Ухвала суду № 102604242, 20.01.2022, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/10845/21

1-м/357/1/22

Категорія

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2022 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Гавенко О. Л. ,

при секретарі – Чуприна О. С.,

прокурора Білоцерківської окружної порокуратури Київської області Ящук С.О., захисника Винниченка С.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України відносно засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Біла Церква Київської області, громадянина України, освіта середня технічна, розлученого, має на утриманні одну малолітню дитину, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , засудженого вироком Октябрського районного суду м. Ліпецька від 18.07.2017, зі змінами та уточненнями внесеними постановами суду від 23.08.2017, 11.01.2018 за ст. 210 ч.2, ст. 30 ч.3 ст. 228.1 ч.5 КК Російської Федерації до 8 років позбавлення волі зі штрафом в розмірі 300000 рос. рублів, -

В С Т А Н О В И В :

До Білоцерківського міськрайонного суду в провадження судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Гавенко О.Л. 15.09.2021 надійшло клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку Октябрського районного суду м. Ліпецька від 18.07.2017, зі змінами та уточненнями внесеними постановами суду від 23.08.2017, 11.01.2018 стосовно засудженого ОСОБА_1 у відповідність із законодавством України, вмотивоване наступним.

Засуджений ОСОБА_1 вчинив злочини, передбачені ст. 210 ч.2, ст. 30 ч.3 ст. 228.1 ч.5 КК Російської Федерації, а саме: участь у злочинному угрупованні (злочинній організації); замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений з використанням інформаційно-телекомунікаційних мереж ( у т.ч. «Інтернет», організованою групою, у особливо великому розмірі. Обставини злочинів детально викладені у вироку Октябрського районного суду м. Ліпецька від 18.07.2017 р., зі змінами та уточненнями внесеними постановами суду від 23.08.2017 р., 11.01.2018 р., яким ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ст. 210 ч.2, ст. 30 ч.3 ст. 228.1 ч.5 КК Російської Федерації та призначено покарання у виді 8 років позбавлення волі зі штрафом в розмірі 300000 рос. рублів. Початок відбування покарання з 18 липня 2017 р. Зарахувати у строк відбуття покарання строк тримання його під вартою з 5 листопада 2015 р. до 17 липня 2017 р. ОСОБА_1 відбуває покарання у ФКУ ВК-2 УФСВП Росії по Смоленській області. Згідно довідки початок строку 18.07.2017 р., кінець строку 04.11.2023 р. Залік строку з 05.11.2015 р. по 17.07.2017 р.

У клопотанні міститься прохання визначити за КК України правову кваліфікацію діяння у вчиненні якого ОСОБА_1 визнано винний вироком Октябирського суду РФ; визначити строк позбавлення волі, що підлягає відбуванню засудженим ОСОБА_1 згідно КК України.

У судове засідання представник Міністерства юстиції України не з`явився, про місце, рік, день та час повідомлений належним чином. У клопотанні міститься прохання розглянути клопотання у відсутності представника Міністерства юстиції України.

Суд дослідивши клопотання та приєднані до нього документи, заслухавши думку прокурора, який вважає, що клопотання підлягає задоволенню, захисника, який просить клопотання задовольнити, прийшов до висновку що клопотання не підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Правовідносини, що виникли з приводу визнання та виконання в Україні рішення іноземного суду врегульовані нормами Конституції України, Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року (далі Конвенція), Протоколу до вказаної Конвенції від 28 березня 1997 року, розділу 9Цивільного процесуального кодексу України та розділу 5 Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України від 27 червня 2008 року № 1092/5/54.

В силу ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

При приведенні вироку суду РФ у відповідність із законодавством України суд має кваліфікувати дії особи відповідно до КК України та визначити відповідне покарання.

Суд визнає недопустимим формальний підхід до вирішення зазначених у клопотанні Міністерства юстиції України питань, зважаючи на ступінь тяжкості злочинів, обставини злочинів у вчинені яких громадянин України ОСОБА_1 визнаний винуватим і засуджений судом РФ.

