Вирок № 102589760, 18.01.2022, Лисичанський міський суд Луганської області

справа № 415/7845/21

провадження № 1-кп/415/477/22

ВИРОК

Іменем України

18.01.22 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючої судді Старікової М.М.,

за участі секретаря судового засідання Павлова В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області об`єднане кримінальне провадження у відношенні

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лисичанська Луганської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не одруженого, не працюючого, який не є особою з інвалідністю, не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора Беднарського А.Є.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

31 липня 2021 року, у вечірній час доби, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1 , маючи умисел на повторне таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, перебував біля будинку № 4 по вулиці Космічній міста Лисичанська Луганської області, де побачив кабелі зв`язку, які простягалися між будинками № 4 та № 10 по стовпам ліній електропередач, які належать ПП «САТ ГРУПП» (ЄДРПОУ № 42170276).

Далі, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна ОСОБА_1 , з корисливого мотиву, діючи повторно, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу заліз на стовп ліній електропередач, розташований біля будинку № 4 по вулиці Космічній міста Лисичанська Луганської області, на якому за допомогою кухонного ножа, перерізавши два кабелі зв`язку, таємно викрав: фрагмент кабелю зв`язку марки КПП ВП 2*2*0,50 (U/UTP-cft.5), довжиною 154 метра, вартістю 828 гривень 52 копійки та фрагмент кабелю UTEX OKП (c1) T-02 1.0 кН, довжиною 64 метри, вартістю 197 гривень 76 копійок, які належить ПП «САТ ГРУПП».

Після цього, ОСОБА_1 зник з місця вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, тим самим заподіявши ПП «САТ ГРУПП» майнової шкоди на загальну суму 1026 гривень 28 копійок (висновок експерта № СЕ-19/113-21/10745-ТВ від 21 вересня 2021 року).

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

В ніч з 08 на 09 серпня 2021 року, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1 , маючи умисел на повторне таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, перебував біля будинку № 49а по вулиці Космічній міста Лисичанська Луганської області, де побачив кабелі зв`язку, які простягалися між будинками № 9а, № 10 та № 12 по стовпам ліній електропередач, які належать ПП «САТ ГРУПП» (ЄДРПОУ № 42170276).

Далі, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна ОСОБА_1 , з корисливого мотиву, діючи повторно, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу зі стовпу ліній електропередач, розташованого біля будинку № 9а по вулиці Космічній міста Лисичанська Луганської області, зірвав два кабелі зв`язку, та перерізав заздалегідь підготовленим кухонним ножем фрагменти кабелю зв`язку марки КПП ВП 2*2*0,50 (U/UTP-cft.5), довжиною 155 метрів, вартістю 833 гривні 90 копійок та фрагмент кабелю UTEX OKП (c1) T-02 1.0 кН, довжиною 73 метри, вартістю 255 гривень 57 копійок.

Після цього, ОСОБА_1 зник з місця вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, тим самим заподіявши ПП «САТ ГРУПП» майнової шкоди на загальну суму 1059 гривень 47 копійок (висновок експерта № СЕ-19/113-21/10656-ТВ від 22 вересня 2021 року).

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, при обставинах, викладених в обвинувальних актах, визнав повністю, та зазначив, що час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень, описаних в обвинувальних актах, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. Суду пояснив, що 31 липня 2021 року, у вечірній час доби, він, залізши на стовп ліній електропередач, розташований біля будинку № 4 по вулиці Космічній міста Лисичанська Луганської області, зрізав два кабелі зв`язку, які належить ПП «САТ ГРУПП». Потім склавши кабелі у пакет, він вирушив до пункту прийому металобрухту, де здав викрадене майно та отримав грошові кошти у сумі 100 гривень, які витратив на власні потреби. Після того, на початку серпня 2021 року, більш точної дати він не пам`ятає, він, зі стовпу ліній електропередач, розташованого біля будинку № 9а по вулиці Космічній міста Лисичанська Луганської області, зрізав два кабелі, які склавши у пакет, здав до пункту прийому металобрухту, отримавши грошові кошти у сумі 250 гривень, які також витратив на власні потреби. Під час досудового розслідування визнавав свою провину, зробивши для себе належні висновки, надав правдиві свідчення про обставини вчинення ним кримінальних правопорушень. У вчиненому щиро розкаявся, вину усвідомив та повністю визнав, просив пробачити його та суворо не наказувати, надавши шанс на виправлення та зобов`язавшись у подальшому відшкодувати майнову шкоду. Цивільні позови визнав у повному обсязі.

Представник потерпілого Оразмурадов Р.Т. в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, в якій просив розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 провести без його участі. Покарання просив призначити на розсуд суду. Цивільні позови підтримав.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень при обставинах, викладених у обвинувальних актах, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини події, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши учасникам процесу положення ч. 3 ст. 349 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_1 , дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 по епізодам № 1 та № 2, а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненого повторно, повністю доведена, а його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 185 КК України.

