Ухвала суду № 102596615, 17.01.2022, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 532/308/15-к

1-кп/544/26/2022

Номер рядка звіту 11

У Х В А Л А

17 січня 2022 року м.Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Нагорної Н.В.,

судді - Сайко О.О.,

присяжних: Волик О.В., Міщенка Я.І., Касьяна І.А.,

за участю:

секретаря судового засідання - Ралець О.С.,

учасників судового провадження:

прокурора Москаленка Д.В.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

захисників обвинувачених - адвокатів Лазоренка Р.В., Василишина М.Р.,

представника потерпілих - Кононенка А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Лазоренка Р.В. про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні за обвинувальним актом відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.2 ст.28 ч.2 ст.377, ч.3 ст.27 п.п.6, 11, 12 ч.2 ст.115 КК України, ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27 ч.2 ст.28 ч.2 ст.377, п.п.6, 11, 12 ч.2 ст.115 КК України,

в с т а н о в и в:

Прокурор подав клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. У клопотанні зазначає, що строк дії запобіжного заходу стосовно обвинуваченого закінчується 17.01.2022. Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованих йому кримінальних правопорушень була врахована слідчим суддею при обранні запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 та продовження строку його застосування на стадії досудового розслідування. Наразі здійснюється судове провадження, а тому докази, якими сторони обґрунтовують свої правові позиції та які стосуються суті обвинувачення, не підлягають дослідженню поза порядком, визначеним главою 28 КПК України, що унеможливлює посилання на матеріали, які підтверджують обставини, викладені в обвинувальному акті. Існування ризику переховування від суду підтверджується суворістю покарання, до якого може бути засуджений ОСОБА_1 у разі доведення його вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27 п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна. Наразі судовий розгляд лише розпочинається, підстав для зміни обвинувачення в бік пом`якшення не вбачається. Родина ОСОБА_1 володіє бізнесом, засобами масової інформації, є заможною, що в сукупності дає фінансові та статусні можливості переховуватись цьому обвинуваченому від суду. Ризик того, що ОСОБА_1 може незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, продовжує існувати, оскільки судовий розгляд має відбуватись з початку. Під час попереднього вирішення питання щодо доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою до відома суду доводились обставини впливу з боку останнього на потерпілих, зокрема, ОСОБА_4 . Крім того, про тиск на себе з боку сторони захисту заявили у своїх заявах потерпілі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , оголошених у судовому засіданні 18.11.2021. Вироком Гадяцького районного суду Полтавської області від 16.10.2019, який набрав законної сили, затверджено угоду з ОСОБА_9 , матеріали відносно якого виділено в окреме провадження, про визнання винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень відносно судді ОСОБА_10 та мера міста Кременчука Полтавської області ОСОБА_11 . Відповідно до умов угоди ОСОБА_9 зобов`язаний надати показання як свідок у даному кримінальному провадженні. З урахуванням вказаних обставин, а також попередніх заяв ОСОБА_9 щодо наявності небезпеки для його життя у зв`язку з наданням викривальних показань стосовно інших обвинувачених, ризик можливого незаконного впливу на нього, у разі застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 іншого більш м`якого запобіжного заходу, не зменшився. По справі існують реальні ознаки суспільного інтересу. Такими ознаками є необхідність закінчення судового розгляду у кримінальному провадженні, про особливо тяжкі злочини відносно публічних осіб, що мають підвищену суспільну небезпеку з огляду на наявність кваліфікуючих ознак, а також необхідність охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілих. Більш м`які запобіжні заходи (домашній арешт, застава, особиста порука чи особисте зобов`язання) не здатні запобігти вказаним ризикам, оскільки вони за своєю суттю в значній мірі залежать від правосвідомості особи, до якої вони застосовуються, та не можуть бути ефективно контрольовані державою. Обвинувачений ОСОБА_1 обізнаний із недоліками роботи електронного засобу контролю, оскільки він застосовувався до нього раніше за ухвалою Київського районного суду міста Полтави від 12.07.2017. При цьому з часу зміни запобіжного заходу до 20.07.2017, коли ухвалою суду присяжних Київського районного суду міста Полтави обвинуваченому ОСОБА_1 було змінено запобіжний захід з домашнього арешту на тримання під вартою, електронний засіб контролю двічі фіксував порушення ОСОБА_1 приписної зони. Крім цього, упродовж усього часу здійснення судового розгляду у даному кримінальному провадженні обвинуваченим ОСОБА_1 безпосередньо та через своїх захисників вживаються заходи, спрямовані на перешкоджання кримінальному провадженню. Про вказані обставини свідчать, зокрема, неодноразові намагання за відсутності передбачених законом підстав досягти передачі кримінального провадження на розгляд суду в межах територіальної юрисдикції Апеляційного суду Харківської області; тиск на суд, присяжних, потерпілих та свідків особисто, через своїх захисників та за допомогою підконтрольних засобів масової інформації шляхом ініціювання відкриття кримінальних проваджень; розповсюдження за місцем проживання свідків, присяжних, потерпілих відомостей, які містять охоронювану законом таємницю, а також спотвореної інформації щодо обставин справи до надання відповідної оцінки доказам, які ці обставини підтверджують, судом; вплив на потерпілих шляхом переконання у необхідності змінити їх представника; затягування судового розгляду особисто та через своїх захисників, у поєднанні зі скаргами на порушення розумних строків судового розгляду та надмірне тримання під вартою; зловживання стороною захисту правом на відводи, яких лише у Кобеляцькому районному суді Полтавської області було заявлено 24, а в Гадяцькому районному суді Полтавської області - 17; вплив на інших обвинувачених.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Лазоренко Р.В. звернувся до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов`язання.У клопотанні посилався на безпідставне тривале утримання ОСОБА_1 під вартою. Вказав, що до клопотання прокурора всупереч вимогам ч.5 ст.132 КПК не долучено жодного доказу на підтвердження наявності ризиків та підстав для обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. На переконання захисника, ні суди, ні прокурори не виконують і не застосовують як практику суду рішення ЄСПЛ у даній кримінальній справі відносно ОСОБА_1 , так як двічі ЄСПЛ встановлював порушення п.3 ст.5 Конвенції щодо незаконності тримання під вартою відносно інших обвинувачених, а обставини є ідентичними. Судом не враховується, що ОСОБА_1 сім`янин, має дружину, дітей, має місце роботи, учасник ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії, внаслідок чого отримав інвалідність 2 групи пов`язану з виконанням обов`язку щодо ліквідації аварії, є інвалідом 2 групи внаслідок війни, має численні хвороби, у тому числі серця, про що свідчить висновок експерта, проведений у кримінальній справі. В довідці про інвалідність зазначено, що йому повинно бути забезпечено стаціонарне лікування 1 -2 рази на рік. Судом залишено поза увагою, що його підзахисний неодноразово обирався громадою міста депутатом Кременчуцької міської ради Полтавської області трьох скликань, під час виконання обов`язків депутата отримував заохочення. ОСОБА_1 є членом громадських організацій, зокрема, Полтавської обласної громадської організації «Право на Захист», громадської організації «Комітет захисту конституційних прав громадян «Вибір», Кременчуцької міської організації інвалідів війни, збройних сил та учасників бойових дій, а тому користується довірою у друзів, колег по роботі, жителів міста Кременчука, області, завдяки цьому і дорожить своєю честю, гідністю і діловою репутацією. Ці докази характеризують його, як особу з високими моральними цінностями, яка заслуговує на довіру, особа, яка потребує лікування, що є підставою для зміни запобіжного заходу.

