Рішення № 102599548, 21.12.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/12771/17

Провадження № 2/638/3905/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2021 року Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого Аркатової К.В.

секретаря Рижикової В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся 14.08.2017 року до Дзержинського районного суду м.Харкова із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, оформленого у вигляді анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг за №б/н від 02.08.2010 року в загальному розмірі 33481,67 грн., а також суму сплаченого судового збору за подання позову до суду в розмірі 1600 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначено, що 02.08.2010 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №б/н за яким остання отримала кредит у розмірі 4400 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. На підтвердження заявлених позовних вимог, позивачем додано до позову наступні документи: розрахунок заборгованості за договором б/н від 02.10.2010 року станом на 31.07.2017 року; анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 02.08.2010 року; довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» від 26.04.2011 року; копію витягу з Умов та Правил правила надання банківських послуг (а.с. 8-31). Як зазначено банком у поданому до суду позові, оскільки взятих на себе зобов`язань по поверненню кредитних коштів відповідач ОСОБА_1 не виконала, то станом на 31.07.2017 року виникла заборгованість перед банком в розмірі 33481,67 грн., яка складається з наступного: заборгованості за кредитом в розмірі 4041,68 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 27369,43 грн., штрафу в сумі 500 грн. (фіксована складова), в сумі 1570,56 грн. (процентна складова).

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 21.12.2017 року позовну заяву Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 - задоволено та стягнуто з останньої на користь банку заборгованість за кредитним договором б/н від 02.08.2010 року в розмірі 33481, 67 грн. та судові витрати позивача, що складаються з суми сплаченого судового збору у розмірі 1600 грн.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 07.04.2021 року заява відповідача про перегляд заочного рішення суду задоволена, а заочне рішення від 21.12.2017 року - скасовано та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідач ОСОБА_1 , в особі її представника адвоката Мирось С.В., із позовними вимогами не погодилась, подала до суду письмові заперечення проти позову, в яких виклала обґрунтування своєї незгоди, просила суд відмовити ПАТ КБ «ПриватБанк» у задоволенні пред`явленого до неї позову в повному обсязі.

В судове засідання по справі сторони не з`явились, представник позивача до позову додав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує, від представника відповідача надійшла письмова заява, в якій останній просить суд провести розгляд справи за його відсутності, у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Суд, розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши подані сторонами докази на обґрунтування своїх вимог та заперечень проти позову, приходить до наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним. Якщо сторони в належній формі досягли усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

У постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження №6-16цс15), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17 сформульований такий правовий висновок: з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону №1023- XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

За змістом положень ст.ст.12,13, 89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Кожна із сторін зобов`язана довести належними і допустимими доказами ті, обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень. Суд розглядає цивільні справи у межах заявлених вимог і на підставі доказів, наданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Суд не може збирати докази, що стосуються спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судоми у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійснені учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17, при вирішенні цього спору необхідно виходити такого.

Банком суду не надано належних і допустимих доказів про те, що відповідач (позичальник) на час укладення кредитного договору був ознайомлений з Умовами і правилами надання банківських послуг, на які зроблене посилання у позові.

Сторони договору банк і боржник, у встановленому порядку не погодили розмір і порядок нарахування процентів та штрафних санкцій за порушення умов договору, а тому усі кошти, що вносилися боржником на картковий рахунок, повинні були зараховуватись на погашення тіла кредиту.

Із доданої позивачем копії Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 02.08.2010 року (а.с.7) вбачається, зокрема, що у графі бажаний кредитний ліміт за платіжною карткою «Універсальна»/GOLD - зазначено 2000 грн.

Наявна в матеріалах даної справи анкета-заява не містить відомостей про оформлення відповідачем кредитного договору у розмірі 4400 грн., а також щодо сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, тобто на умовах, обумовлених в позові.

Більш того, як вбачається з наявної в матеріалах справи копії анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, остання не містить будь-яких даних про суму кредиту, чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, її виду та строк дії. Вказана анкета-заява взагалі не містить ніяких даних щодо обрання відповідачем банківських послуг, крім особистих даних та підпису відповідача. У матеріалах справи відсутні також інші належні та допустимі докази, які підтверджують суму наданого відповідачу кредитного ліміту та видачу кредитної картки «Універсальна».

Суд проаналізував дані, що наведені поданому банком розрахунку заборгованості за договором № б/н від 02.08.2010 року (а.с.3-5), і дійшов висновку, що, починаючи з 16.05.2011 року і до 31.10.2014 року відповідачем здійснювалось погашення заборгованості шляхом поповнення карткового рахунку на загальну суму 15095 грн.

При цьому, ПАТ КБ «ПриватБанк» у поданому до суду позові вказується, що за укладеним з ОСОБА_1 кредитним договором №б/н від 02.08.2010 року, остання отримала від банку кредитні кошти в загальному розмірі 4400 грн.

Єдиним поданим ПАТ КБ «ПриватБанк» до суду і наявного в матеріалах справи доказу обґрунтування розміру заборгованості вбачається є виконаний банком розрахунок заборгованості за договором №б/н від 02.08.2010 року, з якого вбачається, що за період з 26.04.2011 року по 31.07.2017 року відповідачем витрачено 4400 грн. запозичених коштів, а внесено всього за цей період на картковий рахунок 15095 грн.

Отже, враховуючи сукупний розмір витрачених відповідачем коштів і сукупний розмір сплачених відповідачем коштів за весь період користування коштами, суд приходить до висновку, що сума заборгованості за тілом кредиту відсутня.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року по справі № 545/2248/17.

Враховуючи вищенаведеного, суд прийшов до висновку про залишення позову ПАТ КБ «ПриватБанк» без задоволення.

Керуючись ст.ст.2,11,76-81,263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду, починаючи з 27.12.2021 року.

Головуючий