Рішення № 102594808, 24.12.2021, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 24.12.2021 Справа № 554/9035/21

Провадження № 2/554/3284/2021

Рішення

іменем України

24.12.2021 року м. Полтави

Октябрський райсуд м.Полтави в складі:

головуючого судді Тімошенко Н.В.

за участю секретаря судового засідання Колесніченко О.П.

позивача - ОСОБА_1

представник відповідача Ткаченко А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Держави України, в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Полтавській області про відшкодування моральної та матеріальної шкоди,-

встановила:

У вересні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до держави України в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Полтавській області про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, в якій просила стягнути з державного бюджету України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 42253,10 грн. та в рахунок моральної шкоди 100000 грн. в наслідок протиправних дій Головного управління Державної казначейської служби України в Полтавській області щодо повернення виконавчих листів Полтавського районного суду Полтавської області від 13.04.2020 року у справі про стягнення 60676,32 грн. з урахуванням здійснення виплати 5360,96 грн. та виконавчого листа Полтавського районного суду Полтавської області від 13.04.2020 року у справі про стягнення моральної шкоди у розмірі 5000 грн. до Полтавського районного суду Полтавської області.

В обґрунтування вимог позивачка вказала, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 року по справі № 440/4360/20, яке ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2021 року залишено в силі, визнано протиправними дії Головного управління Державної казначейської служби України в Полтавській області щодо повернення виконавчих листів Полтавського районного суду Полтавської області від 13.04.2020 року у справі № 545/2959/16 про стягнення 60667,32 грн. з урахуванням здійснення виплати 5360,96 грн. та виконавчого листа Полтавського районного суду Полтавської області від 13.04.2020 року у справі про стягнення моральної шкоди у розмірі 5000 грн.

Позивачка вказує, що в наслідок того, що відповідачем не було здійснено списання коштів за рішенням суду вона вимушена була позичити кошти про що засвідчує розписка про отримання коштів від 04.06.2020 року та розписка про повернення процентів (збитків) по позиці від 04.06.2020 року. Збитки (відсотки) в наслідок позики становлять 30046,02 грн.

Несвоєчасна виплата коштів (заробітної плати) призвела до виникнення заборгованості за спожиту електричну енергію в сумі 4141,08 грн.

Разом з цим вказує, що в наслідок неправомірних дій відповідача її позбавили соціальних гарантій наданих державою і вона зазнала душевних та психологічних страждань, які призвели до втрати нормального життєвого ритму.

Ураховуючи, що позивачка в позасудовому порядку позбавлена можливості отримати задоволення своїх майнових вимог та поновити свої майнові права, тому остання звернулася до суду з даним позовом.

12.11.2021 року ухвалою судді Октябрського районного суду м. Полтави Материнко М.О. задоволено самовідвід від розгляду вказаної цивільної справи та передано її до канцелярії суду для визначення головуючого судді у справі.

15.11.2021 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями вищевказану цивільну справу передано для розгляду судді Тімошенко Н.В.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 15.11.2021 року прийнято справу до провадження, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження та розпочати підготовче провадження з дня постановлення цієї ухвали.

23.12.2021 року до суду від представника відповідача Головного управління Державної казначейської служби України в Полтавській області надійшов письмовий відзив на позов, з порушенням строків його подання, в якому останній заперечував проти задоволення позову, посилаючись на його безпідставність та необгрунтованість.

14.12.2021 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивачка у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову.

Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступного висновку.

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Судом встановлено, що на виконання рішення суду від 11.07.2017 року, яке набрало законної сили, по справі № 545/2959/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи про скасування наказу про звільнення , як такого, що є незаконним та поновлення на посаді, Полтавським районним судом Полтавської області було видано виконавчі листи від 13.04.2020 року про стягнення 60667,32 грн. з урахуванням здійснення виплати 5360,96 грн. та виконавчий лист Полтавського районного суду Полтавської області від 13.04.2020 року у справі про стягнення моральної шкоди у розмірі 5000 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, вищевказані виконавчі листи Полтавського районного суду Полтавської області від 13.04.2020 року повернуті без виконання по Полтавського районного суду Полтавської області.

Так, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 року по справі № 440/4360/20 визнано протиправними дії Головного управління Державної казначейської служби України в Полтавській області щодо повернення виконавчих листів Полтавського районного суду Полтавської області від 13.04.2020 року у справі № 545/2959/16 про стягнення 60667,32 грн. з урахуванням здійснення виплати 5360,96 грн. та виконавчого листа Полтавського районного суду Полтавської області від 13.04.2020 року у справі про стягнення моральної шкоди у розмірі 5000 грн. - до Полтавського районного суду Полтавської області.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 року у справі № 440/4360/20 за позовом ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відшкодування такої шкоди можливе лише якщо таке передбачене відповідним законом, що визначає порядок і умови її відшкодування.

Частиною 2 ст. 1167 ЦК України визначено перелік випадків відшкодування моральної шкоди органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки пункт 3 частини 2 статті передбачає наявність інших випадків, передбачених законом.

