Рішення № 102594111, 12.01.2022, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/2641/21

Провадження № 2/553/419/2022

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12.01.2022 рокум. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді - Парахіної Є.В.,

при секретарі - Сіомашко В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства "Полтавське управління геофізичних робіт" про стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення та середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ДП "Полтавське управління геофізичних робіт" про стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення та середнього заробітку за час затримки розрахунку, в якому вказує, що з червня 2017 року по грудень 2020 року перебував з відповідачем в трудових відносинах. 23.12.2020 року звільнений з посади машиніста каротажної станції за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України.

При звільненні в порушення вимог ст. 116 КЗпП України роботодавцем не проведений з ним повний розрахунок, невиплачено заробітну плату за грудень 2020 року в сумі 5600 грн. 62 коп. та компенсацію за невикористану відпустку 16 днів в розмірі 3851 грн. 10 коп. За захистом порушеного права він звернувся до суду, рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 18.06.2021 року в справі № 553/790/21 на його користь стягнуто з ДП "Полтавське управління геофізичних робіт" вказані вище кошти, а також середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 24.12.2020 року по 18.03.2021 року включно в умі 18530 грн. 00 коп.

Оскільки відповідач до цього часу не провів з ним повний розрахунок, вважає, що має право на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 19.03.2021 року по 15.09.2021 року виходячи з середньоденної заробітної плати в розмірі 218 грн. 00 коп., як визначено судом в справі № 553/790/21, за 181 день в загальній сумі 39458 грн. 00 коп.

Крім того, оскільки в порушення п. 5.1 Колективного договору, укладеного між адміністрацією та профспілковим комітетом ДП "Полтавське управління геофізичних робіт", який зареєстрований 25.05.2016 року за № 104, при наданні щорічної відпустки в 2020 році роботодавцем не була нарахована та виплачена йому матеріальна допомога на оздоровлення у розмірі 2-х посадових окладів чи тарифної ставки, яка розрахована позивачем в сумі 13080 грн. 00 коп., вважає, що вказана сума підлягає стягненню з відповідача.

Просить стягнути з Державного підприємства "Полтавське управління геофізичних робіт" на користь ОСОБА_2 матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 13800 грн. 00 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 19.03.2021 року по 15.09.2021 року в розмірі 39458 грн. 00 коп., а всього 52538 грн. 00 коп., а також судові витрати.

Ухвалою суду від 24.09.2021 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судовий розгляду.

Позивач ОСОБА_2 та його представник адвокат Зязюн Ю.А. в судове засідання не з`явилися, від адвоката надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та представника позивача.

Також представник позивача адвокат Зязюн Ю.А. надала суду письмове пояснення, в якому вказала, що враховуючи, що Державне підприємство "Полтавське управління геофізичних робіт" непрацююче, приміщення підприємства зачинене, на телефони ніхто не відповідає, поштові відправлення не отримуються та відповіді на запити не надаються. На її адвокатські запити, адресовані Міністерству енергетики України та Фонду державного майна України, отримано відповіді, з яких вбачається, що документи Державне підприємство "Полтавське управління геофізичних робіт" у них відсутні. Зазначила, що позивачем ОСОБА_2 повна відпустка використана не була, що підтверджується копією наказу про припинення трудового договору (контракту) від 23.12.2020 року. Відповідно до п. 5.1. Колективного договору матеріальна допомога на оздоровлення виплачується при наданні щорічної відпустки. А відтак, враховуючи, що повна щорічна відпустка використана не була, а тому й матеріальна допомога на оздоровлення не виплачувалась. Враховуючи, що рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 18.06.2021 року у справі № 553/790/21 позов ОСОБА_2 до ДП "Полтавське управління геофізичних робіт" про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку задоволено повністю, судом встановлені обставини, які не підлягають доказуванню, в тому числі, що на день звільнення відповідачем, в порушення вимог ст.116 КЗпП України, не було проведено позивачу виплати всіх належних сум, а відтак визнано обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення, вимоги ОСОБА_2 про стягнення невиплаченої заробітної плати за грудень 2020 року в розмірі 5600 грн. 62 коп. та компенсації за 16 днів невикористаної відпустки в розмірі 3851 грн. 10 коп., а також що позивачу в день звільнення не були виплачені заробітна плата та компенсація за невикористану відпустку, що стало підставою для стягнення на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 24.12.2020 по 18.03.2021 в розмірі 18530 грн. 00 коп., виходячи з розміру середньоденної заробітної плати останнього за листопад та грудень 2020 року в сумі 218,00 грн (( 5954,14 грн + 5600,62 грн) /53 дні х 85 днів). Позивач вважає, що відповідачем не було виплачено позивачу ОСОБА_2 матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 2-х посадових окладів в 2020 році в сумі 13080 грн. 00 коп. (218,00 грн. х 30 днів х 2). Просила суд врахувати обставини, встановлені рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 18.06.2021 року у справі № 553/790/21, які не підлягають доказуванню, та позовні вимоги задовольнити.