Відповідно до вироку Октябрського районного суду м. Ліпецька від 18.07.2017 р., зі змінами та уточненнями, внесеними постановами суду від 23.08.2017 р., 11.01.2018 р. ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчинені злочинів, передбачених ст. 210 ч.2, ст. 30 ч.3 ст. 228.1 ч.5 КК РФ і йому призначено остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі на строк 8 років зі штрафом в розмірі 300000 рос. рублів. Судом РФ дії ОСОБА_1 кваліфіковані за: ст. 210 ч.2 КК РФ – участь в злочинній організації; ст. 30 ч.3 ст. 228.1 ч.5 КК РФ – замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем (включаючи «Інтренет»), організованою групою, в особливо великому розмірі.

Відповідно до ст. 30 ч.3 КК РФ замахом на злочин визнаються дії (бездіяльність) особи, безпосередньо спрямовані на вчинення злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що незалежали від її волі.

Суд зазначає, що ст. 15 КК України містить три частини. Частина 1 ст. 15 КК України містить загальне визначення замаху на злочин, яке за своїм змістом майже ідентичне зазначеному у ст. 30 ч.3 КК РФ.

У той же час у ст. 15 ч.2,3 КК України міститься чітке визначення закінченого та незакінченого замаху на злочин.

Суд дослідивши вирок суду РФ встановив, що у ньому за злочином, передбаченим ст. 228.1 ч.5 КК РФ, міститься різна інформація, щодо інкримінованого ОСОБА_1 ,діяння. а саме:

на аркушах №№ 5,6: у період з 01 серпня 2015 р. по 03 жовтня 2015 р. ОСОБА_1 увійшов до складу злочинної організації. 05 жовтня 2015 р. ОСОБА_1 виконуючи прийняту на себе в злочинній організації роль «закладчика» прибув …, де в період з 06 жовтня 2015 р. по 05 листопада 2015 р. спільно з особами № 1 і № 2, вчинив особливо тяжкі злочини, пов`язані з незаконним збутом наркотичних засобів в особливо великому розмірі.

на аркуші № 14: в період з 05 жовтня 2015 р. по 18 грудня 2015 р., організаторами і керівниками, а також учасниками даної злочинної організації вчинені особливо тяжкі злочини, пов`язані з незаконним збутом наркотичних засобів громадянам: ОСОБА_2 та іншим (зазначено всього 15 осіб), у зазначений період ними на території м. Ліпецька і м. Рязань вчинено 15 особливо тяжких злочинів, пов`язаних з незаконним збутом наркотичних засобів, а саме: 1) в період з 18 годин 34 хвилини 17 жовтня 2015 р. до 16 годин 15 хвилин 21 жовтня 2015 р. особа № 1 спільно з ОСОБА_1 здійснили … замах на незаконний збут наркотичного засобу – суміші загальною масою 414,9 г., що містить метил-3,3-диметилих засобів на території …;

на аркушах № 18 і № 21: ОСОБА_1 у складі організованої групи … вчинив замах на незаконний збут наркотичних засобів в особливо великому розмірі. ОСОБА_1 діючи за вказівкою невстановленої особи – «куратора» … в період часу з 09 години 06 жовтня 2015 р. до 18 години 12 жовтня 2015 р. виявив і забрав із сховищ, які знаходились …. закладки з наркотичними засобами …, які незаконно зберігав при собі і в приміщенні квартири до передачі частини наркотичного засобу особам № 1 і 2 з метою спільного незаконного збуту в складі організованої групи, про що повідомив невстановленій особі – «оператору». … ОСОБА_1 діючи за вказівкою невстановленої особи – «куратора» … з метою передачі частини вказаних наркотичних засобів особі № 1 в період часу з 16 годин 14 хвилин 17 жовтня 2015 р. до 19 годин 6 хвилин 18 жовтня 2015 р., з метою передачі частини наркотичного засобу особі № 2 з 18 години 18 хвилин 26 жовтня 2015 р. до 18 годин 24 хвилин 3 листопада 2015 р., розмістив (створив) на ділянках місцевості закладки з наркотичним засобом …, про що повідомив невстановленій особі «оператору»;

на аркушах № 23 і 24: 05 листопада 2015 р. в ході огляду квартири АДРЕСА_3 співробітниками управління ФСКН були виявлені та вилучені наркотичні засоби – суміш загальною масою .... які ОСОБА_1 незаконно зберігав з метою подальшого незаконного збуту.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів» № 4 від 26.04.2002 р. злочини, передбачені статтями 307… визнаються закінченими з моменту вчинення однієї із зазначених у диспозиції цих статей альтернативних дій. У випадках, коли винна особа вчинила одну або декілька зазначених дій, але не встигла вчинити іншу дію з тих, які охоплювались її умислом, скоєне слід розглядати як закінчений злочин за виконаними діями, а незавершена дія окремої кваліфікації як готування до злочину або як замах на злочин не потребує.

