Рішення № 10259411, 07.07.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" липня 2010 р.Справа № 12/985-10 за позовом Державного підприємства "Ізяславське лісове господарство" м. Ізяслав до Приватного підприємства "Оптимал" м. Хмельницький.

про стягнення 69041,66 грн.

                    суддя Шпак В.О.

Представники:

позивача: Романюк О.В. –представник за довіреністю №467 від 01.04.2010р.

відповідача: не з’явився

          Рішення приймається 07.07.2010року, оскільки в засіданні оголошувалась перерва.

Суть спору:

Позивач - Державне підприємство "Ізяславське лісове господарство" м. Ізяслав звернулось до суду із позовом до відповідача - Приватного підприємства "Оптимал" м. Хмельницький про стягнення 69041,66 грн., заборгованості, яка утворилась через неналежне виконання угоди №30 від 28.07.09 року на поставку пиловика хвойного.

Ухвала господарського суд Хмельницької області від 10 червня 2010 року повернулась без вручення відповідачу із відміткою поштового відділення, що зазначене підприємство вибуло, однак як вбачається із довідки головного управління статистики у Хмельницькі області від 18.06.10 року за № 03-09/360 місце знаходження приватного підприємства "Оптимал" м. Хмельницький, вул. Прибузька, буд. 30, така як зазначена у позовні заяві.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує, та наполягає на їх задоволенні, посилаючись на те, що вони підтверджені наявними в матеріалах справи доказами.

Повноважний представник відповідача в судові засідання не з’явився, про причини поважності неявки засідання суду не повідомив, однак на адресу суду надіслав заяву в які позовні вимоги визнав, справу просить розглянути без його участі та просить розстрочити погашення заборгованості терміном на п’ять місяців, що свідчить про ту, що йому відомо дата і час слухання справи.

Неявка в судове засідання господарського суду представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті та не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки. Тому, для уникнення зловживання правом з боку відповідача суд вважає за необхідне розглянути дану справу по суті, на підставі до ст. 75 ГПК України за наявними у ній документами.

Суд оцінивши подані сторонами по справі документи рахує їх достатніми для прийняття рішення по суті.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

Між сторонами укладений договір поставки продукції №30 від 28.07.09 р., згідно умов якого позивач зобов’язується передати у власність відповідачу, а відповідач прийняти і оплатити 1000 кбм. Пиловика хвойного. Оплата здійснюється відповідачем за кожну партію товару на умовах 100% передоплати, згідно рахунку позивача (п. 1.1, п. 2.2 договору).

Відповідно до п.2.5 угоди сума угоди складає 330000 грн.

Відповідно до п.4.4. угоди датою отримання товару вважається дата вказана в товаротранспортній накладні.

На виконання своїх зобов'язань за Договором Позивач здійснював поставку пиловника хвойного для Відповідача : в липні 2009 року в кількості 10,55 м. куб на суму 3594,46 грн., в серпні 2009 р. 530,75 м.. куб. на суму 141649,21 грн.; у вересні 2009р. в кількості 69,2 м. куб на суму 20068,99 грн.; в жовтні 2009р.- 229,12 м. куб. на суму 69674,90 грн. Всього було поставлено пиловника хвойного в кількості 839,62 м. куб на суму 234987,56 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно - транспортними накладними.

Позивач неодноразово звертався до відповідача із вимогою про оплату заборгованості від 16.11.09 за №1083 та претензією від 01.03.10 року за №278.

Відповідачем проведено часткову сплату за поставлений йому пиловник хвойний і станом на 15 квітня 2010 р. заборгованість становила 61243,88грн.

          Факт наявної заборгованості між сторонами підтверджується актом звірки взаєморозрахунків (копія наявна в матеріалах справи) від 01.04.10 року, який підписаний двома сторонами.

          Отже, сума основної заборгованості на момент подання позову становила 61243,88 грн., яку позивач просить стягнути на свою користь.

          Крім того, відповідачем нараховано штрафні санкції: інфляційні в розмірі -3468,16 грн. 3% річних - 770,02 грн., 3398,52 грн., - пеня.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на таке.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами на підставі договору поставки, за 28.07.09р. за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 та 2 ст. 334 Цивільного Кодексу України визначено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.

У відповідності до ст.. 538 Цивільного кодексу України, при зустрічному виконанні зобов’язання сторони повинні виконувати свої обов’язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов’язання або звичаїв ділового обороту

Якщо зустрічне виконання обов’язку здійснено однією з сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов’язку, друга сторона повинна виконати свій обов’язок.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст.. 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається за винятком випадків, передбачених законодавством.

Свої зобов'язання відповідач належним чином не виконав, в результаті чого за ним утворилася заборгованість, за отриманий пиловник хвойний, в розмірі 61243,88 грн.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.(ст.. 614 ЦК України).

Згідно ст.. 611 ЦК України, в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки та збитків. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.п. 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку що позов в частині стягнення основного боргу у сумі 61243,88 грн., є обґрунтованим, підтвердженим належними у справі доказами та підлягає задоволенню.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. (ст.. 546 ЦК України).

Позивачем, крім суми основного боргу, нараховано до стягнення з відповідача пеню в розмірі 3398,52 грн.

           Господарським судом враховується, що відповідно ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання і, як визначено ст.ст.547, 548 цього Кодексу, правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Однак, сторонами в договорі не встановлено відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань шляхом нарахування штрафних санкцій чи пені та їх розміру, тому в вимозі позивача про стягнення пені в розмірі 2810,57 грн. необхідно відмовити.

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Суд перевіривши правильність нарахування індексу інфляції прийшов до висновку, що позивачем правомірно нараховано суму в розмірі 3468.16 грн., дана суму підлягає стягненню.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Суд перевіривши правильність нарахування 3% річних прийшов до висновку, що позивачем не правомірно нараховано суму в розмірі 931,10 грн., оскільки при розрахунку ним допущено помилку при визначенні кількості днів у період з 01.12.09 року по 23.03.10 року ним зазначено 122 дні замість 112, та у період з 23.03.10 року по 17.05.10 року 56 дні замість 54, тому правомірним є стягнення заборгованості в розмірі 835,60 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідачем подано клопотання про розстрочення погашення заборгованості терміном на п’ять місяців.

Відповідно до п. 6 ст.83 Господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення суду.

У відповідності до інформаційного листа Вищого господарського суду України N01-8/739 від 11.12.2000р., ухвала про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання може бути винесена лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового акта або роблять його виконання неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відсутність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, а також важке фінансове становище відповідача, не є винятковими обставинами для задоволення заяви про відстрочку виконання рішення суду.

Однак, беручи до уваги наведене, відповідачем не доведено наявність передбачених законодавством виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення та які могли б бути підставою для відстрочення виконання рішення.

Враховуючи вищевикладене та те, що доводи відповідача, що містяться в заяві, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України та матеріалах справи, а тому задоволенню не підлягають.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, враховуючи неправомірні дії відповідача, що зумовили звернення позивача до суду та понесені позивачем витрати задля захисту порушених прав, суд вважає за необхідне, у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покласти на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-84, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Державного підприємства "Ізяславське лісове господарство" м. Ізяслав до Приватного підприємства "Оптимал" м. Хмельницький про стягнення 69041,66 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Оптимал" м. Хмельницький, вул.Прибузька, 30, р/р 26000600026141 в Хмельницькому відділенні „Брокбізнесбанк” м.Хмельницький, МФО 315858 (код ЄДРПОУ 03448860) на користь Державного підприємства "Ізяславське лісове господарство" м. Ізяслав, вул. Михельська, 32, р/р 260002511 в ХОД „Райфайзен банк Аваль” м.Хмельницький          , МФО 315966 (код ЄДРПОУ 00993308) 61243,88 грн. (шістдесят одна тисяча двісті сорок три гривні 88 коп.) –основного боргу, 3468,16 грн. (три тисячі шістдесят вісім гривень 16 коп. ) –інфляційних, 835,60 грн. (вісімсот тридцять п’ять гривень 60 коп. ) –3 % річних, 655,48 грн (шістсот п’ятдесят п’ять гривень 48 коп.) державного мита, 224,06 грн. ( двісті двадцять чотири гривні 39 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В позові в частині стягнення пені в розмірі 3398,52 грн., 3% річних в сумі 95грн. 50коп. відмовити.

                              Суддя