Вирок № 102599685, 14.01.2022, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/4110/17

Провадження № 1-кп/638/160/22

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2022 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого Аркатової К.В.,

секретаря Рижикової В.Г.,

прокурорів Глієвого А.О., Гіль А.В.,

захисників Цимбалістенко О.В., Горшкової Г.І.,

Плєтньової Ю.В., Іщенко К.,

за участю представників потерпілого Абдулаєвої-Мартиросян І.Х.,

Кундіус Є.В.,

потерпілого ОСОБА_1 ,

обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові матеріали кримінального провадження № 42014220090000003 від 20.01.2014 року за обвинуваченням:

ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з вищою освітою, військовозобов`язаного, розлученого, є син ОСОБА_6 2005 року народження, працюючого начальником слідчого відділу Холодногірського відділу поліції, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,

ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, військовозобов`язаного, з вищою освітою, одруженого, працюючого на посаді спеціаліста служби безпеки ТОВ "Міськгаз", зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого,

кожного, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 365, ч. 1 ст. 122 КК України;

ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Харкова, громадянина України, військовозобов`язаного, з середньою освітою, одруженого, працюючого генеральним директором ТОВ "Монітор", зареєстрованого в АДРЕСА_3 , не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч.2 ст. 365 КК та ч.1 ст.121 КК України, -

в с т а н о в и в :

Згідно обвинувального акту, органами досудового розслідування ОСОБА_2 , ОСОБА_9 та ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні злочинів, за таких обставин

Наказом №230 о/с від 26.10.2010 року ОСОБА_2 призначений на посаду старшого слідчого відділу Жовтневого РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області та з квітня 2012 року, будучи відрядженим виконував обов`язки начальника відділення Дзержинського РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області. Відповідно до своїх службових обов`язків, маючи спеціальне звання майора міліції здійснював досудове розслідування у кримінальних справах. ОСОБА_3 призначений на посаду старшого оперуповноваженого СКР Дзержинського РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області, маючи звання підполковника міліції здійснював оперативне супроводження у кримінальних справах, виконував доручення слідчого.

13.04.2012 року в період часу з 13 годині до 13 годині 40 хвилин, ОСОБА_1 , перебуваючи поблизу будинку №7 по вул. Академіка Ляпунова в м. Харкові, скоїв злочин, передбачений ч.1 ст. 296 КК України за безпосередньої участі ОСОБА_10 , з якою протягом тривалого часу підтримував близькі стосунки. 30.04.2012 року приблизно о 10-11 годині ОСОБА_1 прибув за викликом до Дзержинського РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області для проведення слідчих дій у кримінальній справі №60120911, порушеної за фактом вчинення ним хуліганських дій, які мали місце 13.04.2012 року за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.289 КК України. У вказаний час, ОСОБА_1 був супроводжений в.о.начальником відділення Дзержинського РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області майором міліції ОСОБА_2 та оперуповноваженим Дзержинського РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області ОСОБА_3 разом з чоловіком ОСОБА_10 - ОСОБА_4 до службового кабінету ОСОБА_2 , розташованого на четвертому поверсі Дзержинського РВ за адресою: м. Харків вул. Толбухіна 103.

ОСОБА_2 та ОСОБА_9 , знаючи про можливу причетність ОСОБА_10 до вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України, повідомили про це її чоловіка ОСОБА_4 , який організував вчинення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 злочину, та сам керував його підготовкою, вчиненням, запропонувавши останнім вчинити перевищення службових повноважень з метою не притягнення ОСОБА_10 до кримінальної відповідальності, створивши у кримінальній справі №60120911 штучні докази невинуватості ОСОБА_10 шляхом отримання від ОСОБА_1 відповідних свідчень, на що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 погодились та пообіцяли виконати цей злочин. В подальшому, того ж дня у період часу з 11 годині ОСОБА_3 та ОСОБА_2 діючи умисно в інтересах ОСОБА_10 та ОСОБА_4 , за організаторськими вказівками останнього, достовірно знаючи, що відповідно до ч.1 ст.3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в України найвищою соціальною цінністю, та що згідно із ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та що відповідно до ст.28 Конституції України, кожен має право на повагу до його гідності, на що згідно зі ст.29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність, нехтуючи п.2.1 Розділу 1V Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України №155 від 22.02.2012 року, з метою отримання від ОСОБА_1 свідчень про непричетність ОСОБА_10 до вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, закрили один на один ОСОБА_1 з ОСОБА_4 у службовому кабінеті ОСОБА_2 .. Під час бесіди, яка відбулася між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у кабінеті, останній діючи умисно, в інтересах ОСОБА_10 , з метою не притягнення її до кримінальної відповідальності за сприяння у вчиненні злочину, погрожуючи пристроєм для відстрілу гумових куль "Форт-12Р" к.9 мм № НОМЕР_1 , зареєстрованим відповідно до дозволу №1529 від 28.02.2002 року, зовні схожим на пістолет, спричиняючи удари руками по різних частинах тіла ОСОБА_1 , подавляючи волю останнього, намагався отримати зізнання у близьких стосунках ОСОБА_1 з його дружиною та запевнення, що у подальшому у своїх свідченнях він не повідомить орган розслідування про причетність ОСОБА_10 до вчинення хуліганських дій. Того ж дня, відповідно до вимог ст. 115 КПК України (в редакції 1960 року) ОСОБА_1 затриманий в.о.начальником відділення Дзержинського РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області майором міліції ОСОБА_2 у кримінальній справі №60120911 за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.289 КК України.

При проведенні слідчих дій в цей же день ОСОБА_1 підкоряючись вимогам ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які діяли умисно за попередньою домовленістю, не повідомив орган розслідування про причетність ОСОБА_10 до вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.296 КК України.

30.04.2012 року близько о 22 годині ОСОБА_2 завів до службового кабінету затриманого ОСОБА_1 , де на той час знаходились ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .. У службовому кабінеті ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 реалізуючи злочинний умисел за попередньою домовленістю з ОСОБА_4 посадили затриманого ОСОБА_1 на стілець, застібнувши на руках позаду кайданки, тобто вчиняючи дії, які є болісними і такими, що ображають особисту гідність останнього. Після чого разом з ОСОБА_4 , реалізуючи єдиний умисел, направлений на спонукання ОСОБА_1 давати свідчення про непричетність ОСОБА_10 до вчинення злочину, спричинили по різним частинам тіла ОСОБА_1 , а саме: ОСОБА_2 спричинив удар коліном лівої ноги у передню поверхню грудної клітини зліва, відповідно до висновку додаткової комісійної судово-медичної експертизи №376-КЕ/2016 від 25.10.2016 року, спричинивши консолідований закритий перелом другого лівого ребра. Зазначене ушкодження віднесено до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості; ОСОБА_3 спричинив декілька ударів (не менше трьох) ребром долоні на поверхні шиї, відповідно до висновку додаткової комісійної судово-медичної експертизи №376-КЕ/2016 від 25.10.2016, спричинивши ротаційний підвивих першого шийного хребцю. Зазначене ушкодження віднесено до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості; ОСОБА_4 у присутності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які повинні були забезпечувати право на свободу та особисту недоторканність затриманого ОСОБА_1 , передбачене ст.29 Конституції України та відповідно до п.1 ч.1 ст.10 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 року повинні були забезпечувати безпеку громадян, погрожуючи пристроєм для відстрілу гумових куль "Форт-12Р" к.9 мм № НОМЕР_1 , зареєстрованим відповідно до дозволу №1529 від 28.02.2002 року, зовні схожим на пістолет, перебуваючи позаду від ОСОБА_1 , спричинив удар кулаком правої руки в праву скроневу область голови останньому, спричинивши відповідно до висновку додаткової комісійної судово-медичної експертизи №376-КЕ/2016 від 25.10.2016 року - закриту черепно-мозкову травму, забій головного мозку, перелом правої скроневої області голови, пластинчатий субдуральний крововилив справа в лобна-скроневій області, периорбитальний крововилив справа. Зазначені ушкодження за ступенем тяжкості - тяжкі тілесні ушкодження.

Дії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , кожного, кваліфіковані за ч.2 ст. 365 КК України - як перевищення службових повноважень, які супроводжувалися насильством, застосуванням спеціальних засобів, болісними та такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями за відсутності ознак катування; та за ч.1 ст. 122 КК України як умисне вчинення середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто, умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч.3 ст.27 ч.2 ст.365 КК України (в редакції ст.365 КК України від 15.04.2011) - організував вчинення злочину - перевищення службових повноважень, якщо воно супроводжувалися насильством, застосуванням спеціальних засобів, болісними та такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями за відсутності ознак катування та за ч.1 ст. 121 КК України - тяжке тілесне ушкодження, тобто, умисне тілесне ушкодження, що спричинило розлад здоров`я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину.

Під час розгляду справи відповідно до ст. 22 КПК України, стороні обвинувачення, потерпілому, обвинуваченим та захисту, судом надана можливість обстоювання їхніх правових позицій прав, свобод і законних інтересів.

Обвинувачені ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 кожний окремо, свою винуватість у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень не визнали, вважали що потерпілий по справі їх обмовляє, жодних заходів фізичного чи психологічного впливу останньому не застосовували, органом досудового слідства та прокурором не доведена їх причетність до злочинів, просили їх виправдати. При цьому ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив про своє відрядження у квітні 2012 року на підставі наказу заступника начальника УВС – начальника слідчого управління з Жовтневого до Дзержинського начальником слідчого відділення слідчого відділу, та 17 квітня 2012 року приступив до роботи та діяв виключно у межах своїх повноважень. Робоче місце знаходилося в кабінеті№405, в якому також працювала слідча Озер. 19.03.2012 року під час чергування на «102» надійшло повідомлення про захоплення заручника у квартирі АДРЕСА_4 . Як керівник виїхав на місце зі слідчо-оперативною групою, де з вікна квартири ОСОБА_1 викинув ключі від приміщення. Жінку звільнили, ОСОБА_1 затримали. Останній завдавав собі тілесні ушкодження – бився головою об бетонну стіну, оскільки це його життєва позиція, при кожному затриманні самостійно наносити собі ушкодження. Для надання медичної допомоги викликав «103», однак ОСОБА_1 в присутності лікарів продовжував наносити собі ушкодження, у зв`язку з чим лікарі швидкої викликали спеціалізовану психіатричну бригаду, яка по прибуттю надягла останньому утихомирену сорочку та відвезли до спеціалізованої установи. Під вікнами квартири знаходився пошкоджений автомобіль «Таврія», мати ОСОБА_1 повідомила про дорожньо-транспорту пригоду за участю сина та наявність у останнього тілесних ушкоджень – розбита голова, погане самопочуття, а також знаходження на диспансерному обліку у психіатра. Зібраний матеріал передав до чергової частини. Також повідомив про наявність з квітня 2012 року кримінальної справи за ст.289 КК України, викрадення «Лексуса». 21 квітня 2012 року порушив кримінальну справу за ст.ст. 289, 146, 296, 186 КК України за подіями в Жовтневому районі. ОСОБА_1 проходив фігурантом по справі, однак ховався від слідства, та лише 30 квітня 2012 року встановлено його місце перебування. Приблизно о 13 годині ОСОБА_1 на своєму автомобілі привезла його мати – ОСОБА_11 в супроводі працівників обласного управління міліції для проведення слідчих дій. З транспортного засобу вийшли, коли приїхав захисник Клімов. На той час ОСОБА_1 переміщався за допомогою медичної тростини, мав видимі тілесні ушкодження – счіси, садна на лівій щоці, сінець та гематому під правим оком, під правою скронею - велика гематома. Перебуваючи біля входу до приміщення в РВ з співробітниками, в тому числі з ОСОБА_3 чекали провокаційних дій з боку ОСОБА_1 .. В подальшому в книзі на посту задокументували три особи, після чого ОСОБА_3 повів у свій кабінет для проведення оперативно-розшукових дій. Зі слів ОСОБА_3 відомо про надання письмових пояснень ОСОБА_1 в присутності захисника та матері, яка знаходилася за дверима кабінету. Приблизно о 17 годині увійшли втрьох до його кабінету, де ОСОБА_3 передав документи, покинувши службове приміщення. Підготував документ про затримання ОСОБА_1 в порядку ст. 115 КПК України, викликавши начальника конвойної служби, вручивши документ затриманому в присутності його захисника, одягли наручники, запропонували сісти на стілець. З 17.35 до 17.55 ОСОБА_1 допитаний в якості підозрюваного за участю захисника Клімова. 18.15-18.35 пред`явлено обвинувачення ОСОБА_1 .. З 18.40-19.15 проведена очна ставка між обвинуваченим та потерпілим ОСОБА_12 , в ході якої ОСОБА_1 надавав вільні пояснення, повідомив про наявність тілесних ушкоджень в день народження ІНФОРМАЦІЯ_4 при вживанні алкоголю, прийшовши до тями в лісі, в подальшому змінив свої покази, вказавши про побиття невідомими, після чого наполягав на своє знаходження у лісі, де впав та отримав ушкодження. В 19.15 в кабінеті в присутності конвоїрів, захисника Клімова та матері затриманого ОСОБА_1 трапився напад епілепсії, вдарився головою об сейф та впав на підлогу, в зв`язку з чим викликана швидка медична допомога. ОСОБА_11 його облила водою, пояснюючи про такі напади. По приїзду «швидкої», ОСОБА_1 обробили місця забоїв зеленкою, вказавши про відсутність показань до госпіталізації. Після вказаних дій, конвой повів його з мамою, яка хотіла переодягнути сина та накормити. Покинувши приміщення, о 19.25 знаходився на вулиці з співробітниками. Зі слів старшого конвоїра ОСОБА_13 відомо про доставлення ОСОБА_1 на предмет встановлення тілесних ушкоджень до лікарні швидкої та невідкладної допомоги в м. Харкові, після чого поміщений до ІВС. До 02.05.2012 року до 14 годині в приміщенні РО не перебував. 02.05.2012 року ОСОБА_1 перебував на ІВС, де йому надавалася медична допомога, від госпіталізації відмовився. 03.05.2012 року останній доставлений до прокуратури для узгодження питання запобіжного заходу, де в приміщенні закладу ОСОБА_1 в присутності свого захисника повідомив заступника прокурора району про отримання тілесних ушкоджень невідомими у лісі, які кастетом пробили його голову. В подальшому слідчим суддею в Дзержинському районному суді м. Харкова вирішувалося питання про обрання міри запобіжного заходу. Пізніше був тривалий судовий процес, в ході якого був допитаний дванадцять разів як свідка, який розслідував справу. Розгляд справи неодноразово переносилися, оскільки ОСОБА_1 отримував тілесні ушкодження, знаходячись в ізоляції від суспільства, в судові засідання викликалася «103» для надання медичної допомоги останньому. Вважає, що оцінка дій відображена у вироку Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 квітня 2013 року, який залишений в силі вищими судами. Наполягає на застосуванні активних дій з боку ОСОБА_11 після рішення Вищим Судом України, оскільки раніше від неї не надходили скарги на дії обвинувачених. З ОСОБА_4 познайомився у грудні 2016 року «по нещастю». Просив врахувати факти внесення 17 разів по скаргам ОСОБА_1 до ЄРДР з наступним закриттям провадження. Також в промові посилався на грубе порушення органом досудового слідства норм КПК України, а саме – самостійне виявлення кримінального правопорушення за ч.1 ст. 122 КК; порушення вимог ст.214 КПК України при зверненні ОСОБА_11 з відповідними заявами до прокуратури 18.11.2013 року, яка внесена до ЄРДР лише через два місяця; долучення протоколів допиту свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 ; надання медичної документації щодо потерпілого в копіях за відсутності оригіналів; проведення обшуку всупереч ст.ст.234-236 КПК України - згідно ухвали суду від 16.12.2016 року у квартирі ОСОБА_4 , фактично виданий останнім з салону його автомобіля, однак під час слідчої дії фото та відео фіксація не проводилася, опис вилученого майна відсутній, на вилучений пістолет не накладений арешт, а тому вважає недопустимими доказами.

