Ухвала суду № 102597274, 11.01.2022, Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/48/22

Провадження № 1-кс/559/18/2022

УХВАЛА

про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

11 січня 2022 року місто Дубно Рівненська область

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області в складі:

слідчого судді Ралець Р.В.

секретаря судового засідання Протас Ю.В.

з участю:

прокурора Шарабар А.В.

захисника адвоката Гай І.М.

слідчого Сидорчука М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дубно клопотання старшого слідчого СВ Дубенського РВП ГУНП України в Рівненській області Сидорчука М.А., яке погоджене прокурором Дубенської окружної прокуратури Шарабар А.В. за матеріалами кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12022181040000018 від 09 січня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 3 ст. 186 КК України, про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рівне Рівненської області, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, проживаючого по АДРЕСА_1 , не одруженого, на утриманні має малолітню дитину, раніше судимого - запобіжний захід у виді тримання під вартою терміном на 60 діб, -

В С Т А Н О В И В:

Клопотання обґрунтовується наступними доводами.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 , будучи судимим вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 30.09.2021 за вчинення ним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, до покарання у виді 1 місяця арешту, та після відбуття призначеного йому покарання на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та повторно вчинив новий умисний, тяжкий корисливий злочин.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 08.01.2022, вступив у злочинну змову з невстановленими слідством особами, з метою незаконного заволодіння грошовими коштами громадян, шляхом обману та зловживання довірою

Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 , 09.01.2021 близько 17 год. виконуючи обумовлену з усіма учасниками роль, прибув до господарства, ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_2 , де шляхом обману та зловживання довірою, з корисливих спонукань, під приводом лікування дочки потерпілого, незаконно проник до будинку ОСОБА_2 , де перебуваючи в кімнаті спальні, ігноруючи прохання потерпілого, відштовхнув його в сторону та відкрито, в супереч волі ОСОБА_2 заволодів його грошовими коштами в сумі 31 тис. гривень та 400 Євро, що станом на 09.01.2022 по курсу НБУ становило 12416,84 гривень, які знаходились на столі у вказаній кімнаті.

В подальшому, ОСОБА_1 залишив будинок, незаконно заволодівши вказаними грошовими коштами, чим спричинив потерпілому ОСОБА_2 , матеріальну шкоду в сумі 42416 гривень 84 копійки.

Таким чином, ОСОБА_1 , внаслідок своїх умисних дій обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.186 КК України, тобто у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло.

10.01.2022 повідомлено про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення повідомлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рівне Рівненської області, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, проживаючого по АДРЕСА_1 , не одруженого, на утриманні має малолітню дитину, раніше судимого

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 , інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному проваджені доказами, а саме:

1.протоколом огляду місця події від 09.01.2022 в ході якого виявлено сліди вчинення правопорушення;

2.протоколом допиту потерпілого ОСОБА_2 від. 09.01.2022, який детально повідомив про обставини вчинення відносно нього злочину, описав зовнішність та одяг правопорушника, зазначив суму викрадених коштів, та номінали викрадених купюр.

3.Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками з потерпілим ОСОБА_2 , який вказав на ОСОБА_1 , як на особу, яка відкрито заволоділа його грошима.

4.Протоколом затримання ОСОБА_1 в ході якого серед особистих речей останнього було виявлено та вилучено, грошові кошти в сумі 31541 гривня та 400 Євро, серед, банкнот також знаходився аркуш паперу з анкетними даними потерпілого ОСОБА_2 , крім того в ОСОБА_1 вилучено кросівки чорного кольору сліди яких ймовірно виявлені в будинку потерпілого.

5.Протоколом допиту свідка ОСОБА_3 який повідомив що 09.01.2022 близько 17 год. 26 хв. будучи водієм таксі він отримав замовлення від вул. Д. Галицького, 31, що знаходиться неподалік вчинення злочину до м. Рівне, в ході виконання якого пасажира затримали працівники поліції.

6.Протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_1 , який детально повідомив про обставини вчинення ним вказаного злочину. А також іншими доказами у кримінальному провадженні.

Санкція ч.3 ст.186 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років, а тому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_1 ,. може бути застосований.

Метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання останнім процесуальних обов`язків та наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

1. Вчинити інше кримінальне правопорушення (передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України), що підтверджується тим, що ОСОБА_1 , будучи судимим вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 30.09.2021 за вчинення ним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, до покарання у виді 1 місяця арешту та будучи звільненим з місць позбавлення волі на шлях виправлення не став та в той час коли відповідно до вимог ст. ст. 88, 89 та ст. 90 КК України судимість не була погашена або знята у встановленому законом порядку, вчинив новий корисливий злочин, що може свідчити про те, що ОСОБА_1 не бажає ставати на шлях виправлення та вчиняє нові кримінальні правопорушення аналогічного характеру, крім того встановлено, що ОСОБА_1 в період з лютого 2021 по теперішній час було одинадцять разів притягнено до адміністративної відповідальності, в тому числі за вчинення дрібних крадіжок, керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, зберігання наркотичних засобів та вчиняв інші правопорушення, по місцю проживання характеризується негативно як особа схильна до вчинення крадіжок, веде антигромадський спосіб життя, підтримує стосунки та перебуває в компанії з раніше судимими особами схильними до вчинення злочинів. Крім того, встановлено, що ОСОБА_1 ніде офіційно не працює, не має постійного джерела прибутку, що є однією із причин спонукання останнього до вчинення нових кримінальних правопорушень, з метою отримання грошових коштів.

2. Переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Дані ризики (передбачені п. 1, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України) обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_1 , вчинив кримінальне правопорушення, яке відносяться до категорії тяжких кримінальних правопорушень, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавленням волі від чотирьох до восьми років, що дає підстави вважати, що він з метою уникнення передбаченого покарання може переховуватись від органів досудового розслідування, прокурора та суду, будь-яким способом уникати викликів слідчого, прокурора та суду, чим затягувати строки досудового розслідування та перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні. Даний ризик підтверджується тим що ОСОБА_1 являється не місцевим жителем, судимий за вчинення різного роду злочинів раніше переховувався від органів досудового розслідування та суду, в зв`язку з чим перебував у розшуку в період з 29.06.2021 по 21.09.2021, що може свідчити, про його схильність до ухилення від органів досудового розслідування, що дає підстав вважати, що ОСОБА_1 з метою уникнення від передбаченого покарання може залишити місце свого проживання, де проживає сам та не має міцних соціальних зв`язків, та будь яким чином ухилятися від органів досудового розслідування та суду, що в свою чергу негативно вплине на розслідування та розгляд даного провадження.

3. Незаконно впливати на потерпілих свідків у цьому ж кримінальному провадженні (передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), що підтверджується тим, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачене покарання лише у виді позбавлення волі, а тому наявні підстави вважати, що ОСОБА_1 , зможе впливати, шляхом погроз чи залякування на потерпілого, який є особою похилого віку, свідків (понятих, які були присутніми при проведенні слідчих дій), а також на інших можливих співучасників, які на даний час не встановлено та з яким він зможе зв`язуватись та узгоджувати подальші дії, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Таким чином, з метою забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, а також запобігти спробам вчинення іншого кримінального правопорушення, впливу на потерпілого, свідків та співучасників злочину у кримінальному провадженню, на думку слідчого, необхідно застосувати до останнього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

З врахуванням всіх встановлених у кримінальному провадженні обставин, є всі підстави стверджувати, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні, а також належним чином гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання покладених на нього обов`язків, з урахуванням тяжкості інкримінованого злочину, обставин вчинення злочину та особи підозрюваного.

Беручи до уваги те, що встановлена наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років, наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити нове кримінальне правопорушення, переховуватися від органів досудового розслідування, суду та незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших співучасників у цьому ж кримінальному провадженні, а також докази обставин, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, слідчий просить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 ..

При призначенні розміру застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених ст.194 КПК України, слідчий вважає за доцільне визначити заставу у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

В судовому засіданні прокурор вважає, що клопотання є обґрунтованим та просить його задоволити.

Захисник підозрюваного адвокат Гай І.М. пояснив, що вважає клопотання необґрунтованим, оскільки органом досудового розслідування не вірно кваліфіковані дії ОСОБА_1 , а з заявлених ризиків, доведений лише однин - продовжити злочинну діяльність, таким чином просив відмовити у задоволенні клопотання та застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Підозрюваний ОСОБА_1 підтримав позицію свого захисника, просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту..

Вислухавши підозрюваного та його захисника, доводи прокурора, ознайомившись з матеріалами клопотання і кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення. Крім цього, положення ст.5 Конвенції передбачають, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання. Разом з тим, суд вважає за необхідне відзначити, що достатніх гарантій з цього приводу суду не надано та не здобуто таких гарантій в ході розгляду справи.

За змістом ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Відповідно до змісту ч.3 ст.176 КПК України такий запобіжний захід як тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом і застосовується лише тоді, коли прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів передбачених частиною першою цієї статі не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Феррарі - Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим лише тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням органів досудового розслідування (попереднього слідства).

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що суд своїм рішенням має забезпечити не лише права підозрюваних, але і високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що саме по собі вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Також, Європейський суд з прав людини у справі «Фокс, Кембел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

При розгляді клопотання встановлено, що слідчим відділенням Дубенського РВП ГУНП України в Рівненській області здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню № 12022181040000018 від 09 січня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 3 ст. 186 КК України.

