Ухвала суду № 102587024, 14.01.2022, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/164/22

Провадження 2-з-5/22

ухвала

14 січня 2022 року Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Потабенко Л.В.

при секретарі Буртовій О.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,-

В С Т А Н О В И В:

13 січня 2022 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Разом з позовною заявою позивач подав до суду заяву про забезпечення позову в якій просив вжити заходи шляхом зупинення виконання виконавчого напису від 28 травня 2021 року вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. та зареєстрованого в реєстрі № 70492, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції», суму боргу у розмірі 21 465,85 грн., оскільки невжиття даних заходів забезпечення позову може призвести до ситуації, що на дату винесення судового рішення у даній справі буде примусово реалізоване майно ОСОБА_1 та буде стягнуто виконавчий збір за відсутності правової підстави на таке стягнення, що призведе до необхідності подання чергового позову про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса, відновлення прав власника арештованого майна, а тому просив заяву задовольнити

Сторони в судове засідання не викликались.

Суд, дослідивши подану заяву про забезпечення позову, дійшов до наступного.

Згідно вимог ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Пункт 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 р. № 9, передбачає, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Такі висновки також сформовані колегією суддів Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц (6-846цс16).

Виходячи зі змісту ст. ст. 149-153 ЦПК України, забезпечення позову слід розуміти як вжиття судом заходів для охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання можливого прийнятого за його позовом позитивного рішення.

Пунктом 6 ч. 1ст.150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

При цьому цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18 зазначено, що «застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису від 20 грудня 2017 № 7861, вчиненого Приватним нотаріусом, яким звернено стягнення на майно, та встановлення заборони на здійснення будь-яких дій відносно виконання такого виконавчого напису є адекватним та ефективним способом забезпечення позову».

Виходячи з положень п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як зокрема, виконавчих написів нотаріусів.

Отже, у випадку, якщо спір буде вирішено на користь позивача, будуть відсутні підстави для стягнення на підставі виконавчого документу, який виданий в рамках примусового виконання виконавчого напису нотаріуса. Відтак, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до порушення прав позивача.

Існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернеться до суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06 квітня 2020 року по справі № 203/1491/19 (провадження № 61-1765св20).

Таким чином, виходячи з викладеного, враховуючи предмет позову (оспорюється в судовому порядку виконавчий документ), наявні підстави для забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису № 70492, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. від 28 травня 2021 року щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції», суму боргу у розмірі 21 465,85 грн., та такий захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами та істотно не вплине на права та інтереси ТОВ «Українські фінансові операції».

Заявлений вид забезпечення позову, а саме: зупинення стягнення на підставі оскарженого виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку, відповідає п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, має тимчасовий характер і діє до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-18, 149-150, 153, 154, 157 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, задовольнити.

Зупинити стягнення по виконавчому провадженню № 67312567 відкритого на підставі виконавчого напису вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем № 70492 від 28.05.2021 року, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», суму боргу у розмірі 21 465,85 грн.

Ухвала виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвалу суду для виконання направити до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Канцедала Олександра Олександровича.

Копію ухвали суду після її виконання направити відповідачу.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Учасник справи, якому повну ухвалу суду не були вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя Л.В. Потабенко