Обвинувачений ОСОБА_3 пояснив про знаходження у 2012 році на посаді старшого оперуповноваженого кримінального розшуку Дзержинського РО м. Харкова. В середині квітня 2012 року через чергову частину РВ надійшла заява про викрадення автомобіля «Лексус» на пр. Леніна. Як старший групи прибув на місце злочину, де зустрів власника автомобіля Младинського, який повідомив про придбання авто та постановку його на облік вранці. Прослідували по направленню від вул. Леніна в сторону парка ім. Горького, де знаходився схожий транспортний засіб, поруч нікого не було. Як працівник міліції отримав інформацію в банку з відеокамер. Переглянувши запис, побачив як під`їхав «Лексус», вийшов з-за керма чоловік, який пошкодив авто, сів в інший транспортний засіб та поїхав. Повернувшись до РВ, та переглянувши відеозапис, напарник ОСОБА_17 впізнав чоловіка який скоїв злочин, назвавши прізвище ОСОБА_1 та його місце проживання. Два тижня намагалися встановити місце знаходження підозрюваного. 29.04.2012 року встановлена квартира на АДРЕСА_5 , де ховався ОСОБА_1 .. З співробітниками обласного розшуку прибули за вказаним адресом. Двері квартири не відкривали. Спасибін – працівник карного розшуку зателефонував матері підозрюваного, яка пообіцяла з сином прибути до РВ. 30.04.2012 після 12 годині зателефонував співробітник міліції та повідомив про виїзд до РВ та очікування. Про це повідомив слідчого ОСОБА_2 .. О 13 годині прибули співробітники обласного карного розшуку, мати підозрюваного, яка знаходилася за кермом автомобіля. Після прибуття захисника, ОСОБА_1 з матір`ю прослідували до приміщення РВ міліції, де прізвище останнього з супроводжуючими занесено у відповідний журнал, а також відображено на відеокамерах в приміщенні чергової частини. Під відеокамерою в РВ спитали звідки пошкодження, однак мати відповіла про бійку, ОСОБА_1 наполягав про його побиття декілька днів тому невідомими, які викрали його від станції метро «Научна» в сторону лікарні швидкої допомоги, до лісу. Припускав про конфлікт в «Болеро», де раніше відпочивав. В черговій частини сфотографували його з тілесними пошкодженнями для наступного внесення в базу «Армор», після чого він з матір`ю та захисником прослідували до кабінету №512. Мати ОСОБА_1 очікувала за дверима в коридорі, коли опитував безпосередньо ОСОБА_1 , за правилами КПК 1960 року. При опитуванні був присутній захисник Клімов, який відмовився від підпису, наполягаючи на тому, що пояснення не є слідчою дією, а тому його підпис не є обов`язковим. ОСОБА_1 розповідав про себе, описав свою версію злочину про незаконне заволодіння автомобілем. Зібравши матеріал, відвів усіх на перший поверх, завів ОСОБА_1 в чергову частину для дактилоскопії пальців рук та подальшої передачі слідству. Після вказаних дій, приблизно о 15 годині, ОСОБА_1 вийшов на вулицю в супроводі. О 17 годині зібрані матеріали, про що був повідомлений ОСОБА_2 , та запросив до кабінету слідчого ОСОБА_1 з матір`ю та захисником. ОСОБА_2 розписався про прийняття матеріалів, після чого покинув кабінет, оскільки робочий день закінчився. Наполягав на незастосуванні заходів фізичного та психологічного впливу щодо ОСОБА_1 зі свого боку так і інших обвинувачених. Про його побиття стало відомо лише у 2016 році, з ОСОБА_4 познайомився у 2017 році в кабінеті слідчого обласної прокуратури Горгуля. Звернув увагу на те, о у 2016-2017 роках мати ОСОБА_1 – ОСОБА_11 працювала у їдальні прокуратури Харківської області, був свідком того, як слідчий Горгуль надавав останній матеріали кримінального провадження для ознайомлення, у зв`язку з чим був обурений.

Обвинувачений ОСОБА_4 вказував на непричетність до кримінальних правопорушень, посилаючись на отриману серйозну травму правої руки на спортивних змаганнях у 1990-х роках, яка фактично не діє, обмежений в русі, про що відображено у висновку фахівця з питань судово-медичної експертизи №23-КЕ/2017/пп від 30.01.2017 року. Вважає, що сторона обвинувачення не виконала вимоги ст.92 КПК України, надані докази ґрунтуються на припущеннях. 30.04.2012 та 01.05.2012 року перебував у м. Києві у відрядженні. С ОСОБА_3 та ОСОБА_2 познайомився через захисника Горшкову Г.І. у 2016 році, коли викликали декілька разів на допити за попереднім вироком відносно ОСОБА_1 .. Вказав на проведений обшук у приміщенні квартири за місцем реєстрації, знаходження та видачу з його автомобіля пістолету, дозвільні документи на вогнепальну зброю до теперішнього часу знаходяться у нього, оскільки органом досудового слідства не вилучалися.

Захисники Горшкова Г.І. та ОСОБА_18 просили визнати їх підзахисних невинуватими, оскільки вказані події були предметом розгляду та відображені у вироку Дзержинського райсуду м. Харкова від 25.04.2013 року, який залишений в силі вищими судами; докази, зібрані стороною обвинувачення є недоведеними та необґрунтованими. Також просили визнати, що під час досудового розслідування порушені вимоги ст. 86 КПК України, та просили обвинувачених виправдати.

Стороною обвинувачення під час судового розгляду справи надані докази, які вважає як такі, що доводять наявність в діях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 складу інкримінованих кримінальних правопорушень.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 пояснив про виклик 29 квітня 2012 року до Дзержинського РВ через мобільний зв`язок. 30 квітня 2012 року прибув до відділу з мамою та захисником, де біля приміщення зустрів працівників міліції ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .. ОСОБА_3 супроводив до свого кабінету, до якого також зайшов ОСОБА_4 .. В цей час мати знаходилася біля кабінету в коридорі. ОСОБА_3 пристебнув кайданками до батареї, не повідомивши про процесуальний статус. Ставилися питання про відносини з дружиною ОСОБА_4 , з якою раніше був знайомий, вона проходила свідком по кримінальному провадженню, за яким отримав вирок. Вимагали не згадувати в поясненнях ОСОБА_19 , підписувати бажані для слідства свідчення. Фактично був запрошений за хуліганські дії, за розбиття «Лексуса» 13 квітня 2012 року, який належав Младинському. Бесіда відбувалася в криках, приниженнях, ляпасах, у зв`язку з чим відмовився від послуг захисника, як вимагав ОСОБА_3 .. ОСОБА_4 в той час дістав пістолет, спрямовуючи та перезаряджаючи, погрожував вбити, якщо не розповість про стосунки з дружиною. Через деякий час ОСОБА_3 покинув кабінет. Переживаючи за своє життя та здоров`я, став кричати, закликав про допомогу, оцінював те, що відбувається як реальну загрозу. Мати, знаходячись в коридорі чула крики, також стала кричати, після чого перевели до іншого кабінету, пізніше дізнався, в службове приміщення, де працює ОСОБА_2 .. Далі не пам`ятає про те, що відбувалося, однак вказує про направлення до чергової частини та на огляд до лікарні швидкої та невідкладної допомоги. Після вказаних дій, знову доставили до кабінету ОСОБА_2 , посадили на стілець, пристебнувши кайданками ззаду, почалися допити та вимоги підписати документи, не вказуючи дружину ОСОБА_4 , при цьому ОСОБА_2 вдарив книгою по голові, ОСОБА_3 наніс удар ребром долоні в область шиї, через що стався спалах в очах, після чого катував електрошоком ззаду в спину. Останній продовжував робити задушливий прийом, ОСОБА_2 оглушив долонями по вухах. ОСОБА_4 вдарив кулаком в область скроні голови, через що впав, знепритомнів, прокинувся коли був облитий водою та нашатирем. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відвели до туалету, де привів себе до ладу, після чого направили до чергової частини. 01.05.2012 року о 7.30 доставили на ІВС, де відмовились приймати за наявності тілесних ушкоджень та викликали «103». Після слідчих дій 02.05.2012 року з райвідділу госпіталізували до другого відділення нейрохірургії лікарні швидкої та невідкладної допомоги, де встановлений діагноз – перелом основи черепа. 03.05.2012 року прибув до лікарні ОСОБА_2 з конвоїрами, вимагали виписати з медичного закладу, після чого доставили до приміщення прокуратури Дзержинського району м. Харкова, з якою метою – не пам`ятає. В прокуратурі розмовляв з помічником прокурора, про що не пам`ятає. Пізніше був доставлений до суду для обрання міри запобіжного заходу, однак не пам`ятає суті що відбувалося. Після вказаних дій повернули до палати другого нейрохірургічного відділення лікарні швидкої та невідкладної допомоги, де проходив лікування 7-8 днів. Після виписки під конвоєм доставлений до Дзержинського РО, де провів день, однак не пам`ятає що відбувалося. Знаходячись на ІВС знову стало погано, та був доставлений на консультацію нейрохірурга в той же медичний заклад. З`явився в лікарні ОСОБА_2 з вимогою не госпіталізувати, оскільки на території СІЗО також є лікувальний заклад. 08.05.2012 року доставлений до СІЗО. Вказував на проведення слідчих дій за межами слідчого ізолятора в присутності ОСОБА_4 , а іноді ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .. В ході судових засідань, на питання учасників процесу надавав суперечливі твердження про присутність його захисника при знаходженні в приміщенні відділу міліції та проведення слідчих дій, нанесення тілесних ушкоджень конкретними особами до чи після проведення слідчих дій та наявності серйозних захворювань, в тому числі перебування на обліку в диспансерах до вказаних подій і проходження лікування від наркоманії, однак наполягає, що обвинувачені погрожували в тому числі його матері вбивством, розправою з родичами, вимагали щоб мовчав у клітці. В подальшому вказав про наявність захворювання у 2004 році - травми, у зв`язку з чим не проходив військову службу, скориставшись ст. 63 Конституції України відмовився надавати пояснення щодо стану здоров`я до згаданих подій, однак стверджує на застосуванні недозволених методів, нанесення серйозних тілесних ушкоджень з боку обвинувачених, в тому числі ОСОБА_4 , який також на 30.04.2012 року був працівником міліції, вказуючи на відсутність ушкоджень до прибуття в Дзержинський РВ.. На теперішній час відчуває погано, захворювання на епілепсію з`явилося після отриманих травм, пройшовши обстеження після зазначених подій, встановлена третя група інвалідності. В травні 2017 року звернувся з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, в порядку ст. 128 КПК України, просив стягнути солідарно 900000 (дев`ятсот тисяч) грв.. В судовому засіданні потерпілий не підтримав свій позов, не надав пояснень щодо позовних вимог.

