркування ІYК500010. Об`єм однієї вказаної пляшки - 1 літр. У середині яких, через прозору полосу, видно рідину світло-жовтого кольору. Указане мастило герметично закрито; прозорий щільно закритий поліетиленовий пакет, у якому знаходився ще один прозорий поліетиленовий пакет з блістерною застібкою, у середині якого знаходиться полімерний предмет, схожий на шприц, білого кольору, із маркуванням «Land Rover» ІYК500050 S08СА 1317148; планшет, марки Аррlе ІРаd з серійним номером F9GW84YBJF8K, інвентаризаційним номером 11026, з наклейкою « ОСОБА_7 », у чохлі чорного кольору; пластикова пластина чорного кольору. Вищезазначене майно запаковано слідчим у встановленому законом порядку. Під час огляду заяв та зауважень від учасників не надходило;

- протоколом огляду речових доказів від 18.03.2020, із фотоілюстрацією. Огляд розпочато о 09 год. 00 хв., у присутності двох понятих (а.с.83-87). Об`єктом огляду являється поліетиленовий спецпакет №7296420. При відкритті вказаного пакету встановлено, що його змістом є 2 полімерні пляшки та запакований до поліетиленового пакету предмет, схожий на шприц, планшет Аррlе ІРаd, з серійним номером F9GW84YBJF8K та інвентаризаційним номером 11026, з наклейкою « ОСОБА_7 ». У ході огляду першої полімерної пляшки, на її поверхні виявлено наклейку з написом «Land Rover», у нижній 1 частині якої виявлено маркування ІYК500010. Об`єм вказаної пляшки - 1 літр. Указана пляшка щільно закрита. У ході огляду другої полімерної пляшки, на її поверхні, виявлено наклейку, з написом «Land Rover», у нижній частині якої виявлено маркування ІYК500010. Об`єм вказаної пляшки - 1 літр. Указана пляшка щільно закрита. У ході огляду запакованого до поліетиленового пакету предмету, схожого на шприц, установлено, що вказаний предмет щільно запакований до прозорого поліетиленового пакету, верхня частина якого запаяна. На вказаному пакеті мається наклейка, на якій зазначено «Land Rover» ІYК500050 S08СА 1317148. Не відкриваючи пакет, виявлено, що в ньому міститься предмет, зовні схожий на медичний шприц, на якому мається наклейка, з маркуванням «Land Rover» ІYК500050 СКL7А. Після закінчення огляду все вище перелічене поміщено до поліетиленового спецпакету №4198141, який передано на зберігання до камери схову Бориспільського ВП;

- довідкою директора ТОВ «Віннер ЛЦКА» ОСОБА_4 вих. №200316/1 від 16.03.2020 (а.с.101), відповідно до якої встановлено, що станом на 27.02.2020 матеріально-товарні цінності мають встановлену роздрібну вартість: мастило трансмісійне (РК) TL7300-SHELL TF0753 1L, код номенклатури IYK500010, кількістю - 2 шт., вартістю 953 грн. 84 коп. кожна, на загальну суму 1907 грн. 68 коп.; ущільнювач роздатки, код номенклатури IYХ500050, кількістю - 1 шт., вартістю 922 грн. 94 коп., що підтверджує розмір завданої шкоди потерпілому;

- наказом №039-К ТОВ «Віннер ЛЦКА» від 14.06.2018, про прийняття на роботу ОСОБА_5 на посаду механіка відділу післяпродажного обслуговування підвідділу сервісу з 15.06.2018, на підставі заяви (а.с.108-109);

- посадовою інструкцією механіка відділу післяпродажного обслуговування/підвідділу сервісу, затвердженою директором ТОВ «Віннер ЛЦКА» ОСОБА_12 (а.с.110-111), з якою ОСОБА_1 під підпис ознайомлений 15.06.2018;

- наказом № 98 директора ТОВ «Віннер ЛЦКА» ОСОБА_13 від 28.02.2020 (а.с.112), про проведення позапланової часткової інвентаризації товарів на складі, із перевіркою їх фактичної наявності та документально підтвердження, станом на 28.02.2020;

- протоколом інвентаризаційної комісії від 28.02.2020 (а.с.113-115, а.с.117), щодо врегулювання виявлених розбіжностей між фактичною наявністю матеріальних актів та зобов`язань і даними бухгалтерського обліку, які наводяться у звіряльних відомостях та актах інвентаризації, з пояснювальною запискою комірника складу ОСОБА_11 від 28.02.2020;

- накладною №1012200-16854 на внутрішнє переміщення ТМЦ від 27.02.2020 (а.с.116), відповідно до якої встановлено, що ОСОБА_1 27.02.2020 на складі запчастин JLR отримав товар для ремонту автомобіля. Серед перерахованого товару у вказаній в накладній міститься майно: мастило трансмісійне (РК) TL7300-SHELL TF0753 1L, код номенклатури IYK500010, кількістю - 2 шт., вартістю 953 грн. 84 коп. кожна, на загальну суму 1907 грн. 68 коп., ущільнювач роздатки, код номенклатури IYХ500050, кількістю 1 шт., вартістю 922 грн. 94 коп., яке вилучено слідчим під час огляду місця події від 27.02.2020 у рюкзаку ОСОБА_1 ;

