Рішення № 102588423, 18.01.2022, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/2413/21

Номер провадження 2/404/705/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2022 року Кіровський районний суд м. Кіровограда в складі:

головуючого судді - Іванової Н.Ю.

при секретарі - Тригубенко І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Качай Гроші», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Роман Васильович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Качай Гроші», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Роман Васильович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, просила: визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 31 жовтня 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем, зареєстрований в реєстрі за № 91374 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Качай Гроші» заборгованості у розмірі 10 619 грн.; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Качай Гроші» на користь ОСОБА_1 2 128 грн. 35 коп. безпідставно набутих коштів, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 100 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 2 270 грн.

В обґрунтування поданого позову зазначено, що позивач перебуває у трудових відносинах з АТ «ОТП Банк» в м. Кропивницький, та займає посаду провідного фахівця з кредитування сектору з продажу споживчих кредитів. Під час перевірки інформації в реєстрі боржників по іншому виконавчому провадженню, випадково дізналася про відкрите виконавче провадження приватним виконавцем Клименко Р.В., № 64010707.

24 березня 2021 року представник позивача звернулась до приватного виконавця із заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та 30 березня на електронну адресу отримала документи, які містяться в матеріалах виконавчого провадження.

Під час отримання розрахункового листа по заробітній платі за березень 2021 року позивачу стало відомо, що відбулось відрахування в розмірі 20% із заробітної плати в розмірі 2 128 грн. 35 коп. на виконання виконавчого напису нотаріуса № 91374 від 31 жовтня 2020 року. Позивачу стало відомо, що відрахування відбуваються на підставі відкритого виконавчого провадження № 64010707.

Зазначено, що позивач не була проінформована про існування заборгованості та її розмір, чим була позбавлена права оскаржити вимогу у судовому порядку або виставити письмове заперечення відповідачу чи нотаріусу.

Вважає, що виконавчий напис вчинено з порушенням вимог чинного законодавства.

Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06 квітня 2021 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06 квітня 2021 року забезпечено позов. Зупинено стягнення за виконавчим написом приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. № 91374 від 31 жовтня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Качай Гроші» кошти в розмірі 10 619 грн. , до набрання законної сили рішення суду.

17 вересня 2021 року від представника відповідача до суду надійшов відзив.

У відзиві вказано, що 25 лютого 2019 року між ТОВ «Качай Гроші» та позивачем був укладений договір про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту №00-151859. Договір укладався дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, внаслідок чого відповідно до положень ЗУ «Про електронну комерцію» у сторін такого договору виникли цивільні права та обов`язки майнового характеру.

25 лютого 2019 року позичальником було підписано (акцептовано) оферту, чим засвідчено вивчення умов оферти, повну та безумовну згоду з її умовами, свідоме прийняття пропозиції укласти договір та згоду на використання одноразового ідентифікатора в якості особистого підпису договору. Вважає, що всі істотні умови договору були надані позичальнику до моменту підписання договору з товариством у вигляді оферти та паспорту кредиту, які серед іншого містили чітку інформацію про строк позики, дату повернення позики, плату за користування позикою і умови їх нарахування та окрім того містили всі істотні умови передбачені законодавством України.

Вказано, що товариством були виконані належним чином власні зобов`язання за кредитним договором, а саме надано кредит сумі 4830 грн. на умовах договору строк виконання зобов`язання з повернення наданого кредиту встановлено графіком платежів та договором, який є невід`ємною частиною кредитного договору.

Станом на дату складання виконавчого напису внаслідок неналежного виконання зобов`язань, а саме прострочення внесення платежів за кредитним договором у позивача, утворилась заборгованість в розмірі 10 619 грн., разом з витратами щодо проведення примусового стягнення.

Товариство згідно законодавства надало до нотаріуса відповідні документи, які підтверджують суму боргу, на підставі яких був вчинений виконавчий напис. Питання про правомірність вчинення виконавчого напису стоїть безпосередньо перед особою, яка його вчинила - нотаріусом, а не відповідачем. Вважає. що товариство не може бути відповідачем у справі з питання скасування виконавчого напису нотаріуса.

Зазначено, що витрати понесені на правничу допомогу не відповідають дійсності, необґрунтовані, не спів мірні зі складністю справи та такі, що не підлягають до задоволення.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01 грудня 2021 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті в судовому засіданні.

В судове засідання позивач не з`явилась, повідомлялась належним чином.

В судове засідання від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином.

Треті особи в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Від приватного нотаріуса до суду надійшов лист, відповідно якого вказано, що згідно відомостей Єдиного реєстру нотаріусів дані щодо нього як нотаріуса Горая О.С. - відсутні. Міністерством юстиції України анульовано свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Дія даного наказу про авалювання свідоцтва була зупинена та наразі оскаржується в Житомирському окружному адміністративному суді. Зазначено, що документи не можуть бути надані, так як 28 липня 2021 року в нотаріальній конторі було проведено обшук та вилучено документи нотаріального діловодства та архіву відповідно до ухвали слідчого судді.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

25 лютого 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Качай Гроші» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №00-151859, відповідно до якого позивачеві наданий кредит у розмірі 4830 грн. Строк дії кредиту 15 днів. Позичальник зобов`язаний повернути кредит 12 березня 2019 року або в іншу дату, що визначає після здійснення автоматичного продовження строку дії кредиту.