Заявлений стороною обвинувачення свідок ОСОБА_20 неодноразово викликався до суду, однак не доставлений. Суд не повинен вживати активних дій для забезпечення явки свідка обвинувачення, оскільки це суперечитиме засаді об`єктивності та неупередженості суду всупереч ч.6 ст.22 КПК України.

В порядку, передбаченому ст. 352 КПК України, судом допитані свідкі сторони обвинувачення та сторони захисту, показання яких мають значення для цього кримінального провадження.

Обставин, регламентованих ст. ст. 87, 96 КПК України, щодо допитаних свідків у ході судового розгляду встановлено не було. Під час вивчення матеріалів кримінального провадження не було виявлено відомостей, які б давали підстави вважати, що свідки, які були допитані судом під присягою, з будь-яких причин обмовили чи могли обмовити обвинувачених у зазначеному злочині.

Так, свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні вказала про те, що потерпілий по дійсній справі є її сином. В середині квітня 2012 року в мобільному режимі від ОСОБА_17 дізналася про виклик до райвідділу міліції сина. Прибувши до відділу, на вулиці чекали працівники міліції ОСОБА_17 та ОСОБА_21 , які провели до кабінету без реєстрації в журналі. В кабінеті пред`явили відеозапис, з якого видно пошкоджений битою автомобіль «Лексус», за проханням ОСОБА_22 . Відомі ці обставини та приїжджала на місце події, сплатила всі збитки. ОСОБА_3 повідомив про те, що син зустрічається з ОСОБА_23 , став погрожувати, у зв`язку з чим повинна принести 10000 доларів США, таких коштів не було. 29 квітня 2012 року викликали з сином до Дзержинського РВ м. Харкова. 30.04.2012 року прибувши з сином та захисником Клімовим, до приміщення РВ чекали працівники міліції ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які також провели до кабінету, минаючи реєстрацію в журналі відвідувачів чергової частини районного відділу міліції. ОСОБА_3 завів сина до кабінету, вона залишилася за дверима, потім зайшов ОСОБА_4 , при цьому ОСОБА_3 покинувши приміщення, закрив на ключ, призупинившись біля неї. Заперечує знаходження адвоката Клімова в кабінеті поруч з сином, однак не пояснила місце його перебування. З кабінету чула голос сина, який плакав, просив про допомогу, прибрати пістолет, та голос ОСОБА_4 з нецензурною лайкою, погрози вбивства, знищення. В цей час, ОСОБА_3 схаменувся, сказав що забув забрати у останнього пістолет, той може його «гримнути», спитавши про місце знаходження захисника. Кричала істеричним голосом, волаючи про допомогу. Коли ОСОБА_3 відчинив двері кабінету, побачила пристебнутого наручниками до батареї сина, його заплакане обличчя, в той час ОСОБА_4 покинув приміщення, ОСОБА_3 повів ОСОБА_1 до іншого кабінету. Більше сина в той день не бачила. Зі слів захисника Клімова відомо, що в той же день 30.04.2012 року ОСОБА_1 доставлений до лікарні швидкої та невідкладної допомоги з пошкодженням зовнішнього меніску колінного суглоба. 01.05.2012 року на ІВС ОСОБА_1 не прийняли, він скаржився на головний біль, викликавши «103» встановили діагноз: закрита черепно-мозкова травма, струс мозку та відправили до лікарні швидкої та невідкладної допомоги. В кабінеті нейрохірурга виставлений діагноз – забій м`яких тканин голови, після чого направили до ІВС. Поскаржився син знову на головний біль, викликана «швидка», встановлений діагноз – забій м`яких тканин голови, забій колінного суглоба. Вся медична документація, в тому числі експертизи відносно стану здоров`я сина знаходиться у неї, копії деяких документів на прохання органу досудового слідства надала добровільно та готова видати оригінали на вимогу суду. 07.05.2012 року ОСОБА_1 знаходився у лікарні під крапельницею, коли прибув ОСОБА_2 , та на її очах відключив медичний препарат, зобов`язавши вивести сина на своєму автомобілі під конвоєм до Дзержинського РВ, на що дала згоду и зробила як вимагали. Шокована тим, що 30 квітня 2012 року син доставлений до райвідділу міліції в нормальному стані, а 2.05.2012 року він знаходився вже у лікарні з опухлим обличчям, під очима сінці, скроне справа синюшна, опухлі губи, набрякле обличчя. Вважає, що ОСОБА_1 били, все було направлено на його знищення, оскільки не відправили на реабілітацію, не отримав належного лікування, в том числі в умовах ізоляції. Наполягає на тому, що саме ОСОБА_2 з 30.04.2012 до 01.05.2012 року побив ОСОБА_1 , знаходячись у своєму кабінеті. На питання про стан здоров`я сина до зазначених подій, ухильне відповідала та відмовилася відповідати на питання про знаходження на психоневрологічному обліку та службі у Збройних Силах, однак пізніше наполягала на тому, що жодними захворюваннями він не страждав, раніше тілесних пошкоджень не отримував. Стверджувала про відсутність потреби ОСОБА_1 допоміжних засобів для ходьби. В наступному, вказала про те, що син кульгав на ліву ногу, спирався на тростину. В попередньому процесі, де ОСОБА_1 проходив по кримінальній справі як обвинувачений, вона була громадським захисником, а тому вважала за необхідне зібрати та зберігати при собі всі медичні документи відносно сина, які в подальшому в копіях надала захиснику для подальшого проведення судово-медичних експертиз відносно останнього. Висновки проведених експертиз отримала безпосередньо в оригіналах, які також знаходяться у неї.

Свідок ОСОБА_24 в судовому засіданні підтвердив про перебування станом на 2012 рік на посаді начальника конвоя Дзержинського РВ м. Харкова. 30 квітня 2012 року у вечірній час доби повідомили про затримання. Прибувши на роботу, зробив запис в книзі нарядів, отримав зброю, в той час як затриманого оформлювали згідно до вимог ст.115 КПК України. Зайшовши до кабінету слідчого, побачив затриманого з явними тілесними ушкодженнями. До останнього міри фізичного впливу не застосовувалися. Разом з затриманим поїхали до лікарні невідкладної та швидкої допомоги, де був оглянутий лікарями, які в своєму висновку вказали про можливість знаходження на ІВС. Також затриманий письмово надав пояснення щодо отриманих за декілька днів садни. На ІВС йому стало погано, була викликана карета швидкої допомоги, яка відвезла останнього до лікарні. Свіжих пошкоджень у ОСОБА_1 хірург не виявив, та надав повторну довідку на можливість знаходження в умовах ІВС, попередньо обстеживши. По всім лікарям супроводжував ОСОБА_1 , де останній наголошував про отримані подряпини за 2-4 доби до подій.

В судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_25 , який на теперішній час є пенсіонером МВС. У 2012 році займав посаду начальника відділення з розкриття злочинів по незаконному заволодінню транспортних засобів в Харківській області. Надійшла інформація щодо угону «Лексуса». З власного джерела дізнався про причетність до цього ОСОБА_1 , який проживає на орендованій квартирі. Повідомили про це матір останнього, яка прибула на власній машині « ІНФОРМАЦІЯ_5 », та разом прослідували до помешкання її сина. Мати переконала сина здатися працівникам міліції, він погодився за умови, що вона буде поруч з ним. Вийшовши з приміщення квартири, у ОСОБА_1 були видимі тілесні ушкодження – синці під правим оком, садна, на лобі шишка, при цьому опирався на паличку. На питання про тілесні ушкодження, пояснив про знаходження в клубі, де була сварка з охоронцем установи, пізніше вигадав іншу легенду. Всі прослідували до Дзержинського РВ м. Харкова, де на вулиці біля приміщення вже очікували ОСОБА_3 та слідчий ОСОБА_2 .. По приїзду захисника прослідували в приміщення РВ для дачі письмових пояснень ОСОБА_1 , після чого разом з співробітником поїхали на вул. Совнаркомівську. Підкреслив про наявність у ОСОБА_1 допоміжного заходу для ходьби, та тілесних ушкоджень. Надав слово офіцера матері ОСОБА_1 про допит її сина за участю захисника, своє слово дотримав.

Свідок ОСОБА_26 в судому засіданні надав такі пояснення. На час подій працював разом з ОСОБА_3 .. Шукали ОСОБА_1 , який ховався та підозрювався у викраденні транспортного засобу. Прибувши на Героїв Труда, де ховався ОСОБА_1 , та не відчиняв двері квартири, приїхала його мати, яка вмовила вийти з помешкання, попередивши що він побитий. Бачив наявні тілесні ушкодження- счіс на обличчі ОСОБА_1 .. Останній сів в авто під керуванням матері, та разом прослідували до Дзержинського РВ. Скарг від матері та ОСОБА_1 не надходило.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_27 пояснив, що приймав участь в кримінальній справі на стадії досудового слідства в якості захисника ОСОБА_1 .. Посилався на адвокатську етику, яка не позволяє відповідати щодо клієнта, але готовий свідчити щодо процедури. Наполягав на відсутність тиску з боку правоохоронних органів на підзахисного ОСОБА_1 , ці питання вже вирішувалися слідчим прокуратури Мороз. Приблизно у 2012-2013 роках захищав ОСОБА_1 до закінчення повноважень, особисто як захисник не вбачав порушень КПК до підзахисного. Має певний досвід адвоката, та наголосив про відсутність незаконних методів щодо ОСОБА_1 та безумовно відреагував би на тілесні ушкодження, але їх не було. Також стверджував про наявність тілесних ушкоджень у ОСОБА_1 станом на перший допит, та його пересування за допомогою палиці. Саме які були тілесні ушкодження – не пам`ятає. Також вказав про знаходження у травні в РВ Дзержинського району м. Харкова з ОСОБА_1 , в тому числі на слідчих діях.

Свідок ОСОБА_28 підтвердив факт перебування на посаді начальника слідчого відділення Дзержинського РО та сумісної роботи до 2015 року з ОСОБА_2 .. Вперше почув прізвище ОСОБА_1 у 2010 році, коли його позашляховик зупинився на трасі, водій заснув. Пізніше, прізвище пов`язане з захопленням заручниці – дівчини у 2012 році. Безпосередньо не приймав участі з ним у Жовтневому РВ м. Харкова. На передодні травневих свят, приблизно 1 травня зайшовши до кабінету слідчого ОСОБА_2 побачив захисника ОСОБА_27 та його підзахисного ОСОБА_1 , який пересувався за допомогою палиці з наявними тілесними ушкодженнями на обличчі – садна на лобній частині. Запам`ятав тому, що останній скоїв тяжкий злочин із застосуванням насильства, а тому був затриманий. У вечорі, після закінчення слідчих дій, чекав ОСОБА_2 , оскільки є сусідами за місцем проживання. Наполягав на відсутності фізичного насильства з боку працівників міліції, оскільки є наявна акустика в приміщенні закладу та його кабінет був розташований поруч з кабінетом ОСОБА_2 ..