Відповідач ДП "Полтавське управління геофізичних робіт" будучи повідомлений про час та місце слухання справи за юридичною адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, не подав відзив на позовну заяву.

Як встановлено в п. 1 ч. 7, ч. 10 ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Судова повістка юридичній особі направляється за її місцезнаходженням або за місцезнаходженням її представництва, філії, якщо позов виник у зв`язку з їхньою діяльністю.

Згідно відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань місце знаходження ДП "Полтавське управління геофізичних робіт" зазначено - Полтавська обл., м. Полтава, вул. Заводська, 16. Саме за вказаною адресою відповідач повідомлявся про судові засідання.

Судові повістки про судові засідання, призначені на 10 год. 00 хв. 01.11.2021 року та на 09 год. 00 хв. 02.12.2021 року направлялись відповідачу саме за вищевказаною адресою, проте повернуті до суду без вручення адресату з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою", у зв`язку з цим відповідач повідомлявся про судові засідання, призначенні на 09 год. 00 хв. 23.12.2021 року та 08 год. 30 хв. 12.01.2022 року, також шляхом публікації оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

За змістом ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Враховуючи викладене, відповідно до положень ст. 280 ЦПК України судом ухвалено рішення при заочному розгляді справи.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх поцесуальних прав та обв`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Виходячи з вищенаведеного, суд розглянув справу в межах позовних вимог та за наявними в ній доказами.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 перебував в трудових відносинах з ДП "Полтавське управління геофізичних робіт", з 13.06.2017 року працював на посаді машиніста підіймача каротажної станції, з 01.01.2019 року назву посади змінено на машиніст каротажної станції, та був звільнений з роботи з 23.12.2020 року за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України згідно з наказом в.о. директора від 23.12.2020 року.

Як вбачається з наказу (розпорядження) в.о. директора ДП "Полтавське управління геофізичних робіт" про припинення трудового договору (контракту) № 100-к від 23.12.2020 року, ОСОБА_2 , машиніст 4 р. комплексної радіо-електрокаротажної партії № 1, звільнений за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, компенсація за невикористанні дні відпустки - 16 днів.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 18.06.2021 року в справі № 553/790/21 (провадження № 2/553/632/2021) за позовом ОСОБА_2 до ДП "Полтавське управління геофізичних робіт" про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку позовні вимоги задоволено - стягнуто з ДП "Полтавське управління геофізичних робіт" на користь ОСОБА_2 невиплачену заробітну плату в розмірі 5600 грн. 62 коп., компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 3851 грн. 10 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку з 24.12.2020 року по 18.03.2021 року в розмірі 18530 грн. 00 коп. та 3000 грн. витрат на правову допомогу.

Вирішуючи позовні вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 19.03.2021 року по 15.09.2021 року в розмірі 39458 грн. 00 коп., суд враховує наступне.

Як визначено в ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В ст. 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в період з 19.03.2021 року по 15.09.2021 року, тобто в період після дати, станом на яку судом стягнуто відповідні виплати на підставі заочного рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 18.06.2021 року, позивач послався на те, що ДП "Полтавське управління геофізичних робіт", який не провів з ним повний розрахунок у день звільнення, що встановлено судовим рішенням, не проводить розрахунок і до часу звернення до суду з позовом.

Вирішуючи позовні вимоги в цій частині, суд бере до уваги той факт, що підставою для застосування до роботодавця відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, є непроведення розрахунку з працівником з вини власника або уповноваженого ним органу.

Очевидно, що заочним рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 18.06.2021 року в справі № 553/790/21 стягнуто з ДП "Полтавське управління геофізичних робіт" на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку з 24.12.2020 року по 18.03.2021 року в розмірі 18530 грн. 00 коп.

Наявні у справі докази не містять даних про те, що відповідач обізнаний про існування вказаного вище рішення суду та свідомо ухиляється від його виконання, доказів, що рішення позивачем звернуте до виконання у встановленому законом порядку та до цього часу є невиконаним.

