Ухвала суду № 102593971, 10.01.2022, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/2173/17

Провадження № 6/553/1/2022

У Х В А Л А

Іменем України

10.01.2022м. Полтава

Ленінський районний суд м.Полтави у складі:

головуючої судді Крючко Н.І.,

при секретарі Компанієць А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за заявою Полтавського обласного центру зайнятості про поновлення процесуального строку звернення до суду та поворот виконання рішення суду,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2021 року заявник Полтавський обласний центр зайнятості звернувся до суду з заявою про поновлення процесуального строку звернення до суду та поворот виконання рішення суду, в якій прохав поновити строк, передбачений ч.10 ст. 444 ЦПК України, для подання заяви про поворот виконання судового рішення, вирішити питання про поворот виконання рішення (Постанови) Апеляційного суду Полтавської області від 18.02.2019 року в частині виплат на професійну правничу допомогу, у порядку повороту виконання рішення, стягнути з ОСОБА_1 на користь Полтавського обласного центру зайнятості суму в розмірі 8 000,00 грн. ( виплачені як витрати на професійну правничу допомогу).

В судове засідання представник Полтавського обласного центру зайнятості не з`явився, але надав на адресу суду заяву, в якій прохав задовольнити заяву та здійснити поворот виконання рішення суду в частині стягнення судових витрат.

Представник позивача – заінтересованої особи ОСОБА_1 – адвокат Заліпа Н.Ю. в судове засідання не з`явилась, але надала на адресу суду заяву, в якій прохала відмовити в задоволенні заяви, в зв`язку з безпідставністю.

Представники заінтересованих осіб: Полтавської обласної профспілкової організації профспілки правників соціальної сфери України, ОСОБА_2 , Полтавська міськрайонна філія Полтавського обласного центру зайнятості , Первинна профспілкова організація Полтавського міського центру зайнятості профспілки працівників соціальної сфери України (діяльність припинено), Полтавський міський центр зайнятості (діяльність припинено), в судове засідання не з`явились, хоча про день та час слухання справи були повідомлені належним чином.

Суд дослідивши матеріали заяви та матеріали цивільної справи № 553/2173/17, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 06.12.2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Полтавського обласного центру зайнятості, Полтавського міського центру зайнятості, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , Первинна профспілкова організація Полтавського міського центру зайнятості профспілки працівників соціальної сфери України, Полтавської обласної профспілкової організації профспілки працівників соціальної сфери України, Полтавський міський центр зайнятості (в стадії припинення) в особі Голови Ліквідаційної комісії Парьохи Ю.С., Полтавської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості (новостворену організацію) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення моральної шкоди – відмовлено за безпідставністю та недоведеністю.

В порядку ч.3 ст. 235 КЗпП України, визнано ОСОБА_1 такою, що звільнена 31 липня 2017 року з посади провідного фахівця з питань зайнятості відділу активної підтримки безробітних Полтавського міського центру зайнятості за скороченням штатів згідно п.1 ст. 40 КЗпП у зв`язку з реорганізацією Полтавського міського центру зайнятості, змінивши в наказі у п. 8.1 від 26.07.2017 року «По особовому складу» № 264 – Полтавського обласного центру зайнятості формулювання звільнення ОСОБА_1 , в зв`язку з реорганізацією Полтавського міського центру зайнятості.

Судовий збір віднесено за рахунок держави.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 18.02.2019 року частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 та стягнуто з Полтавського обласного центру зайнятості на користь позивача понесені нею витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 8 000,00 грн..

Згідно Постанови Верховного Суду від 26.02.2020 року скасовано Постанову Полтавського апеляційного суду від 18.02.2019 року і залишено в силі рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 06.12.2018 року, яким було відмовлено у задоволенні позовних вимог до Полтавського обласного центру зайнятості.

Судом встановлено, що кошти, які присуджені ОСОБА_1 на підставі Постанови Полтавського апеляційного суду, виплачені Полтавським обласним центром зайнятості до скасування вказаного рішення, а саме були перераховані ОСОБА_1 11.04.2019 року, в сумі 8 000,00 грн., згідно платіжного доручення № 3066.

