Рішення № 10259186, 30.06.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.10                                                                                           Справа№ 4/61

Господарський суд Львівської області в складі судді Гриців В.М. при секретарі Бохонок В.З. з участю представників: позивача Зонтова Ю.В., відповідача Ковби В.А. розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства „Укртранслізинг” до державного територіально-галузевого об’єднання „Львівська Залізниця” про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Укртранслізинг” звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до державного територіально-галузевого об’єднання „Львівська Залізниця”, з урахуванням поданих суду 27 травня 2010 року уточнень позовних вимог просить суд стягнути з відповідача всього 25445447,39 грн., з яких 19784544,47 грн. становить сума основного боргу, 3145068,42 грн. пені, 530777,46 грн. 3% річних, 1985057,04 грн. інфляційних за неналежне виконання договору фінансового сублізингу № 89-Л/Л-071383/НЮ від 18 червня 2007 року. Позовні вимоги обґрунтовує наступним. Умовами п. 1.7. договору за користуванням предметом сублізингу передбачений лізинговий платіж - сума грошових коштів, що підлягають перерахуванню Сублізингодавцю в день розрахунку, відповідно до графіку нарахуванню платежів. В лізинговий платіж входять суми, скориговані на коефіцієнт коригування і еквівалентні відшкодуванню вартості предмета лізингу, а також винагороди Сублізингодавця, включаючи відсотки за користування позиковими коштами з метою придбання предмета лізингу, податків, інші витрати тощо. За п. 1.8. «Коефіцієнт коригування»- розрахункова величина, одержувана з відношення: К = «Курс2»/ «Курс1», де«Курс1»- курс, встановлений НБУ для одного долара США на дату підписання договору. «Курс2»- курс, встановлений НБУ для одного долара США на день, коли фактично здійснюється Лізинговий платіж.». У відповідності до п. 3.2. договору загальна ціна цього договору визначається виходячи з підписаного сторонами графіку лізингових платежів, який є його невід'ємною частиною. Величина лізингових платежів, що підлягають оплаті, зафіксована в графіку до договору. Згідно вимогам п. 3.3. договору, лізингові платежі за користування предметом лізингу по графіку здійснюються Сублізигоодержувачем до закінчення лізингового періоду не пізніше 10 числа поточного місяця. У відповідності до умов п. 3.9. договору Сублізингоодержувач не має права затримувати лізингові платежі, строк сплати яких настав. Згідно п. 3.5. вказаного договору Лізингові платежі, що надійшли від Лізингоодержувача зараховуються Лізингодавцем у наступному порядку: в рахунок оплати прострочених лізингових платежів; в рахунок оплати поточних лізингових платежів. На виконання умов договору позивач 31 березня 2008 року передав відповідачу предмет лізингу - дванадцять одиниць, що підтверджується актом приймання - передачі. В момент поставки між сторонами було підписано графіки нарахування та сплати лізингових платежів. Відповідач вчасно не сплачував лізингові платежі. Основна заборгованість відповідача за період з 10 листопада 2008 року до 26 травня 2010 року становить 19784544,47 грн. За прострочення оплати лізингового платежу позивач на підставі п. 9.2. договору позивач нарахував 3145068,42 грн. пені. Пеня нарахована за період з 22 травня 2009 року до 26 травня 2010 року в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на дату виникнення простроченої заборгованості у відсотках від суми невиконаних зобовязань, за кожний день прострочення виконання зобов’язань. Також на суму боргу на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України начислено 530777, 46 грн. - три відсотки річних та 1985057,04 грн. інфляційних втрат.

Законодавством, на підставі якого подається позов зазначає статті 525, 526, 530, 610, 625, 629 Цивільного кодексу України, статтями 193, 230, 231 Господарського кодексу України.

Позивач повідомив суд про зміну свого найменування на публічне акціонерне товариство „Лізингова компанія „Укртранслізинг”, в підтвердження надав суду свідоцтво про державну реєстрацію, замінене 22 квітня 2010 року, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

В судовому засіданні 27 травня 2010 року за клопотанням представника відповідача оголошено перерву на 24 червня 2010 року –для надання відзиву та доказів; в судовому засіданні 24 червня 2010 року оголошено перерву на 30 червня 2010 року –для проголошення рішення.