Позивач не надав суду жодних доказів того, що відповідач ДП "Полтавське управління геофізичних робіт" дійсно станом на час звернення до суду з позовом, який є предметом розгляду в даному провадженні, не провів з ним розрахунок, існує непогашена, в тому числі на виконання судового рішення, заборгованість перед позивачем з боку відповідача ДП "Полтавське управління геофізичних робіт" з заробітної плати та інших платежів, що підлягали виплаті йому при звільненні.

За вказаних обставин, внаслідок відсутності жодних належних та допустимих доказів існування обставин, які є підставою для застосування до ДП "Полтавське управління геофізичних робіт" відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, суд позбавлений підстав позитивно вирішити позовні вимоги про стягнення на користь позивача ОСОБА_2 середнього заробітку за час затримки розрахунку, у зв`язку з недоведеністю обґрунтованості позовних вимог в цій частині.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення невиплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення, суд враховує наступне.

Як встановлено в п. 5.1 розділу V Колективного договору на 2016 рік між адміністрацією та профспілковим комітетом ДП "Полтавське управління геофізичних робіт", ухваленого за зборах трудового колективу 16.05.2016 року та зареєстрованого Управлінням соціального розвитку виконавчого комітету Полтавської міської ради, при наданні щорічної відпустки працівнику (для працюючих за сумісництвом тільки працівникам польових партій) нараховується матеріальна допомога на оздоровлення у розмірі 2-х посадових окладів чи тарифної ставки, крім порушників трудової і виробничої дисципліни, за рішенням спільного засідання адміністрації і профспілкового комітету. В разі розподілу відпустки на частини (не менше 14 днів) матеріальна допомога на оздоровлення виплачується рівними частинами. Працівникам, що отримували путівку як за рахунок коштів підприємства та і за рахунок коштів соціального страхування, матеріальна допомога на оздоровлення не виплачується.

Позивачем на підтвердження факту отримання заробітної плати від ДП "Полтавське управління геофізичних робіт" суду надано Індивідуальні відомості про застраховану особу, що містяться в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України щодо ОСОБА_2 , що містять відомості про доходи за період з 2011 року по 2020 рік та згідно яких за 2020 рік ( з січня по грудень включно) розмір доходу склав 75439 грн. 26 коп.

Представник позивача адвокат Зязюн Ю.А. у наданих суду письмових поясненнях вказувала на відсутність у позивача можливості отримати інші документи про доходи та час перебування у відпустці у 2020 році, оскільки ДП "Полтавське управління геофізичних робіт" в даний період час діяльність фактично не здійснює, місцезнаходження документів підприємства встановити не виявилось можливим, незважаючи на направлені нею запити до Міністерства енергетики України, яке є засновником підприємства, та Фонду державного майна України, якому підприємство передано на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України № 1010-р від 12.08.2020 року.

Відповідно до листа Управління Держпраці у Полтавській області за вих. № 16-11162/01/15-04/198 від 19.03.2021 року, наданого у відповідь на звернення ОСОБА_2 , адресоване на Урядову гарячу лінію, щодо можливих порушень стосовно нього вимог законодавства про працю адміністрацією ДП "Полтавське управління геофізичних робіт" в частині непроведення розрахунку при звільненні, з метою проведення заходу державного контролю за зверненням (26.02.2021 року) головним державним інспектором було здійснено вихід за юридичною адресою Державного підприємства "Полтавське управління геофізичних робіт", зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_1 . Під час виходу встановлено, що посадові особи Державного підприємства "Полтавське управління геофізичних робіт" за місцезнаходженням відсутні. Головним державним інспектором 26.02.2021 року рекомендованим листом з повідомленням направлено вимогу про надання документів на 09.03.2021 року для проведення заходу державного контролю, яку посадовими особами не отримано, а 12.03.2021 року складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування на ДП "Полтавське управління геофізичних робіт".

