Рішення № 102603446, 20.01.2022, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/3043/21

Номер провадження 2/623/162/2022

РІШЕННЯ

іменем України

20 січня 2022 року м. Ізюм

Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі головуючого судді Одарюка М.П.,

за участю секретаря Костенко В.В.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу № 623/3043/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Ізюмська державна нотаріальна контора Харківської області про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини,

в с т а н о в и в :

В серпні 2021 року позивачка звернулась до суду з позовом, в якому просить суд встановити їй додатковий строк для прийняття спадщини. В обґрунтування позову посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилась спадщина. Оскільки батька позивачки в 1978 році розірвали шлюб, з батьком вона спілкувалась зрідка. З 2003 року позивачка проживає та працює в м. Харків. Про смерть батька дізналась від батькового товариша, з яким випадково зустрілась на вулиці в травні 2021 року. В червні 2021 року позивачка звернулась до нотаріальної контори з заякою про прийняття спадщини після смерті батька, але отримала відмову, оскільки пропустила строк для звернення до нотаріальної контори.

В судове засідання позивач не з`явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просить суд задовольнити.

Відповідач надала суду відзив на позовну заяву в якому по суті позову вказала, що категорично незгодна з позовними вимогами, виходячи з того, що ОСОБА_3 був чоловіком її матері ОСОБА_4 . 04 жовтня 2002 року за спільні кошти вказане подружжя придбало квартиру АДРЕСА_1 . Незважаючи на те, що оформлення квартири здійснювалось на ім`я ОСОБА_3 , вказане майно є спільним сумісним майном матері відповідачки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , так як придбано ними у шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 . Після смерті дружини ОСОБА_3 залишився сам та потребував допомоги, як людина похилого віку у віці 74 років. Вказану допомогу надавала йому відповідачка, вела з ним спільне господарство, так як позивачка фактично відмовилась від свого батька. ОСОБА_3 казав, що рідна дочка не бажає дбати про нього. Коли ОСОБА_3 подавав декларацію про вибір лікаря він визначив відповідачку як довірену особу пацієнта для повідомлення у разі настання екстреного випадку з пацієнтом. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 . Відповідачка займалась похованням та про похорон повідомляла всіх знайомих та родичів померлого, у тому числі достовірно відомо, що про смерть батька знала й позивачка. Вважає, що ОСОБА_1 усвідомлено не приймала спадщину після смерті батька, так як ігнорувала його існування та відмовилась від нього в час, коли внаслідок похилого віку він потребував допомоги.

Третя особа надала суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, самостійних вимог на предмет спору не має.

В силу положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 20 листопада 2020 року Ізюмським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Харків) (а.с.58).

Відповідно свідоцтва про народження НОМЕР_2 батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ( а.с.5).

ОСОБА_3 на праві приватної власності належала квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ( а.с.56).

Державним нотаріусом Первомайської державної нотаріальної контори Харківської області, в.о. державного нотаріуса Ізюмської державної нотаріальної контори Харківської області Мірошниченко О.М. відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки позивач пропустила строк для звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини ( а.с.11).

Так, у відповідності до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1222 ч.1 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи , які є живими на час відкриття спадщини, а також особи , які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини.

В силу ст.1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), яке може здійснюватися за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1220-1221,1223ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, і саме з нього виникає право на спадкування, а місцем відкриття - є останнє місце проживання спадкодавця.

Саме спадкування може відбуватися за заповітом або за законом.

Згідно із ст.ст.1268-1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. При цьому прийняття спадщини з умовою чи із застереженням не допускається.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Натомість судом встановлено, що позивач названих вище вимог закону не дотрималася та після відкриття спадщини не подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. У разі відсутності такої згоди, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ст. 1272 ЦК України).

Позивач пропустив встановлений строк для прийняття спадщини, тому вправі звернутись в суд з позовом для визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30. 05. 2008 року, «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

Проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши надані в силу положень ст.76 ЦПК України докази в їх сукупності, оскільки позивач пропустив строк прийняття спадщини, то суд вважає за необхідне визнати причини пропуску строку подачі заяви про прийняття спадщини спадкоємцем поважними, а позов задовольнити і визначити їй додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини.

В той же час, відповідно до ст.ст. 1273-1275 ЦК України - спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 названого Кодексу, подавши нотаріусу за місцем відкриття спадщини відповідну заяву.

Відповідно до ст.1296-1298 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, яке видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Виходячи з вище викладеного можливо зробити висновок, що прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власної волі. Вчинення або не вчинення спадкоємцем дій, з якими законодавець пов`язує прийняття спадщини, має визначальне значення для висновку про дотримання ним процедури входження у спадкування і кінцево дає відповідь на питання про прийняття спадщини.

Так, для прийняття спадщини спадкоємцем, який на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, необхідно особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Це є обов`язковим для обох названих видів спадкування.

Пропуск такого строку, позбавляє спадкоємця можливості прийняти спадщину через нотаріальну контору і потребує пред`явлення ним позову про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Вказане у повній мірі відповідає Правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 6 лютого 2013 року в справі № 6-167цс12.

Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Спадкоємець прийняв спадщину, якщо він подав державній або приватній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Спадкоємець за законом або за заповітом має право відмовитися від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Вважається, що відмовився від спадщини той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчить про прийняття спадщини.

Отже, прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Неприйняття спадкоємцем спадщини може бути виражено фактично, коли спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не здійснює дій, що свідчать про намір прийняти спадщину, або може бути виражено явно, коли спадкоємець шляхом подачі заяви в нотаріальну контору виражає свою незгоду прийняти спадщину.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець за законом, не звертався до нотаріуса з відповідною заявою про прийняття спадкового майна.

Таким чином, жодних доказів того, що в межах строку, наданого цивільним законом, позивач вчинила дії, які б свідчили про прийняття нею спадщини за законом, вона не надала, що, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 1272 ЦК України слід вважати фактичним неприйняттям спадщини за заповітом.

Причиною пропуску строку на прийняття спадщини вказує те, що про смерть батька дізналася лише у травні 2021 року. Позивач вважає, що причини її пропуску для подачі заяви про прийняття спадщини є вагомими, та підлягають поновленню.

Пленум Верховного Суду України в п. 24 постанови від 30 травня 2008 року №7 "про судову практику у справах про спадкування" роз`яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Факт пропуску строку для прийняття спадщини не є підставою для усунення від спадкування, тому суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Керуючисьст.ст.12,13,77,81,259,263-265,268 ЦПК України, 1270, 1272 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Призначити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 додатковий строк два місяці для подачі ним заяви до нотаріуса про прийняття спадщини після смерті його батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя М.П. Одарюк