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_29 пояснила про сумісну роботу з ОСОБА_2 з 2011 року, та з 2016 року знаходження в цивільному шлюбі. З ОСОБА_1 та його мамою знайома з березня 2012 року, коли працювала в Жовтневому РВ м. Харкова старшим слідчим, та була задіяна в слідчу групу на виклик, де ОСОБА_1 утримував жінку, яка просила про допомогу. Квартира була зачинена, вікна першого поверху заґратовані. ОСОБА_1 був в крові, та бив вікна, при цьому погрожував пістолетом потерпілій. Приїхав захисник ОСОБА_27 , який був адвокатом ОСОБА_1 та мати останнього. Заручниця викинула ключі від квартири, після чого працівники міліції зайшли до приміщення. Жінка розповіла про події, викликали «швидку» для надання медичної допомоги ОСОБА_1 та запропонували прослідувати до Жовтневого РВ, на що останній став поводитися неадекватно, бився головою об стіну, після чого була викликана спецбригада «швидкої». Вивели його на двір, де став битися головою об кут будинку. 30.04.2012 бачила ОСОБА_1 в Дзержинському РВ в кабінеті слідчого ОСОБА_2 , де було її робоче місце. В провадженні ОСОБА_2 перебувала кримінальна справа щодо викрадення автомобіля «Лексус». Приблизно о 12 годині за повідомленням ОСОБА_3 встановлено місце перебування ОСОБА_1 .. Розуміючи великий обсяг роботи, вийшли перекусити, коли на вулиці побачили два автомобіля, що під`їжджають, з одного вийшли співробітники карного розшуку, а з другого – ОСОБА_1 з матір`ю. На вулиці біля приміщення РВ знаходилася поруч з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_30 , та слідчий Мельник. Останній мав явні тілесні ушкодження, був сильно побитий, на обличчі синці, садна, в руці була палиця, на яку спирався кульгав. На питання ОСОБА_3 що трапилося, мати ОСОБА_1 заявила про побиття сина невідомими без уточнення, в той час як сам ОСОБА_1 пояснив про те, що на його день народження невідомі вивезли до лісу де нанесли множинні тілесні ушкодження. Також заявив про очікування свого захисника ОСОБА_27 , який прибув через нетривалий час, та разом з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та його мамою, співробітником карного розшуку області прослідували до приміщення РВ, в той час як вона, ОСОБА_2 , ОСОБА_31 та ОСОБА_30 поїхали на обід. Повернулися з ОСОБА_2 о 15 годині до свого кабінету. ОСОБА_3 повідомив про надання власноручної заяви ОСОБА_1 .. ОСОБА_2 розуміючи про необхідність виконання норм ст. 218 КПК України, повідомив чергову частину для забезпечення конвою. Приблизно о 16.30 двоє конвоїрів прибули до кабінету. Приблизно о 17 годині ОСОБА_3 зайшов до кабінету разом з ОСОБА_1 та його захисником Клімовим О.М.. Мати ОСОБА_1 знаходилася в коридорі біля кабінету з двома торбами. ОСОБА_1 сидів на стільці біля сейфу з пристебнутими кайданками до сейфу, оскільки обізнані про самозаподіяння тілесних ушкоджень. В ході допиту в якості підозрюваного, ОСОБА_1 слідчого повідомив про наявність у нього тілесних ушкоджень, оскільки впав на пеньок. Між слідчих дій періодично до кабінету заходила його мати з метою напоїти та нагодувати. Процесуальні дії закінчилися приблизно о 19.30. В кабінеті залишилася вона, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , захисник ОСОБА_27 та двоє конвоїрів, коли у ОСОБА_1 почався приступ епілепсії. ОСОБА_32 покликав його мати, та відповіла; «нічого страшного, у нього з дитинства ці приступи епілепсії», та полила його водою, після чого ОСОБА_2 викликав «швидку». Через декілька хвилин, ОСОБА_1 отямився, відмовився від надання медичної допомоги. Після закінчення слідчих дій, ОСОБА_1 відвели конвоїри, вона з ОСОБА_2 закрили кабінет та пішли по своїм справам. Категорично заперечує знаходження ОСОБА_4 в кабінеті ОСОБА_2 .. Наполягає на тому, що недозволені методи ведення слідства, фізичні чи психологічні дії до ОСОБА_1 не застосовувалися. Відзначила про незначну кількість кримінальних справ в її провадженні, але саме ОСОБА_1 забути неможливо. Їй довелося змінити місце проживання та прізвище у зв`язку з неадекватною поведінкою останнього, агресією, знімав на відео її в супермаркеті. Мати потерпілого просила не давати свідчення в суді. Також заявила про подання ОСОБА_1 та ОСОБА_11 численних скарг, в тому числі після винесення вироку відносно останнього, та надання пояснень за цими фактами.

Свідок ОСОБА_33 в ході судового розгляду пояснив, що є співробітником на теперішній час поліції. На 2012 рік займав посаду старшого оперуповноваженого у особливо важливих справах управління карного розшуку в Харківській області. Був в групі по розслідуванню справи по викраденню автомобіля, де ОСОБА_1 входив до кола причетних. Влітку 2012 року за оперативною інформацією встановлено місце перебування ОСОБА_1 .. Прибувши за адресом, двері квартири не відчинили. Через деякий час приїхала ОСОБА_11 , після чого її син – ОСОБА_1 вийшов з квартири та прослідували до Дзержинського РВ м. Харкова, де чекали захисника, після чого разом піднялися до кабінету ОСОБА_3 .. Відмітив наявність у ОСОБА_1 саден на обличчі, синців, переміщення за допомогою палиці, на яку опирався при ходьбі. В його присутності скарг на дії правоохоронців з боку ОСОБА_1 , його матері або захисника Клімова О.М. не надходило. Відомо, що ОСОБА_3 сфотографував ОСОБА_1 з явними тілесними ушкодженнями та виклав в базу міністерства для відома.

Окрім допиту обвинувачених, потерпілого, свідків, суд з`ясував обставини та перевіряв їх з іншими доказами, а саме досліджував документи, які долучені до матеріалів кримінального провадження та які стосуються пред`явленого обвинувачення.

Вироком Дзержинського районного суд м. Харкова від 25 квітня 2013 року ОСОБА_1 визнаний винним та призначено покарання: за ч.2 ст. 146 КК України в виді 4 років позбавлення волі; за ч.2 ст. 289 КК України – 6 років позбавлення волі без конфіскації майна; за ч.1 ст. 296 КК України в виді 3 років обмеження волі. В силу ст.ст. 70,72,71 КК України остаточно визначено покарання - 8 років позбавлення волі без конфіскації майна. В цьому вироку відображено про неспроможність свідчень ОСОБА_1 про застосування до нього з боку слідчого ОСОБА_2 недозволених методів ведення слідства, а також про висловлювання загроз на його адресу чоловіком потерпілої ОСОБА_4 .. Постановою слідчого прокуратури Дзержинського району м. Харкова від 29.01.2013 року припинено кримінальне провадження по заяві ОСОБА_1 по факту незаконних дій заступником начальника СВ Дзержинського РВ ХМУ УМВСУ в Харківській області ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у зв`язку з відсутністю в їх діях складу кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 372, 373, 374 КК України. Дану постанову ОСОБА_1 та його захисник не оскаржували. Допитаний в судовому засіданні захисник Клімов О.М. підтвердив про наявність угоди на захист прав та законних інтересів ОСОБА_1 , приймав участь у всіх слідчих діях, на всіх пред`явлених судом протоколах є його підпис. В його присутності ОСОБА_1 ставив свій підпис у протоколах. У зв`язку з виробленою захистом позиції по справі, ОСОБА_1 в деяких слідчих діях відмовлявся надавати показання, посилаючись на ст. 63 Конституції України.

Ухвалою колегії суддів палати по кримінальних справах апеляційного суду Харківської області від 27.08.2013 року вирок суду першої інстанції залишено без змін, апеляції засудженого ОСОБА_1 та його захисників без задоволення. Доводи засудженого ОСОБА_1 про застосування до нього недозволених методів ведення слідства, а також висловлюванні на його адресу погроз з боку ОСОБА_4 належним чином перевірялися судом. Заява ОСОБА_1 по цьому питанню перевірялося прокуратурою та постановленням слідчого прокуратури Дзержинського району м. Харкова від 29.01.2013 року кримінальне провадження по факту незаконних дій заступника начальника СВ Дзержинського РВ ХМУ УМВДУ в Харківській області ОСОБА_2 та ОСОБА_4 припинено у зв`язку з відсутністю в їх діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 372, 373, 374 КК України. Неспроможним є твердження засудженого ОСОБА_1 про те, що в протоколах слідчих дій стоїть не його підпис, що на його думку, та на думку його захисників свідчить про фальсифікацію матеріалів справи. Допитаний в судовому засіданні захисник Клімов А.Н. підтвердив про наявність угоди на захист прав і законних інтересів підсудного ОСОБА_1 , він приймав участь у всіх слідчих подіях за його участю, на всіх пред`явлених судом першої інстанції протоколах стоїть його підпис та підпис ОСОБА_1 , які проставлені в його присутності.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 березня 2014 року залишено без змін вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 квітня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 27 серпня 2013 року, касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 , захисників Кабанова К.М. та Карась Л.А. - без задоволення. Доводи про погане поводження з ОСОБА_1 на досудовому слідстві, про порушення його права на захист, належно перевірялися незалежно від міліції органом – прокуратурою, не знайшли підтвердження, що відповідає правовим позиціям, висловленим про це у рішеннях Європейського суду з прав людини. Також суд допитав колишнього захисника на досудовому слідстві – адвоката Клімова, який підтвердив, що брав участь у всіх слідчих діях з ОСОБА_1 , з яким підписав протоколи цих дій. Крім того, засуджений не зміг пояснити, яким чином погане поводження з нм (як він стверджує) вплинуло на нього та його правову позицію у справі, адже він жодного разу не визнав себе винуватим у незаконному позбавленні волі ОСОБА_10 та в незаконному заволодінні два транспортними засобами, й відмовлявся давати показання, посилаючись на ст. 63 Конституції України. З цього випливає, що ніхто його не примушував щось визнавати і свідчити проти себе, він вільно й без перешкод скористався своїми процесуальними правами як на досудовому, так і на судовому слідстві. На цих стадіях провадження у справі було дотримано і процесуальних прав захисників ОСОБА_1 .. Крім того, після постановлення вироку засуджений та захисники скористалися правом на ознайомлення з матеріалами справи, продовжували ознайомлюватися з ними і в апеляційному суді без обмеження в часі, про що свідчать їх розписки.

Разом з тим, витягом з ЄРДР №42013220090000018 від 14.01.2013 року підтверджено звернення ОСОБА_1 до органу досудового розслідування з заявою щодо незаконних дій працівниками Дзержинського РВ ХМУ ГУ МВСУ в Харківській області; витягом з ЄРДР №12013220500001256 від 27.04.2013 року ОСОБА_1 звернувся до прокуратури та Жовтневого РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області про те, що у квітні 2012 року ОСОБА_10 дала неправдиві показання по кримінальній справі за його звинуваченням; витягом з ЄРДР №42015220000000565 від 20.01.2014 року підтверджено звернення ОСОБА_11 до прокуратури Дзержинського району м.. Харкова про те, що слідчим СВ Дзержинського РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області ОСОБА_2 , а також о/у СКР Дзержинського РВ ОСОБА_3 до неї та її сина застосовувалися незаконні методи досудового розслідування, а також останні вимагали у неї грошові кошти в сумі 10000 доларів США; витягом з ЄРДР №42014220090000011 від 21.02.2014 року вказано про те, що 21.02.2014 року до прокуратури району надійшла ухвала Дзержинського районного суду м. Харкова за заявою ОСОБА_11 ; витягом з ЄРДР №42016220000000298 від 23.03.2016 року підтверджено звернення ОСОБА_11 до органу досудового розслідування щодо вимагання працівниками Дзержинського РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області неправомірної вигоди в сумі 10000 доларів США за ненастання негативних наслідків до її сина ОСОБА_1 під час досудового розслідування кримінальної справи №60120911; 10.01.2017 року витягом з ЄРДР №42017220000000026 зазначено про те, що близько 10.30-11 год. невідома особа поблизу приватного сектору біля ВК №12, діючи в інтересах ОСОБА_4 , колишнього співробітника поліції ОСОБА_3 , діючого співробітника ОСОБА_2 , погрожувала насильством свідку кримінального провадження №32014220090000003 ОСОБА_11 та її сину потерпілому у кримінальному провадженні ОСОБА_1 фізичним насильством з метою тиску на них у кримінальному провадженні та зміни їх правової позиції. 18.11.2013 року ОСОБА_11 звернулася з заявою на адресу УВБ в Харківській області з заявою про вимагання грошей працівниками міліції ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з проханням про внесення заяви до ЄРДР, яка внесена до ЄРДР тільки 20.01.2014 року.

