Ухвала суду № 102593631, 19.01.2022, Кременчуцький районний суд Полтавської області

Справа №536/15/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2022 року суддя Кременчуцького районного суду Полтавської області Даніліна Ж.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» про визнання незаконним документа та відкликання документу, який містить завідомо недостовірну інформацію,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Кременчуцького районного суду Полтавської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» (далі ? ТОВ «Полтаваенергозбут») про визнання незаконним документа ТОВ «Полтаваенергозбут» від 01 листопада 2021 року за підписом генерального директора Станіслава Лелюк та фінансового директора Вікторії Булат. Крім того, позивач просить зобов`язати ТОВ «Полтаваенергозбут» відкликати документ вих.№02-9-1/11439 від 01 листопада 2021 року як такий, що містить завідомо недостовірну інформацію поширену про ОСОБА_2 зі сторони ТОВ «Полтаваенергозбут» до члена НКРЕКП Олексія Магди.

У позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що його право як споживача електричної енергії було порушено згідно із пунктом 2 частини 1 статті 21 Закону України «Про захист прав споживача». При цьому вказує, що генеральний директор Станіслав Лелюк та фінансовий директор Вікторія Булат створили документ вих. №02-9-1/11439 від 01 листопада 2021 року задля умисного введення в оману члена НКРЕКП Олексія Магди шляхом поширення про позивача завідомо недостовірної інформації, а саме: як приклад позивач наводить цитату: «…..повідомляємо, що 01 січня 2019 року ОСОБА_1 приєднався до умов публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг з присвоєним особовим рахунком № НОМЕР_1 … шляхом споживання електричної енергії».

Як спосіб захисту позивач у позовній заяві зазначає, що оскільки він бажає захистити своє право бути непричетним до створення відповідачем та поширення недостовірної інформації з використанням його персональних даних, тому він просить суд згідно частини 5 статті 277 Цивільного кодексу України зобов`язати відповідача відкликати документ від 01 листопада 2021 року.

Щодо підсудності цієї позовної заяви позивач вказує на частину 5 статті 28 Цивільного процесуального кодексу України.

Суддя, розглянувши матеріали позовної заяви, дійшла наступних висновків.

За нормою частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Позивач у позовній заяві посилається на частину 5 статті 277 Цивільного кодексу України, яка передбачає спеціальний порядок спростування недостовірної інформації: якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний.

Стаття 277 цього Кодексу відноситься до Книги другої Цивільного кодексу України «Особисті немайнові права фізичної особи» та Глави 20, яка визначає Загальні положення про особисті немайнові права фізичної особи.

Частиною 1 статті 277 Цивільного кодексу України визначено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює (частина 4 статті 277 зазначеного Кодексу).

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Отже, виходячи зі змісту позовних вимог, позивач має намір захистити особисті немайнові права шляхом відкликання документу, який, на його думку, містить про нього недостовірну інформацію.

У позовній заяві позивач також вказує на те, що його право як споживача електричної енергії було порушено відповідно до пункту 2 частини 1 статті 21 Закону України «Про захист прав споживача».

Відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

У статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач ? це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Положеннями пункту 2 частини 1 статті 21 Закону України «Про захист прав споживача» визначено, що крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення.

Згідно визначення термінів у статті 1 цього Закону продукція – це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб; а реалізація ? це діяльність суб`єктів господарювання з продажу товарів (робіт, послуг).

Ураховуючи, що у позовній заяві ОСОБА_1 просить суд зобов`язати відповідача відкликати документ, який, на його думку, містить про нього недостовірну інформацію, посилання позивача на пункту 2 частини 1 статті 21 Закону України «Про захист прав споживача» є безпідставним, оскільки останнім не оскаржується діяльність відповідача щодо реалізації продукції внаслідок чого порушені права позивача як споживача електричної енергії.

Виходячи з викладеного, суддя дійшла висновку, що подана позовна заява не містить відомостей про те, яке право позивача як споживача, передбачене саме Законом України «Про захист прав споживача», порушено.

За таких підстав, на позивача не поширюються вимоги Цивільного процесуального кодексу України про право позивача на альтернативну підсудність.

За правилом загальної територіальної підсудності, установленої частиною 2 статті 27 Цивільного процесуального кодексу України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно матеріалів позовної заяви, відповідач ? ТОВ «Полтаваенергозбут» (ЄДРПОУ 42223804), місцезнаходження: 36022, м. Полтава, вул. Панянка, буд. 65Б.

Вказана адреса місцезнаходження відповідача за територіальною юрисдикцією відноситься до Ленінського районного суду міста Полтава.

Пунктом 1 частини 1 статті 31 Цивільного процесуального кодексу України установлено, що суд передає справу на розгляд іншого суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у пункті 1 статті 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Крім того, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (частина 1 статті 378 Цивільного процесуального кодексу України).

За викладених обставин, суддя вважає за необхідне справу №536/15/22 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» про визнання незаконним документа та відкликання документу, який містить завідомо недостовірну інформаціюпередати до Ленінського районного суду міста Полтава за територіальною підсудністю.

Керуючись статтями 27, 31, 258, 260 Цивільного процесуального кодексу України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» про визнання незаконним документа та відкликання документу, який містить завідомо недостовірну інформацію, передати до Ленінського районного суду міста Полтава за територіальною підсудністю.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

СуддяЖ. О. Даніліна