При цьому, щодо наявності в діях обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфікуючої ознаки -повторність, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 КК України, повторністю кримінальних правопорушень визнається вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.

Згідно із ч. 4 ст. 32 КК України, повторність відсутня, якщо за раніше вчинене кримінальне правопорушення особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом, або якщо судимість за це кримінальне правопорушення було погашено або знято, а також після відбуття покарання за вчинення кримінального проступку.

Частина 1 ст. 88 КК передбачає, що особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 78 КК України, після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов`язки та не вчинив нового кримінального правопорушення, звільняється судом від призначеного йому покарання.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 89 КК України, такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені відповідно до статті 75 цього Кодексу, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового кримінального правопорушення і якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з інших підстав, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 07 грудня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, та йому призначено покарання, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, у виді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.

При цьому встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальні правопорушення, викладені у даному вироку у період іспитового строку, призначеного вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 07 грудня 2020 року, що свідчить про існування у обвинуваченого ОСОБА_1 на момент вчинення нових кримінальних правопорушень судимості за попереднім вироком.

Однак, ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 29 грудня 2021 року ОСОБА_1 звільнено від покарання, призначеного вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 07 грудня 2020 року, у зв`язку з закінченням іспитового строку.

Отже, хоча наявність ухвали Лисичанського міського суду Луганської області від 29 грудня 2021 року, яка набрала законної сили, про звільнення ОСОБА_1 від покарання, призначеного вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 07 грудня 2020 року, на підставі ч. 1 ст. 78 КК України, дійсно перешкоджає застосуванню в даному випадку ст. 71 КК, однак у цілях кваліфікації кримінальних правопорушень наявність чи відсутність кваліфікуючої ознаки повторності необхідно встановлювати, виходячи з тих обставин, які існували на час вчинення кримінальних правопорушень, а не на час постановлення вироку чи рішення суду вищої інстанції.

Враховуючи викладене, оскільки на час вчинення кримінальних правопорушень, викладених у даному вироку ОСОБА_1 , відповідно до ч. 1 ст. 88, ч. 1 ст. 78, п. 1 ч. 1 ст. 89 КК України, мав судимість, а тому його дії мають ознаку повторності, передбачену за ч. 2 ст. 185 КК.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові колегії суддів Другої судової палати Верховного Суду по справі № 484/3214/17 від 15 травня 2019 року.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України, стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з п. 3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст. 65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії нетяжких злочинів;

- особу винного, який не одружений, не працює, не є особою з інвалідністю, має постійне місце проживання, за яким характеризується задовільно, на утриманні неповнолітніх дітей чи осіб похилого віку не має, амбулаторну психіатричну допомогу у лікаря - психіатра м. Лисичанська не одержує, на консультативному та диспансерному нагляді у лікаря нарколога не перебуває, не судимий у порядку ст. 89 КК України;

- та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно до ст. 66 КК України, суд визнає повне визнання вини та щире каяття.

При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся та неодноразово, в ході судового розгляду вибачався за вчинене та висловлював жаль з приводу вчиненого, критично оцінив свої дії, зауважив на тому, що готовий нести відповідальність за вчинене, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з його вини.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , згідно ст. 67 КК України, суд не вбачає.

На підставі вищевикладеного, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєне кримінальне правопорушення призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого та його репутацію, який на час вчинення кримінальних правопорушень не працював, єдиного джерела доходів не мав, на обліку як особа, що шукає роботу не перебував, кількість епізодів кримінальної протиправної діяльності, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі, оскільки останній вчинив умисні корисливі кримінальні правопорушення, спрямовані проти власності, право на яке, відповідно до ст. 41 Конституції України, є непорушним, та які, відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії нетяжких кримінальних правопорушень. Підстав для призначення обвинуваченому менш суворого покарання ніж позбавлення волі, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 185 КК України, суд не вбачає.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 правових підстав для застосування ст. 71 КК України суд не вбачає, у зв`язку з тим, що останнього ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 29 грудня 2021 року було звільнено від покарання, призначеного вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 07 грудня 2020 року, у зв`язку з закінченням іспитового строку.

Обставин, які б суттєво знижували ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та являлись передумовою для застосування вимог ст. 69 КК України судом не встановлено.

Суд також не вбачає підстав для застосування приписів, передбачених ст. 69-1 КК України, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.

При цьому суд враховує, що згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні «Бемер проти Німеччини» (заява 37568/97 п. 61 від 03.10.2002 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «виконання вироку, який передбачає позбавлення свободи, призупиняють, якщо можна розраховувати, що вирок служитиме засудженому як попередження і що він не здійснюватиме нові злочини в майбутньому, навіть без впливу, спричиненого відбуванням покарання. Роблячи такий прогноз…суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою».