Відповідач 30 червня 2010 року надав суду відзив, у якому позовні вимоги заперечує, вважає такі необґрунтованими, оскільки позивач порушив пункт 11.1. договору фінансового сублізингу № 89-Л/Л-071383, яким передбачено, що будь-які спори, що виникають між сторонами, стосовно укладення, виконання або припинення цього договору, які не врегульовані шляхом переговорів протягом 30 календарних днів після направлення одній із сторін письмової пропозиції щодо проведення переговорів або після закінчення вказаного терміну, можуть бути передані на розгляд у судовому порядку, передбаченому законодавством України, а тому спір та розгляд його в суді є передчасним, що тягне залишення позовних вимог без розгляду, оскільки позивачем до позовних вимог не додано доказів направлення таких пропозицій та врегулювання спору шляхом переговорів. Повідомив, що відповідач 11 червня 2010 року сплатив позивачу 1206529,92 грн., надав копії платіжних доручень № № 751, 752. Також відповідач заявив про застосування позовної давності до нарахованих штрафних санкцій (пені) та просить суд звернути увагу на приписи ст. 232 Господарського кодексу України щодо періоду нарахування штрафних санкцій (пені) за прострочення виконання зобов»язання. Вважає, що законних підстав для стягнення пені немає, а інфляційні втрати за період з листопада 2008 року до березня 2010 року становлять 893494,08 грн., а 3% річних - за період з листопада 2008 року до травня 2010 року –247856,55 грн.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, дослідив надані докази суд вважає, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

За приписами ст. 509 Цивільного Кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як визначено статтями 524, 533 Цивільного Кодексу України, зобов'язання має бути виражене і виконане у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

В силу ст.ст. 610, 612, 625 Цивільного Кодексу України порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов”язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За приписами ст.ст. 546, 549 виконання зобов”язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов”язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог ст.ст. 230, 231 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов”язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов”язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов”язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з матеріалами справи відкрите акціонерне товариство „Укртранслізинг” (Сублізингодавець) і державне територіально-галузеве об’єднання „Львівська Залізниця” (Сублізингоодержувач) 18 червня 2007 року уклали договір фінансового сублізингу № 89-Л/Л-071383 за умовами якого сублізингодавець передає сублізингоодержувачу в тимчасове платне володіння і користування на умовах , передбачених цим договором предмет лізингу, отриманий раніше від лізингодавця за договором фінансового лізингу, що відповідає встановленим сублізингоодержувачем технічним вимогам, визначеним у додатку № 2 до цього договору (п. 2.1.). Сторони 08 серпня 2007 року, 01 листопада 2007 року, 18 грудня 2007 року та 21 квітня 2008 року укладали додаткові угоди, якими вносили зміни й доповнення до договору сублізингу № 89-Л/Л-071383.

Як визначено пунктом 1 договору, серед основних визначень понять, що застосовуються в договорі фінансового сублізингу № 89-Л/Л-071383 є такі:

Предмет лізингу – пасажирські вагони, виготовлені згідно з ТУ 3183-014-05744544-99 (купейного типу з радіо купе), ТУ 3183-018-05744544-2003 (плацкартного типу) та специфікацією, яка є невід»ємною частиною договору (Додаток № 1), відповідно до встановлених сублізингоодержувачем технічних вимог, визначених Додатком № 2, який є невід»ємною частиною договору, отриманий раніше від лізингодавця за договором фінансового лізингу, та передається сублізингодавцем в строкове платне володіння і користування (сублізинг) сублізингоодержувачу на умовах, визначених цим договором з відома і дозволу лізингодавця (п. 1.1.).

Лізинговий платіж –сума грошових коштів, що підлягають перерахуванню Сублізингодавцю в день розрахунку, відповідно до графіка нарахування платежів. В лізинговий платіж входять суми, скориговані на коефіцієнт коригування і еквівалентні відшкодуванню вартості предмета лізингу, а також винагороди Сублізингодавця, включаючи відсотки за користування позиковими коштами з метою придбання предмета лізингу, податків, інші витрати тощо (п. 1.7.).

Коефіцієнт коригування - розрахункова величина, одержувана з відношення: К = «Курс2» / «Курс1», де «Курс1»- курс, встановлений НБУ для одного долара США на дату підписання договору. «Курс2»- курс, встановлений НБУ для одного долара США на день, коли фактично здійснюється лізинговий платіж (п. 1.8.).

Лізинговий період –період часу, за який проводиться нарахування лізингового платежу. Лізинговим періодом для розрахунку лізингових платежів є календарний місяць. Початок перебігу першого лізингового періоду починається з наступного дня після дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмета лізингу в сублізинг (п. 1.9.).

За пунктами 3.1., 3.2. договору вартість предмета лізингу становить 59040000,00 грн. з ПДВ. Загальна ціна цього договору визначається виходячи з підписаних сторонами графіків лізингових платежів (додаток № 4), які підписуються сторонами та є його невід'ємною частиною. Величина лізингових платежів, що підлягають оплаті, зафіксована в графіках до цього договору і розраховується згідно з пунктами 1.7., 1.8. цього договору.

