Ухвала суду № 102594591, 17.01.2022, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/1115/19

Провадження № 6/541/7/2022

У Х В А Л А

17 січня 2022 року м.Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Городівського А.О.,

за участю секретаря судового засідання – Ніколаєнко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миргороді подання приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича про примусове проникнення до помешкання боржника,

В С Т А Н О В И В:

До Миргородського міськрайонного суду Полтавської області із вказаним поданням звернувся приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник В.Л., в якому прохав надати дозвіл на примусове проникнення до помешкання божника фізичної особи ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 . В обґрунтування подання приватний виконавець зауважує, що у нього на виконанні перебуває виконавче провадження № 63954817 з примусового виконання виконавчого листа Миргородського міськрайонного суду Полтавської області № 541/1115/19 від 14.08.2020 про звернення стягнення, в рахунок погашення заборгованості перед ТОВ «КАРГО ПРОМ», на предмет іпотеки : квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , що належить в рівних частинах по Ѕ ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , шляхом продажу з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження надсилалися божнику на адресу, вказану у виконавчому документі, проте були повернуті з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Окрім того, в ході виконавчого провадження боржник звертався до приватного виконавця з проханням надати документи виконавчого провадження, які на зазначену боржником, електронну адресу були надіслані. Вказані обставини свідчать про обізнаність боржника про наявність відритого виконавчого провадження. З метою організації виконання судового рішення приватним виконавцем здійснювався вихід 29.03.2021 та 01.07.2021 за місцем розташування квартири АДРЕСА_2 , однак доступу до неї не було забезпечено. Зважаючи, що у виконавчому листі Миргородського міськрайонного суду Полтавської області чітко передбачений спосіб виконання рішення суду, що без забезпечення доступу до житла не вбачається можливим, приватний виконавець прохав задовольнити вказане подання, а його розгляд проводити без його участі.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання згідно ч.2ст. 439 ЦПК України не викликались.

Відповідно до ст. 439 ЦПК України суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця.

Дослідивши матеріали подання та оцінивши надані суду докази, суд приходить до висновку про задоволення подання, виходячи з наступного.

Відповідно до п.13 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб.

Згідно ст.439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

З доданих до подання матеріалів вбачається, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. перебуває виконавче провадження № 63954817 з примусового виконання виконавчого листа Миргородського міськрайонного суду Полтавської області № 541/1115/19 від 14.08.2020 про звернення стягнення, в рахунок погашення заборгованості перед ТОВ «КАРГО ПРОМ», на предмет іпотеки : квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , що належить в рівних частинах по Ѕ ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , шляхом продажу з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження.

Виконавче провадження відкрито 18.12.2020 року згідно постанови приватного виконавця.

Того ж дня, приватним виконавцем, постановою від 18.12.2020 року, накладено арешт на майно боржника ОСОБА_1 , а саме на Ѕ частину квартири розташованої за адресою АДРЕСА_1 .

Документи виконавчого провадження надсилалися божнику на адресу, вказану у виконавчому документі, проте були повернуті з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Верховний Суд у справі №911/3142/19 наголосив, що «направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника».

Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський Суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

В ході виконавчого провадження боржник звертався до приватного виконавця з проханням надати документи виконавчого провадження, які на зазначену боржником (яка ОСОБА_1 вказувалася в якості контактної і в ході судового розгляду), електронну адресу були надіслані.

Сукупність вказаних обставини свідчать про обізнаність боржника про наявність відритого виконавчого провадження.

З метою організації виконання судового рішення приватним виконавцем здійснювався вихід 29.03.2021 та 01.07.2021 за місцем розташування квартири АДРЕСА_2 , однак доступу до неї не було забезпечено, що підтверджується відповідними актами.

Про обставини, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або про інші підстави внаслідок виникнення яких боржник був позбавлений можливості скористатися правами, наданими йому ЗУ «Про виконавче провадження», та які можуть бути підставою для відкладення виконавцем проведення виконавчих дій боржник не повідомив та з письмовими заявами до виконавця не звертався.

Так, в ухвалі Верховного Суду від 13.12.2018 року у справі №636/620/18 зазначено, що боржник діє не добросовісно в рамках виконавчого провадження, а саме: будучи обізнаною зі своїми борговими зобов`язаннями, присудженими за рішенням суду, і про наявність примусового виконавчого провадження, що вимагало від неї добросовісної процесуальної поведінки цікавитися у розумні строки перебігом виконавчого провадження та отримувати кореспонденцію, яка надходить на її адресу, тим самим вона тривалий час фактично ухиляється від виконання рішення суду.

Таким чином, на думку суду, приватним виконавцем надано належні докази ухилення боржника від виконання рішення суду та перешкоджанню ним у здійсненні виконавчих дій.

Під поняттям «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які не залежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Недоторканність житла є однією з конституційних гарантій громадян. Як зазначено у ст. 30 Конституції України, не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Статтею 311 ЦК України передбачено, що житло фізичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення у ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду.

Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов`язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов`язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти, згідно з частиною 1 статті 9 Конституції України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 8Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, пункту 1 статті 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року, ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.

При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, стаття 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема, для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України й міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави в права людини з метою забезпечення загального блага.

За змістом наведених вище норм національного та міжнародного законодавства, проникнення у житло, як обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим.

Зважаючи, що у виконавчому листі Миргородського міськрайонного суду Полтавської області чітко передбачений спосіб виконання рішення суду, який без забезпечення доступу до житла не може бути реалізований, що на переконання суду, суперечить засадам цивільного судочинства в частині ефективності судового провадження а також конституційним положенням щодо обов`язковості судового рішення, тому суд вбачає підстави для надання дозволу на примусову проникнення до помешкання боржника.

Керуючись ст. 439 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд -

УХ В А Л И В:

Надати дозвіл на примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1 прож. АДРЕСА_1 РНОКПП - НОМЕР_1 ) за адресою АДРЕСА_1 для проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні №63954817 з метою виконання рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області у справі № 541/1115/19.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.

Суддя: О. А. Городівський