09.01.2022 фактично о 18 год. 40 хв. було затримано в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України ОСОБА_1

10.01.2022 о 16 год. 00 хв. ОСОБА_1 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України.

Слідчий суддя переконався, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.186 КК України за вчинення якого передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років.

Досліджені додані до клопотання матеріали вказують на наявність вагомих фактів, які стали причиною виникнення підозри ОСОБА_1 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Не вдаючись в оцінку даних доказів, та інших, зібраних на досудовому слідстві, слідчий суддя в той же час враховує об`єктивний характер встановлених фактів і приходить до висновку, що підозра підтверджується доказами, які є достатніми на даному етапі досудового розслідування.

При розгляді клопотання про взяття під варту слідчий суддя не вправі досліджувати докази, давати їм оцінку, в інший спосіб перевіряти доведеність вини підозрюваного, розглядати і вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінальної справи по суті.

Серед ризиків, які передбачені ст. 177 КПК України та які знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, є:

1. Вчинити інше кримінальне правопорушення (передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України), що підтверджується тим, що ОСОБА_1 , будучи судимим вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 30.09.2021 за вчинення ним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, до покарання у виді 1 місяця арешту та будучи звільненим з місць позбавлення волі на шлях виправлення не став та в той час коли відповідно до вимог ст. ст. 88, 89 та ст. 90 КК України судимість не була погашена або знята у встановленому законом порядку, вчинив новий корисливий злочин, що може свідчити про те, що ОСОБА_1 не бажає ставати на шлях виправлення та вчиняє нові кримінальні правопорушення аналогічного характеру, крім того встановлено, що ОСОБА_1 в період з лютого 2021 по теперішній час було одинадцять разів притягнено до адміністративної відповідальності, в тому числі за вчинення дрібних крадіжок, керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, зберігання наркотичних засобів та вчиняв інші правопорушення, по місцю проживання характеризується, негативно як особа схильна до вчинення крадіжок веде антигромадський спосіб життя, підтримує стосунки та перебуває в компанії з раніше судимими особами схильними до вчинення злочинів. Крім того, встановлено, що ОСОБА_1 ніде офіційно не працює, не має постійного джерела прибутку, що є однією із причин спонукання останнього до вчинення нових кримінальних правопорушень, з метою отримання грошових коштів..

2. Переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Дані ризики (передбачені п. 1, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України) обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_1 , вчинив кримінальне правопорушення, яке відносяться до категорії тяжких кримінальних правопорушень, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавленням волі від чотирьох до восьми років, що дає підстави вважати, що він з метою уникнення передбаченого покарання може переховуватись від органів досудового розслідування, прокурора та суду, будь-яким способом уникати викликів слідчого, прокурора та суду, чим затягувати строки досудового розслідування та перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні. Даний ризик підтверджується тим що ОСОБА_1 являється не місцевим жителем, судимий за вчинення різного роду злочинів раніше переховувався від органів досудового розслідування та суду, в зв`язку з чим перебував у розшуку в період з 29.06.2021 по 21.09.2021, що може свідчити, про його схильність до ухилення від органів досудового розслідування, що дає підстав вважати, що ОСОБА_1 з метою уникнення від передбаченого покарання може залишити місце свого проживання, де проживає сам та не має міцних соціальних зв`язків, та будь яким чином ухилятися від органів досудового розслідування та суду, що в свою чергу негативно вплине на розслідування та розгляд даного провадження.

Щодо ризику незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні (передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), то на думку суду даний ризик не доведений стороною обвинувачення в повній мірі, оскільки, жодних фактичних даних щодо таких спроб не наведено.

Окрім того, відповідно до ст. 178 КПК України судом оцінені в сукупності та враховуються наступні обставини. ОСОБА_1 , який будучи раніше судимим, розуміючи наслідки вчинених ним протиправних діянь (можливе з позбавленням волі), все таки пішов на вчинення кримінальних правопорушень. ОСОБА_1 офіційно ніде не працює, не має постійного джерела прибутку, що є однією із причин спонуканням його, для отримання грошових коштів та іншого майна, необхідного в побуті, до вчинення нових корисливих кримінальних правопорушень. Це підтверджує те, що ОСОБА_1 не зважаючи на надані йому можливості і заходи стати на шлях виправлення, належних висновків не зробив та знову вчинив кримінальне правопорушення і це дає підстави вважати, що з метою попередження подальшого вчинення ним злочинів та завдання шкоди іншим громадянам, останній потребує ізоляції від суспільства.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім, як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки, а ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років, а тому запобіжний захід у виді тримання під вартою до ОСОБА_1 може бути застосований..