Відповідною постановою від 28.04.2014 року об`єднане кримінальне провадження відносно заступника начальника СВ Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_2 , оперуповноваженого Дзержинського РВ ОСОБА_3 за ознаками складу злочинів, передбачених ст. 296 ч.1 та ст.365 ч.2 КК України закрито. Слідчим відділом прокуратури області на цей час всебічно, повно та неупереджено досліджені всі обставини кримінального провадження та безпосередньо досліджені в сукупності й оцінені показання і документи, що стосується провадження. В результаті досудового розслідування підстав для притягнення до кримінальної відповідальності вказаних осіб не знайдено. Постановою прокурора Харківської місцевої прокуратури Ігнатенко А.В. від 28.01.2016 року об`єднане кримінальне провадження за №42012220090000003 від 20.01.2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України закрито у зв`язку з відсутністю в діянні складу злочину. В даній постанові є посилання на скаргу ОСОБА_11 про те, що на протязі квітня-травня 2012 року з боку слідчого СВ Дзержинського РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області ОСОБА_2 та о/у СКР Дзержинського РВ ОСОБА_3 при проведені досудового слідства по кримінальній справі відносно її сина ОСОБА_1 застосовувалися незаконні методи досудового розслідування. Також працівниками міліції спричинили її синові тілесні ушкодження. За інформацією «Харківської міської клінічної лікарні ім. проф.О.І.Мещанінова» ОСОБА_1 доставлявся працівниками міліції в цей медичний заклад: 30.04.2012 року з травмуванням меніска лівого колінного суглобу: 01.05.2012 року із забиттям м`яких тканин голови – травма з 27 на 28 квітня 2012 року та 07.05.2012 року з забиттям головного мозку, перелом правої скроневої кості, гематомою цієї кості, травма 27.04.2012 року. Як зазначив допитаний в присутності захисника ОСОБА_34 в якості обвинуваченого під час проведення досудового розслідування кримінальної справи ОСОБА_1 в ніч з 27 на 28 квітня 2012 року він знаходився в лісосмугі, де падав декілька разів, так як перебував в стані сильного алкогольного сп`яніння, бо святкував свій день народження, при цьому вдарився об каміння. Раніше зазначав, що йому спричинили тілесні ушкодження невідомі особи для того, щоб йому обрали запобіжний захід підписку про невиїзд у зв`язку з необхідним лікуванням. Викладене підтверджується даними огляду у лікаря невропатолога, з якого слідує, що ОСОБА_1 рахує себе хворим з 27.04.2012 року, коли був побитий (з його слів) у лісосмугі поблизу лікарні ХМКЛШНМД. Два дні знаходився вдома, відчував сильний головний біль, обставини травми не пам`ятав, потім 30.04.2012 року звернувся до міліції та був доставлений до лікарні, де факт травмування голови не був документально підтверджений. 02.05.2012 року з зв`язку з погіршенням стану здоров`я доставлений до ХМКЛШНМД, госпіталізований в нейрохірургічне відділення, де був встановлений діагноз: ЗЧМТ, забиття головного мозку, перелом правої скроневої кості, субдуральна гематома правої скроневої області, пластинчатий субдуральний крововилив, забиття м`яких тканин правої гомілки, проведено лікування. Вказані обставини зазначені у довідках, виданих ХМКЛШНМД від 12.07.2012 року, де факт отриманих тілесних ушкоджень пов`язується з травмами, отриманими 27 квітня 2012 року. Викладене підтверджується даними об`єднаної спеціальної установи ХМУ ГУМВСУ в Харківській області, згідно з якими 01.05.2012 року до ІТТ ОСУ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області доставлено затриманого ОСОБА_1 , при опитуванні якого встановлений попередній діагноз: ЗЧМТ, струс головного мозку, та його направлено для консультації до медичного закладу. Після надання медичної допомоги, ОСОБА_1 повторно доставлений до ІТТ та за його скаргами повторно викликана бригада НМД, встановлений діагноз: забій м`яких тканин голови, лівого колінного суглобу. Потім, 7 та 8 травня 2012 року при огляді інспектором – черговим ІТТ ОСУ викликана бригада СМД, та встановлений діагноз: стан після ЗЧМТ, потребує консультації нейрохірурга. В постанові про призначення додаткової комісійної судово-медичної експертизи в рамках раніше призначеної судово-медичної експертизи від 11.02.2015 року, прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Харківської області Жорняк М.С. є посилання на отримання від ОСОБА_11 висновку фахівця №244-КЕ/2014/пп від 21.10.2014, де вказано про виявлення тяжких тілесних ушкоджень у ОСОБА_1 .. До фахівця у відповідній галузі знань, який проводить судову експертизу, застосовуються положення Закону України «Про судову експертизу» щодо гарантій, прав, обов`язків, відповідальності судового експерта, крім відповідальності за відмову від проведення експертизи та положень. Автором цієї постанови згадані норми закону не дотримані. 06.02.2014 року від заявниці ОСОБА_11 надійшло клопотання, яке в подальшому задоволено, про доповнення переліку питань, які поставлені експертам ХОСМЕ в ході призначеної 23.01.2015 року комісійної судово-медичної експертизи, в той час як процесуальний статус по дійсному кримінальному провадженню ОСОБА_11 не визначений. Суд наголошує, не можуть досліджуватися експертизи, матеріали дослідження яких були матеріали, отримані в незаконний спосіб, а також проведені з порушеннями вимог ч.2 ст.69 КПК України та з порушенням права на захист (п.13 ч.3 ст.42 КПК України).

Проведеним досудовим розслідуванням об`єктивних даних щодо спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 не встановлено. Під час досудового розслідування факт завдання кримінальним правопорушенням ОСОБА_11 моральної, фізичної або майнової шкоди підтвердження не знайшло, а тому відповідною постановою від 17 червня 2016 року у визнанні останньої потерпілою у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 42014220090000003 від 20.01.2014 року відмовлено. 30 червня 2016 року старшим слідчим першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Богинським О.В. кримінальне провадження від 20.01.2014 року за заявою ОСОБА_35 закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КК України за відсутністю в діях колишнього заступника начальника СВ Дзержинського РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області ОСОБА_2 та колишнього оперуповноваженого СКР Дзержинського РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області ОСОБА_36 , складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.2 ст.365, ч.3 ст.368 КК України. В постанові вказано про завершення слідчим управлінням прокуратури області досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР 20.01.2014 року за заявою ОСОБА_11 щодо застосування працівниками Дзержинського РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області до її сина ОСОБА_1 незаконних методів досудового розслідування, спричинення тілесних ушкоджень та вимагання неправомірної вигоди у сумі 10000 доларів США. Вказане кримінальне провадження розпочато прокуратурою Дзержинського району м. Харкова 20.01.2014 року за заявою ОСОБА_11 щодо неправомірних дій працівників Дзержинського РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області під час досудового розслідування кримінальної справи за обвинуваченням її сина ОСОБА_1 .. 27.05.2015 прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Харківської області Жорняком М.С. винесено постанову про виділення матеріалів досудового розслідування з кримінального провадження №42014220090000003 від 20.01.2014 року в окреме провадження за №42015220000000565 щодо перевищення службових повноважень з боку заступника начальника СВ Дзержинського РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області ОСОБА_2 та оперуповноваженого СКР Дзержинського РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області ОСОБА_37 за ч.2 ст.365 КК України. Матеріали кримінального провадження №42014220090000003 від 20.01.2014 року за фактом спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 невстановленими особами направлені до СВ Дзержинського РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області, прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України. На той час, органом досудового розслідування виконано всі можливі слідчі (розшукові) дії для перевірки доводів потерпілого ОСОБА_1 та його матері ОСОБА_11 для з`ясування об`єктивної істини. Аналізуючи матеріали досудового розслідування, встановлено, що доводи ОСОБА_1 та ОСОБА_11 щодо вчинення співробітниками Дзержинського РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області, а саме перевищення службових повноважень, спричинення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень та вимагання неправомірної вигоди в сумі 10000 доларів США не знайшли свого об`єктивного підтвердження, а тому кримінальне провадження №42014220090000003 від 20.01.2014 року підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1. ст. 284 КПК України за відсутністю в діях колишнього заступника начальника СВ Дзержинського РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області ОСОБА_2 та колишнього оперуповноваженого СКР Дзержинського РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121, ч.2 ст. 365, ч.3 ст. 368 КК України. Матеріали справи не містять інформації про скасування постанови про закриття кримінального провадження за №№42014220090000003 від 20.01.2014 року.

Суд, проаналізувавши та оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, перевіривши та оцінивши усі доводи учасників судового провадження, дійшов до наступного висновку.

Згідно до вимог ст. 370 КПК України, обґрунтованим є рішення ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

При цьому, згідно з ч.2 ст. 94 КПК України, кожен доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених у ст. 374 КПК України.

Усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.

Статтею 84 КПК України визначено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно положень ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п.2 ч.3 ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, що були отримані після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.

При цьому, згідно з ч.2 ст.86 КПК України, недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухвалені судового рішення.

Рішенням Конституційного Суду України у справі №12-р/п 2011 від 20 жовтня 2011 року, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального кодексу. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Аналіз положення ч.3 ст. 62 Конституції України, згідно з якої обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, дає підстави для висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: в порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, з порушенням встановленого законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних, не уповноваженою на те особою, тощо.

З журналу №3 обліку відвідувачів та запрошених Дзержинського РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області вбачається, що 30.04.2012 року о 13 годині ОСОБА_1 та ОСОБА_11 запрошені до кабінету ОСОБА_3 .. Також мається нерозбірливий запис, згідно якого ідентифікувати осіб з вказанням часу залишення приміщення РВ не можливо.

Копією журналу осіб, які звернулися з тілесними ушкодженнями до лікарні швидкої та невідкладної допомоги вбачається, що ОСОБА_1 30.04.2012 року о 21.40 оглянутий лікарем з встановленням діагнозу – пошкодження зовнішнього меніска лівого коліна, та направлений на консультацію щелепне лицьового хірурга. 0 22 годині 30.04.2012 року, 01.05.2012 року доставлений працівниками міліції о 6.30 до медичного закладу, та о 7 годині, 02.05.2012 року о 19 годині ОСОБА_1 проходив рентгенівські дослідження у кабінеті №4, що також видно з запису журналу ургентних хворих обліку рентгенівських досліджень. Згідно з журналом видачі R-знімків для міліції 09.07.2012 року захиснику ОСОБА_38 та матері ОСОБА_1 – ОСОБА_11 видані рентгенівські дослідження. Супровідним листком за №1902 та талону до нього підтверджено доставлення ОСОБА_1 з ІВС, що розташований по вул. І.Камишева в м. Харкові з попереднім діагнозом: ЗЧМТ. Забій головного мозку. Перелом правої скроневої кістки. Епідуральна гематома правої скроневої кістки (27.04.2012). Доставлений у відділення нейрохірургії 07.05.2012 о 22.10.

З копії журналу у відмовлені в госпіталізації , що є медичною документацією форми №001-1/0, затвердженою наказом МОЗ України 26.07.99 №184 ХНКЛШМД ОСОБА_1 01.05.2012 о 6.30 доставлений працівниками міліції зі скаргою на головний біль. Зі слів хворого побитий невідомими з 27.04 до 28.04 у лісі поруч з лікарнею швидкої та медичної допомоги. Свідомість не втрачав. Встановлений діагноз.

Відповідно до ст. 84 КПК процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експерта.

Ч.3 ст.101 КПК України встановлено, що висновок експерта повинен ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження. Згідно п.3.2 Інструкції про проведення судово-медичної експертизи (наказ МОЗ №6 від 17.01.1995 р.) у вступній частині висновку експерта повинно бути зазначено: прізвище, ім`я та по батькові, вік, місце народження, документ, що посвідчує особу (при експертизі потерпілих), назва і номер кримінальної справи, кількість томів та аркушів справи, перелік об`єктів та зразків, що надійшли на експертизу (при експертизі за матеріалами справи). Виходячи з цих вимог, в описовій частині нижче наведеної додаткової комісійної судово-медичної експертизи не вказані повні дані потерпілого – місце його народження, також документ, що посвідчує особу останнього. Всупереч вимогам зазначеної Інструкції експерти посилалися на надані: матеріали кримінального провадження №420142200900000003 від 20.01.2014 у 8 томах без вказання аркушів; копії медичної карти №9.7097 стаціонарного хворого КЗОЗ «ОКЛ ЦЕМДта МК» на ім`я ОСОБА_1 без вказання аркушів; завірені копії протоколів допиту: свідка ОСОБА_39 від 23.09.2016 р., свідка ОСОБА_40 від 25.09.2016 р.; потерпілого ОСОБА_1 від 26.09.2016 р.; завірена копія журналу осіб, які звернулися з тілесними ушкодженнями зі станції ШМД; додатково 21.10.2016 року на експертизу надані 2 завірені копії довідки до акту огляду МСЕК на ім`я ОСОБА_1 .. У всіх зазначених документах відсутні дані про кількість аркушів.