- правовстановлюючим документами ТОВ «Віннер ЛЦКА», а саме: витягом №1810044500027 з реєстру платників податку на додану вартість та випискою з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Віннер ЛЦКА» із статутом ТОВ «Віннер ЛЦКА» (а.с.118-152);

- відеоматеріалом з майстерні ТОВ «Віннер ЛЦКА» від 27.02.2020, що міститься на жорсткому диску WD, серійний WX11AB3P4569 та фотозображеннями (а.с.167-169), відповідно до яких встановлено, що 27.02.2020 ОСОБА_1 , перебуваючи на робочому місці гаражного приміщення ТОВ «Віннер ЛЦКА», поклав до однієї із шухляд робочого столу порожню сумку, а потім поклав до тієї шухляди 2 банки мастила та ущільнювач роздатки, після чого забрав сумку із шухляди робочого столу та вийшов із майстерні;

Достовірність та об`єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, належні, допустимі та достатні, у зв`язку з чим суд їх прийняв. Матеріали досудового розслідування були відкриті сторонам кримінального провадження, відповідно до ст. 290 КПК України, про що свідчить відповідні протоколи, та не заперечувалось ними в судовому засіданні.

Також, у судовому засіданні судом були досліджені докази, що посвідчують та характеризують особу обвинуваченого, процесуальні витрати у справі, речові докази та письмові докази надані стороною захисту.

Оцінюючи вищевказані досліджені докази по кримінальному провадженню, суд визнає їх належними, допустимими та достовірними, а сукупність зібраних доказів - достатніми та взаємозв`язаними між собою, тому покладає їх в основу обвинувального вироку.

Крім того, суд критично ставиться до показань представника потерпілого Глінкова Є.О., в частині того, що факт відсутності нестачі майна на складі ТОВ «Віннер ЛЦКА» важко встановити, оскільки після видачі матеріалів воно рахується за клієнтом та не перебуває на балансі складу. Вказані покази представника потерпілого є абстрактними, позбавленими несучої навантаження інформації. Послідовних, логічних показань про те, яким чином, за яких обставин, і в який конкретно спосіб відбулася передача такого майна клієнту, представник потерпілого не надав.

Суд звертає увагу, що матеріали кримінального провадження не містять доказів у виді квитанції чи товарного чеку про здійснення оплати клієнтом за мастило та ущільнювача роздатки, а також отримання таким клієнтом зазначеного майна. Клієнт (власник автомобіля), який обслуговувався в ТОВ «Віннер ЛЦКА», жодних скарг та звернень з приводу відсутності в нього мастила та ущільнювача роздатки, під час досудового розслідування не подавав.

З цих підстав доводи сторони захисту про відсутність потерпілого у кримінальному провадженні суд вважає хибними та відкидає їх, оскільки вони повністю спростовані дослідженими судом доказами, аналіз яких наведено вище.

У судовому засіданні, безпосередньо, за клопотанням прокурора, був досліджений висновок експерта судово-товарознавчої експертизи №796 від 18.03.2020, який зроблений на підставі постанови слідчого Бориспільського ВП ГУНП в Київській області від 03.03.2020 (а.с.50-54), та встановлено, що загальна ринкова вартість ненаданого на дослідження майна, станом на 27.02.2020, складає 2830,62 грн. Тобто ринкова вартість 2-х нових щільно закритих поліетиленових пляшок, білого кольору, об`ємом 1 літр кожна, на яких маються наклейки «Land Rover», зазначено ІYК500010, та в середині яких знаходиться трансмісійне мастило, станом на 27.02.2020, складає 1907,68 гривень. Ринкова вартість 1-го нового ущільнювача роздатки з ІYХ500050, станом на 27.02.2020, складає 922,94 гривень.

Указаний доказ не містить даних, які б мали значення для кримінального провадження та підтверджували б або спростовували обставини, що підлягають доказуванню, тому є неналежним доказом.

Аналізуючи наведені вище та безпосередньо досліджені судом докази, суд не вбачає підстав піддавати їх сумніву, оскільки вони узгоджуються між собою, а тому, суд критично відноситься до показів обвинуваченого ОСОБА_1 з приводу того, що привласнювати майно ТОВ «Віннер ЛЦКА» (2 банки мастила та ущільнювач роздатки) у нього намірів не було, оскільки за вилучене майно він розписався у відповідних документах та мав намір наступного робочого дня повернути на роботу. Суд розцінює вказані показання як непереконливі та не бере їх до уваги, оскільки вони суперечать дослідженим у судовому засіданні доказам.

Доводи захисника Анапріюка А.С. з приводу того, що ОСОБА_1 не мав корисливого мотиву та вина останнього у вчиненні крадіжки не підтверджується зібраними доказами, формулювання обвинувачення не містить складу злочину, а саме: об`єктивної сторони, оскільки дії ОСОБА_1 не можна кваліфікувати як крадіжка, а слід кваліфікувати як привласнення майна, яке було добровільно передано потерпілим у розпорядження обвинуваченого, суд вважає необґрунтованими.

