Рішення № 102600025, 11.01.2022, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/18441/19

Провадження № 2/638/1203/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2022 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Рибальченко Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Лопатинської А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом Комунального підприємства "Харківводоканал" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та з централізованого водовідведення,-

встановив:

КП "Харківводоканал" звернулось до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в якому просить стягнути з відповідача на користь КП "Харківводоканал" заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення в розмірі 49619,25 грн. та судові витрати.

В обґрунтуванні своїх вимог позивач посилається на те, що відповідачі є споживачами послуг з централізованого водопостачання та водовідведення. Однак в порушення приписів чинного законодавства свого обов`язку щодо проведення оплати за комунальні послуги з централізованого водопостачання та водовідведення не здійснюють, внаслідок чого у відповідачів перед позивачем утворилась заборгованість: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01 квітня 2011 року по 31 жовтня 2019 року у розмірі 49619,25 грн. та за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01 квітня 2011 року по 31 жовтня 2019 року у розмірі 18335,68 грн., інфляційні витрати у розмірі 2826,15 грн., 3% річних у розмірі 971,21 грн.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 січня 2020 року провадження по справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.

18 травня 2020 року до суду від відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому вони зазначають, що вони не зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , та не є споживачами наданих ним комунальних послуг. Наймачем вказаного житла є ОСОБА_1 та саме на її особу відкриті та оформленні особисті (лицьові) рахунки із позивачем та тільки вона сплачує комунальні платежі, що підтверджується копіями квитанцій. Також просили застосувати строки позовної давності та відмовити позивачу в задоволені позовних вимог про стягнення заборгованості за період з 01 квітня 2011 по 27 листопада 2016 року. Крім того просили стягнути солідарно з КП «Харківводоканал» на їх користь судові витрати в розмірі 8500 грн.

26 червня 2020 року до суду представником позивача надана заява про зменшення розміру в частині ранішн заявлених позовних вимог, та про збільшення розміру в частині нового періоду в якій він просить стягнути солідарно заборгованість з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь КП «Харківводоканал» заборгованість: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01 квітня 2011 року по 31 жовтня 2019 року у розмірі 27486,21 грн. за період з 01 листопада 2019 по 31.05.2020 у розмірі 2295,30 грн., за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01 листопада 2016 року по 31 жовтня 2019 року у розмірі 7806,68 грн., за період з 01 листопада 2019 року по 31 травня 2020 року у розмірі 2199,72 грн., інфляційні витрати у розмірі 3825,08 грн., 3% річних у розмірі 1333,73 грн.

24 червня 2020 року до суду від представника позивача надійшов відповідь на відзив в якому він зазначив, що оформлений особовий рахунок на ім`я ОСОБА_1 та оплата послуг від її імені не є належним доказом не споживання заявниками комунальних послуг, та їх несплати. Підприємство надавало споживачам послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, а відповідачі в свою чергу отримували надані їм послуги та частково, не в повному обсязі їх сплачували. У відповідачів існують зобов`язання по сплаті за надані послуги, що підтверджується в першу чергу реєстрацією за місцем проживання та наданими послугами. Також, будь-яких рішень суду стосовно виселення відповідачів, втрата права користування житловим приміщенням відповідачі як доказ їх не проживання за місцем реєстрації не надали. Щодо відшкодування витрат понесених відповідачами на отримання професійної правничої допомоги, представник позивача зазначає, що відповідачами не доведено належними та допустимими доказами понесення вказаних витрат.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив розглядати справу за його відсутності на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , та є споживачами послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, які надаються КП "Харківводоканал" за вказаною адресою.

Приписами п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року № 1875-IV (діяв до 01.05.2019 року) що споживач, серед іншого, зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з вимогами абз. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року № 2189-VIII, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором .

Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (абз. 2 ч. 1 ст. 9 Закону №2189-VIII).

Відповідно до ст. 13, 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуги з централізованого водопостачання та водовідведення віднесено до комунальних.

Відповідно до п. 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, споживач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги.

Нарахування за надані послуги з централізованого водопостачання та з централізованого водовідведення за вказаною адресою проводиться на підставі тарифів, встановлених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики і комунальних послуг у відповідності до п 20 Правил №630.

Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

З матеріалів справи встановлено, що відповідачі належним чином свої зобов`язання щодо оплати послуг з централізованого водопостачання та водовідведення не виконували, плату за спожиті послуги у повному обсязі не вносили, внаслідок чого у відповідачів перед позивачем утворилась заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання.

Щодо заяви відповідачів про застосування судом до вимог КП «Харківводоканал» строку позовної давності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1ст. 261 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, суд застосовує позовну давність за заявою відповідача.

Зважаючи на те, що відповідачами у відзиві на позовну заяву зазначено про застосування строку позовної давності, суд вважає за необхідне на підставі ч. 3 ст. 267 ЦК України застосувати трирічний строк позовної давності.

Таким чином стягненню підлягає заборгованість з 01 листопада 2016 року по 31 жовтня 2019 року та 01 листопада 2019 по 31 травня 2020 року.

З урахуванням проведеного перерахунку в межах строку позовної давності загальний розмір заборгованості відповідачів за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення складає 26410,86 грн., з яких: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01 листопада 2016 року по 31 жовтня 2019 року у розмірі 10761,33 грн., з 01 листопада 2019 по 31 травня 2020 року у розмірі 2295,30 грн.; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з за період з 01 листопада 2016 року по 31 жовтня 2019 року у розмірі 7806,68 грн., з 01 листопада 2019 по 31 травня 2020 року у розмірі 2199,72 грн.; інфляційні витрати за період з 01 листопада 2016 року по 31 жовтня 2019 року у розмірі 2406,29 грн., з 01 листопада 2019 по 31 травня 2020 року у розмірі 68,71 грн.; 3% річних за період з 01 листопада 2016 року по 31 жовтня 2019 року у розмірі 830,72 грн., з 01 листопада 2019 по 31 травня 2020 року у розмірі 68,71 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних від простроченої суми з урахуванням строків позовної давності.

Щодо клопотання відповідачів про відшкодування витрат понесених відповідачами на отримання професійної правничої допомоги суд зазначає наступне.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Згідно ч. ч. 3, 8 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та доведеним.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (ч. 2ст. 137 ЦПК України).

Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язані зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою: 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, на що неодноразово наголошувалося Верховним Судом.

Відповідачами до матеріалів справи долучено договір № 01-2/53/КАУ про надання професійної правничої допомоги, завдання №1 до договору №01-2/53/КАУ від 05.05.2020 про надання професійної правничої допомоги, розрахунковий чек №52.

В клопотанні відповідачі просять стягнути з КП «Харківводоканал» солідарно на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 судові витрати в розмірі 8500 грн. Між тим, як вбачається з розрахункового чеку №52, оплату за надання правничої допомоги в сумі 8500 грн. здійснила тільки ОСОБА_4 .

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 1102 ЦК України розрахунковим чеком (чеком) є документ, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) банку переказати вказану у чеку грошову суму одержувачеві (чекодержателю).

Відповідачами не надано самої квитанції з банку на підтвердження здійснення оплати послуг за надання правничої допомоги та зарахування цих коштів саме від відповідачів на рахунок Адвокатського об`єднання «Колегія адвокатів України».

Крім того, наданий суду документ, не містить посилання на реквізити договору за яким проводиться оплата за правничу допомогу.

З огляду на статтю 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (статті77,81 ЦПК України).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачами не надано належних та допустимих доказів на підтвердження витрат на надання професійної правничої допомоги, тому в задоволенні вказаної вимоги слід відмовити.

Питання про стягнення судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.141, 200, 258, 259, 263-265ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позовні вимоги Комунального підприємства "Харківводоканал" (п/р НОМЕР_1 в АТ «Мегабанк», МФО 351629, код ЄДРПОУ 03361715) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_3 ) про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та з централізованого водовідведення – задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал», заборгованість за послуги з централізованого водопостачання у розмірі 13056,63 грн., за надані послуги з централізованого водовідведення у розмірі 10006,40 грн., інфляційні витрати у розмірі 2475 грн., 3% річних у розмірі 872,84 грн. а всього у сумі 26410 (двадцять шість тисяч чотириста десять) грн. 87 коп.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 судовий збір в розмірі 1196 (одна тисяча сто дев`яносто шість) грн. 59 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за вебадресою: http://dg.hr.court.gov.ua/sud2011/ на Офіційному вебпорталі судової влади України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня виготовлення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 18 січня 2022 року.

Суддя Л.М. Рибальченко