Ухвала суду № 102604183, 12.01.2022, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Комінтернівський районний суд м.Харкова

Провадження № 2-з/641/1/2022 Справа № 641/53/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2022 року

Суддя Комінтернівського районного суду м. Харкова Маньковська О.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія МАНІТУ», треті особи на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання таким, що не має прав іпотекодержателя за іпотечним договором, припинення іпотеки, припинення запису про іпотеку та обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, в якій заявник (позивач) просить Заборонити будь-яким особам вчиняти дії щодо звернення стягнення шляхом набуття у власність або продажу, або іншим чином зміни власника частини або власників у цілому квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до вирішення спору по суті; Заборонити державним реєстраторам, приватним нотаріусам, будь-яким іншим особам вчинення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційних дій відносно квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна у Реєстрі прав власності на нерухоме майно: 3824493, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до вирішення спору по суті; Заборонити будь-яким особам вчиняти дії з примусового доступу та/або вселення до квартири АДРЕСА_1 будь-яких осіб та реєстрації їх місця проживання/знаходження у вказаній квартирі, заборони заміни вхідних дверей, замків, забороні проведення будь-яких ремонтних робіт у зазначеній квартирі до вирішення спору по суті.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 посилається на те, що між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_3 (далі - позичальник) 24 березня 2006 року, укладено кредитний договір № 211/06-КВ (далі - Кредитний договір), за умовами якого ОСОБА_3 отримав 28400 Євро зі строком користування до 23 березня 2009 року. Відповідно до договору про внесення змін та доповнень від 19.03.2007 р., до Кредитного договору внесено зміни - кінцевою датою повернення кредиту встановлено 23.03.2011 року, процентна ставка за користування кредитом - 12,6% річних. У забезпечення виконання зобов`язань Позичальника за Кредитним договором між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_3 (Іпотекодавець 1), ОСОБА_1 (Іпотекодавець 2) та ОСОБА_2 (Іпотекодавець 3), (а усі разом далі - Іпотекодавці) укладено Іпотечний договір № 211/06-KB/Z (надалі - Договір іпотеки), відповідно до умов якого Іпотекодавцями передано в іпотеку ТОВ «Укрпромбанк» у відповідних частках кожним та в цілому двокімнатну комунальну квартиру АДРЕСА_1 (надалі - Предмет іпотеки), яка належить на праві власності: 52/100 належать на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Ц(в)ПДЖФ, від 22 квітня 1999 р., реєстраційний № НОМЕР_1 , зареєстроване у КП «ХМБТІ» за№П-3-6218 від 22 квітня 1999р.; 48/100 належать на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі Договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Левченко В.Г. за реєстровим №2244 від 09.12.2003 р., зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно від 22 січня 2004 року, право власності на яку зареєстровано у КП «ХМБТІ» згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 22 січня 2004 року, за реєстровим №П-3-6218 в книзі 1. Рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 09.01.2014 року у справі № 641/12220/13-ц позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за Кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» суму заборгованості за кредитним договором № 211/06-КВ від 24:03.2006 р. в розмірі 195437,44 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1954,38 грн., а усього 197 391 (сто дев`яносто сім тисяч триста дев`яносто одна) гривня 82 коп. З моменту ухвалення вказаних рішень, якими вирішено спір сторін щодо боргових зобов`язань Позичальника, правовідносини сторін перейшли в площину виконання судового рішення та врегульовані спеціальним Законом України «Про виконавче провадження», кредитний договір припинив свою дію 23.03.2011 року та право кредитодавця нараховувати відсотки, штрафи та пеню за кредитом припинилося. Наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості саме по собі свідчить про закінчення дії кредитного договору. За таких обставин кредитор має право лише на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України. Вказала, що нею, як майновим поручителем, виконано у повному обсязі основне зобов`язання, забезпечене іпотекою, проте, іпотеку кредитором/іпотекодержателем не припинено та записи про обтяження майна із відповідних державних реєстрів не виключено, у зв`язку з чим, просила вимоги заяви про забезпечення позову задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

За таких обставин розгляд заяви проводиться без повідомлення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши письмові докази, подану заяву про забезпечення позову та матеріали позовної заяви, суд приходить до наступного висновку.

Згідно із ч.ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Тобто, однією із причин, в зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення.

Аналізуючи положення ч. 1 ст. 149 ЦПК України, значення заходів забезпечення позову полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову.

Зокрема, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом заборони вчиняти певні дії.

Частиною 3 ст. 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову згідно з роз`ясненнями, які містяться в постанові Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При цьому, під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва, та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.08.2018 у справі №922/4587/13.

Встановлено, що предметом позову є припинення іпотек, що виникла на підставі іпотечного договору та визнання ТОВ «Фінансова компанія «Маніту» таким, що не має прав іпотекодержателя.

Тож, фактично позивач як на підставу вжиття заходів забезпечення позову, вказує про можливість подальшої реалізації спірного майна, при цьому зазначає про відсутність забезпечення позовної заяви.

Так, власником квартири за Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна – квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 є ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Розглянувши заяву про вжиття заходів забезпечення позову від 10.01.2022 року, дослідивши додані до заяви докази, суд приходить до висновку, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі відчуження вказаної квартири, тому, з метою дотримання прав особи, яка звернулась до суду із позовною заявою, суд вважає за необхідне забезпечити позов шляхом накладення заборони вчиняти дії направлені на відчуження квартири.

Вирішуючи питання про необхідність застосування зустрічного забезпечення суд виходить з того, що, на час вирішення клопотання про забезпечення позову, у суду відсутні будь-які відомості про існування визначених ч. 3 ст. 154 ЦПК України обставин, за наявності яких, суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення.

Керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони будь-яким особам вчиняти дії щодо звернення стягнення шляхом набуття у власність або продажу, або іншим чином зміни власника частини або власників у цілому квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до вирішення спору по суті.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони державним реєстраторам, приватним нотаріусам, будь-яким іншим особам вчинення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційних дій відносно квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна у Реєстрі прав власності на нерухоме майно: 3824493, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до вирішення спору по суті.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони будь-яким особам вчиняти дії з примусового доступу та/або вселення до квартири АДРЕСА_1 будь-яких осіб та реєстрації їх місця проживання/знаходження у вказаній квартирі, заборони заміни вхідних дверей, замків, забороні проведення будь-яких ремонтних робіт у зазначеній квартирі до вирішення спору по суті.

У зв`язку з забезпеченням позову зустрічне забезпечення по справі не застосовано.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя -О. О. Маньковська