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити інше кримінальне правопорушення та незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні. На думку суду, лише запобіжний захід - взяття під варту забезпечить у подальшому виконання підозрюваним процесуальних рішень та унеможливить спроби останнього вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Хайредінов проти України», ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція) гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у п.1 ст.5 Конвенції. Цей перелік винятків є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи. Для того, щоб позбавлення свободи не вважалось свавільним, додержання національного закону при його застосуванні є недостатнім. Такий захід має бути необхідним за конкретних обставин. Таким чином, тримання під вартою у відповідності до підпункту (c) пункту 1 статті 5 Конвенції має задовольняти вимогу пропорційності. Тобто, суд повинен розглядати питання, чи взяття особи під варту конче необхідним та чи можуть інші, менш суворі заходи бути достатніми для досягнення цієї цілі.

В судовому засідання доведено, що інший запобіжний захід не може бути застосований до підозрюваного, оскільки не зможе запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні та встановленим у судовому засіданні, а також, належним чином гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання покладених на нього обов`язків, з урахуванням тяжкості інкримінованого злочину, обставин вчинення злочину та особи підозрюваного, який характеризується по місцю проживання негативно.

Будь-якої інформації, що свідчить про наявність в підозрюваного ОСОБА_1 хвороб, які б перешкоджали його перебуванню в умовах ізоляції від суспільства у суду немає.

За таких обставин, вважаю, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України, а тому, є необхідність в обранні щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначається, які обов`язки з передбачених КПК України, будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави.

Зважаючи на встановлені границі розміру застави, для такої категорії кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , а також позицію сторонни обвинувачення, визначаю розмір застави в 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КПК України слідчий суддя, суд зобов`язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до статті 198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Керуючись ст.ст.176-178, 183, 194, 196, 197, 309 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В :

Клопотання старшого слідчого СВ Дубенського РВП ГУНП України в Рівненській області Сидорчука М.А., яке погоджене прокурором Дубенської окружної прокуратури Шарабар А.В. за матеріалами кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12022181040000018 від 09 січня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 3 ст. 186 КК України, про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 , - запобіжний захід у виді тримання під вартою терміном на 60 діб, - задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рівне Рівненської області, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, проживаючого по АДРЕСА_1 , не одруженого, на утриманні має малолітню дитину, раніше судимого, - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання ОСОБА_1 тобто з 09 січня 2022 року 18 години 40 хвилин.

Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1 здійснювати у Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».

Строк дії ухвали встановити до 10 березня 2022 року 18 год. 40 хв.

Встановити заставу у межах 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 119 650 (сто дев`ятнадцять тисяч шістсот п`ятдесят) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок суду за наступними реквізитами:

код отримувача (код за ЄРДПОУ) - 26259988,

банк отримувача - ДКСУ, м.Київ,

код банку отримувача (МФО) - 820172,

рахунок отримувача - UA048201720355229002000010559

призначення платежу: застава за ... (П.І.Б., дата народження особи за яку вноситься застава), згідно ухвали Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від … (дата ухвали) по справі № …, кримінальне провадження № …, внесені … (П.І.Б. особи, що вносить заставу).

За умови внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 такі обов`язки:

- прибувати до слідчого, у провадженні якого знаходиться кримінальне провадження, прокурора, суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- здати на зберігання слідчому, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні, свій паспорт для виїзду за кордон, та у разі наявності, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну;

- утримуватись від спілкування зі свідками та потерпілим у кримінальному провадженні.

Строк дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 10.03.2022.

Згідно з частиною 6 статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, зазначені обов`язки покладаються на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора у порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Відповідно до частини 4 статті 202 Кримінального процесуального кодексу України, підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою.

Роз`яснити підозрюваному, що в разі внесення застави у визначеному в ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Державній Установі «Рівненський слідчий ізолятор».

Після отримання та перевірки протягом не більше одного робочого дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа ДУ «Рівненський слідчий ізолятор» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора у кримінальному провадженні та слідчого суддю Дубенського міськрайонного суду Рівненської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Копію ухвали направити для виконання начальнику Дубенського РВП ГУНП в Рівненській області та начальнику ДУ «Рівненського слідчого ізолятора».

Контроль за виконанням ухвали слідчого судді покласти на слідчого та прокурора у кримінальному провадженні № 12022181040000018.

Копію ухвали направити для виконання начальнику Дубенського РВП ГУНП в Рівненській області та начальнику ДУ «Рівненського слідчого ізолятора».

Ухвала про застосування запобіжного заходу - взяття під варту оголошена підозрюваному ОСОБА_1 .

Копію ухвали вручити підозрюваному негайно після її оголошення під розписку.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Зобов`язати орган досудового розслідування негайно повідомити родичів ОСОБА_1 про взяття його під варту.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя Дубенського міськрайонного суду

Рівненської області Р.В.Ралець