Ухвала суду № 102592980, 17.01.2022, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/24/22

Провадження № 1-кп/204/322/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2022 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого: судді Некрасова О.О.

секретаря судового засідання: Хорхордіної О.С.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020000000000651 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 липня 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України,

за участю: прокурора Висоцького Е.М., захисника Нетяги Т.В., обвинуваченого ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

В підготовчому судовому засіданні прокурор Висоцький Е.М. заявив клопотання про продовження відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів без визначення розміру застави. В обґрунтування клопотання вказав, що підозра, оголошена ОСОБА_1 , є обґрунтована та підтверджується зібраними доказами. Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, а також ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, зазначені в ч. 1 цієї статті, є підставою застосування запобіжного заходу. У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Беручи до уваги те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчинені злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким, наявні ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний з високим рівнем можливості може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: існує ризик вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 дій, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду. Даний ризик підтверджується тим, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, санкція за який передбачає покарання виключно у вигляді позбавлення волі від 9 до 12 років, а тому, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, в разі застосування більш м`якого запобіжного заходу, останній буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання. Окрім того, останній не має постійного місця роботи та стійких соціальних зв`язків на території України. Також, дружина підозрюваного - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 31.07.2021 року перетнула державний кордон України та Російської Федерації, де перебуває по теперішній час. Вказана обставина свідчить про існування ризику переховування обвинуваченим від органів досудового розслідування або суду на території іншої держави. Ризик вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 дій, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконно впливати на свідків та експертів у кримінальному провадженні обґрунтовується тим, що ОСОБА_1 перебуваючи на волі, може шляхом погроз, вмовлянь, як особисто, так і спільно з іншими невстановленими особами, незаконно вплинути на свідків з метою зміни їх показів. Вказане може створити умови для побудови обвинуваченим захисних версій, які не відповідають дійсності. Ризик, вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 дій, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, може бути виражений у створенні обвинуваченим штучних доказів та підбурення осіб, які не були свідками кримінального правопорушення, до дачі завідомо неправдивих свідчень на підтвердження висунутих ним у подальшому захисних версій. Ризик вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 дій, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, обґрунтовується тим, що інкримінований ОСОБА_1 злочин, пов`язаний з незаконним обігом наркотиків. Вказаний ризик підтверджується тим, що ОСОБА_1 на даний час не має постійного місця роботи та основною метою вчинення інкримінованого йому злочину, було отримання прибутку від незаконного збуту наркотичних засобів. Окрім того, під час проведення обшуку зафіксовано, що за адресою проживання ОСОБА_1 зберігав розфасований наркотичний засіб, обіг якого обмежено - кокаїн, що дає підстави вважати про наявність у останнього умислу направленого на подальший незаконний збут розфасованого наркотичного засобу у разі, якщо б його дії не були припинені правоохоронними органами. Таким чином, у даному випадку наявні реальні ознаки суспільного інтересу, який переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного, оскільки наявні у матеріалах досудового розслідування дані та докази в їх сукупності підтверджують наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України. У зв`язку з вищевикладеним, єдиним запобіжним заходом, який можливо застосувати до обвинуваченого є тримання під вартою, оскільки жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Так, в разі застосування до ОСОБА_1 більш м`яких запобіжних заходів орган досудового розслідування не зможе в повній мірі забезпечити виконання завдань кримінального провадження та не матиме можливості запобігти здійснення останнім впливу на свідків у вказаному провадженні з метою уникнення кримінальної відповідальності, перешкоджанню виконанню процесуальних рішень шляхом неявки для проведення слідчих дій по справі, перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. З часу обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу вищенаведені ризики не зменшилися, продовжують існувати та наявні до цього часу в повному обсязі, оскільки в ході досудового розслідування з моменту обрання запобіжного заходу під час проведення слідчих дій не здобуто доказів, які б давали підстави для можливої зміни раніше повідомленої підозри з кваліфікацією статті, санкція якої передбачає менш тяжке покарання, ніж те, яке передбачено на цей час, у разі визнання обвинуваченим винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обґрунтовано підозрюється. Саме тому, у органу державного обвинувачення виникає необхідність у продовженні строку застосування раніше обраного стосовно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.

Захисник Нетяга Т.В. заперечувала проти заявленого клопотання та вказала, що ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України прокурором не обґрунтовані та не доведені, тому просить відмовити в задоволенні клопотання.

Обвинувачений ОСОБА_1 відмовився давати пояснення з приводу клопотання.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , суд вважає можливим задовольнити клопотання прокурора, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 24 вересня 2021 року до обвинуваченого ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Київський слідчий ізолятор» строком до 23 вересня 2021 року, який ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 20 грудня 2021 року було продовжено до 18 січня 2022 року включно, без визначення розміру застави.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Так, згідно зі ст. ст. 7,8,9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства, суду.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження ОСОБА_1 , строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

При вирішенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені п.п. 1, 3,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Оцінюючи ризик того, що обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, суд також зазначає, що існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

На користь реального існування вказаного ризику слід віднести ті обставини, що обвинувачений ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна.

ОСОБА_1 постійного джерела доходу не має, та не має стійких соціальних зв`язків на території України. Дружина обвинуваченого - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 31.07.2021 перетнула державний кордон України та Російської Федерації, де перебуває по теперішній час, що дає підстави вважати, що, перебуваючи на свободі, та під загрозою можливого застосування тяжкого покарання, у разі визнання винуватим у вчиненні злочину, може переховуватися від суду.

Крім того, існує обґрунтований ризик, що ОСОБА_1 може чинити незаконний вплив на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_1 відомі анкетні дані та місце мешкання свідків у цьому ж кримінальному провадженні, та у судовому засіданні зазначені особи не допитані, тобто існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Щодо існування ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, то вказаний ризик може бути виражений у створенні обвинуваченим штучних доказів та підбурення осіб, які не були свідками кримінального правопорушення, до дачі завідомо неправдивих свідчень на підтвердження висунутих ним у подальшому захисних версій.

Інкриміноване ОСОБА_1 кримінальне правопорушення, пов`язане з незаконним обігом наркотиків. ОСОБА_1 на даний час не має постійного місця роботи та основною метою вчинення інкримінованого йому злочину, було отримання прибутку від незаконного збуту наркотичних засобів, тому існує ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто продовження вчинення кримінальних правопорушеннь.

Характер та фактичні обставини інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення свідчать про підвищену суспільну небезпеку.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування». Ця обставина, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.

Таким чином, оскільки на цей час ОСОБА_1 продовжує обвинувачуватися у вчиненні особливо тяжкого умисного кримінального правопорушення, враховуючи те, що на цей час продовжують існувати ризики, передбачений п.п. 1, 3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на який вказує прокурор, продовження застосування обвинуваченому тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи.

При продовженні строку дії запобіжного заходу суд також враховує і ту обставину, що протягом перебування ОСОБА_1 в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України будь-яких відомостей щодо протипоказань перебування в умовах ізоляції відносно останнього не надходило.

Тому, суд приходить до висновку про необхідність продовження строку застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжному заході у вигляді тримання під вартою, який в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.

При цьому, суд приходить до переконання, що строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 належить продовжити, згідно ст. 197 КПК України, строком на 60 днів, без визначення розміру застави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 110,176-179, 183, 193, 194, 197, 331, 369, 371, 372, 376 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 17 березня 2022 включно, без визначення розміру застави.

Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)», для виконання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя О.О. Некрасов