Пунктом 3.3. договору встановлено, що лізингові платежі за користування предметом лізингу по кожному графіку здійснюються сублізингоодержувачем до закінчення лізингового періоду не пізніше 10 числа поточного місяця відповідно до графіка і мають бути скоригованими на коефіцієнт коригування (К) сумами лізингових платежів.

Згідно з пунктом 3.4. договору зобов»язання сублізингоодержувача по оплаті лізингових платежів, викупної вартості та інших сум, що підлягають сплаті, вважаються виконаними тільки після перерахування суми відповідного платежу на рахунок сублізингодавця.

Згідно з п.п. 3.5., 3.9. договору лізингові платежі, що надійшли від лізингоодержувача зараховуються лізингодавцем у наступному порядку: в рахунок оплати прострочених лізингових платежів; в рахунок оплати поточних лізингових платежів. Сублізингоодержувач не має права затримувати лізингові платежі, строк сплати яких настав.

Сторони домовились, що за невиконання або неналежне виконання умов цього договору, вони несуть відповідальність, передбачену законодавством України (п. 9.1.). Якщо сублізингоодержувач порушує передбачені цим договором терміни перерахування лізингових платежів та інших сум, що підлягають сплаті згідно умов цього договору, то на суму простроченої заборгованості сублізингодавець має право нараховувати пеню, починаючи з наступного дня з дати настання терміну виконання зобов»язань за цим договором, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на дату виникнення простроченої заборгованості, у відсотках від суми невиконаних зобов»язань за кожний день прострочення виконання зобов»язань (п. 9.2.).

На виконання умов договору 31 березня 2008 року позивач передав відповідачу за актом приймання-передачі дванадцять вагонів загальною вартістю 59040000,00 грн. з ПДВ і цей факт сторонами не оспорюється. Як встановлено пунктами 1.7., 1.8., 3.2., 3.3. договору відповідач повинен був щомісячно, починаючи з квітня 2008 року сплачувати позивачу 1206529,92 грн. лізингових платежів, скоригованих на коефіцієнт коригування (К) на день, коли фактично здійснюється платіж. Частково відповідач сплачував лізингові платежі. Згідно із наданим позивачем розрахунком заборгованість відповідача зі сплати лізингових платежів за період з 11 листопада 2008 року до 26 травня 2010 року з урахуванням коефіцієнту коригування (1,56940594) станом на 26 травня 2010 року становила 19784544,47 грн. (12606390,71 грн. боргу х 1,56940594 коефіцієнт коригування = 19784544,47 грн.).

Після порушення провадження у справі відповідач 11 червня 2010 року платіжними дорученнями № 751 і № 752 сплатив позивачу, відповідно, 490389,13 грн. та 716140,79 грн. і цей факт підтвердив позивач. Названі суми зараховано в рахунок оплати прострочених лізингових платежів, як це передбачено п. 3.5. договору. Тому суд зменшує на 1206529,92 грн. розмір заборгованої суми лізингових платежів. Відповідно заборгована сума становить 18578014,55 грн.

На прострочені суми грошового зобов»язання позивач нарахував інфляційні втрати, три відсотки річних та пеню. Для розрахунку пені, інфляційних втрат і 3% річних прострочені суми грошового зобов»язання визначались відповідно до вимог пунктів 1.7., 1.8., 3.2., 3.3. договору та з урахуванням проведених позивачем часткових оплат.

За період прострочення виконання грошового зобов»язання з 11 листопада 2008 року до 26 травня 2010 року начислено 530777,46 грн. - три відсотки річних та 1985057,04 грн. інфляційних втрат, що відповідає приписам ст. 625 Цивільного кодексу України.

За прострочення оплати лізингових платежів на підставі п. 9.2. договору позивач нарахував 3145068,42 грн. пені. Пеня обчислена у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання за період з 22 травня 2009 року до 26 травня 2010 року в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на дату виникнення простроченої заборгованості у відсотках від суми невиконаних зобов’язань, за кожний день прострочення виконання зобов’язань. При цьому в суму простроченого грошового зобов»язання станом на 22 травня 2009 року включено заборгованість з урахуванням коефіцієнту коригування, що виникла починаючи з листопада 2008 року до 22 травня 2009 року, що суперечить закону щодо строку позовної давності для такого характеру вимог.

За приписами ст.ст. 256, 258, 261, 267 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Виходячи з названих приписів закону та фактичних обставин справи, строк та суми виконання відповідачем зобов»язань за договором фінансового сублізингу № 89-Л/Л-071383 визначені пунктами 1.7., 1.8., 3.2., 3.3. договору, а саме: відповідач повинен був щомісячно, починаючи з квітня 2008 року сплачувати позивачу 1206529,92 грн. лізингових платежів, скоригованих на коефіцієнт коригування (К) на день, коли фактично здійснюється платіж.