У поданому 17.01.2022 доповненні до його клопотання про зміну запобіжного заходу адвокат Лазоренко Р.В. зазначив, про відсутність ризику переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки відсутні достовірні дані, відсутні докази про намір ОСОБА_1 переховуватись, відсутні відомості щодо придбання квитків для цього або вчинення інших дій, відсутні відомості щодо зміни місця проживання. Навпаки, підзахисний має постійне місце проживання, не вчиняв жодних дій щодо зміни проживання або підготовки до цього. відсутні дані про намір ОСОБА_1 вчинити такі дії, спрямовані на знищення, схов або спотворення важливих для слідства речей чи документів, відсутні дані щодо спроби останнього вчинити дії направлені на знищення доказів. Відсутні дані про намір ОСОБА_1 вчинити такі дії, спрямовані на знищення, схов або спотворення важливих для слідства речей чи документів, відсутні дані щодо спроби останнього вчинити дії, направлені на знищення доказів. На сьогодні всі речі, документи, речові докази зібрані і знаходяться у Полтавської обласної прокуратури або в суді. Вважає, що прокурори у справі у протиправний спосіб не надають для ознайомлення процесуальні документи, у тому числі вилучені під час тимчасового доступу і обшуків відеозаписи, документи і речі, у тому числі зброю з якої вбили суддю вилучену під час обшуків, і у такий спосіб свідомо і цілеспрямовано затягують розгляд справи, порушують змагальність, рівність сторін і право на захист ОСОБА_1 . Щодо ризику незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні - відсутні документи, підтверджуючі, що ОСОБА_1 вчиняв подібні дії у минулому і тепер, відсутні достовірні показання свідків про такі дії, відсутні дані, підтверджуючі протиправну поведінку підзахисного, відсутня інформація про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутня інформація про кримінальні зв`язки. При цьому, злочин відносно судді скоєно 11.02.2014, а відносно міського голови - 26.07.2014, а ОСОБА_1 затримано 04.09.2014. Отже, в той час, коли він перебував на свободі, жодних дій щодо тиску на потерпілих, свідків, спеціалістів, експертів, підозрюваних (обвинувачених) або інших учасників, у тому числі дій щодо перешкоджання досудовому розслідуванню він не вчиняв і не вчиняє. Натомість, наразі сам ОСОБА_9 після наданих побачень з прокурорами, здійснює тиск на інших обвинувачених. Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином - відсутні будь-які достовірні дані того, що ОСОБА_1 вчиняє якісь конкретні дії, направлені на створення перешкод правосуддю. Навпаки, він відстоює право на правосуддя, право від незаконного втручання, так як звертається з позовами про поширення недостовірної інформації, яка порушує презумпцію невинуватості, про незаконні дії щодо втручання в правосуддя під час розгляду даної кримінальної справи зі сторони посадових осіб і органів місцевого самоврядування.

