Постанова № 102602330, 19.01.2022, Зміївський районний суд Харківської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

Справа № 621/3383/21

Провадження 3/621/6/22

19 січня 2022 року м. Зміїв Харківської області

Суддя Зміївського районного суду Харківської області В. Філіп`єва, розглянувши матеріали Головного управління ДПС у Харківській області державної податкової служби України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в.о. директора ДП «Благодатне», РНОКПП НОМЕР_1 , податкова адреса: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності протягом року не притягувався,

за частиною 1 статті 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення

ВСТАНОВИВ:

В.О. директора ДП «Благодатне», яке розташоване в м. Зміїв Чугуївського району Харківської області, вул. 152-ї Стрілецької Дивізії, 20, ОСОБА_2 вчинив порушення:

п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.п. г) п. 198.5, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями), в наслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість всього в сумі 495 500 грн у тому числі: грудень 2018- 177658 грн, січень 2019 року – 82626 грн, лютий 2019 – 58374 грн, жовтень 2017 – 116967 грн, листопад 2019 – 4600 грн, січень 2020 року – 54132 грн, та у вересні 2020року – 1143 грн.;

п.201.1, п.201.10 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями) не зареєстровано податкову накладну за вересень 2018 року – 495 500 грн

за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Особа, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 на судовий розгляд матеріалу не з`явився.

16.11.2021 до суду подав заперечення щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

В обґрунтування заяви зазначено, що порушення податкового обліку ГУ ДПС у Харківській області було встановлено за період: грудень 2018 року - вересень 2020 року, а ОСОБА_3 приступив до виконання обов`язків директора ДП «Благодатне» з 01 квітня 2021 року, що підтверджується наказом Фонду державного майна України №491 від 25.03.2021 та Наказом ДП «Благодатне» № 5/к від 26.03.2021, в зв`язку з чим вважає що в його діях не має складу адміністративного правопорушення (а.с. 18-22, 26, 27).

Ознайомившись з наданими протоколу про адміністративне правопорушення №2997 від 26.10.2021, та копією акта "Про результати документальної планової виїзної перевірки ДП «Благодатне» (код за ЄДРПОУ 22994509) №18105/20-40-07-01-08/22994509 від 12.10.2021, під час якої виявлено порушення, дійшов наступного (а.с.2-3, 5-8, 9-10):

Згідно ч. 1 ст. 163-1 КпАП України, відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Наведена норма закону є бланкетною, а тому у протоколі повинно бути чітко зазначено обставини інкримінованого особі правопорушення, а також норма Закону, яка була порушена особою, щодо якої складений протокол.

Відповідно до ст..245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що спричиняють вчиненню адміністративний правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 251 КпАП України доказами про справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких в передбаченому законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його скоєнні та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному вивченні справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

В той же час, ч. 2 ст. 251 КУпАП передбачено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленим законом.

Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Аналогічного роду положення закріплено і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

В той же час, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Відповідно до положень ст. 251 КУпАП, ст. 62 Конституції України вважаю такими, що не можуть бути визнані належними та допустимими доказами відомості, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення, у зв`язку з їх невідповідністю нормам ст. 256 КУпАП, виходячи з того, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи.

Наявна у матеріалах справи копія акту перевірки також не може слугувати належним та допустимим доказом винуватості ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 163-1 КУпАП, оскільки в силу норм Податкового кодексу України акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій, він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

Відповідно до п. 54.5. ст. 54 Податкового кодексу України, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно п. 86.8. ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акту перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу.

Відповідно до п. 56.2 ст 56 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Крім того, відповідно до положень ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку; подана скарга зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження і протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Положеннями п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України надано право платнику податків на звернення до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу, при цьому грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

З наведених норм права вбачається, що єдиною правомірною підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 163-1 КУпАП, є наявність на момент складання протоколу узгодженого податкового повідомлення-рішення, а не акту перевірки.

Однак, узгодженого податкового повідомлення-рішення матеріали справи не містять, а тому податковим органом не доведено порушення вимог законодавства за наведених у протоколі обставин.

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ, висловленої зокрема у рішеннях по справах «Енгель та інші проти Нідерландів», «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти Російської Федерації», «Гурепка проти України», «Швидка проти України» та інших рішеннях при провадженні у справі про адміністративне правопорушення необхідно застосовувати положення закону, який регламентує кримінальне провадження.

Крім цього, з матеріалів справи встановлено, що станом на час надходження справи до суду ОСОБА_5 протокол не підписаний, йому не роз`яснені його права, передбачені ст.. 268 КУпАП, та відсутні будь-які пояснення останньої по обставинах правопорушення, вказаного у протоколі, що суперечить вимогам ст.. 268 КУпАП.

Наведене указує на те, що обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, за своєю сутністю є обвинуваченням, а обставини вчинення адміністративного правопорушення, які указуються суддею у постанові, за своєю сутністю є формулюванням обвинувачення, визнаного судом доведеним. Відповідно до положень КПК України розгляд справи проводиться судом в межах висунутого обвинувачення, яке при його формулюванні у постанові не повинно ні погіршувати становище особи, ні істотно відрізнятися від сформульованого органом обвинувачення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення;.

Оскільки матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять фактичних даних, які б підтверджували вину ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 163-1 ч.1 КУпАП, суд вважає за необхідне провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Керуючись статтями 163-1, 245, 247, 251-252, 283-285, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 1 статті 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення – закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

На постанову може бути подана апеляція до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Текст постанови складено 19.01.2022.

Суддя: В. Філіп`єва