Ухвала суду № 102593757, 12.01.2022, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 1-кп/537/13/2022

Справа № 537/908/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2022 року Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі: головуючої судді Зоріної Д.О., прокурора Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області Ольховського Б.В., обвинуваченого ОСОБА_1 , за участю секретаря Савічевої М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12020170110000277 по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Кременчука Полтавської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 186 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області перебуває обвинувальний акт №12020170110000277 по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 186 КК України.

В судовому засіданні прокурор Ольховський Б.В. заявив клопотання про обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб.

В обґрунтування необхідності застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого, прокурор посилався на вагомість зібраних доказів про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, що йому інкримінується, тяжкість кримінального правопорушення, що інкримінується обвинуваченому, а саме яке кваліфікується як тяжке та за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі строком до шести років, що може спонукати обвинуваченого до переховування від суду з метою уникнення покарання, наявність ризику обвинуваченого переховуватися від суду, оскільки останній ухилявся від суду, його було оголошено в розшук по даному кримінальному провадженню, наявністю ризику обвинуваченого незаконно впливати на потерпілого, свідків в рамках цього кримінального провадження, оскільки потерпілі та свідки прямо вказують на причетність ОСОБА_1 до інкримінованого злочину, що може спонукати останнього незаконно вплинути на вищевказаних осіб з метою зміни їх показів, наявності ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки в минулому обвинувачений неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності. Також прокурор наголосив на тому, що обвинувачений є особою Працездатного віку в той же час ніде не працює, не має постійного джерела прибутку, вчинення корисливих злочинів для нього стало способом заробляння коштів на життя.

Прокурор також вважав неможливим застосування до обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів у виді особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави з огляду на наступне.

На думку прокурора, застосовувати до обвинуваченого запобіжний захід у виді особистого зобов`язання неможливо, оскільки вказаний запобіжний захід об`єктивно не здатен запобігти наявним вищевказаним ризикам; застосовувати до обвинуваченого запобіжний захід у виді особистої поруки неможливо, оскільки відсутні письмові звернення осіб, які поручатимуться за ОСОБА_1 ; застосовувати до обвинуваченого запобіжний захід у виді домашнього арешту неможливо, оскільки неможливо запобігти спроби обвинуваченого уникнути покарання за вчинення злочину, залишити місце, визначене судом з метою переховування від суду, а також незаконно впливати на потерпілого, свідків в рамках цього кримінального провадження, а також вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень; застосовувати до обвинуваченого запобіжний захід у виді застави неможливо, оскільки у відповідності пункту 1 частини 4 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 Кримінального процесуального кодексу України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти клопотання прокурора, зазначив, що він не ухилявся від суду, оскільки хворів, просив суд обрати відносно нього більш м`який запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 176 КПК України, запобіжними заходами є: особисте зобов`язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно з положеннями статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Відповідно до частин 1, 4 статті 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Вирішуючи питання щодо застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд виходить із вимог статті 29 Конституції України, якими передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Наведені Конституційні гарантії права на свободу та особисту недоторканість поєднується з такими ж вимогами статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року), яка відповідно до вимог частини 1 статті 9 Конституції України ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположним свобод людини (1950 року), Першого протоколу та протоколів №№2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

Суд вважає, що на даній стадії судового розгляду запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 з урахуванням характеру злочину, що інкримінується останньому, який є тяжким, за який передбачено покарання до шести років позбавлення волі, буде запобігати перешкоджанню встановленню істини у кримінальному провадженні та буде сприяти виконанню обвинуваченим процесуальних обов`язків.

Суд вважає наявними вказані прокурором ризики, передбачені статтею 177 КПК України, виходячи з наступного.

В межах даного кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_1 два рази оголошувався судом в розшук у зв`язку із його систематичною неявкою до суду, а саме ухвалами Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 01 жовтня 2021 року та від 23 грудня 2021 року, був доставлений до приміщення суду працівниками Національної поліції України.