За вищеописаними у вироку суду РФ діями ОСОБА_1 , не можливо привести вирок суду РФ у відповідність із законодавством України, оскільки неможливо визначити за вчинення якого саме злочину він визнаний винуватим за ст.30 ч.3 ст. 228.1 ч.5 КК РФ: закінченого чи незакінченого злочину.

Описані у вироку суду РФ дії ОСОБА_1 згідно ст. 307 ч.1 КК України – незаконне придбання, зберігання з метою збуту наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів є закінченим злочином. А незавершені дії ОСОБА_1 окремої кваліфікації як замах не потребують.

Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» № 5 від 26.09.1990 р., постанови Верховного Суду України від 15.11.2012 р. у справі № 5-15кс12, кваліфікація злочину полягає у зіставленні ознак установленого судом злочинного діяння і ознак злочину, передбаченого тією чи іншою статтею кримінального закону, його частиною або пунктом, і формулюванні висновку про їх відповідність. Кваліфікація злочину полягає у точності (адекватності) розуміння (визначення, тлумачення) змісту конкретної кримінально-правової норми, дійсності (об`єктивності) фактичних обставин певного суспільно небезпечного діяння та встановленні й визначенні співвідношення між фактичними ознаками суспільно небезпечного діяння та ознаками складу злочину, передбаченого кримінально-правовою нормою.

Відповідно до ст. 11 ч.1 КК України злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом злочину.

Відповідно до пунктів 1-3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів» № 4 від 26.04.2002 р. зі змінами, для встановлення виду, назви і властивостей наркотичного засобу, психотропної речовини, аналога такого засобу, речовини або прекурсора, їх походження, способу виготовлення чи переробки, а також належності нарковмісних рослин необхідні спеціальні знання, у справах даної категорії обов`язково має бути висновок експерта з цих питань. Звернуто увагу судів на те, що Законом України «Про наркотичні засоби …» регулюються суспільні відносини у сфері обігу в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, визначаються порядок, умови та особливості здійснення діяльності, пов`язаної з таким обігом. Злочини, передбачені статтями 307, 309 або 311 КК України, визнаються закінченими з моменту вчинення однієї із зазначених у диспозиціях цих статей альтернативних дій.

Злочином передбаченим ст. 307 ч.1 КК України є незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.

Відповідно до закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» наркотичні засоби, психотропні речовини – речовини природні чи синтетичні, препарати, рослини, природні матеріали, включені до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Суд зазначає, що у вироку Октябрського районного суду м. Ліпецька від 18.07.2017 р. предметом злочину, передбаченого ст. 30 ч.3 ст. 228.1 ч.5 КК РФ вказані: “… исключительно производных наркотических средств: метиловый эфир 3-метил-2-(1-пентил-1Н-индазол-3-карбоксамидо) бутановой кислоты, N-(1-карбамоил-2-метилпропил) -1-пентил- 1Н-индазол-3-карбоксамид и N-метилэфедрон».

У вироку суду РФ зазначено, що предметом незаконної діяльності ОСОБА_1 були – «смеси общей массой» із зазначенням конкретної ваги у грамах і десятих грамів вищевказаних наркотичних засобів за класифікацією РФ.

Суд зазначає, що відповідно до постанови КМУ від 6 травня 2000 р. № 770 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», Таблиці I,II, III. IV, Списків, з послідуючими змінами і доповненнями, наказу Міністерства охорони здоров`я України № 188 від 01.08.2000 з послідуючими доповненнями, яким затверджені Невеликі, великі та особливо великі розміри наркотичних засобів, психотропних речовин, вказані у вироку Октябрського районного суду м. Ліпецька від 18.07.2017 р. засоби, речовини, а саме: 1) метиловий эфір 3-метил-2-(1-пентил-1Н-індазол-3-карбоксамидо) бутанової кислоти,

2) N-(1-карбамоіл-2-метилпропил)-1-пентил- 1Н-індазол-3-карбоксамид;

3) N-метилефедрон»,

не зазначені як наркотичні засоби.

Тобто такі в законодавстві України відсутні.