Згідно листа Міністерства енергетики України за вих. № 26/1.1-22.2-21053 від 16.12.2021 року, адресованого адвокату Зязюн Ю.А. на адвокатський запит від 08.12.2021 щодо правової допомоги ОСОБА_2 стосовно надання йому щорічної відпустки та матеріальної допомоги за період роботи з 06.2017 по 23.12.2020 на Державному підприємстві "Полтавське управління геофізичних робіт", Міненерго не має на збереженні архівних документів з особового складу підприємств, установ та організацій. Архівні документи про стаж і заробіток працівників, що накопичуються за час діяльності підприємств, установ і організацій, накази про відрядження, наряди-допуски на виконання певних робіт знаходяться на збереженні на підприємствах, установах і організаціях за основним місцем роботи працівника. У випадку ліквідації чи реорганізації підприємств, установ і організацій архівні документи, що нагромадилися за час їхньої діяльності, передаються ліквідаційною комісією (ліквідатором) в упорядкованому стані правонаступникам зі збереженням державної власності. Якщо підприємство припиняє свою діяльність без правонаступника - архівні документи передаються до державних архівних установ. На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 серпня 2020 року № 1010-р "Про передачу об`єктів державної власності до сфери управління Фонду державного майна" та відповідно до акту приймання-передачі, затвердженого Головою Фонду державного майна України Сенниченко Д.В. від 02.02.2021, єдиний майновий комплекс ДП "Полтавське управління геофізичних робіт" передано із сфери управління Міністерства енергетики України до сфери управління Фонду державного майна України.

Відповідно до листа Фонду державного майна України за вих. № 10-57-234 від 06.01.2022 року, адресованого адвокату Зязюн Ю.А. Фонд державного майна України, на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.08.2020 № 1010-р "Про передачу об`єктів державної власності до сфери управління Фонду державного майна" актом приймання-передачі від 02.02.2021 цілісний майновий комплекс Підприємства передано із сфери управління Міністерства енергетики України до сфери управління Фонду. Отже Фонд став органом управління Підприємством з 02.02.2021. Попередній орган управління Підприємства не надав до Фонду матеріали за вказані в запиті роки. Відповідно до загальних принципів господарювання, встановлених статтею 6 Господарського кодексу України та статтею 7 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", Фонд не має права втручатися в господарську діяльність підприємств, за винятком випадків, передбачених законодавством України та установчими документами цих підприємств.

Згідно наказу (розпорядження) в.о. директора ДП "Полтавське управління геофізичних робіт" про припинення трудового договору (контракту) № 100-к від 23.12.2020 року ОСОБА_2 визначена компенсація за невикористанні дні відпустки в кількості 16 днів.

В ст. 5 Закону України "Про відпустки" визначено, що тривалість відпусток визначається цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами України і незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях.

В ч. 1 ст. 6 вказаного вище Закону встановлено, що щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

З урахуванням того факту, що у розпорядженні суду відсутні достовірні документи, які підтверджують тривалість відпустки позивача ОСОБА_2 , з урахуванням положень ч. 1 ст. 6 Закону України "Про відпустки", очевидно, що він використав частину відпустки.

При цьому, позивачем не надано доказів того, що під час надання частини відпустки, яка ним була використана, йому не виплачувалась матеріальна допомога на оздоровлення, не надано суду також доказів розміру його посадового окладу чи тарифної ставки, що об`єктивно позбавляє можливості визначити розмір матеріальної допомоги, на яку він претендує. Не містяться такі дані також і в заочному рішенні Ленінського районного суду м. Полтави від 18.06.2021 року в справі № 553/790/21, висновки якого ґрунтуються на середньомісячній заробітній платі позивача, а не на розмірі його посадового окладу.

Поряд з цим, жодних підстав для висновку про те, що позивач ОСОБА_2 перебував у щорічній відпустці саме у 2020 році, як і доказів того, що він у цей період не притягувався адміністрацією підприємства за порушення трудової і виробничої дисципліни, а також доказів існування рішення спільного засідання адміністрації і профспілкового комітету про виплату працівникам матеріальної допомоги на оздоровлення у 2020 році у розмірі та порядку, визначених в п. 5.1 розділу V Колективного договору на 2016 рік між адміністрацією та профспілковим комітетом ДП "Полтавське управління геофізичних робіт", як і доказів того, що позивачу не надавалась путівка, як за рахунок коштів підприємства, так і за рахунок коштів соціального страхування, що виключає право на отримання зазначеної матеріальної допомоги на оздоровлення, судом не встановлено.

А відтак суд визнає позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення такими, що не підлягають задоволенню, у зв`язку з недоведеністю.

З урахуванням вище викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення та середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 19.03.2021 року по 15.09.2021 року є недоведеними, а тому позов не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 76-83, 89, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_2 (місце проживання - АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Державного підприємства "Полтавське управління геофізичних робіт" (місцезнаходження - м. Полтава, вул. Заводська, 16, код ЄДРПОУ - 00147921) про стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення та середнього заробітку за час затримки розрахунку, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі до Полтавського апеляційного суду апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Учасник справи якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст рішення складний 18.01.2022 року.

Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиЄ. В. Парахіна