Об`єктивна сторона крадіжки виражається в дії - таємному, незаконному, безоплатному, поза волею власника вилученні чужого майна. Таємним вважається викрадення, коли воно вчинюється за відсутності особи, у власності чи під охороною якої перебувало майно, що викрадається, або у присутності такої особи непомітно для неї, а також у присутності сторонніх осіб, які не усвідомлюють факту викрадення майна і не можуть дати йому належної оцінки (психічно хворі, малолітні). Викрадення є таємним і в тому разі, коли воно вчиняється у присутності особи, якій доручено майно, але вона перебуває в такому стані, який виключає можливість усвідомлювати значення того, що відбувається (сон, непритомність, сильне сп`яніння тощо).

Відповідно до посадової інструкції механіка відділу після продажного обслуговування/підвідділ сервіс, із якою обвинувачений ознайомлений під підпис 15.06.2018, ОСОБА_1 не є матеріально відповідальною особою, а тому поставлення власного підпису в накладній про отримання обвинуваченим двох банок мастила та ущільнювача роздатки, лише підтверджує наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 КК України.

Крім того, у діях обвинуваченого наявна об`єктивна сторона складу злочину, яка підтверджується показами представника потерпілого, свідків та дослідженим у судовому засіданні доказом у виді перегляду відеоматеріалу. ОСОБА_1 таємно протягом дня здійснював активні дії крадіжки майна потерпілого, у присутності такої особи непомітно для нього, що зафіксовано камерою відео нагляду.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що такі твердження сторони захисту є хибними, не відповідають встановленим судом фактичним обставинам справи, які підтверджуються всіма зібраними у справі доказами.

Разом із цим, суд критично оцінює покази надані обвинуваченим у судовому засіданні, оскільки вони різняться, не містять логічної послідовності та повністю спростовуються показами представника потерпілого, свідків та переглядом відеоматеріалу із відео камери ТОВ «Віннер ЛЦКА».

У ході судового розгляду було встановлено об`єктивність фіксації фактів у протоколі огляду від 27.02.2020, а також те, що під час цієї слідчої дії ОСОБА_1 зауважив, що 2 банки мастила та ущільнювач роздатки він узяв із гаражного приміщення ТОВ «Віннер ЛЦКА», оскільки дане майно вже використовувалося.

Так, зазначена слідча дія проведена відповідно до вимог Кримінального процесуального Кодексу, підстав для сумніву в її достовірності немає, тим більше, що це були початкові пояснення ОСОБА_1 . Відповідь на питання слідчого надавалася обвинуваченим самостійно та безпосередньо на місці події того ж дня, відразу після виявлення у рюкзаку обвинуваченого майна, належного ТОВ «Віннер ЛЦКА». Зазначені пояснення найбільш об`єктивно відображають обставини, що відбулися. Це свідчить про те, що пояснення ОСОБА_1 , які містяться у відео-матеріалі слідчої дії огляду від 27.02.2020, є правдивими та такими, що відповідають дійсності, у зв`язку з чим суд визнає за можливе покласти їх в основу обвинувального вироку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що показання обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що виявлені в рюкзаку обвинуваченого 2 поліетиленові пляшки з мастилом та ущільнювач роздатки, він хотів повернути наступного дня на роботу, не відповідають встановленим судом фактичним обставинам справи, спростовуються показами представника потерпілого, свідків та відеоматеріалом з камери нагляду ТОВ «Віннер ЛЦКА». У зв`язку з чим, показання обвинуваченого в цій частині суд оцінює критично.

Крім того, захисником зазначено, що після проведення особистого обшуку обвинуваченого, ОСОБА_1 був обмежений у пересуванні шляхом утримання його на місті затримання працівниками компанії, оскільки йому заборонялось працівниками ТОВ «Віннер ЛЦКА» покидати місце перебування. Разом з тим, протокол затримання ОСОБА_14 не складався, а його обшук проведено без дотримання вказаних правил КПК. Потім, після прибуття працівників поліції слідчий повторно провів особистий обшук ОСОБА_1 . У продовж усього часу ОСОБА_1 залишався поруч з працівниками підприємства і поліції та не міг вільно пересуватись. Таким чином, права ОСОБА_1 як людини та громадянина були порушені.

Відповідно до вимог ст. 207 КПК України ніхто не може бути затриманий без ухвали слідчого судді, суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 208 КПК України уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках: 1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; 2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин; 3) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України ; 4) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого статтями 255, 2551, 255-2 Кримінального кодексу України.

Особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.

Доводи захисника з приводу того, що при проведенні огляду 27.02.2020 органом досудового розслідування істотно порушено вимоги ст.ст. 208-209 КПК України, суд вважає необґрунтованими, належних та допустимих доказів порушення зазначених вимог стороною захисту не надано.