На основі засад законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи практику Європейського суду з прав людини та приписи ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до яких покарання являється не тільки карою за вчинені кримінальні правопорушення, а має мету виправлення та перевиховання засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, враховуючи наявність обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, визнання вини та щире каяття винного, відсутність обставин, які його обтяжують, усвідомлення характеру своєї протиправної поведінки і її наслідків, поведінку обвинуваченого після вчинення кримінальних правопорушень, який під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні надав змістовні, повні та правдиві свідчення про обставини вчинених кримінальних правопорушень, дав критичну оцінку своїм протиправним діям, виказав готовність нести кримінальну відповідальність, внаслідок вчинених кримінальних правопорушень тяжких наслідків не настало, беручи до уваги задовільну характеристику обвинуваченого за місцем його проживання та думку представника потерпілого, який щодо призначення покарання посилався на розсуд суду, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою зі звільненням від відбування покарання із застосуванням вимог ст. 75 КК України з покладенням ряду обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Запобіжний захід - у виді особистого зобов`язання у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 , обраний, відповідно до ухвали слідчого судді Лисичанського міського суду Луганської області від 12 жовтня 2021 року строком до 12 грудня 2021 року, втратив свою дію. Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 суд не вбачає, клопотання про обрання запобіжного заходу від сторони обвинувачення на розгляд суду не надходили.

Вирішуючи питання по заявленим ПП «САТ ГРУПП» цивільним позовам про стягнення з ОСОБА_1 суми понесених збитків у розмірі 2085 грн. 75 коп., суд дійшов наступного висновку.

Цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред`явила цивільний позов (ч. 1 ст. 61 КПК України).

Підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення. Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні (с. 127 КПК України).

Особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння (ч. 1 ст. 128 КПК України).

Згідно до ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю чи частково чи відмовляє в ньому.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні заявлені цивільні позови визнав у повному обсязі, проти їх задоволення не заперечував.

Статтею 206 ЦПК України встановлено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Суд приймає визнання обвинуваченим цивільних позовів ПП «САТ ГРУПП» про відшкодування майнової шкоди в обсязі її доведення належними доказами, та вважає позовні вимоги ПП «ВАТ ГРУПП» про стягнення з ОСОБА_1 суми майнової шкоди у розмірі 2085 грн. 75 коп., обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки винність обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, суд вважає встановленою у судовому засіданні і доведеною повністю, майнова шкода у загальній сумі 2085 грн. 75 коп. підтверджена висновками експертів № СЕ-19/113-21/10745-ТВ від 21 вересня 2021 року та № СЕ-19/113-21/10656-ТВ від 22 вересня 2021 року, наданими суду.

Відповідно до ст. 122, ч. 2 ст. 124 КПК України у зв`язку з проведенням під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 судових товарознавчих експертиз:

-№ СЕ-19/113-21/10656-ТВ від 22 вересня 2021 року, що згідно довідки № Д-19/113-21/10656-ТВ від 22 вересня 2020 року складає 686 грн. 48 коп.;

-№ СЕ-19/113-21/10745-ТВ від 21 вересня 2021 року, що згідно довідки № Д-19/113-21/10745-ТВ від 21 вересня 2021 року складає 686 грн. 48 коп., а в сумі становить 1372 грн. 96 коп., підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Відповідно до ст. 100 КПК України речовий доказ по справі:

- відрізок кабелю, який згідно постанови слідчого СВ ВП № 3 Сєвєродонецького РУП від 18.08.2021, переданий на зберігання до камери зберігання речових доказів ВП № 3 Сєвєродонецького РУП ГУНП в Луганській області, - підлягає поверненню власнику ПП «САТ ГРУПП».

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Цивільні позови ПП «САТ ГРУПП» (код ЄДРПОУ 42170276, юридична адреса: вул. Свободи, буд. 13, м. Лисичанськ Луганської області) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПП «САТ ГРУПП» майнову шкоду у сумі 2085 (дві тисячі вісімдесят п`ять) гривень 75 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення судових товарознавчих експертиз:

- № СЕ-19/113-21/10656-ТВ від 22 вересня 2021 року у розмірі 686 (шістсот вісімдесят шість) гривні 48 копійок,

- № СЕ-19/113-21/10745-ТВ від 21 вересня 2021 року у розмірі 686 (шістсот вісімдесят шість) гривні 48 копійок, що в загальній сумі становить 1372 (одна тисяча триста сімдесят дві) гривні 96 копійок (одержувач - ГУК у Луганській області/МТГ м. Лисичанськ/24060300, код ЄДРПОУ 37991110, банк - Казначейство України (ЕАП), р/р UA468999980313070115000012491, код класифікації доходів бюджету 24060300).

Речовий доказ по справі:

- відрізок кабелю, який згідно постанови слідчого СВ ВП № 3 Сєвєродонецького РУП від 18.08.2021, переданий на зберігання до камери зберігання речових доказів ВП № 3 Сєвєродонецького РУП ГУНП в Луганській області, - повернути власнику ПП «САТ ГРУПП».

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору та направити представнику потерпілого Оразмурадову Р.Т. в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя М.М. Старікова