З матеріалів кримінального провадження вбачається посилання органу досудового розслідування на висновок додаткової комісійної судово-медичної експертизи №376-КЕ/2016 від 25.10.2016 року відносно ОСОБА_1 , де встановлені взаємовиключні твердження щодо часу отриманих тілесних ушкоджень останнім. Висновок експертизи про можливий час отримання травми з 21.40 30.04.2012 року до 01.05.2012 року, тобто в термін при обставинах і механізмі на які вказано в протоколі слідчого експерименту від 15.04.2015 року за участю ОСОБА_1 , засновані на свідченнях протоколу допиту лікаря приймального відділення ХГБСМП ОСОБА_39 без проведення об`єктивних методів обстеження (рентгенологічних, клініко-лабораторних), проведених тільки 2.05.2012 року при повторному зверненні, що є суб`єктивним, при тому, що згідно того ж протоколу допиту лікаря ОСОБА_39 вказано про направлення ОСОБА_1 на консультацію щелепне-лицьового хірурга. В своїх поясненнях ОСОБА_41 стверджував, що: « вказані зовні ушкодження можуть бути не видно, пухлина внаслідок пошкодження може бути як зовні так і утворитися всередині голови не одночасно, а протягом деякого часу і клініка цього ушкодження наростає поступово, що не протирічить твердженням ОСОБА_1 про отримання ним травми 27.04.2012 року від незнайомих осіб, про що він стверджував неодноразово при зверненні до лікарів 30.04.2012, 02.05.2012 при проходженні судово-медичної експертизи. В подальшому, ОСОБА_1 з 2015 року змінив свої початкові показання про причини отримання травм. Так, з протокольної частини експертизи вбачається, що «…в провадженні другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури області з 25.01.2014 року знаходиться кримінальне провадження №42012220090000003, відомості про яке внесена до ЄРДР від 20.01.2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 365 КК України. Згідно скарги ОСОБА_11 , з боку слідчого СВ Дзержинського РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області Тарасова К.Є. та о/у СКР Дзержинського РВ ОСОБА_3 при проведенні досудового слідства по кримінальній справі відносно її сина, ОСОБА_1 застосовувались незаконні методи досудового розслідування, а також останні вимагали у неї грошові кошти в розмірі 10000 доларів США. Допитана заявниця ОСОБА_11 зазначила, що в квітні 2012 року у зв`язку з хуліганськими діями її сина ОСОБА_1 при пошкодженні автомобіля, який належав Младинському, працівникам міліції стало відомо про зв`язок її сина з ОСОБА_42 .. Щоб про це не взнав її чоловік, міліціонер ОСОБА_43 вимагав у неї гроші в сумі 10000 доларів США. В подальшому, 30.04.2013 року прибувши до Дзержинського РВ разом з сином взнала, що він підозрюється в скоєнні хуліганських дій стосовно ОСОБА_12 . Слідчий РВ ОСОБА_32 застосував до її сина незаконні методи ведення слідства, допитував ОСОБА_1 в присутності ОСОБА_4 , який погрожував йому. Крім цього, в подальшому у ОСОБА_1 виявлені тілесні ушкодження, які, як стверджує ОСОБА_11 виникли під час його перебування в райвідділі міліції. Згідно інформації «Харківської міської клінічної лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги ім.проф.О.І.Мещанінова» ОСОБА_1 доставлявся працівниками міліції в цей медичний заклад: 30.04.2012 з травмуванням меніска лівого колінного суглобу; 01.05.2012 із забиттям м`яких тканин голови – травма з 27 на 28 квітня 2012 року та 07.05.2012 з забиттям головного мозку, перелом правої скроневої кості, гематомою цієї кості, травма 27.04.2012. Як зазначив допитаний в присутності захисника ОСОБА_34 в якості обвинуваченого під час проведення досудового розслідування кримінальної справи №60120911 ОСОБА_1 в ніч з 27 на 28 квітня 2012 знаходився в лісо смузі, де падав декілька разів, так як перебував в стані алкогольного сп`яніння, бо святкував свій день народження, при цьому вдарився об каміння. Раніше зазначав, що йому спричинили тілесні ушкодження невідомі особи для того, щоб йому обрали запобіжний захід про невиїзд у зв`язку з необхідним лікуванням. Викладене підтверджується даними огляду у лікаря невропатолога, з якого слідує, що ОСОБА_1 рахує себе хворим з 27.04.2012 року, коли був побитий (з його слів) у лісо смузі поблизу лікарні ХМКЛШНМД. Два дні знаходився вдома, відчував сильний головний біль, обставини травми не пам`ятав, потім 30.04.2012 звернувся до міліції та був доставлений до лікарні, де факт травмування голови не був документально підтверджений. 02.05.2012 року у зв`язку з погіршенням стану здоров`я доставлений в ХМКЛШНМД, госпіталізований в нейрохірургічне відділення, де був встановлений діагноз: ЗЧМТ, забиття головного мозку, перелом правої скроневої кості, субдуральна гематома правої скроневої області, пластинчатий субдуральний крововилив, забиття м`яких тканин правої гомілки, проведено лікування. Під час кримінальної справи №60120911 за обвинуваченням ОСОБА_1 виявлені тілесні ушкодження, тяжкість яких можливо визначити після надання всіх медичних документів. В ході проведення досудового розслідування по даному кримінальному провадженню до матеріалів долучено необхідні медичні документи (історія хвороби, довідки, виписки, тощо). Крім цього, в ході розслідування від ОСОБА_11 отримано висновок фахівця №244-КЕ/2014/пп від 21.10.2014 року, в якому вказано що у ОСОБА_1 були виявлені тяжкі тілесні ушкодження, висновки комісійних експертиз №45-КЕ/2015 від 02.07.2015, №28-КЕ/2015 від 02.07.2015. Всупереч вимогам ч.2 ст.69 КПК України експертами отримані зазначені медичні документи в незаконний спосіб. З часу проведення вказаних комісійних судово-медичне експертиз отримані додаткові данні щодо обстеження ОСОБА_1 у медичних закладах, що є достатньою підставою для проведення додаткової комісійної судово-медичної експертизи з урахуванням додатково наданих допитів свідків: лікаря ортопеда-травматолога ХГБСМП ОСОБА_39 та лікаря нейрохірурга нейрохірургічного відділення №1 ХГБСМП ОСОБА_40 .. В своїх підсумках експерти зазначили у ОСОБА_1 наступні ушкодження: голови: закрита черепно мозкова травма у вигляді забиття головного мозку, епідермальної гематоми правої скроневої області, пластинчастого субдурального крововиливу праворуч у лобна скроневій області з наявністю удару підшкірного крововиливу м`яких тканин у правий скроневій області, періорбітального крововиливу праворуч; шиї - ротаційний підвивих першого шийного хребця; грудної клітки – консолідований зрощений закритий перелом другого лівого ребра; кінцівок – синець середньої третини правої гомілки, пошкодження зовнішнього меніска лівого колінного суглоба; у зв`язку з відсутністю у медичній документації та в матеріалах кримінального провадження опису морфологічного характеру всіх вказаних вище видимих тілесних ушкоджень на тілі ОСОБА_1 (як то колір, розмірі, тощо) судити про дату їх утворення не надається можливим. Однак, беручи до уваги відомості лікаря приймального відділення ХГБСМП ОСОБА_39 , який на підставі наявних об`єктивних даних виключив наявність гострої закритої черепно-мозкової травми у потерпілого ОСОБА_1 30.04.2012 в 21.40 (час огляду), не можна виключити, що ця травма у ОСОБА_1 утворилася в період з 21.40 30.04.2012 до 01.05.2012 , тобто в строк за обставин та механізму на які вказує в протоколі проведення слідчого експерименту 15.04.2015 року ОСОБА_1 , а саме від удару тупим предметом яким міг з`явитися як кулак так і рукоять пістолета в праву скроневу область голови. Всі ушкодження у ОСОБА_1 утворилися в результаті безпосереднього впливу тупих твердих предметів, травмуючи поверхні яких не відобразила у даних пошкодженнях своїх можливих індивідуальних особливості. На теперішній час у ОСОБА_1 є наслідки тяжкої закритої черепно-мозкової травми (2012р.) у вигляді забиття головного мозку з формуванням епідермальної гематоми ( крововилив над твердою мозковою оболонкою у правій скроневій області і пластинчастої субдуральної гематоми у базальних відділах справа, ділянки гліозу на місці гематоми правої скроневої області з посттравматичним лікворно гіпертензійним атактичним та астенічним синдромами, є інвалідом третьої групи. Травми ОСОБА_1 сформувалися не менше ніж від шести травмуючих впливів тупими предметами. Не можна виключити, що перелічені вище ушкодження, які встановлені у ОСОБА_1 , за виключенням травми голови, могли утворитися (згідно свідченням) та в результаті падіння 27.04.2012 року. На час огляду потерпілого ОСОБА_1 30.04.2012 року в приймальному відділенні ХГБСМП будь яких пошкоджень в області зап`ясті не зафіксовано.

Суд критично оцінює експертизу, та вважає її недопустимим доказом, оскільки неможливо на підставі лише суб`єктивних даних - огляду лікаря травматолога без доказових методів обстеження (проведення рентгенологічних, клініко – лабораторних методів обстеження) встановити чи спростувати наявність внутрішньочерепної гематоми, таким чином встановити точний час отримання травми, на що посилаються експерти. Протокольна частина згаданої експертизи містить інформацію з посиланням на висновок фахівця №244-КЕ/2014/пп від 21.10.2014, в якому вказано про виявлення у ОСОБА_1 тяжких тілесних ушкоджень. Замовником комісійного судово-медичного комісійного дослідження була ОСОБА_11 на підставі заяви останньої та підписаного договору з ХОБСМЕ №95 про надання послуг від 29.08.2014 року. Цей документ не є висновком експерта в розумінні процесуального закону (ст.101 КПК), а тому не може визнаватися доказом.

В судовому засіданні в якості свідка допитаний ОСОБА_44 , який є лікарем травматологом-ортопедом та працює в лікарні швидкої невідкладної допомоги, має стаж роботи 37 років. В 2012 році приймав пацієнта при чергуванні, однак прізвище не запам`ятав. Пацієнт доставлявся працівниками міліції. Оглянув хворого встановив пошкодження колінного суглобу, що відображено у довідці. Оскільки останній скаржився на біль обличчя, направив на консультацію до щелепно – лицьового кабінету. Оглядав тільки опорно-руховий апарат, оскільки є спеціалістом в цієї області. Видимих тілесних ушкоджень цього пацієнта не пам`ятає. Показань до госпіталізації не було.

За такими обставинами суд визнає висновки експертів за №518-КЕ/2016 також недопустимим доказом, оскільки вони є за похідними від законності про висновок додаткової комісійної судово-медичної експертизи №376-КЕ/2016 від 25.10.2016 року відносно ОСОБА_1 та згідно з положеннями ст.87 ч.3 КПК України, що узгоджується з правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного суду у справі №243/2194/18, провадження №51-229км19 від 17.09.2019 року.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 15.04.2015 року за участю ОСОБА_1 та його захисника Франтовського В.М. та спеціаліста експерта ХОБСМЕ ОСОБА_45 підтверджено потерпілим про травму меніску до 30.04.2012 року за дві неділі. Вказав про нанесення тілесних ушкоджень, в тому числі шокером в приміщенні Дзержинського РВ працівниками міліції ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .. ОСОБА_19 зі спини праворуч сильно вдарив у праву скроневу область, імовірно кулаком від чого знепритомнів.