Суду не зрозуміло, яким чином органом досудового розслідування було порушено права людини і громадянина обвинуваченого, адже останній, у порядку ст. 208 КПК України, органом досудового розслідування не затримувався та відповідних документів складено не було.

При цьому, суд звертає увагу на те, що нормами чинного КПК України не заборонено в ході проведення слідчої дії - огляду, ставити питання власнику майна чи інших осіб щодо виявлених речей та документів. Такі пояснення не являються показаннями свідка, у розумінні статті 95 КПК України, оскільки стосуються виключно обставин, які підлягають з`ясуванню для досягнення й забезпечення завдань, що стоять перед оглядом.

З цього приводу, суд також критично оцінює клопотання сторони захисту про визнання доказів недопустимими, а саме: протоколу огляду від 27.02.2020 (а.с.72-79).

Захисник обвинуваченого адвокат Анапріюк А.С. заявив клопотання про визнання доказів, які надала сторона обвинувачення на підтвердження винуватості ОСОБА_1 , недопустимими, посилаючись на грубі порушення норм КПК України при їх збиранні. Навівши доводи про недопустимість даних доказів, згідно з вимогами ч. 1 ст. 89 КПК України, адвокат зауважив, що під час проведення слідчої дії - огляду, працівники правоохоронного органу не обмежувались поверхневим оглядом та безпосереднім виявленням доказів на місці події, а здійснювали активне відшукання речей і документів, зокрема, зобов`язали затриманого персоналом ТОВ «Віннер ЛЦКА» ОСОБА_1 відкрити рюкзак та викласти наявні речі на лаву, що є недопустимим під час проведення огляду. При цьому, такий обшук проводився без отримання попереднього дозволу слідчого судді. Огляд без ухвали судді проводиться в порядку, передбаченому для обшуку. Відповідно до ч. 3 ст. 214 КПК України єдиною слідчою дією, проведення якої можливе до внесення в ЄРДР, є огляд місця події. Захист дійшов висновку, що огляд особистих речей ОСОБА_1 був проведений з істотним порушенням прав людини і основоположних свобод, у зв`язку зі здійсненням процесуальних дій, які потребують попередньому дозволу суду, без такого дозволу та з порушенням його суттєвих умов.

Окрім того, на думку захисту, при проведені огляду стороною обвинувачення допущено істотні порушення вимог КПК України, а саме: огляд був проведений без участі захисника. Добровільна згода на проведення вказаної слідчої дії, яку надав ОСОБА_1 , не є процесуальною гарантією забезпечення права обвинуваченого на захист, оскільки ОСОБА_1 був затриманий персоналом ТОВ «Віннер ЛЦКА» та перебував під їх контролем та контролем працівників правоохоронного органу, вважаючи, що виконує їх законні вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Суд не приймає до уваги твердження сторони захисту, виходячи із наступного.

Конституційний Суд України у рішенні №12-рп/2011 від 20.10.2011 у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України зазначив, що визнаватися допустимими і використовуватися як доказ в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі. Аналіз положення частини третьої статті 62 Конституції України про те, що «обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом», дає підстави для висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо.

Зі змісту Постанови Верховного Суду України від 09.06.2016 в справі №5-360/кс 15 слідує, що Кримінальний процесуальний закон не дає вичерпного переліку підстав, за наявності яких докази мають визнаватися недопустимими, а натомість надає право суду вирішувати питання їх допустимості чи недопустимості у порядку, передбаченому статтею 89 КПК України.

Частиною першою статті 87 КПК України передбачено, що ключовою умовою для визнання доказів недопустимими, є їх отримання внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд зауважує, що отримання доказів завжди обумовлено вчиненням стороною кримінального провадження цілеспрямованих дій з метою їх збирання. Аналіз положень частини другої цієї статті дає підстави зробити висновок, що саме вчинення з цією метою стороною обвинувачення діянь, які істотно порушують права і основоположні свободи людини, має наслідком визнання отриманих у такий неправомірний спосіб доказів недопустимими.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. Для участі в огляді може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, законний представник та інші учасники кримінального провадження. З метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в огляді може запросити спеціалістів.

Вимогами ст. 237 КПК України передбачено, що при проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу. Усі вилучені речі і документи підлягають негайному огляду і опечатуванню із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду. У разі, якщо огляд речей і документів на місці здійснити неможливо або їх огляд пов`язаний з ускладненнями, вони тимчасово опечатуються і зберігаються у такому вигляді доти, доки не буде здійснено їх остаточні огляд і опечатування.

Разом із цим, слідчий, прокурор має право заборонити будь-якій особі залишити місце огляду до його закінчення та вчинювати будь-які дії, що заважають проведенню огляду. Невиконання цих вимог тягне за собою передбачену законом відповідальність.

У зв`язку з чим, судом при вирішенні питання щодо допустимості доказів та використанні покладених в основу вироку засобів доказування, грубого порушення вимог кримінального процесуального закону, не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність порушень слідчим у даному кримінальному провадженні кримінально-процесуальних вимог проведення огляду.