31 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. вчинений виконавчий напис про стягнення заборгованості за кредитним договором 00-151859 від 25 лютого 2019 року.

29 грудня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клименко Романом Васильовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого напису №91374 виданого 31 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С.

Між сторонами виникли правовідносини з визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами був укладений кредитним договір. Цей кредитний договір укладався у електронній формі.

Тобто, вказаний кредитний договір не містить підписів сторін.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМ України № 662 Перелік документів доповнено після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Суд звертає увагу, що Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову КМ України № 662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 06 березня та 04 квітня 2017 року виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року зупинено до закінчення касаційного розгляду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 залишено без змін.

Відповідно до частин восьмої, одинадцятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, яка діяла до 15 ;грудня 2017 року (далі КАС України), суд може визнати нормативно-правовий акт незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині. Резолютивна частина постанови суду про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

У частині п`ятій статті 254 КАС України зазначено, що постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, через п`ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України (стаття 255 КАС України).

Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 вересня 2021 року у справі №910/10374/17, звертає увагу на те, що виконання судового рішення про присудження полягає у вчиненні певних дій або в утриманні від певних дій, передбачених судовим рішенням. Наприклад, за судовим рішення про стягнення коштів відповідач повинен сплатити позивачу відповідну суму; за рішенням про припинення дії, яка порушує право, відповідач повинен утриматись від відповідних дій тощо. Водночас інші судові рішення, зокрема рішення про визнання права, про зміну правовідношення, виконанню не підлягають, оскільки такі судові рішення безпосередньо створюють відповідний правовий ефект: призводять до усунення правової невизначеності, змінюють правовідношення.

Безпосередній правовий ефект створює і судове рішення про визнання незаконним та нечинним нормативно-правового акта: такий акт втрачає чинність з моменту набрання законної сили судовим рішенням. Указане судове рішення не потребує його виконання.

Таким чином, вчиняючи виконавчий напис, приватний нотаріус неправомірно керувався пунктом 2 Переліку документів у редакції постанови № 662, яка на той час уже була нечинною згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, резолютивна частина якої була опублікована в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23.

Подібна позиція наведена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17, в якій, зокрема, суд зазначив:«Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 27 березня 2017 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника».

Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Суду не було надано доказів про надання нотаріусу для вчинення нотаріальної дії на підтвердження безспірності заборгованості та прострочення виконання зобов`язання. Також, докази направлення вимоги про сплату заборгованості не надавались.

Зазначене вище дає підстави для визнання спірного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи, суд вважає, що доводи позивача є обґрунтованими, оскільки вони підтверджуються зібраними по справі доказами і відповідають вимогам закону.

Також, судом встановлено, що у межах виконавчого провадження приватним виконавцем прийнято постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 .

На виконання постанови приватного виконавця було здійснено відрахування з заробітної плати позивача по виконавчому провадженню.

Правовою підставою для набуття відповідачем грошових коштів став виконавчий напис нотаріуса.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу (збереження майна без достатньої правової підстави) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є правовідносини, які виникають у зв`язку з безпідставним утриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

При цьому, набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності правової підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала. Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору.

Таким чином, після визнання виконавчого напису таким, що не піддягає виконанню, відпала підстава на якій відповідач стягував з позивача грошові кошти, а тому грошові кошти підлягають поверненню позивачу у відповідності до ст. 1212 ЦК України.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 червня 2016 року у справі № 6-100цс15, від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц, від 23 січня 2020 року у справі № 910/3395/19.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

17 січня 2022 року представником позивача подано до суду заяву про розмір судових витрат та про відшкодування зазначених судових витрат, відповідної якої вона просила суд стягнути з відповідача на користь позивача понесені у справі витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500 грн. Разом з заявою представником позивача надано до суду копію договору про надання правової допомоги, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Осіповою Ю.Ю., копію додатку№1 до договору, детальний опис робіт (надання послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, копію акту наданих послуг, копію рахунку на оплату, квитанцію до прибуткового касового ордера, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частинами 1-3статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Приписами ст. 137 ЦПК України встановлено, що до складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що заявником документально підтверджено понесені витрати на правничу допомогу.

Відповідно до ст. 141 ЦПК з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2,10,12,13,77-81,141,263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 31 жовтня 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем, зареєстрований в реєстрі за № 91374 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Качай гроші» заборгованості у розмірі 10 619 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Качай гроші» на користь ОСОБА_1 2 128 грн. 35 коп. безпідставно набутих коштів, 2500 грн. витрат на професійну правничу допомогу та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Качай Гроші», місцезнаходження: м. Київ, вул. Федорова Івана, буд.64/16, оф. 311, код ЄДРПОУ 41697872.

Третя особа: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, місцезнаходження: м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, буд.35.

Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Роман Васильович, місцезнаходження: м. Київ, вул. Поправки Юрія, буд.6, офіс 31.

Повний текст рішення суду складено 18.01.2022 року.

Суддя Кіровського Н. Ю. Іванова

районного суду

м.Кіровограда