Рішення № 102602810, 19.01.2022, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа 279/5518/21

Номер провадження 2/279/140/22

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2022 р.

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі :

головуючого судді Коваленко В.П.

при секретарі Комаровій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Алекскредит" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом , -

В С Т А Н О В И В:

Представник ТОВ «Алекскредит» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 19.06.2019 року сторони уклали Договір про надання кредиту №2409365. Відповідно до п. 1.1. Договору, невід`ємною його частиною є «Правила надання кредиту ТОВ «Алекскредит», що розміщені на сайті кредитодавця. Вказаний Договір було оформлено у порядку, передбаченому розділом 4 Правил.

Позивач належним чином у повному обсязі виконав свої зобов`язання за Договором, а саме надав кредит відповідачу у розмірі, передбаченому умовами Договору, шляхом перерахування на картковий рахунок позичальника. Відповідач не виконав свої зобов`язання за Договором перед позивачем, у зв`язку з чим, станом на 30.09.2021 року у має заборгованість в сумі 19841,75 гривень, яка складається з наступного: 9000,00 грн. - заборгованість за сумою кредиту; 4590,00 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом за процентною ставкою за один день користування кредитом 1,7 %; 4500,00 грн. - заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом за Спеціальною процентною ставкою за один день користування кредитом після Узгодженого строку повернення кредиту 3,00 % , нарахована у порядку ст. 625 ЦК України; 1160,10 грн. - інфляційні втрати за сумою кредиту, нараховані у порядку ст. 625 ЦК України; 591,65 грн. - інфляційні втрати по процентам за користування кредитом, нараховані у порядку ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.274 ЦПК України, справу розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача проти винесення заочного рішення не заперечив.

Відповідач ОСОБА_1 у встановлений судом строк, на адресу суду надала відзив на позовну заяву в якому виклала свою думку щодо заявлених вимогох, в їх задоволені просила відмовити в повному обсязі.

За письмовою заявою представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов висновку , що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Судом установлено, що 19.06.2019 року сторони уклали Договір про надання кредиту №2409365 .

Відповідно до п.п. 1.4. - 1.7., 1.9. Договору кредитодавець 19.06.2019 року перерахував на картковий рахунок позичальника кредитні кошти (кредит) у розмірі

9000,00 грн., а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним до 19.07.2019 року (включно).

Пунктом 1.6. Договору визначено ставка нарахування процентів, відповідно до якого базова процентна ставка за один день користування кредитом - 1,7%; акційна ставка або ставка за програмою лояльності за один день користування кредитом - 1,19%; спеціальна процентна ставка за один день користування кредитом після узгодженого строку повернення кредиту (у випадку виникнення Заборгованості, прострочення кредиту) - 3,00%.

Відповідно до п. 1.5. Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється, відповідно до положень ст. 1354 Цивільного кодексу України, виходячи з Базової процентної ставки, акцій, програми лояльності кредитодавця, спеціальної процентної ставки по кредиту після спливу узгодженого строкуу повернення кредиту. нарахування процентів за користування кредитом за акційними ставками і ставками програми лоялності здійснюється тільки за умови повернення кредиту до спливу узгодженого строку наведеного у п.1.9 цього договору. У випадку винекнення заборгованості процентна ставка нараховується виходячи із базової процентної ставки, а поза межами цього строку з спеціальної ставки, встановленої для періоду , що перевищує узгоджений.

Крім цього, представником позивача, для підтвердження укладення кредитного договору із відповідачем надано Правила надання кредиту ТОВ «Алекскредит» (а.с. 21-28), паспорт споживчого кредиту (а.с. 15-16).

У відповідності до п.п. 5.1., 5.2. Правил кредитний договір, додаткова угода до кредитного договору та паспорт споживчого кредиту підписано сторонами в електронній формі шляхом використання Електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до наданих позивачем розрахунків, станом на станом на 30.09.2021 року ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 19841,75 гривень, яка складається з наступного: 9000,00 грн. - заборгованість за сумою кредиту; 4590,00 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом за процентною ставкою за один день користування кредитом 1,7 %; 4500,00 грн. - заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом за Спеціальною процентною ставкою за один день користування кредитом після Узгодженого строку повернення кредиту 3,00 % , нарахована у порядку ст. 625 ЦК України; 1160,10 грн. - інфляційні втрати за сумою кредиту, нараховані у порядку ст. 625 ЦК України; 591,65 грн. - інфляційні втрати по процентам за користування кредитом, нараховані у порядку ст. 625 ЦК України.

За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

У ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Указаний висновок відповідає правовій позиції висловленій Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до п. 1.1. Договору, невід`ємною його частиною є «Правила надання кредиту ТОВ «Алекскредит», що розміщені на сайті кредитодавця.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

З наданого позивачем алгоритму укладення кредитного договору слідує, що без ознайомлення з Правилами надання кредиту ТОВ «Алекскредит» подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим.

Отже, підписуючи Договір про надання кредиту № 2409365 від 19.06.2019 року, позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, в тому числі, з договорів.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором (ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вказаного Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).

При вирішенні даного спору суд враховує правову позицію висловлену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 8 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц, провадження №14-254цс19, відповідно до якої визначено, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Отже, судом встановлено, що сторони уклали кредитний договір, відповідач отримав від позивача грошові кошти у розмірі 9000,00 грн., свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, а тому наявні всі підстави для задоволення позовних вимог .

Відповідно до положень ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 2270,00 грн. сплаченого судового збору .

Керуючись ст.ст. 4, 141, 259, 263-265, 279, 280 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги задовольнити

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , номер картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекскредит" ( м. Дніпро, вул. Якова Самарського, 12-А, ЄДРПОУ 41346335) -19841 ( дев"ятнадцять тисяч вісімсот сорок одну) гривню 75 копійок заборгованості за договором № 2409365 від 19.06.2019 року, а також судовий збір в сумі 2270 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Коростенського

міськрайонного суду В.П.Коваленко