У поданих на клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу ОСОБА_1 запереченнях адвокат Миронов О.А. зазначив, що прокурор просить, а суд відповідно має ухвалити рішення про продовження тримання ОСОБА_1 під вартою лише на підставі припущень. Зазначив про існування двох рішень ЄСПЛ по цій кримінальній справі («Левченко та інші проти України» - за заявою ОСОБА_9 , «Бевз та інші проти України» - за заявою ОСОБА_3 ). В межах цих справ Європейським судом досліджувались всі рішення судів у цій справі щодо тримання обвинувачених під вартою на протязі 6 років, відповідні заперечення Уряду на скарги заявників. В обох випадках ЄСПЛ визнав очевидними, згідно усталеної практики Суду, порушення ст. 5 Конвенції (надмірна тривалість тримання під вартою) та ст. 6 Конвенції (порушення розумних строків судового розгляду). Вважає, що попередня ухвала Пирятинського районного суду від 19.11.2021 про продовження тримання ОСОБА_1 під вартою не є самостійною підставою для обґрунтування подальшого тримання під вартою.

У судовому засіданні захисники обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Лазоренко Р.В. та адвокат Миронов О.А. заперечували щодо задоволення клопотання прокурора про продовження їх підзахисному запобіжного заходу у виді тримання під вартою та підтримали клопотання про зміну ОСОБА_1 запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов`язання.

Обвинувачений ОСОБА_1 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу щодо нього у виді тримання під вартою та задовольнити клопотання захисника про зміну запобіжного заходу. Доповнив, що судовий розгляд затягує не сторона обвинувачення, а прокурор, який не виконує ухвалу суду про відкриття прихованих матеріалів кримінального провадження. Жодних ризиків прокурором не було доведено, окрім тиску саме на нього як обвинуваченого шляхом тримання протягом тривалого часу під вартою.

Прокурор у судовому засіданні вважав, що клопотання захисника Лазоренка Р.В. не підлягає задоволенню, оскільки зводиться фактично до оскарження попередніх рішень судів щодо обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу.

Обвинувачені ОСОБА_3 , його захисник Кіяшко С.Л., обвинувачений ОСОБА_2 , його захисник Василишин М.Р. підтримали клопотання захисника Лазоренка Р.В. про зміну ОСОБА_1 запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов`язання та заперечували щодо задоволення клопотання прокурора про продовження останньому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Представник потерпілих Кононенко А.П. підтримав клопотання прокурора про продовження ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та просив відмовити у задоволенні клопотання захисника Лазоренка Р.В. про зміну ОСОБА_1 запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов`язання.

Відповідно до ч.1-3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Згідно ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також наявність ризиків, передбачених цим Кодексом.

Частиною другою статті 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

У відповідності до п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

З`ясувавши думку учасників провадження щодо заявленого прокурором клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, клопотання захисника Лазоренка Р.В. про зміну ОСОБА_1 запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов`язання, вивчивши матеріали провадження у межах заявленого клопотання, суд присяжних приходить до наступного.

Згідно з ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

За змістом кримінального процесуального закону (ст.199 КПК України), при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою суд досліджує матеріали провадження на предмет законності й обґрунтованості застосування даного запобіжного заходу, з`ясовує конкретні причини тривалого строку розгляду справи і тримання особи під вартою, інші обставини, необхідні для вирішення справи, чи не з`явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та обрати інший запобіжний захід, тощо.