Висновком експерта №45-КЕ/2015г от 02.07.2015 року (експертиза за матеріалами справи) у ОСОБА_1 підтверджені: наслідки важкої закритої черепно мозкової травми (2012р.) у вигляді забиття головного мозку з формуванням епідермальної гематоми у правій скроневій ділянці і пластинчатої субдуральної гематоми у базальних відділах правої скроневої частки, ділянки гліозу на місці гематоми правої скроневої області з посттравмуючим лікворно гіпертензіоним, атактичним та астеничним синдромами; поширений остеохондроз шийного та поперекового відділу хребта, деформуючий спондильоз, множинні грижі Шморля. Помірна виражений больовий синдром. Обмеження функцій хребта; консолідований зрослий перелом другого ребра по середній ключичної лінії; частковий парез лівого зворотного нерву неясної етіології; артеріальна гіпертензія першого ступеня, пролапс мітрального клапану першого ступеню, серцева недостатність 1 ступеню, ризик низький; артроз обох колінних суглобів лівосторонній сіновіт. Вищевказані захворювання є хронічними, прогресуючими, та не мають ознаків тяжкого перебігу. Наявні в медичній документації вказівки на посттравматичну епілепсію, як ускладнення закритої черепно мозкової травми (2012р.) з частими поліморфними нападами базуються на анамнестичних даних ОСОБА_1 .. Для уточнення та об`єктивного підтвердження цього діагнозу, а також для диференціальної діагностики та встановлення можливої причино-наслідкового зв`язку епілепсії з вищезгаданою травмою, або ж з наслідками дитячої патології центральної нервової системи необхідно проведення додаткового обстеження та лікування в умовах спеціалізованих неврологічного чи психіатричного стаціонарів з пред`явленням амбулаторної карти ОСОБА_1 та проведенням добового моніторингу ЕЕГ та інших видів обстеження. Встановлення необхідності направлення пацієнта для проходження ВТЕК не входить до компетенції судово-медичної експертної комісії, та може бути вирішено лікарем чи консиліумом лікарів після проведеного всебічного обстеження. На час затримання та знаходження ОСОБА_1 в ІВС ХМУ ГУМВСУ в Харківській області 30.04.2012 року згідно консультативного висновку №08/1327 від 30.04.2012 року ХГКБСНМП у нього були зафіксовані ушкодження зовнішнього меніску лівого колінного суглобу, синець у періорбітальній ділянці праворуч, синець правої ушної раковини, забій правого скроневого м`яза. Ці пошкодження утворилися від безпосередньої дії тупих твердих предметів або ударі про таких. Локалізація зовнішніх пошкоджень на тілі ОСОБА_1 доступні для само заподіяння. У зв`язку з відсутністю у представленому консультативному висновку опису морфологічного характеру всіх вказаних видимих тілесних ушкоджень на тілі ОСОБА_1 (колір, розмір, тощо) судити про точний час їх утворення не надається можливим. Діагноз «пошкодження зовнішнього меніску лівого колінного суглобу» на час огляду не був підтверджений об`єктивними даними, даними інструментальних методів дослідження у зв`язку з чим по ступеню тяжкості не оцінювався. Останні ушкодження (синець у періорбітальної області справа, синець правої ушної раковини, забій правої скроневої м`язи, як окремо так і в сукупності за ступенем тяжкості мали признаки легких тілесних ушкоджень. Згідно даних медичної карти стаціонарного хворого №4-ї №14371 02.05.2012 року у ОСОБА_1 встановлений діагноз: закрита черепно мозкова травма, забій головного мозку, перелом правої скроневої області, епідермальна гематома правої скроневої області, пластинчатий субдуральний крововилив праворуч в лобна скроневій області, забій та підшкірний крововилив м`яких тканин правої скроневої області, періорбітальний крововилив праворуч, синець середньої третини правої гомілки. Враховуючи характер черепно-мозкової травми та об`єм внутрішньо-мозкового крововиливу, а також наявність декілька ознак компресії головного мозку, пацієнту ОСОБА_1 було показано оперативне нейрохірургічне втручання, від якого він відмовився, про свідчить запис у медичній карті стаціонарного хворого №14371 ХГКБСНМП 03.05.2012 року. Експертна комісія вважає за необхідним відзначити, що перебування курсу обстеження та лікування в умовах стаціонару, а також приймальності надання медичної допомоги в ряді випадків може негативно вплинути на результат травми, так і на термін перебігу відновлювального періоду.

Висновком експерта №2598/ая/г від 13.06.2012 року підтверджена судово-медична експертиза ОСОБА_1 , де відображені обставини справи зі слів останнього про те, що в ніч з 27 квітня на 28 квітня 2012 року, знаходячись по вул. Тобольській в м. Харкові невідомі в кількості п`яти осіб напали на нього та побили, потім із силою заштовхнули в автомобіль «Мерседес» вивезли до лісосмуги в районі лікарні швидкої невідкладної допомоги, де продовжували його бити руками та ногами, наносячи удари по голові, тулубу та кінцівкам. Від цих ударів захищався руками, неодноразово втрачав свідомість. Також додав, що один з нападників бив його кастетом по голові. Подробиць не пам`ятає. Висновком цієї експертизи підтверджені у ОСОБА_1 тілесні ушкодження: гостра закрита черепно мозкова травма у вигляді забиття головного мозку середнього ступеня з формуванням гострої епідермальної гематоми в полюсі базальних відділах правої скроневої частки і пластинчатої субдуральної гематоми правої лобна скроневої області з лінійним переломом скроневої кістки праворуч, синцем у правій скроневій області періорбітальної області праворуч; синець на правій гомілки. Ці ушкодження утворилися в результаті впливу тупими твердими предметами (або про зіткнення з такими), не відобразили даних пошкодження своїх індивідуальних особливості по удару механізму, та враховуючи їх морфологічні ознаки та клінічні дослідження черепно мозкової травми, могли бути отримані в строк не за довго до госпіталізації потерпілого в лікувальну установу 02.05.2012 року.

Випискою з історії хвороби №14371 стаціонарного хворого ОСОБА_1 , який знаходився у Харківській міській клінічній лікарні швидкої та невідкладної допомоги з 02.05 по 07.05.2012 року підтверджені зі слів останнього обставини справи про побиття потерпілого невідомими особами в лісосмуги біля лікарні за три доби до надходження до цього медичного закладу. Проведене відповідне лікування. З урахуванням стану хворого, виявленої патології, подальше лікування хворого у спеціалізованому нейрохірургічному відділені у стаціонарі не показано. Може утримуватися у СІЗО під наглядом лікаря МСЧ СІЗО. Проведення слідчих дій с ОСОБА_1 можливо.

Висновком експерта №28-КЕ/2015 від 02.07.2015 року (експертиза за матеріалами справи), на підставі даних комісійної судово-медичної експертизи за матеріалами кримінального провадження №420142290000003 з урахуванням наданої медичної документації, консультативних висновків лікарів-спеціалістів, у ОСОБА_1 встановлені тілесні ушкодження: закрита черепно мозкова травма, забій головного мозку, перелом правої скроневої області, епідермальна гематома правої скроневої області, пластинчатий субдуральний крововилив праворуч в лобна скроневій області, забій та підшкірний крововилив м`яких тканин правої скроневої області, періорбитальний крововилив праворуч, сінець середньої третини правої гомілки, ротаційний підвивих шийного хребця, консолідований зрослий закритий перелом другого лівого ребра, синець середньої третини правої гомілки, пошкодження зовнішнього меніску лівого колінного суглоба. Ці пошкодження утворилися в результаті безпосереднього впливу тупих твердих предметів (або зіткнення про такі) тих, що не відобразили в даних пошкодженнях своїх індивідуальних особливостів. За ступенем тяжкості комплекс ушкоджень голови ОСОБА_1 відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя. Синець на правій гомілки – легке тілесне ушкодження. Всі останні ушкодження відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості. Діагноз: «лінійний перелом правої скроневої області» згодом не був підтверджений контрольними рентгенологічними дослідженнями, у зв`язку з чим до уваги не приймався. У зв`язку з відсутністю в наданій медичній документації та в матеріалах справи опису морфологічного характеру всіх вказаних видимих тілесних ушкоджень на тілі ОСОБА_1 (колір, розміри, тощо), судити про точну дату їх утворення не надається можливим. Вищезазначене не дозволяє комісії експертів достовірно висловитися про те, чи утворилися пошкодження у ОСОБА_1 в період з 27.04.2012 по 02.05.2012 року за обставинах, на які він посилався при госпіталізації до лікарні ХГКБСНМП 02.05.2012 року, при проведенні судово-медичної, судово-психіатричної експертиз (травму отримав за три доби до госпіталізації у лікарню, був побитий в лісосмугі невідомими), так при обставинах в протоколі доповненого допиту від 30.03.2015 року та протоколі проведення слідчого експерименту 15.04.2015 року. Утворення комплексу пошкоджень вказаних у висновку в період з 02.05. до 07.05.2012 року, на час перебування на стаціонарному лікуванні в лікарні виключається.

Актом №537 від 28.05.2012 року амбулаторної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_1 дослідної частини вказано про проходження останнім з 02.05.2012 до 07.05.2012 року у стаціонарному відділенні Харківській міській клінічній лікарні швидкої та невідкладної допомоги з встановленням відповідного діагнозу. Також є посилання свідка ОСОБА_11 – матері останнього, яка вказала про те, що її син ОСОБА_1 з дитинства перебуває на обліку у психіатра, в армії не служив, вважає його нормальною та розумною людиною. Цей медичний документ, наданий прокурором не в повному обсязі, що позбавляє можливості надати йому правову оцінку, а тому, суд вважає його недопустимим доказом.

27.05.2015 року ОСОБА_1 при первинному огляді згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією з 12 травня 2015 призначена третя група інвалідності за загальним захворюванням.

Якщо висунуті обвинувачення у вчинені кримінально карного діяння, то тягар доведення цих звинувачень, тобто, обов`язок щодо пошуку, збирання і надання суду доказів вини обвинуваченого, лежить на стороні обвинувачення.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах «Шейх проти Швейцарії» від 12 липня 1988 року, «Тейксера де Кастро проти Португалії» від 9 червня 1998 року, «Яллог проти Німеччини» від 11 липня 2005 року, «Шабельник проти Росії» від 19 лютого 2009 року, зазначив, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, загалом правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя, на недоторканість житла тощо.

Пункт 2 ст.6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень суди відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь який сумнів трактується на користь підсудного (Рішення ЄСПЛ у справі «Барбера, Мессегуе і Джабардо проти Іспанії»).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.

Приписами ст.ст.7-9 КПК України передбачено, що кримінально-процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

Європейський суд з прав людини застосовує в своїй практиці, зокрема у рішеннях в справах «Балицький проти України», «Шабельник проти України», різновид доктрини «плодів отруєного дерева», яка полягає в тому, що коли визнаються недопустимими не лише докази які безпосередньо отримані внаслідок порушення, а також і докази, які б не були отримані, якби не були отримані перші. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими.

Ст.23 КПК визначено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом. Приписи зазначеної норми повністю узгоджуються із положеннями ч.4 ст.95 КПК України, якою регламентовано, що суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. За таких же обставин, суд визнає надані прокурором неналежними та недопустимим доказами протоколи допиту свідків від 23 вересня 2016 року (з незаперечним виправленням в даті допиту) ОСОБА_44 , ОСОБА_40 від 25 вересня 2012 року, допиту потерпілого від 26 вересня 2016 року, допиту ОСОБА_1 від 13.06.2012 року, письмові пояснення свідків ОСОБА_46 та ОСОБА_1 , протокол допиту підозрюваного від 30.04.2012 року ОСОБА_1 , як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16 грудня 2016 року надано дозвіл на проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_6 , яка на праві власності належить останньому з метою відшукання і вилучення пристрою для відстрілу гумовими кулями у вигляді пістолету, що має значення для проведення досудового розслідування у кримінальному провадженню як речовий доказ. Враховуючи, що слідчі дії було дозволено здійснювати лише за місцем мешкання ОСОБА_4 , суд дослідивши та проаналізувавши протокол за результатами обшуку від 20 грудня 2016 року дійшов висновку про те, що по суті слідчим здійснено обшук автомобіля «Мерседес 500» державний номер НОМЕР_2 без дозволу та згоди його власника на це (відсутня письмова згода власника), чим порушено вимоги кримінально-процесуального закону при отриманні доказів на підтвердження винуватості особи в інкримінованому правопорушенні стороною обвинувачення та визнаються недопустимими.

Оскільки органом досудового розслідування порушена процедура отримання доказів на підставі ухвали слідчого судді від 16.12.2016 року та визнано недопустимим доказом, а тому зазначений протокол пред`явлення речей до впізнання від 21.12.2016 року за участю потерпілого ОСОБА_1 , постанова про визнання та долучення до кримінального провадження речових доказів від 21.12.2016 року, також визнаються судом недопустимими доказами, що узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду у справі №243/6674-к, провадження №51-499км17 від 06.03.2018 року.

У відповідності до ч.4 ст.100 КПК України обвинувальний акт – це процесуальній документ досудовому розслідування, який оформлює його результати. В ньому підводяться підсумки досудового слідства, обґрунтовуються докази, висновки слідчого, прокурора щодо обвинуватості обвинуваченого та юридичної кваліфікації його діянь, формуються в остаточному виді обвинувачення.