Крім того, обвинувачений та захисник у судовому засіданні та під час судових дебатів наголошують про порушення права особи на захист, а саме те, що під час огляду є обов`язковим право особи, у якої здійснюється огляд, на захисника та його участь в процесі огляду. На думку захисту, ОСОБА_1 був позбавлений можливості залучити захисника під час проведення огляду, оскільки працівники правоохоронних органів не запропонували ОСОБА_1 скористатися правом на захист, та останній не наполягав на захиснику.

Згідно із ч. 1 ст. 52 КПК України участь захисника є обов`язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного.

Як зазначалося вище, суд, безпосередньо дослідивши наведені вище докази сторони обвинувачення у їх сукупності, давши їм належну оцінку, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, дійшов до наступного висновку, що права ОСОБА_1 на захист як особи, у якої проводився огляд, порушено не було, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 КПК України незалежно від стадії цієї слідчої дії, слідчий, прокурор, інша службова особа, яка бере участь у проведенні огляду, зобов`язані допустити на місце його проведення захисника чи адвоката, повноваження якого підтверджуються згідно з положеннями статті 50 цього Кодексу.

Судом досліджено відеозапис проведення огляду (а.с.79), у ході якого встановлено, що після роз`яснення ОСОБА_1 прав та обов`язків, передбачених законом порядку, а також мети та підстав проведення огляду, ОСОБА_1 , до початку проведення огляду, самостійно відмовився від захисника. Останній не наполягав на безпосередній участі захисника в огляді та, після виявлення предметів у його рюкзаку, не заявив про виклик захисника.

Наведені обставини, норми закону та зазначена практика Європейського суду з прав людини жодним чином не свідчить про порушення права ОСОБА_1 на захист.

Захисник - адвокат Анапріюк А.С. просив суд визнати протокол інвентаризації від 28.02.2020 недопустимим доказом, оскільки недотримання порядку проведення інвентаризації ставить під сумнів достовірність наявності самого факту нестачі майна.

Категорія «очевидна недопустимість доказів» є оціночною. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у інформаційному листі №223-1446/0/4-12 від 05.10.2012 «Про деякі питання порядку здійснення судового розгляду в судовому провадженні у першій інстанції відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» зазначає, що відомості, матеріали та інші фактичні дані, отримані органом досудового розслідування в непередбаченому процесуальним законом порядку чи з його порушенням, є очевидно недопустимими, а це відповідно до ч. 2 ст. 89 КПК, тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Зазначене правило застосовується і щодо доказів, отриманих унаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ст. 87 КПК), за умови підтвердження сторонами кримінального провадження їх очевидної недопустимості. В іншому випадку суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення (п. 8).

Європейський суд з прав людини ухвалюючи рішення у справах «Шенк проти Швейцарії» від 12.07.1988, «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998, «Яллог проти Німеччини» від 11.07.2006, «Шабельник проти України» від 19.02.2009, зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією.

З рішення Конституційного Суду України №12рп/2011 від 20.10.2011 слідує, що визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог Кримінально-процесуального кодексу. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

У матеріалах кримінального провадження міститься довідка директора ТОВ «Віннер ЛЦКА» ОСОБА_4 вих. №200316/1 від 16.03.2020, відповідно до якої встановлено, що станом на 27.02.2020 матеріально-товарні цінності мають встановлену роздрібну вартість: мастило трансмісійне (РК) TL7300-SHELL TF0753 1L, код номенклатури IYK500010, кількістю - 2 шт., вартістю 953 грн. 84 коп. кожна, на загальну суму 1907 грн. 68 коп.; ущільнювач роздатки, код номенклатури IYХ500050, кількістю - 1 шт., вартістю 922 грн. 94 коп., що підтверджує розмір завданої шкоди потерпілому.

З огляду на вищевикладене, суд критично оцінює твердження сторони захисту відносно того, що у протоколі інвентаризації від 28.02.2020 не вказана сума розміру завданої шкоди потерпілому, яка б свідчила про достовірність наявності самого факту нестачі майна.

У зв`язку з чим, судом при вирішенні питання щодо допустимості доказів та використанні покладених в основу вироку засобів доказування, грубого порушення вимог кримінального процесуального закону, не встановлено.

Захисник обвинуваченого адвокат Анапріюк А.С. заявив клопотання та просив суд визнати висновок експерта судово-товарознавчої експертизи №796 від 18.03.2020 недопустимим доказом.

Так, суд вбачає недопустимість указаного доказу, а саме: висновку експерта судово-товарознавчої експертизи №796 від 18.03.2020 (а.с.50-54), з наступних підстав.

Відповідно до вимог чинного законодавства, оцінка рухомого майна має здійснюватися відповідно до Національного стандарту №2 та з урахуванням НС №1. Висновок експерта був проведений за постановою слідчого СВ Бориспільського ВП ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції Черкасова Є., про доручення проведення судово-товарознавчої експертизи від 03.03.2020 (а.с.97-98), яка не містить відомостей про відсутність об`єкта та у якій не вказано матеріали справи, на підставі яких повинна проводитись експертиза. Слідчим разом з постановою будь-які документи або речі експерту не надавалися.