Відповідно до обвинувального акта, що надійшов на розгляд суду, ОСОБА_1 , будучи організатором-замовником, маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень судді Автозаводського районного суду м. Кременчук ОСОБА_10 у зв`язку з його професійною діяльністю, у кінці грудня 2013 року та на початку січня 2014 року вступив у попередню змову з ОСОБА_2 з метою відшукання осіб для заподіяння ОСОБА_10 тілесних ушкоджень за матеріальну винагороду. ОСОБА_1 , будучи організатором вчинення злочину, в третій декаді січня 2014 року вступив у попередню змову з ОСОБА_2 , який наступного дня вступив у попередню змову з ОСОБА_9 з метою заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_10 за винагороду. Встановивши та відстеживши щоденний графік руху ОСОБА_10 , ОСОБА_9 за попередньою змовою з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на замовлення ОСОБА_1 11.02.2014, приблизно о 19 годині відстежили місце перебування ОСОБА_10 , який на власному автомобілі приїхав додому, де ОСОБА_3 , підійшовши ззаду, вистрелив з обрізу по ногам ОСОБА_10 , а ОСОБА_9 з іншого обрізу, реалізуючи умисел на вбивство, вистрелив ОСОБА_10 у спину, після чого потерпілий помер у лікарні.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.3 ст.27 ч.2 ст.28 ч.2 ст.377 КК України як умисна організація (замовлення) заподіяння судді тілесних ушкоджень у зв`язку з його діяльністю, пов`язаною із здійсненням правосуддя, за попередньою змовою групою осіб.

Крім цього, в обвинувальному акті зазначено, що в середині лютого 2014 року ОСОБА_1 , будучи організатором-замовником, вступив у попередню змову з ОСОБА_2 , замовивши останньому за матеріальну винагороду відшукати осіб, які б вчинили вбивство Кременчуцького міського голови ОСОБА_11 , підготовку до вчинення злочину та його виконання. У зв`язку з цим у березні 2014 року ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 кошти для придбання знаряддя злочину, засобів мобільного зв`язку та автомобіля, а у березні 2014 року ОСОБА_2 , виступаючи організатором, вступив у попередню змову з ОСОБА_12 та ОСОБА_3 за матеріальну винагороду здійснити підготовку до злочину.

26.07.2014 приблизно о 9-50год ОСОБА_9 за попередньою змовою з ОСОБА_3 , організатором ОСОБА_2 , на замовлення ОСОБА_1 , на автомобілі ВАЗ 2108 д.н.з. НОМЕР_1 , відстежили місце перебування ОСОБА_11 поруч з будинком № 46 по вул. Сумській м. Кременчук. У цей час ОСОБА_9 , керуючи вказаним автомобілем, під`їхав до ОСОБА_11 . ОСОБА_3 , який перебував на задньому пасажирському сидінні, у відчинене праве переднє скло дверей з гладкоствольної вогнепальної зброї «Сайга» здійснив три постріли у спину ОСОБА_11 , після чого разом з ОСОБА_9 на вказаному автомобілі зникли з місця події. Від отриманих ушкоджень ОСОБА_11 помер на місці.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.3 ст.27 п.6, 11, 12 ч.2 ст.115 КК України як організація (замовлення) умисного вбивства за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

Суд присяжних не з`ясовує обставини вчинення кримінальних правопорушень та не перевіряє їх дослідженням доказів, оскільки згідно закону вказане є недопустимим на даній стадії судового провадження. Суд лише визначає на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Стосовно існування загрози переховуватися від правосуддя, суд присяжний виходить з того, що тяжкість покарання, якому може бути підданий обвинувачений можна законно розглядати, як таку, що може спонукати до втечі. При цьому загроза втечі не випливає з простої можливості для обвинуваченого перетнути кордон держави.

Майновий стан обвинуваченого ОСОБА_1 , сім`я якого володіє бізнесом та засобами масової інформації, дає підстави також для висновку про достатність фінансових ресурсів для життя обвинуваченого в умовах розшуку, що підвищує ймовірність ризику переховуватися від суду. Суд присяжних вважає, що є достатня ймовірність того, що при застосуванні ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, він матиме змогу затягувати судовий розгляд з метою уникнути відповідальності.

Також суд присяжних погоджується з доводами прокурора про наявність ризику незаконного впливу на свідків та потерпілих. Про тиск на себе з боку сторони захисту заявили у своїх письмових заявах потерпілі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які вважають, що зміна запобіжного заходу призведе до додаткових емоційних хвилювань, оскільки є загроза їх життю та членів їх сім`ї і вони сприймають таку загрозу як реальну. Суд присяжних доходить висновку також про вірогідність ризику впливу обвинуваченого на свідків, які ще не були допитані судом присяжних, оскільки обвинувачений може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі.

Суд враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_1 , який має постійне місце проживання в м. Кременчук Полтавської області, сім`ю та місце роботи, з 1995 року обіймав посаду директора Приватного підприємства «Приватна телекомпанія «Візит», з 2003 по 2014 рік - директора ПП «Візит-Сервіс», неодноразово обирався депутатом Кременчуцької міської ради Полтавської області, є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС, інвалід 2 групи внаслідок війни, є членом ряду громадських організацій, нагороджений почесними грамотами і нагородами, які долучено до матеріалів справи, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався. Згідно висновку експерта №18 від 28.02.2019 має ряд хронічних захворювань, у тому числі ішемічну хворобу серця, внаслідок чого потребує лікування кардіологічної, неврологічної патології та захворювання шлунково-кишкового тракту в амбулаторних умовах.

Водночас, дані про особу обвинуваченого не вказують на підстави для зміни вже застосованого запобіжного заходу на більш м`який, оскільки не дають підстав для висновку, що такі дані здатні знизити встановлені судом присяжних ризики, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню.

Ризики, які встановлені судом, а саме: ризик переховування від суду і ризик незаконно впливати на свідків та потерпілих, з часом не зменшилися та є актуальними до цього часу.

Судом присяжних тільки розпочато судовий розгляд даного кримінального провадження.

Наявність значного публічного інтересу в даному кримінальному провадженні з часом не зникає і полягає в якнайшвидшому вирішенні справи справедливим та неупередженим судом та притягненні винних у вбивстві публічних осіб до кримінальної відповідальності.

Звернень про взяття обвинуваченого на поруки до суду не надходило, що унеможливлює застосування до нього вказаного запобіжного заходу.

Враховуючи, що ОСОБА_1 висунуте обвинувачення у скоєнні злочинів, що спричинили загибель людей, застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави не є можливим.

Застосування до ОСОБА_1 домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю, на переконання суду, не може запобігти ризикам переховування від суду, враховуючи недосконалість роботи електронних засобів контролю.

Крім того, суд присяжних уважає за необхідне зазначити, що процесуальна поведінка обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисників не сприяє переконанню того, що останній бажає як найшвидше довести необґрунтованість обвинувачення.

Будь-яких обставин, які б свідчили про можливість змінити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід не встановлено.

Щодо незадовільного стану здоров`я обвинуваченого, про які зазначав захисник Лазоренко Р.В., то слід зазначити, що матеріали провадження не містять будь-яких відомостей про неможливість утримувати обвинуваченого під вартою за станом здоров`я, та суду таких доказів не надано.

Доводи сторони захисту про те, що з 01 березня 2022 року обвинувачений не може утримуватись під вартою, оскільки відповідно до положень ст.72 КК України його тримання під вартою буде відповідати максимальному строку покарання за ст.115 КК України 15 років (з перерахунку один день попереднього ув`язнення відповідає 2 дням позбавлення волі), не заслуговують на увагу з огляду на те, що положення ст.72 КК України в редакції Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» від 26.11.2015 № 838-VIII (так званий «Закон Савченко») не підлягають застосуванню в даному випадку, тому що згідно ч.2 розділу ІІ Прикінцевих положень вказаного Закону він застосовується до осіб, щодо яких на момент набрання чинності цим Законом набрав законної сили обвинувальний вирок, покарання за яким не відбуто повністю.

Враховуючи викладене, запобіжний захід ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити на строк шістдесят днів, зважаючи на складність кримінального провадження, з метою надання достатньо часу для судового розгляду відповідно до вимог ч.2 ст.114 КПК України та виконання вимог ч. 1 ст.197 КПК України, тобто до 17.03.2022 включно.

З наведених підстав, клопотання захисника Лазоренка О.В. про зміну обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.176-178, 183, 194, 331, 372, 395 КПК України, суд

у х в а л и в:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с.Манулівка Козельщинського району Полтавської області, громадянину України, дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, до 17 березня 2022 року включно.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Лазоренка Р.В. про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, його захисникам, прокурору та направити до ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№23)» після її оголошення.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії даної ухвали.

Повний текст ухвали оголошено 19.01.2022.

Головуючий суддя Н.В.Нагорна

Суддя О.О.Сайко

Присяжні О.В.Волик

Я.І.Міщенко

І.А.Касьян