Частиною 1 ст. 291 КПК України зазначено, що обвинувальний акт складається слідчим та затверджується прокурором або складається прокурором (ч.3 ст.291 КПК). На виконання цих вимог слідчий та прокурор мають надати підтвердження повноважень на розслідування, складання та затвердження обвинувального акту. У п.15 ч.1 ст.3 КПК України встановлено, що прокурор – особа, яка обіймає посаду, передбачену ст. 17 Закону України «Про прокуратуру» та діє в межах своїх повноважень; п.17 ч.1 ст.3 КПК – слідчий – службова особа органу національної поліції, органу безпеки, органу що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень. Пункт 1 ч.2 ст.39, ч.1 ст.214 КПК встановлює, що розслідування провадження може не будь який слідчий, а лише той, який визначений керівником органу досудового розслідування. У даному випадку повноваження слідчого не підтверджені. А тому вимоги ч.1 ст.291 КПК України не виконані. Більше того, суду не надано підтвердження повноважень слідчого на розслідування кожного з інкримінованих правопорушень у вигляді доручення на це керівника органу відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.39 та ч.1 ст.214 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Склад кримінального правопорушення являє собою абстрактну теоретичну конструкцію і включає чотири елементи: два об`єктивних (об`єкт, об`єктивну сторону) і два суб`єктивних (суб`єкт, суб`єктивну сторону). Кожен елемент включає певний набір обов`язкових і факультативних ознак, які дозволяють кваліфікувати діяння як злочин.

Кримінальна відповідальність осіб за перевищення службових повноважень настає за ст.365 КК "Перевищення влади або службових повноважень", яка передбачає у своїй структурі основний склад злочину (ч.1) та обставини, що обтяжують покарання (частини 2 і 3).

Відповідальність за кваліфіковані види службових повноважень настає лише за наявності всіх ознак злочину, передбачених ч.1 ст. 365 КК України, і хоча однієї кваліфікуючої ознаки, передбаченої ч.2 або ч.3 зазначеної статті. Перевищення службових повноважень, супроводжуване насильством, застосуванням зброї або болісними й такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями (ч.2 ст.365 КК) як правило, вже за змістом цих дій свідчить про заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам громадян. Болісними й такими, що ображають особисту гідність потерпілого, необхідно вважати дії, які завдають йому особливого фізичного болю чи моральних страждань Вони можуть полягати у протиправному застосуванні спеціальних засобів (наручники, гумові кийки, отруйні гази, водомети тощо), тривалому позбавленні людині їжі, води, тепла, залишення її у шкідливих для здоров`я умовах, використанні вогню, електроструму, кислоти, радіоактивних речовин, отрути, а також в приниженні честі, гідності, заподіянні душевних переживань, глумлінні тощо.

Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 365 КК характеризується обов`язковими ознаками: дії - перевищення влади або службових повноважень; наслідки - завдання істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян; причинний зв`язок між діями та наслідками. Злочини вважаються закінченими з моменту настання зазначених наслідків. Правова сутність перевищення особою влади або своїх повноважень відображена безпосередньо у визначеннях цього поняття в статті 365 КК і полягає в умисному вчиненні особою дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень або виходять за межі наданих їй прав та повноважень.

У відповідності до вимог ст. 27 ч.3 КК України організатором є особа, яка організувала вчинення злочину (злочинів), або керувала їх підготовкою чи вчиненням. Організатором також є особа, яка утворила організовану групу чи злочинну організацію або керувала нею, або особа, яка забезпечувала фінансування. При з`ясуванні змісту ознак, за якими особа може бути визнана організатором вчинення злочину (злочинів) у простих формах співучасті, потрібно виходити з того, що дії організаційного характеру полягають в об`єднанні дій інших співучасників і спрямуванні їх на вчинення одного чи декількох злочинів або в координації поведінки цих осіб. Організація вчинення злочину може полягати в залученні співучасників усіх видів (виконавців, пособників, підбурювачів, інших організаторів, або лише одного з них і здійснюватися у формі наказу, угод, прохання, підкупу, доручення, замовлення, тощо. Мета зберегти єдність співучасників для подальшої злочинної діяльності при цьому не ставиться.

Відповідно до ст.76 КПК для встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень призначення експертизи є обов`язковим. Висновки судово-медичних експертиз містять лише медичну оцінку наслідків злочинного діяння і саме в такому розумінні повинні оцінюватися судом при вирішенні питання про доведеність винуватості особи у злочині, обставин його вчинення та про його кримінально-правову кваліфікацію.

Кваліфікуючи дії обвинувачених: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , сторона обвинувачення виходила з того, що останні будучи службовими особами вчинили перевищення службових повноважень, які супроводжувались насильством, застосуванням спеціальних засобів, болісними та такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування, тобто, кримінальне правопорушення – злочин, передбачений ч.2 ст.365 КК України та вчинили умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених ст. 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я, кримінальне правопорушення – злочин, передбачений ч.1 ст.122 КК України; ОСОБА_4 організував вчинення злочину – перевищення службових повноважень, яке супроводжувалося насильством, застосування спеціальних засобів, болісними та такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування, тобто кримінальне правопорушення – злочин, передбачений ч.3 ст.27 ч.2 ст.365 КК України та тяжке тілесне ушкодження, умисне тілесне ушкодження, що спричинило розлад здоров`я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, що передбачено ч.1 ст.121 КК України. Автор обвинувального висновку посилався на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_1 обвинуваченими 30 квітня 2012 року близько о 22 годині, в той час як відображено в журналі осіб, що звернулися з тілесними ушкодженнями до Харківської міської клінічної лікарні швидкої невідкладної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова 30 квітня 2012 року о 21.40, тобто раніше ніж ставиться в провину обвинуваченим. Заслуговує на увагу виписка з журналу ургентних хворих цієї лікарні, де вбачається проходження рентгенівських досліджень кістки носа ОСОБА_1 30.04.2012 року о 22 годині. 01.05.2012 року також є повторний запис о 7 годині, 01.05.2012 року о 6.30 та 2.05.2012 року о 19 годині щодо зазначених досліджень. В журналі є запис від 01.05.2012 року про доставку ОСОБА_1 працівниками міліції зі скаргами на головний біль. Зі слів хворого побитий невідомими у лісі поблизу цієї лікарні. Свідомість не втрачав. Випискою історії хвороби стаціонарного хворого ОСОБА_1 видно його знаходження в стаціонарі лікарні з 02.05.2012 до 07.05.2012 року з встановленим діагнозом: закритої ЧМТ. Забій головного мозку. Перелом правої скроневої кістки. Епідермальна гематома правої скроневої області. Пластинчатий субдуральний крововилив на рівні правої лобної скроневої частки. Забій м`яких тканин с.з. правої гомілки. Травма за три доби до надходження хворого в стаціонар. Зі слів хворого був побитий в лісосмугі біля цієї лікарні. Короткочасно втрачав свідомість. У зв`язку з погіршенням загального стану, госпіталізовано до нейрохірургічного відділення. 09.07.2012 року рентгенологічні знімки ОСОБА_1 отримали захисники Кабанов К.М. та Карась Л.А., про що мається відповідний запис журналу видачі R знімків.

Аналіз проведених судово-медичних експертиз, проведених ОСОБА_1 щодо отриманих тілесних ушкоджень свідчить про те, що судити про точну дату їх утворення не надається можливим, діагноз: «лінійний перелом правої скроневої області» не підтверджений контрольними рентгенологічними дослідженнями; у зв`язку з відсутністю в наданій медичній документації та в матеріалах справи опису морфологічного характеру всіх вказаних видимих тілесних ушкоджень на тілі потерпілого (колір, розміри, тощо). Вищезазначене не дозволяє зробити висновок про утворення пошкоджень у ОСОБА_1 в період з 27.04.2012 по 02.05.2012 року за обставинах, на які він посилався при госпіталізації до лікарні ХГКБСНМП 02.05.2012 року, при проведенні судово-медичної, судово-психіатричної експертиз (травму отримав за три доби до госпіталізації у лікарню, був побитий в лісосмугі невідомими), так при обставинах в протоколі доповненого допиту від 30.03.2015 року та протоколі проведення слідчого експерименту 15.04.2015 року. На час затримання та поміщення ОСОБА_1 до ІВС ХГУ УВМДУ в Харківській області 30.04.2012 року, згідно консультативного висновку №08/1327 від 30.04.2012 року зафіксовано ушкодження зовнішнього меніску лівого колінного суглобу, синець у періорбітальній ділянці справа, синець правої ушної раковини, забій правого скроневого м`яза. Відповідно до виписки з історії хвороби №14371 від 07.05.2012 року ХГКБСНМП у місці локалізації видимих ударів на час огляду 30.04.2012 року мали місце: перелом правої скроневої кістки, епідермальна гематома правої скроневої області. Пластинчатий крововилив на рівні правої лобної та скроневої долі, що може свідчити про наявність вищезгаданих травм кісток черепа та епідуральної гематоми на 30.04.2012 року, що підтверджує неодноразові твердження ОСОБА_1 про механізм і час отримання травми 27.04.2012 року. Як випливає з виписки № НОМЕР_3 на час госпіталізації ОСОБА_1 02.05.2012 року до нейрохірургічного відділення, загальний стан оцінювався як щодо задовільний, та згідно огляду на час госпіталізації життєвих порушень, які свідчать про наявність перелому та епідуральні гематоми – не спостерігалося, що підтверджується лікарем травматологом ОСОБА_39 про те, що вказане зовні пошкодження може бути не видно.

Суд, дослідивши надані сторонами кримінального провадження докази за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості і достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов висновку, що є підстави для ухвалення виправдувального вироку, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що в діяннях обвинувачених є склад кримінального правопорушення, вчинення якого їм інкримінується.

Враховуючи положення ст. 337 КПК України щодо меж судового розгляду, суд не надає оцінки діянням осіб, яким не пред`явлено обвинувачення у цьому кримінальному провадженні, але разом з тим, вважає наведені обставини такими, що свідчать про недоведення поза розумним сумнівом винуватості обвинувачених в інкримінованих їм кримінальним правопорушенні.

З доказів, наданих стороною обвинувачення неможливо ідентифікувати, у чому ж полягала протиправність дій ОСОБА_4 , який організував вчинення злочину та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , кожного, у перевищенні службових повноважень, які супроводжувалися насильством, застосуванням спеціальних засобів, болісними та такими, що ображають особисту гідність потерпілого.

Проаналізувавши докази сторони обвинувачення, суд не встановив ознак протиправності та зловживання службовим становищем (як способу вчинення злочину) саме обвинуваченими, в тому числі нанесення тілесних ушкоджень, оскільки обвинувачем не надано доказів та не доведено, що дії останніх суперечили Конституції України, Закону України «Про міліцію», та іншим нормативно-правовим актам України.

Таким чином, суд вважає, що висновки сторони обвинувачення в реалізації злочинного умислу обвинувачених, направленого на організацію вчинення злочину, перевищення службових повноважень та вчинення умисного тяжкого та середньої тяжкості тілесного ушкодження ОСОБА_1 , що зазначено в обвинувальному акті, ґрунтується на цілковитих домислах і припущеннях, які відповідно до ст. 62 Конституції України не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку.

Відповідно до п.19 Постанови Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01.11.1996 №9 визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Приписами ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України, передбачено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (кримінального правопорушення) і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на користь такої особи.

При цьому всі викладені в обвинувальному акті обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.

Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має право самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Дослідивши докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку щодо недоведеності вини ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих їх кримінальних правопорушень, так як стороною обвинувачення не надано суду доказів, які б поза розумним сумнівом підтвердили вину останніх.

Відтак, суд вважає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , кожного, в пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст.365 КК та ч.1 ст.122 КК України; ОСОБА_4 за ч.3 ст.27 ч.2 ст.365 КК та ч.1 ст.121 КК України необхідно визнати невинуватими та виправдати за недоведеністю вчинення кримінального правопорушення в якому вони обвинувачуються.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на час судового провадження не обирався.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого.

Судові витрати по справі відсутні.

Доля речових доказів вирішується судом у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Цивільний позов потерпілого залишити без розгляду у зв`язку з його не підтриманням останнім в судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 368, 370-371, 373-376 КПК України,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_5 визнати невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 365 КК України та ч.1 ст.122 КК України та виправдати у зв`язку з недоведеністю.

ОСОБА_7 визнати невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 365 КК України та ч.1 ст.122 КК України та виправдати у зв`язку з недоведеністю.

ОСОБА_8 визнати невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч. 2 ст. 365 КК України та ч.1 ст.121 КК України та виправдати у зв`язку з недоведеністю.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на час судового провадження не обирався.

Цивільний позов ОСОБА_1 залишити без розгляду.

Речовий доказ – пістолет «Форт 12Р» к.9мм № НОМЕР_1 , який вилучений в ході обшуку, повернути ОСОБА_4 ..

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно вручити прокурору, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Немировському М.М..

Суддя