Висновок експерта в частині дослідження не містить жодних відомостей, на підставі яких матеріалів була проведена експертиза та чому проводилася експертиза саме 2-х нових міцно закритих поліетиленових пляшок, білого кольору, об`ємом 1 літр кожна, на яких маються наклейки «Land Rover», та зазначено ІYК500010, у середині яких знаходиться трансмісійне мастило, та нового ущільнювача роздатки, з маркуванням ІYК0500 0010505, оскільки даний висновок містить лише відомості, що на дослідження було надано копію довідки ТОВ «Віннер ЛЦКА» вих. № 200316/1, проте якої саме та чи проводилося дослідження на підставі довідки, яка міститься в матеріалах справи, висновок експерта відомостей не містить.

У свою чергу, у висновку про вартість майна відсутні дані про неможливість особистого огляду об`єктів дослідження, не зазначені обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки, здійсненої без особистого огляду, що є порушенням п.56 НС №1 та пп.1, 6 ст.9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Згідно із ст. 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори» від 22.12.1993, міжнародні договори, згода на обов`язковість яких дана Верховною Радою України, є часткою національного законодавства України, передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Тобто в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.

17.07.1997 Україна ратифікувала Європейську Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод», а також Протоколи 1, 2, 4, 6, 7, 11, які є невід`ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов`язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Згідно із ч. 1 ст. 6 Європейської Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Наведена обставина зазначена у Рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.2008 в справі «Хужин та інші проти Росії», де ЄСПЛ нагадує, що положення §2 статті 6 Конвенції спрямоване на те, щоб убезпечити обвинувачену особу від порушень її права на справедливий процес упередженими твердженнями, що тісно пов`язані з розглядом її справи в суді. Презумпція невинуватості, закріплена в §2 статті 6, є одним із елементів справедливого судового розгляду, про який зазначається у §1 статті 6 Конвенції (AllenetdeRibemontv. France, §35). Цей принцип забороняє формування передчасної позиції суду, в якій би відображалася думка про те, що особа, обвинувачена у вчиненні злочину, є винуватою ще до того, коли її вина була доведена відповідно до закону (Minelliv. Switzerland). Суд чітко дотримується тієї позиції, що презумпція невинуватості порушується у випадку, коли судове рішення або твердження посадової особи стосовно обвинуваченого відображає думку про те, що вона є винуватою, тоді як її вина не була попередньо доведена відповідно до закону.

Стала практика ЄСПЛ дає підставу суду визнати експертне дослідження недопустимим доказом оскільки слідчий не направив експерту з невідомих причин вилучене майно, а експерт особисто його не досліджував.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 КПК України недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Наведені обставини, норми закону та зазначена вище практика Європейського суду з прав людини тягнуть за собою визнання недопустимим доказом, а саме висновка експерта судово-товарознавчої експертизи №796 від 18.03.2020.

Однак, на переконання суду, відсутність беззаперечних доказів вини ОСОБА_1 , серед зазначених вище документів, зібраних органом досудового розслідування, не може свідчити про його невинуватість, оскільки вони так само не містять даних, які б беззастережно виправдовували ОСОБА_1 .

Виключення вищезазначеного доказу не має вирішального значення у цьому кримінальному провадженні, не впливає і не може вплинути на висновки суду про доведеність вчинення обвинуваченим злочину, який ставиться йому в провину, що підтверджується іншими належними та допустимими доказами у їх сукупності та взаємозв`язку.

Таким чином, доводи обвинуваченого та його захисника про виправдання ОСОБА_1 у зв`язку з не доведенням в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, безпідставні.

З цих підстав показання обвинуваченого ОСОБА_1 суд вважає неправдивими та відкидає їх, оскільки вони повністю спростовані дослідженими судом доказами, аналіз яких наведено вище.

Відповідно до стандарту доказування «поза розумним сумнівом», який був запозичений із правової системи загального права та активно використовується Європейським судом з прав людини, зокрема у справі «Ушаков проти України» (рішення від 18.06.2015, заява № 10705/12), ЄСПЛ відзначив таке: «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою, доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Отже, застосовуючи указаний стандарт доказування в цій справі, суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку у своїй сукупності, приходить до висновку, що усі докази утворюють цілісну картину того, що відбулося насправді. За таких обставин, суд приходить до переконання, що вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, за яким йому пред`явлено обвинувачення, є доведеною «поза розумним сумнівом».

Аналіз досліджених судом доказів по справі в їх сукупності переконує суд у тому, що показання обвинуваченого ОСОБА_1 щодо непричетності до інкримінованого йому злочину надані ним, у ході судового розгляду, з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

Таким чином, оцінюючи, згідно з вимогами ст. 94 КПК України, усі докази в їх сукупності, з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, розглянувши кримінальне провадження по суті, провівши у повному обсязі судовий розгляд, допитавши свідків, запропонованих стороною обвинувачення, дослідивши запропоновані докази, перевіривши доводи учасників процесу, з`ясувавши у них чи всі докази на підтвердження своїх доводів, були ними надані, суд прийшов до переконання про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення.