В обґрунтування заяви про поворот виконання рішення суду заявником вказувалось про те, що Постанова Верховного Суду у справі № 553/2173/17 була винесена 26 лютого 2020 року, та отримана останніми 24.03.2020 року, в результаті чого Полтавський обласний центр зайнятості звернувся до касаційної інстанції з заявою про розподіл судових витрат. Відповідна заява була подана до Верховного Суду протягом трьох днів, а саме: 27.03.2020 року, з дня отримання Постанови Верховного Суду від 26.02.2020 року.

Заявником вказувалось про те, що підставою для подання до Верховного Суду заяви про поворот виконання Постанови Полтавського апеляційного Суду від 18.02.2019 року стало скасування Постанови Полтавського апеляційного суду від 18.02.2019 року та вирішення питання про залишення в силі рішення суду першої інстанції .

В обґрунтування поважності пропуску процесуального строку на звернення до суду з заявою про поворот виконання рішення суду стало те, що 25.03.2021 року, заявником отримано Ухвалу Верховного Суду від 10.03.2021 року, якою роз`яснено Полтавському обласному центру зайнятості право звернення з вирішення питання про поворот виконання рішення суду шляхом подання заяви про поворот виконання рішення суду до належного суду.

Відповідно до ст.444 ЦПК України визначено, що якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи. Така заява розглядається у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника у двадцятиденний строк з дня надходження заяви, проте їх неявка не перешкоджає її розгляду.

Вказані твердження сторони заявника з приводу поважності пропуску процесуального строку на звернення до суду з заявою про поворот виконання рішення, суд приймає до уваги та визнає причини пропуску процесуальних строків поважними, оскільки обставини викладені заявником є обгрутованими та такими, що носять дійсний характер, і по своїй природі не залежали від сторони заявника.

З огляду на викладене твердження предстваника позивача - адвоката Заліпи Н.Ю. щодо поропуску заявником строку для звернення до суду з даною заявою суд визнає безпідставними.

З приводу заявленої Полтавським обласним центром зайнятості вимоги про поворот виконання рішення суду в частині стягнення судових у витрат у виді – витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000, 00 грн., суд приходить до висновку про її безпідставність з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 445 ЦПК України передбачено, що у справах про стягнення аліментів, а також у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 в ході виконання Постанови Полтавського апеляційного суду від 18 лютого 2019 року, поворот якого просить допустити заявник, отримано кошти у сумі 108 084 грн. 13 коп. - середній заробіток за час вимушеного прогулу, 1 000 грн. – відшкодування моральної шкоди, 8 000,00 грн. – витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 232 КЗпП України передбачений перелік трудових спорів, що підлягають безпосередньому розглядові у районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах, до яких зокрема входить спори за заявами працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причин звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижче оплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу.

Поворот виконання рішення- це процесуальна форма захисту прав боржника. Воно можливе лише після набрання судовим рішенням законної сили. Його суть - у поверненні стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням.

Поворот виконання рішення представляє собою повернення стягувачем боржнику всього, що ним було отримано за скасованим згодом рішенням з метою відшкодування боржнику збитків, завданих виконанням рішення. Отже, поворот виконання є процесуальною формою поновлення судом порушених прав боржника, що забезпечує можливість зворотного стягнення зі стягувача всього безпідставно отриманого ним за скасованим рішенням. З іншого боку, поворот виконання рішення є самостійним засобом захисту прав сторін, який повинен здійснюватися шляхом подання заяви про поворот виконання. Необхідність у повороті виконання судового рішення і поверненні сторін у первісне становище виникає тоді, коли рішення виконане, але згодом скасоване судом апеляційної чи касаційної інстанції, якщо цей суд закриває провадження у справі, залишає позов без розгляду, відмовляє в позові повністю або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року № 13-рп/2011поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.

У відповідності до вимог ст. 444 ЦПК України, якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що інститут повороту виконання судових рішень не є абсолютним та має певні обмеження.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 569/15646/16-ц від 04 вересня 2019 року роз`яснила чим поворот виконання рішення відрізняється від безпідставно набутого майна.

Судом встановлено, що стягнуті кошти в ході виконання Постанови Полтавського апеляційного суду від 18 лютого 2019 року на користь ОСОБА_1 , а саме: середній заробіток за час вимушеного прогулу, моральна шкода та судові витрати на професійну правничу допомогу - є складовими частинами виконання даного рішення суду, яке ухвалено за результатами розгляду трудових правовідносин, які мали місце між ОСОБА_1 та Полтавським обласним центром зайнятості, а тому виплачена ОСОБА_1 сума в тому числі у вигляді витрат на професійну правничу допомогу не може бути повернута у порядку повороту виконання рішення суду.