У постанові від 15.08.2019 у справі № 823/782/16 Верховний Суд зробив висновок, що відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, має на меті, як компенсацію потерпілому завданих збитків, так і запобігання вчинення суб`єктом владних повноважень такого у майбутньому, зокрема, шляхом здійснення превентивних заходів для удосконалення виконання своїх функцій, спрямованих на інтереси людини.

Разом з тим, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Відповідно до пунктів 2, 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Вона може проявлятися у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних та фізичних страждань.

Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Позивач стверджує, що внаслідок того, що відповідачем не було здійснено списання коштів за рішенням суду вона була позбавлена потреб для існування та вимушена була позичити кошти про що засвідчує розписка про отримання коштів від 04.06.2020 року та розписка про повернення процентів (збитків) по позиці від 04.06.2020 року від 05.09.2021 року. Збитки (відсотки) в наслідок позики становлять 30046,02 грн.

Крім цього несвоєчасна виплата коштів (заробітної плати) призвела до виникнення заборгованості за спожиту електричну енергію в сумі 4141,08 грн.

Такі твердження позивача про понесені нею витрати (збитки) у результаті неправомірних дій Головного управління Державної казначейської служби України в Полтавській області не було спростовано відповідачем в ході розгляду справи.

Разом з цим, позивачка вказує, що в наслідок неправомірних дій відповідача її позбавили соціальних гарантій наданих державою і вона зазнала душевних та психологічних страждань, які призвели до втрати нормального життєвого ритму, що підтверджується висновком спеціаліста психолога-психотерапевта.

Так, загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49).

Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження- емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставини справи, повинен встановити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц зроблено правовий висновок такого змісту: суд, який розглядає справу, повинен з`ясувати всі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості та справедливості.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року).

Згідно зі ст. 46 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, рішення Європейського суду є обов`язковими для держав-учасниць Конвенції, суд враховує прецедент практики Європейського суду з прав людини, якою визнана презумпція моральної шкоди. Тобто в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду).

Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, де визнана презумпція моральної шкоди. Так, рішенням від 27 липня 2004 року по справі «Ромашов проти України», суд стягнув на користь заявника моральну шкоду, хоча заявник не представив жодного документа на підтвердження своїх вимог про відшкодування моральної шкоди. У процесі розгляду заяви суд звернув увагу на те, що згідно з правилом 60 Регламенту Суду будь-яка вимога щодо справедливої сатисфакції має містити перелік претензій та має бути подана письмово разом з відповідними підтверджуючими документами або свідченнями, «без наявності яких суд може відхилити вимогу повністю або частково». Суд врахував той факт, що в результаті виявлених порушень заявник зазнав моральної шкоди, яка не може бути відшкодована шляхом лише констатації судом факту порушення.

Позивачка стверджує, що відповідач спричинив їй немайнову шкоду, яку оцінює в розмірі 100000 грн., проте суду не надав належних та допустимих доказів спричинення моральної шкоди, з чого виходив, визначаючи її розмір саме в цій сумі.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Враховуючи, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 року по справі № 440/4360/20, яке набрало законної сили, доведено неправомірні дії Головного управління Державної казначейської служби України в Полтавській області щодо повернення виконавчих листів Полтавського районного суду Полтавської області від 13.04.2020 року у справі № 545/2959/16 про стягнення 60667,32 грн. з урахуванням здійснення виплати 5360,96 грн. та виконавчого листа Полтавського районного суду Полтавської області від 13.04.2020 року у справі про стягнення моральної шкоди у розмірі 5000 грн. - до Полтавського районного суду Полтавської області, керуючись принципом розумності та справедливості, а також враховуючи суть спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню в сумі 50000,00 гривень, що є співрозмірним завданій позивачу моральній шкоді.

В частині стягнення матеріальної шкоди суд вважає, що відсутні правові підстави для стягнення матеріальної шкоди у розмірі 42253,10 гривень.

Під час вирішення даного спору про відшкодування шкоди за ст.ст.1166,1167,1174 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

При цьому, в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Вирішуючи позовну вимогу про відшкодування матеріальної шкоди, суд вважає недоведеним факт спричинення такої шкоди позивачу у сумі саме 42253,10 грн. відповідачем, оскільки позивачкою ні у судовому засіданні, ні до матеріалів позовної заяви не надано жодних належних та допустимих доказів спричинення їй матеріальної шкоди.

За таких обставин, позовні вимоги в цій частині щодо відшкодування матеріальної шкоди є недоведеними та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,77,79,81,141,223,259,263-265,268 ЦПК України, ст.ст.15,23,1174 ЦК України, суд,-

ухвалила:

позов ОСОБА_1 до Держави України, в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Полтавській області про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , моральну шкоду в сумі 50000 гривень.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди - відмовити.

Копію повного судового рішення направити учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні протягом 2 (двох) днів з дня його складання.

До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду через Октябрський районний суд міста Полтави протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

1.Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;

2.Відповідач: Держави України, в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Полтавській області, місце знаходження: м.Полтава,вул.Шевченка, 1, кв.34, код ЄДРПОУ 37959255.

Рішення суду виготовлено в нарадчій кімнаті в єдиному примірнику.

З текстом рішення суду можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Повне рішення проголошено 04 січня 2022 року.

Суддя Н.В.Тімошенко