За таких обставин коли вказані предмети, що зазначені у вироку суду РФ як наркотичні засоби, не включені до числа наркотичних засобів в Україні, привести вирок суду РФ у відповідність із законодавством України, не представляється можливим.

При цьому суд зазначає, що при розгляді цього клопотання, призначення судом експертизи вказаних у вироку суду РФ наркотичних засобів є неможливим. Проведення такої експертизи лише на підставі назви кожного наркотичного засобу, як він зазначений у вироку Октябрського районного суду м. Ліпецька від 18.07.2017 р., суд визнає недопустимим.

Суд зазначає, що відповідно до Таблиці №1 і № 2 Невеликі, великі та особливо великі розміри наркотичних засобів, обіг яких заборонено, мірою/розміром/одиницею вказаною у цих Таблицях наркотичних засобів є грами.

Суд зазначає, що у Таблиці I,II, III. IV, Списках, Невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин, відсутнє зазначене у вироку суду РФ - «смеси общей массой», що у перекладі українською мовою: суміші загальною масою.

Суд зазначає, що при визначенні розміру наркотичного засобу, психотропної речовини їх аналогу згідно законодавства України враховується не «суміш загальною масою», а розмір конкретного наркотичного засобу, психотропної речовини згідно Таблиці № 1, № 2, Невеликі, великі та особливо великі розміри наркотичних засобів, психотропних речовин.

При цьому суд зазначає, що при розгляді цього клопотання, призначення експертизи вказаних у вироку суду РФ наркотичних засобів для визначення їх розміру, є неможливим.

Проведення такої експертизи лише на підставі назви та кожного наркотичного засобу, як він зазначений у вироку Октябрського районного суду м. Ліпецька від 18.07.2017 р., та як суміші загальною масою, суд визнає недопустимим.

При цьому суд зазначає, що при розгляді цього клопотання залучення до вирішення вищезазначених питань експертів, спеціалістів тощо, не відповідає вимогам КПК України, оскільки вказане у вироку Октябрського районного суду м. Ліпецька від 18.07.2017 р. не було предметом їх безпосереднього дослідження в Україні.

А тому листи Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (Держлікслужба), у т.ч. які надійшли із Міністерства юстиції України, для переконання суду, щодо можливості віднесення зазначеного у вироку суду РФ (наркотичних засобів) до відповідного в Україні (психотропних речовин), за принципом можливої їх схожості, суд відхиляє.

Враховуючи викладене суд вважає необхідним відмовити у задоволені клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку Октябрського районного суду м. Ліпецька від 18.07.2017 р. відносно ОСОБА_1 у відповідність із законодавством України.

Крім того суд зазначає, що у вироку суду РФ (аркуш 23) зазначено, що ОСОБА_1 05 листопада 2015 р. в 15 годин 15 хвилин був затриманий співробітниками управління ФСКН Росії по Ліпецькій області по підозрі у вчинені адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 6.8,6.9 КпАП РФ.

Суд зазначає, що затримання ОСОБА_1 за підозрою у вчиненні адміністративних правопорушень, в рамках кримінального провадження, прямо зазначено у вироку Октябрського районного суду м. Ліпецька від 18.07.2017 р.

Суд до такого висновку дійшов зважаючи на відсутність зазначення у вироку суду РФ часу затримання ОСОБА_1 за підозрою у вчиненні вказаних у вироку суду злочинів.

Суд зазначає що після адміністративного затримання ОСОБА_1 , проведений огляд його помешкання у рамках кримінального провадження.

Вказане є істотним, враховуючи положення ст.ст. 1,5,6,8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підписана і ратифікована і Росією.

Крім того, в провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебувало клопотання Міністерство юстиції України. Ухвалою суду від 13.08.2019 року було відмовлено в задоволенні вказаного клопотання. Ухвалою Київського апеляційного суду від 11.06.2020 року ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.08.2022 року залишено без змін.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 371,372,610 КПК України, суд, –

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку Октябрського районного суду м. Ліпецька від 18.07.2017 р. відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідність із законодавством України – відмовити.

Копію ухвали негайно після її оголошення вручити прокурору, захиснику та дві копії направити до Міністерства юстиції України.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом семи днів з дня її оголошення, а для осіб, які не були присутні в судовому засіданні – з дня отримання копії ухвали.

СуддяО. Л. Гавенко