Постанова № 102590516, 12.01.2022, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/12960/21

Провадження №3/428/144/2022

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2022 року м. Сєвєродонецьк

Суддя Сєвєродонецького міського суду Луганської області Бойко Н.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Головного управління ДПС у Луганській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-4 КУпАП:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт № НОМЕР_2 ,виданий органом 4439, виданий 13.11.2018, фізична особа - підприємець, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1

ВСТАНОВИВ :

22 грудня 2021 року при проведенні камеральної перевірки податкової звітності встановлено, що фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 було допущено несвоєчасне подання до Головного управління ДПС у Луганській області за встановленою формою відомостей про доходи (несвоєчасно надана інформація про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за період: ІІІ квартал 2021 року), чим порушено порядок утримання та перерахування податку на доходи фізичних осіб і подання відомостей про виплачені доходи.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала, пояснила суду, що хворіла у зв`язку з чим спізнилася зі здачою звіту на два тижні.

Суд, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , вивчивши матеріали справи, дослідивши докази кожен окремо та в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до положень статті 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948р. та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 р., ратифікованою Україною 17.07.1997 р. передбачено, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях.

Так, згідно п. 4.1. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) зазначено, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і його поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотнє.

В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов`язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.

Крім того, у п. 21 свого рішення у справі «Надточий проти України від 15 травня 2008 року» ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Як зазначено в преамбулі Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р., з наступними змінами, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку з обов`язком держави виконати рішення ЄСПЛ у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до ЄСПЛ.

Відповідно до диспозиції ч.1 ст. 163-4 КУПАП- встановлена адміністративна відповідальність за несвоєчасне повідомлення державним податковим інспекціям за встановленою формою відомостей про доходи громадян.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері державного управління та податкового контролю.

Об`єктивна сторона правопорушення полягає у невиконанні законних вимог посадових осіб органів державної податкової служби.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, 22 грудня 2021 року при проведенні камеральної перевірки податкової звітності встановлено, ОСОБА_1 будучи фізичною особою підприємцем, допустила несвоєчасне подання до Головного управління ДПС у Луганській області за встановленою формою відомостей про доходи (несвоєчасно надана інформація про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за період: ІІІ квартал 2021 року), чим порушила порядок утримання та перерахування податку на доходи фізичних осіб і подання відомостей про виплачені доходи.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу, так й у формі необережності.

Отже, в судовому засіданні встановлені ознаки вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-4 КУпАП, оскільки наявні всі ознаки складу правопорушення та відповідність диспозиції статті до якої притягується особа

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Суд вважає, що вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-4 КУпАП, знайшла своє повне підтвердження та доведена у суді: протоколом про адміністративне правопорушення № 2932/12-32-24-07-17/2155216283 від 22.12.2021 року, а також актом про результати камеральної перевірки податкової звітності від 15.12.2021 № 3539/12-32-24-07/2155216283.

Таким чином, суд вважає, що дії ОСОБА_1 за ознаками ч. 1 ст. 163-4 КУпАП кваліфіковані правильно, оскільки вона, будучи суб`єктом підприємницької діяльності, допустила порушення порядку утримання та перерахування податку на доходи фізичних осіб і подання відомостей про виплачені доходи.

Виходячи зі змісту протоколу та доданих до нього письмових доказів, суд приходить до висновку, що зміст правопорушення відповідає ознакам адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 163-4 ч.1 КУпАП, оскільки саме дана норма передбачає,несвоєчасне повідомлення державним податковим інспекціям за встановленою формою відомостей про доходи громадян.

Суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності вважає, що вина ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 163-4 ч.1 КУпАП знайшла своє повне підтвердження в суді та її дії органом податкової служби України кваліфіковані правильно.

При призначенні стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 ступінь її вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставин, що згідно зі ст.ст. 34, 35 КУпАП, пом`якшують чи обтяжують відповідальність, судом не встановлено.

На підставі вищевказаного, з урахуванням особи, майнового стану, ступеню вини, а також характеру вчиненого правопорушення, суд вважає, що ОСОБА_1 слід призначити стягнення у вигляді мінімального штрафу, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 163-4 КУпАП, що є достатньою мірою відповідальності з метою його виховання, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

На підставі ст. 40-1 КУпАП із ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 496 грн. 20 коп.

Керуючись статтями 33, 163-4 , 40-1, 221, 284, 285, 289, 294 КУпАП

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-4 КУпАП та призначити стягнення у виді штрафу в розмірі двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в дохід держави, що становить 34 (тридцять чотири) грн. 00 коп.(Отримувач ГУК у Луг.обл./МТГ м.Сєвєр/21081100; код отримувача (ЄДРПОУ): 37991110; Казначейство України (ЕАП); номер рахунку (IBAN): UА838999980314000542000012499; код класифікації доходів бюджету: 21081100).

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/ м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106 (суд.збір) у розмірі 496(чотириста дев`яносто шість) грн. 20 (двадцять) коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення особі постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у випадку несплати накладеного на нього штрафу у передбачений законом строк, до нього можуть бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.

Постанова може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду у десятиденний строк з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Сєвєродонецький міський суд Луганської області.

Суддя Н. В. Бойко