Так, відповідно до статті 239 КЗпП України, яка регламентує обмеження повороту виконання рішень по трудових спорах, у разі скасування виконаних судових рішень про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання допускається лише тоді, коли скасоване рішення ґрунтувалося на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.

Крім цього, статтею 445 ЦПК України визначені особливості повороту виконання в окремих категоріях справ. Відповідно до частини 2 вказаної статті у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача.

Оскільки поворот виконання рішення є гарантією відновлення прав учасників процесу, то суд повинен задовольняти відповідні заяви та повертати відповідачеві стягнуті з нього кошти за скасованим судовим рішенням, за відсутності обмежень, встановлених статтею 382 ЦПК України 2004 року, яка визначає особливості повороту виконання в окремих категоріях справ.

Кондикційний позов є конструкцією матеріального права, а поворот виконання рішення - процесуального права. Хоча по своїй суті кондикційний позов та поворот виконання рішення схожі, проте не перетинаються та регулюються різними нормами права. Аналіз статті 445 ЦПК України у редакції з 15 грудня 2017 року (статті 382 ЦПК України 2004 року) свідчить, що вона є нормою процесуального права і присвячена визначенню правових особливостей повороту виконання в окремих категоріях справ. Тлумачення статті 1215 ЦК України свідчить, що вона є нормою матеріального права, а відтак не може бути застосована у випадку розгляду питання про поворот виконання рішення.

Таким чином, сам по собі факт скасування рішення суду у вказаній справі, яким стягнуті спірні кошти - у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, не є підставою для прийняття рішення про поворот виконання рішення суду в частині стягнення бехпосередньо судових витрат у справі, що випливає саме з трудових правовідносин.

Зокрема, слід вказати, що з аналізу чинного процесуального закону не передбачено повороту судових витрат, заявленого Полтавським обласним центром зайнятості, як виду повороту виконання рішення суду вцілому чи його частини.

Тобто процесуальний закон передбачає випадки та підстави повороту саме рішення суду в повному обсязі, з урахуванням передбачених обмежень, а не якоїсь певної його частини, як заявлено заявником у даній заяві, що вказує про її безпідставність.

При цьому, Полтавський міський центр зайнятості не надав суду належних доказів того, що підставою для ухвалення рішення про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди стали підроблені документи або на завідомо неправдиві відомості, оскільки заявлені Полтавським обласним центром зайнятості кошти у вигляді судових витрат на професійну правничу допомогу присуджені до стягнення за постановою Полтавського апеляційного від 18.02.2019 року, ухваленої колегією суддів за результатами розгляду трудових правовідносин, які встановлюють обмеження щодо застосування положень ст. 445 ЦПК України, що вказує про безпідставність заяви Полтавського обласного центру зайнятості про поворот виконання рішення суду в частині стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

Разом з цим посилання заявника на задоволення Верховним Судом таких вимог в аналогічній справі суд визнає безпідстанвими, оскільки судові витрати в аналогічній справі були повернуті Полтавському обласному центру зайнятості в порядку ухвалення Верховним Судом безпосередньо додаткового рішення , що має відмінні від даної заяви правові підстави і процедуру ( а.с.130-136).

В свою чергу завяник не позбавлений можливості звернення до Верховного Суду з даного виду заявою в порядку та строки встановлені законом.

Керуючись ст. 445 ЦПК України , суд -

У Х В А Л И В:

Поновити Полтавському обласному центру зайнятості строк, передбачений ч.10 ст. 444 ЦПК України, для подання заяви про поворот виконання Постанови Полтавського апеляційного суду від 18 лютого 2019 року.

В задоволенні заяви Полтавського обласного центру зайнятості про поворот виконання Постанови Полтавського апеляційного суду від 18 лютого 2019 року в частині стягнення судових на професійну правничу допомогу – відмовити за безпідставністю.

Апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції може бути подано до Полтавського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Полтави протягом п`ятнядцяти днів з дня проголошення ухвали.

Суддя Ленінського районного суду м. Полтави Н. І. Крючко