Ухвала суду № 102596547, 14.01.2022, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/985/21

Провадження 2-с/544/2/2022

У Х В А Л А

іменем України

про скасування судового наказу

14 січня 2022 року суддя Пирятинського районного суду Полтавської області Ощинська Ю.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу Пирятинського районного суду Полтавської області від 17 червня 2021 року по справі 544/985/21,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, у якій просить суд скасувати судовий наказ Пирятинського районного суду Полтавської області від 17.06.2021 по справі №544/985/21 за заявою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Лубнигаз» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за розподіл природного газу в сумі 1335 грн 87 коп та судового збору у сумі 227 грн. та поновити пропущений строк на подання заяви про скасування судового наказу.

Суддя розглянувши заяву про скасування судового наказу, встановив таке.

17 червня 2021 року Пирятинським районним судом Полтавської області у справі №544/985/21, провадження № 2-н/544/302/2021 за заявою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Лубнигаз» було видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 заборгованості за розподіл природного газу в сумі 1335 грн 87 коп. та судовий збір у розмірі 227 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Статтею 170 ЦПК України передбачено форму і зміст заяви про скасування судового наказу та строки її подання.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 171 ЦПК України заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.

Положеннями ч. 1 ст. 127 ЦПК України, яка врегульовує питання поновлення та продовження процесуальних строків передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому,ЦПК України не пов`язує право суду поновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Таким чином, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Клопотання чи заява про поновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Отже, за змістом статей 81, 127 ЦПК України, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

В обґрунтування пропуску строку на подання заяви про скасування судового наказу ОСОБА_1 зазначає про те, що даний судовий наказ та повідомлень про надходження листів він не отримував, хоча з місця проживання не відлучався, веде публічний спосіб життя, працює інженером КОС, АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО».

У пунктах 46, 47 рішення Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» (заява №32053/13) указано, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі «Ryabykh v. Russia», заява № 52854/99, § 51 і 52, ECHR 2003-Х). Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 №475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі (справа «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).

У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності) підстави для поновлення строків для оскарження, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (справа «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року).

Згідно ст. 169 ЦПК України після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, боржникові на його офіційну електронну адресу або рекомендованим листом із повідомленням про вручення, чи цінним листом з описом вкладеного, якщо офіційної електронної адреси боржник не має. Одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами. Копія (текст) судового наказу, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, разом з додатками надсилаються фізичній особі – боржнику на адресу, зазначену в документах, передбачених частиною шостою статті 165 цього Кодексу, а боржнику – юридичній особі чи фізичній особі – підприємцю – за адресою місцезнаходження (місця проживання), зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань. Днем отримання боржником копії судового наказу є день його вручення боржнику, визначений відповідно до статті 272 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Як вбачається з матеріалів справи, в них міститься поштовий конверт, адресований судом боржнику ОСОБА_1 разом із повідомленням про вручення поштового відправлення, який повернутий відділенням поштового зв`язку до суду за закінченням терміну зберігання, а не через відмову боржника отримати копію судового рішення. В матеріалах справи відсутні належні докази, які б свідчили про те, що боржник отримував судовий наказ.

Враховуючи викладене, суд вважає причину пропуску боржником встановленого законом строку для подання заяви про скасування судового наказу поважною, а тому клопотання божника про поновлення пропущеного строку на подання заяви про скасування судового наказу є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Як вбачається з заяви про скасування судового наказу, боржник ОСОБА_1 не погоджується з тим, що Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Лубнигаз» стягує з нього заборгованість, оскільки від сплати комунальних послуг він ніколи не ухилявся. Доказами, що підтверджують необґрунтованість вимог стягувача та правомірність скасування судового наказу є: покази лічильника станом на 01.10.2018 та 30.09.2019, які ОСОБА_1 знімав, коли оплачував рахунки. Станом на 01.10.2018 показ лічильника був 43974, а станом на 30.09.2019 – 44305. Дані повідомляв стягувану у квитанціях про оплату, копії яких додав до заяви. Стягувач не повідомляв його про обсяги споживання у терміни визначені Постановою НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015, тому боржник проводив розрахунки сам на підставі формули зазначеної у даній постанові. Станом на 20.12.2021 ОСОБА_1 було зафіксовано покази лічильника, який становив 44728.

Заявник ОСОБА_1 не заявляв клопотання про поворот виконання судового наказу.

Відтак, проаналізувавши обставини справи та вимоги закону, суд приходить до висновку про необхідність поновлення боржнику строку звернення до суду з заявою про скасування судового наказу та задоволення заяви ОСОБА_1 про скасування судового наказу, оскільки спірний наказ видано без урахування всіх обставин, що мають значення та між сторонами існує спір про право.

За приписами частини другоїстатті 164 ЦПК Україниу разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Керуючись ст. 81, 127, 171, 272 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Поновити ОСОБА_1 строк для подання до суду заяви про скасування судового наказу.

Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу №544/985/21 від 17 червня 2021 року - задовольнити.

Скасувати судовий наказ №544/985/21, виданий Пирятинським районним судом Полтавської області 17 червня 2021 року за заявою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Лубнигаз» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за розподіл природного газу у сумі 1335 грн. 87 коп. та судового збору у розмірі 227 гривень.

Роз`яснити стягувачу – Акціонерному товариству «Оператор газорозподільної системи «Лубнигаз, що воно має право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.О. Ощинська