Оскільки відповідач неналежно виконував договірні зобов»язання, позивач вправі вимагати сплати пені, як це встановлено п. 9.2. договору. В той же час до вимог про сплату пені суд застосовує встановлену законом спеціальну позовну давність в один рік. Про застосування позовної давності до винесення рішення заявив відповідач.

Зважаючи на визначений позивачем період з 22 травня 2009 року до 26 травня 2010 року, сума простроченої заборгованості скоригована на коефіцієнт коригування станом 22 травня 2009 року становила 1816914,36 грн. (розмір лізингового платежу, що підлягав сплаті до 10 травня 2009 року 1206529,92 грн. помножити на коефіцієнт коригування станом на 22 травня 2009 року - 1,58550495). Сплачені відповідачем 22 травня 2009 року 1206529,92 грн. зараховано в рахунок оплати прострочених лізингових платежів, як це передбачено пунктом 3.5. договору.

Відтак розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача обчислюється у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на дату виникнення простроченої заборгованості, від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання за період з 22 травня 2009 року до 26 травня 2010 року, становить 759219,52 грн. В стягненні решти суми нарахованої позивачем пені суд відмовляє.

Виходячи з викладених приписів закону, фактичних обставин справи суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 18578014,55 грн. боргу, 1985057,04 грн. інфляційних втрат, 530777,46 грн. 3%- річних і 759219,52 грн. пені відповідають вимогам закону та умовам договору сублізингу № 89-Л/Л-071383.

За приписами ст.ст. 22, 33, 34 ГПК України сторони зобов»язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Сторони зобов»язані належними і допустимими доказами доводити обставини, що є підставою їх вимог чи заперечень.

Суд забезпечив відповідачу можливість скористатися наданими законом процесуальними правами –надати мотивований і документально підтверджений відзив, заперечення, спростування позовних вимог. Проте відповідач не назвав і не надав суду жодних заперечень чи спростувань розрахунку позивачем сум заборгованих сум лізингових платежів, інфляційних нарахувань та 3% річних за договором фінансового сублізингу № 89-Л/Л-071383.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача, що звернення з позовом до суду є передчасним, бо сторони не врегульовували спір шляхом переговорів, як це передбачено пунктом 11.1. договору фінансового сублізингу № 89-Л/Л-071383. Ці твердження спростовуються названими вище пунктами 1.7., 1.8., 3.2., 3.3. договору фінансового сублізингу № 89-Л/Л-071383, якими визначено строки виконання грошового зобов»язання, розмір лізингових платежів, порядок визначення і застосування коефіцієнту коригування та приписами статей 525, 526, 530, 533 Цивільного Кодексу України щодо недопустимості односторонньої відмови від зобов”язання чи зміни його умов; виконання зобов’язання належним чином відповідно до умов договору та вимог закону; строку виконання зобов’язання; порядку визначення грошового еквіваленту зобов'язання в іноземній валюті.

Суд звернув увагу на приписи ст. 232 Господарського кодексу України щодо припинення нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором. У зв»язку з цим суд констатує, що власне пунктом 9.2. договору фінансового сублізингу № 89-Л/Л-071383 встановлено інше, а саме: передбачено нарахування пені, починаючи з наступного дня з дати настання терміну виконання зобов»язань за кожний день прострочення виконання зобов»язань, а пунктами 3.2. і 3.3. договору визначена величина лізингових платежів та строк їх оплати.

Позивач невірно нарахував інфляційні втрати та 3% річних, оскільки при визначенні суми, що підлягала сплаті в гривнях, не врахував порядку її визначення, встановленого пунктами 1.7., 1.8., 3.2., 3.3. договору фінансового сублізингу № 89-Л/Л-071383 та графіку № 1, який є невід»ємною частиною і додатком № 4 до цього договору.

Відповідач не назвав і не надав суду доказів недійсності тих пунктів договору фінансового сублізингу № 89-Л/Л-071383, якими визначається порядок визначення сум лізингових платежів.

Судові витрати зі сплати державного мита та інформаційних послуг суд покладає на відповідача пропорційно до суми задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 4-1, 4-2, 4-3, 4-4, 4-5, 4-6, 4-7, 32, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково. Стягнути з державного територіально-галузевого об’єднання „Львівська Залізниця” (м. Львів, вул. Гоголя, 1; ідентифікаційний код 23962049) на користь публічного акціонерного товариства „Лізингова компанія „Укртранслізинг” (м. Київ, вул. Щорса, 32-Г, офіс 8; ідентифікаційний код 30674235) 18578014,55 грн. боргу, 1985057,04 грн. інфляційних втрат, 530777,46 грн. 3% річних, 759219,52 грн. пені та судові витрати: 23109,00 грн. державного мита і 213,87 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя