Ухвала суду № 102596579, 17.01.2022, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/1370/21

Провадження 2-с/544/5/2022

У Х В А Л А

іменем України

про скасування судового наказу

17 січня 2022 року суддя Пирятинського районного суду Полтавської області Ощинська Ю.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу Пирятинського районного суду Полтавської області від 06 вересня 2021 року по справі 544/1370/21,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 14 січня 2022 року звернулася до суду з заявою про скасування судового наказу, у якій просить суд скасувати судовий наказ Пирятинського районного суду Полтавської області від 06.09.2021 по справі №544/1370/21 за заявою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Лубнигаз» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за розподіл природного газу у сумі 3021 грн 66 коп та судового збору у сумі 227 грн. та поновити пропущений строк на подання заяви про скасування судового наказу.

Суддя розглянувши заяву про скасування судового наказу, встановив таке.

06 вересня 2021 року Пирятинським районним судом Полтавської області у справі №544/1370/21, провадження № 2-н/544/404/2021 за заявою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Лубнигаз» було видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 заборгованості за розподіл природного газу в сумі 3021 грн 66 коп. та судовий збір у розмірі 227 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Статтею 170 ЦПК України передбачено форму і зміст заяви про скасування судового наказу та строки її подання.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 171 ЦПК України заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.

Положеннями ч. 1 ст. 127 ЦПК України, яка врегульовує питання поновлення та продовження процесуальних строків передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому,ЦПК України не пов`язує право суду поновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Таким чином, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Клопотання чи заява про поновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Отже, за змістом статей 81, 127 ЦПК України, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

В обґрунтування пропуску строку на подання заяви про скасування судового наказу ОСОБА_1 зазначає про те, що даний судовий наказ вона не отримувала, про існування вказаної заборгованості їй стало відомо тільки у січні місяці 2022 року, отримавши з відділу ДВС відповідну постанову про відкриття виконавчого провадження.

У пунктах 46, 47 рішення Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» (заява №32053/13) указано, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі «Ryabykh v. Russia», заява № 52854/99, § 51 і 52, ECHR 2003-Х). Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 №475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі (справа «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).

У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності) підстави для поновлення строків для оскарження, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (справа «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року).

Згідно ст. 169 ЦПК України після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, боржникові на його офіційну електронну адресу або рекомендованим листом із повідомленням про вручення, чи цінним листом з описом вкладеного, якщо офіційної електронної адреси боржник не має. Одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами. Копія (текст) судового наказу, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, разом з додатками надсилаються фізичній особі - боржнику на адресу, зазначену в документах, передбачених частиною шостою статті 165 цього Кодексу, а боржнику - юридичній особі чи фізичній особі - підприємцю - за адресою місцезнаходження (місця проживання), зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Днем отримання боржником копії судового наказу є день його вручення боржнику, визначений відповідно до статті 272 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Як вбачається з матеріалів справи, в них міститься поштовий конверт, адресований судом боржнику ОСОБА_1 разом із повідомленням про вручення поштового відправлення, який повернутий відділенням поштового зв`язку до суду у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, а не через відмову боржника отримати копію судового рішення. В матеріалах справи відсутні належні докази, які б свідчили про те, що боржник отримувала судовий наказ.

Враховуючи викладене, суд вважає причину пропуску боржником встановленого законом строку для подання заяви про скасування судового наказу поважною, а тому клопотання божника про поновлення пропущеного строку на подання заяви про скасування судового наказу є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Як вбачається з заяви про скасування судового наказу, боржник ОСОБА_1 не погоджується з тим, що Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Лубнигаз» стягує з неї заборгованість, оскільки вважає, вона, не була повідомлена про розгляд справи та не отримала вказаного судового наказу, що позбавило її можливості своєчасно подати заяву про скасування судового наказу. Також суттєвим є те, що у будинку що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , також проживає зі своєю сім`єю її син ОСОБА_2 , який є учасником бойових дій і користується відповідними пільгами щодо оплати житлово- комунальних послуг, він також є користувачем послуг з газопостачання, отже стягнення повинно бути здійснено солідарно з обох співвласників нерухомого майна, але стягувачем у справі вказана обставина не була врахована, що у подальшому вплинуло на суму стягнення, яка є завищеною стягувачем. Разом з тим ніяких договорів приєднання з відповідачем щодо постачання чи розподілу природного газу, боржник не укладала, отже не мала змоги здійснити відповідні розрахунки по нарахуванню послуг, вказані нарахування були проведенні стягувачем в односторонньому порядку. Також не погоджується з сумами які стягуються і має намір їх оспорювати, зазначила, що вказану заборгованість слід обчислювати не на конкретну дату, а на відповідний показник спожитого газу, з яким вона не згодна. Об`єм спожитого газу боржник сплачє на підставі договору укладеного з ПАТ «Лубнигаз», а рахунки їй надсилає TOB «Торговий дім «Лубнигаз» (правонаступник ПАТ «Лубнигаз»), а не оператор ГРМ чи інша особа. ОСОБА_1 , є побутовим споживачем природного газу на об`єкті газоспоживання за місцем реєстрації місця проживання, здійснює оплату за постачання природного газу відповідно до розрахунку (квитанції) на відповідний особовий рахунок. Об`єм та обсяг розподіленого та спожитого природного газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ. Таким чином, саме AT «Лубнигаз», як оператор ГРМ є відповідальним за облік природного газу у побутових споживачів та визначені ним обсяги природного газу є обов`язковими для постачальника. Тоді як TOB «ТД «Лубнигаз», лише обчислює, тобто проводить математичні розрахунки з наданими йому числовими значеннями об`єму спожитого газу, з метою визначення вартості спожитого газу в об`ємі визначеному Оператором ГРМ (AT «Лубнигаз»). Але математичні показники були не вірно вираховані, що призвело до стягнення з неї зовсім іншої суми заборгованості ніж та яка була нею фактично використана і як наслідок вказана сума є мною оспорюваною. Стягувач не направляв боржнику повідомлень про існуючу заборгованість, боржник не проживала за вказаною адресою, тобто не була належним чином повідомленою про існуючу заборгованість.

Заявник ОСОБА_1 не заявляла клопотання про поворот виконання судового наказу.

Відтак, проаналізувавши обставини справи та вимоги закону, суд приходить до висновку про необхідність поновлення боржнику строку звернення до суду з заявою про скасування судового наказу та задоволення заяви ОСОБА_1 про скасування судового наказу, оскільки спірний наказ видано без урахування всіх обставин, що мають значення та між сторонами існує спір про право.

За приписами частини другоїстатті 164 ЦПК Україниу разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Керуючись ст. 81, 127, 171, 272 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Поновити ОСОБА_1 строк для подання до суду заяви про скасування судового наказу.

Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу №544/1370/21 від 06 вересня 2021 року – задовольнити.

Скасувати судовий наказ №544/1370/21, виданий Пирятинським районним судом Полтавської області 06 вересня 2021 року за заявою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Лубнигаз» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за розподіл природного газу у сумі 3021 грн 66 коп та судового збору у сумі 227 грн.

Роз`яснити стягувачу – Акціонерному товариству «Оператор газорозподільної системи «Лубнигаз», що воно має право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.О. Ощинська