Доводи обвинуваченого щодо відсутності з його боку дій щодо умисного ухилення від суду з підстав хвороби суд не приймає до уваги, оскільки вони не підтверджені жодними доказами.

Також, у разі визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, яке йому інкримінується, обвинуваченому загрожує покарання у виді позбавлення волі строком до шести років.

Таким чином, наявність ризику переховування обвинуваченого від суду та органів досудового розслідування суд вважає таким, що має місце.

Суд вважає наявним ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, оскільки в минулому обвинувачений неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як вказує Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшою суворості в оцінці цінностей суспільства.

Окрім того, суд враховує особу обвинуваченого, який перебуває у працездатному віці, водночас не працевлаштований, не має постійного законного джерела прибутку.

За викладених обставин, оцінюючи суспільну небезпечність та тяжкість злочину, який інкримінується обвинуваченому, обставину його неодноразового ухилення від суду, з метою запобігання ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а саме запобігання спробам переховуватися від суду, продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення, суд вважає за необхідне застосувати відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

При цьому, виходячи із встановлених обставин справи, суд вважає, що запобіжний захід у виді домашнього арешту до обвинуваченого застосувати неможливо у зв`язку з відсутністю наявності особливої довіри до обвинуваченого на підтвердження можливості дотримання ним процесуальних обов`язків.

Особисту поруку застосувати неможливо, оскільки письмових звернень конкретних фізичних осіб, які б поручалися за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, та яких би суд, за наявності відповідних доказів, міг би визнати такими, що заслуговують на довіру чи особливу довіру, не надходило.

Особисте зобов`язання, на думку суду, не можливо застосувати відносно ОСОБА_1 , оскільки такий вид запобіжного заходу не забезпечить уникнення ризиків та не забезпечить належної поведінки обвинуваченого.

Відповідно до частини 1 статті 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Приймаючи до уваги характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , його особу, відсутність постійного джерела доходу, суд приходить до висновку про можливість визначення застави обвинуваченому ОСОБА_1 , а саме 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить суму 74 430 грн. 00 коп.

Керуючись статтями 177, 178, 182, 183, 194, 371, 372 Кримінально-процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області Ольховського Богдана Васильовича про застосування запобіжного заходу вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 - задовольнити.

Обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Кременчука Полтавської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,

запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів - до 12 березня 2022 року до 24 год. 00 хв. включно.

Встановити ОСОБА_1 заставу в сумі 74 430 (сімдесят чотири тисячі чотириста тридцять грн.) 00 коп.

Суму застави необхідно внести на депозитний рахунок за наступними реквізитами: отримувач - ТУ ДСА України в Полтавській області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 26304855, банк отримувача - ДКСУ, м. Київ , код банку отримувача (МФО) -

820172, рахунок отримувача: UA398201720355289002000015950, призначення платежу - запобіжний захід до спливу терміну тримання під вартою.

При внесенні визначеної суми застави, обвинуваченого ОСОБА_1 , - з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за першою вимогою;

- не відлучатися з населеного пункту, в якому він перебуває, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд, про зміну місця свого проживання або перебування.

Відповідно до вимог статті 182 КПК України роз`яснити обвинуваченому, що в разі не виконання покладених на нього обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду державного бюджету України.

Попередити заставодавця про його обов`язки із забезпечення належної поведінки обвинуваченого та його явки за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а також про наслідки не виконання цих обов`язків.

Покласти на заставодавця наступні обов`язки: забезпечити належну поведінку обвинуваченого; забезпечити явку належно повідомленого обвинуваченого до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; повідомлення слідчого, прокурора, слідчого суддю та суд про причини неявки обвинуваченого.

Зобов`язати заставодавця забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків щодо повідомлення слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання або перебування, обов`язки не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду.

Попередити заставодавця, що в разі невиконання покладених на нього та самого обвинуваченого обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом звернення із апеляційною скаргою до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали суду виготовлено та оголошено 13 січня 2022 року о 15 год. 00 хв.

Суддя Д.О. Зоріна