Разом з тим, проаналізувавши в сукупності наведені вище докази, користуючись своїм правом, визначеним ст. 337 КПК України, суд вважає за необхідне вийти за межі висунутого ОСОБА_1 обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, у частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, враховуючи, що це покращує становище особи, стосовно якого здійснюється кримінальне провадження, та викликано необхідністю надання правильної правової кваліфікації його діям.

Так, суддя вважає, що дії обвинуваченого слід кваліфікувати, за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, як умисні дії, що виразилися у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Таку кваліфікацію дій обвинуваченого суд вважає правильною і такою, що відповідає фактичним обставинам вчиненого кримінального правопорушення.

Згідно із ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, обвинувачення повинно довести "кожний факт", пов`язаний із злочином, щоб "не існувало жодної розумної підстави для сумнівів". Правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого по суті означає, що жодна з сумнівних обставин не може бути покладена в основу обвинувальних тез по справі, тобто воно висуває вимогу повної і безумовної доведеності обвинувачення. Ця вимога має на меті охорону законних інтересів обвинуваченого і служить гарантією досягнення істини у справі.

Також, в рішенні ЄСПЛ у справі "Коробов проти України" (п.65) зазначено, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення "поза розумним сумнівом". Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 КК України замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. При цьому, згідно з ч. 3 даної статті, замах на вчинення злочину є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця.

Відповідно до висновків Верховного Суду України, що викладені у рішеннях, прийнятих за результатами перегляду судових рішень з підстав, передбачених ст. 445 КПК України (постанови № 5-46кс13 від 14 листопада 2013 року, № 5-10кс14 від 26 червня 2014 року, № 5-32кс14 від 11 грудня 2014 року, №5-24к15 від 18 червня 2015 року), замах, безпосередньо спрямований на вчинення злочину, є його стадією і становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення та наміру вчинити злочин, а тому він є актом, що виконується виключно за наявності цілі досягнення суспільно небезпечного результату. Ціль досягнення суспільно небезпечного результату - це конструктивний елемент попередньої злочинної діяльності, у тому числі й замаху. Наслідки, які не настали, інкримінуються особі у тому разі, якщо вони були включені в ціль його діяння і досягнення такої цілі було б неможливе без таких наслідків. Якщо ж особа не мала наміру досягти певних наслідків, вона не могла й вчиняти замаху на їх досягнення.

Оцінюючи зібрані у провадженні докази в їх сукупності, співставляючи отримані в ході судового розгляду показання свідків - очевидців подій, що відбулися 27.02.2020 року, близько 15:20 год., у ТОВ «Віннер ЛЦКА» по вул. Київська, 45 в с. Чубинське, Бориспільського р-ну, Київської обл., показання представника потерпілого та обвинуваченого, аналізуючи їх у співвідношенні одне із одним, а також із дослідженими письмовими доказами, суд дійшов висновку, що стороною обвинувачення не було доведено та не встановлено в ході судового розгляду закінченого злочину (крадіжки), тобто, ОСОБА_1 виконав усі дії об`єктивної сторони крадіжки, які вважав необхідними для доведення злочину (крадіжки) до кінця, але злочин не був закінченим з причин, які не залежали від його волі, а з причин зупинення його працівниками ТОВ «Віннер ЛЦКА» одразу на території товариства разом з викраденим майном. Тому в діяннях обвинуваченого наявні ознаки закінченого замаху на вчинення злочину, відповідно до ч. 2 ст. 15 КК України.

Зазначене повністю доводиться дослідженими в судовому засіданні доказами, аналіз яких наведено вище, зокрема: показаннями представника потерпілого, свідків, наданими ними безпосередньо в ході їх допиту та в ході проведення слідчого експерименту; показаннями обвинуваченого, наданими ним під час допиту в судовому засіданні, у яких він зазначив, що був зупинений працівниками ТОВ «Віннер ЛЦКА» на паркувальному майданчику компанії; протоколом огляду від 27.02.2020.

Дані докази є взаємопов`язаними як в цілому, так і в окремих деталях, узгоджуються між собою, доповнюють один одного і не мають суперечностей, повністю узгоджуються з іншими доказами у справі й відтворюють обставини, які передували вчиненню злочину ОСОБА_1 .

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 наявні всі ознаки суб`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, що узгоджується з матеріалами кримінального провадження, оскільки, як встановлено судом, ОСОБА_1 повинен бути засуджений за умисні дії, які виразилися у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Так, майно, яким заволодів обвинувачений, було для нього чужим, адже не перебувало в його власності чи законному володінні. ОСОБА_1 не мав на нього жодного права, цим майном він заволодів у спосіб, який заборонений законом. Це означає, що заволодіння майном відбулось протиправно. Викрадення майна здійснювалось обвинувачуваним таємно, тому воно визначається як крадіжка. ОСОБА_1 досягнув віку, з якого наступає кримінальна відповідальність за вчинення крадіжки. Його дії характеризуються умислом та корисливою метою. ОСОБА_1 усвідомлював суспільно небезпечний характер його діянь, передбачав їх суспільно небезпечні наслідки та бажав їх настання. Корисливий мотив обвинуваченого полягав у тому, що при вчиненні кримінального правопорушення він прагнув обернути чуже майно на свою користь. Обвинувачений ОСОБА_1 виконав усі дії об`єктивної сторони крадіжки, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не був закінченим з причин, які не залежали від його волі, а з причини зупинення його працівниками компанії одразу на території ТОВ «Віннер ЛЦКА» разом з викраденим майном. Тому в діяннях обвинуваченого наявні ознаки закінченого замаху на вчинення злочину, відповідно до ч. 2 ст. 15 КК України.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Обставиною, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст.ст. 66-67 КК України, судом не встановлено.

При вивченні особи обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він раніше не судимий, не одружений, на утримані малолітніх дітей та інвалідів немає. Офіційно не працює. На обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, представником потерпілого цивільний позов до обвинуваченого не пред`явлено, що свідчить про відсутність у потерпілої сторони претензій до обвинуваченого морального чи матеріального характеру.

Разом з тим, суд не визнає обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, добровільне відшкодування завданої шкоди, оскільки викраденим майном він не встиг розпорядитися на власний розсуд з причин, що не залежали від його волі, оскільки був зупинений власником майна.

Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення щодо вивчення особистості та відношення останнього до скоєного ним.

Призначаючи вид і міру покарання для обвинуваченого ОСОБА_1 , суд враховує те, що він вчинив кримінальний проступок, відповідно до ст. 12 КК України. З урахуванням викладеного, тяжкості скоєного кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, з урахуванням обставин, які пом`якшують покарання, додержуючись принципу законності, індивідуалізації, справедливості та обґрунтованості покарання, а також, враховуючи, що згідно з ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, та з огляду на всі обставини в цілому, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 належить призначити покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривнів.

Суд вважає, що дана міра покарання відносно обвинуваченого є достатньою для виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та особу обвинуваченого.

Запобіжний захід не обирався, підстав для його обрання судом не встановлено.

Крім того, з обвинуваченого, на користь держави України, слід стягнути витрати на проведення експертизи у розмірі 170 гривень 00 копійок.

Захід забезпечення у кримінальному провадженні у вигляді арешту, накладеного, ухвалами слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02.03.2020, на 2 щільно закриті поліетиленові пляшки, білого кольору, об`ємом 1 літр кожна, на яких маються наклейки «Land Rover» та зазначено IYK500010, що містять речовину, світло-жовтого кольору; планшет марки Apple IPad, із серійним номером F9GW84YBJF8K та інвентаризаційним номером 11026 з наклейкою « ОСОБА_7 »; прозорий щільно закритий поліетиленовий пакет, на якому маються маркування IYK500050 S08CA 1317148 , у середині якого знаходиться прозорий поліетиленовий пакет з блістерною застібкою, що містить предмет, схожий на шприц білого кольору, скасувати.

Долю речових доказів вирішити, відповідно до ст. 100 КПК України.

Цивільний позов не заявлено.

Керуючись: ст. 22, ст. 100, 122, 124, ч. 3, ст. 349, ст. ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, ст.ст. 65-67, ч. 1 ст. 71, ч. 4 ст. 81, ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання, у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривнів.

Засуджений ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зобов`язаний сплатити суму штрафу на користь держави України в місячний строк з моменту набрання вироком суду законної сили.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Держави України - 170 (сто сімдесят) грн. 00 коп. процесуальних витрат, пов`язаних із залученням експерта.

Захід забезпечення у кримінальному провадженні у вигляді арешту накладеного ухвалами слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02.03.2020, на 2 щільно закриті поліетиленові пляшки білого кольору об`ємом 1 літр кожна, на яких маються наклейки «Land Rover» та зазначено IYK500010, що містять речовину, світло-жовтого кольору; планшет марки Apple IPad, із серійним номером F9GW84YBJF8K та інвентаризаційним номером 11026 з наклейкою « ОСОБА_7 »; прозорий щільно закритий поліетиленовий пакет, на якому маються маркування IYK500050 S08CA 1317148 , у середині якого знаходиться прозорий поліетиленовий пакет з блістерною застібкою, що містить предмет, схожий на шприц білого кольору, скасувати.

Речові докази: планшет Apple IPad з серійним номером F9GW84YBJF8K; дві полімерні пляшки з написом «Land Rover», у нижній частині яких виявлено маркування IYK500010, об`ємом 1 літр кожна; предмет, схожий на шприц, який щільно запакований до прозорого поліетиленового пакету, верхня частина якого запаяна, на пакеті мається наклейка «Land Rover» IYK500050 S08CA 1317148, залишити у володінні власника ТОВ «Віннер ЛЦКА».

Цивільний позов у справі не заявлявся.

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку - після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинувачуваному та прокурору.

Суддя: Ю.В.Кабанячий