Ухвала суду № 102586959, 17.01.2022, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/3207/21

Провадження 2-240/22

ухвала

Іменем України

17 січня 2022 року Обухівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Проць Т.В.

при секретарі Сокол О.В.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні позовну заяву Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про повернення набутого майна та відшкодування майнової шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

26 серпня 2021 року представник Департаменту патрульної поліції Харчинський Б.Д. звернувся до Обухівського районного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про повернення набутого майна та відшкодування майнової шкоди, просив суд: зобов`язати ОСОБА_1 повернути набуте ним майно, а саме: БРМ – 92, бронежилет захисту «Корсар М-1-2» та балон аерозольний «Кобра-1» -100 або відшкодувати їх вартість на користь позивача та стягнути судові витрати.

12 жовтня 2021 року ухвалою Обухівського районного суду Київської області позовну заяву Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про повернення набутого майна та відшкодування майнової шкоди прийнято до розгляду та відкрито провадження, призначено підготовче судове засідання на 11.11.2021 року на 11.30 год.

11 листопада 2021 року учасники судового розгляду в судове засідання не з`явилися, були повідомлені про день та час розгляду справи належним чином, розгляд справи відкладено на 17.01.2022 року на 09.00 год.

17 січня 2022 року учасники судового розгляду в судове засідання не з`явилися, були повідомлені про день та час розгляду справи належним чином, відповідач подав клопотання про закриття провадження у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріалах справи, встановивши на їх підставі фактичні обставини та характер спірних правовідносин між сторонами спору, визначивши правові норми, що підлягають застосуванню, суд вважає, що провадження у справі відкрито помилково та підлягає закриттю з огляду на таке.

У статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність юрисдикції суду, необхідно з`ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.

За загальним правилом у порядку цивільного судочинства загальні суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Законодавець урегулював питання, пов`язані з прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням з публічної служби (припиненням) спеціальними нормативно-правовими актами.

Закон України «Про національну поліцію» визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про національну поліцію» Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Поліцейським є громадянин України, який склав присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції (стаття 17 Закону України «Про національну поліцію»).

Поліцейський для забезпечення публічної безпеки і порядку застосовує спеціальні засоби, визначені цим Законом (ч. 1 ст. 45 Закону України «Про національну поліцію»).

Відповідно до ч.1 ст.59 Закону України «Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Отже, служба у Національній поліції є публічною службою.

Схожі за змістом правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 761/27364/17, провадження № 14-21цс19; у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 711/10371/17, провадження № 14-344цс19.

Матеріали справи свідчать про те, що у позовній заяві, що надійшла на розгляд до Обухівського районного суду Київської області, відсутні приватноправові відносини.

Так, з позовної заяви вбачається, що відповідач проходив службу в управлінні патрульної поліції міста Києва Департаменту патрульної поліції на посаді інспектора роти №4 батальйону №2 УПП у м. Києві та мав спеціальне звання – старшого лейтенанта поліції. Спеціальні засоби та засоби індивідуального захисту для виконання службових обов`язків, а саме: газобалон газовий, наручники металеві, бронежилет були передані відповідачеві для забезпечення ним публічної безпеки та порядку на виконання функцій, покладених на нього посадовою інструкцією та іншими нормативно-правовими актами, що регламентують діяльність працівників Національної поліції.Після звільнення відповідача майно, що отримане ним для виконання службових обов`язків повернуто не було. Обов`язок відповідача з повернення спеціальних засобів та засобів індивідуального захисту, отриманих для виконання службових обов`язків, виник внаслідок невиконання абзацу 2 пункту 4 розділу V Інструкції з організації забезпечення, зберігання та експлуатації озброєння в Національній поліції України, затвердженої наказом МВС України від 11.10.2018 № 828, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.11.2018 за № 1249/32701, на яку посилається позивач в обґрунтування позовних вимог. Отже, обов`язок відповідача з повернення спеціальних засобів та засобів індивідуального захисту, отриманих для виконання службових обов`язків, міг виникнути у відповідача внаслідок неналежного ставлення ним до своїх службових обов`язків та служби в поліції. Обґрунтовуючи свій позов позивач посилався на норми Конституції України, КАС України, ЦПК України, ЦК України, Закону України «Про національну поліцію», Інструкцію з організації забезпечення, зберігання та експлуатації озброєння в Національній поліції України, затвердженої наказом МВС України від 11.10.2018 № 828, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 05.11.2018 за № 1249/32701. Одночасне посилання позивача, окрім норм, що регламентують порядок проходження публічної служби відповідачем, на норми цивільного законодавства (ст. 1212, 1213 ЦК України) не надає спору приватноправового характеру.

За правилами адміністративного судочинства розглядаються спори, пов`язані з проходженням публічної служби, одним з різновидів якої є служба в Національній поліції України.

У випадку зобов`язання особи, яка перебуває на посаді публічної служби, відшкодовувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов`язків; повернути майно, отримане для виконання службових обов`язків, перед судом обов`язково постане питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди, чи неповернутого майна у вигляді спеціальних засобів та засобів індивідуального захисту, а й оцінки правомірності дій такої особи.

Водночас у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу положень статті 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.

Схожа правова позиція щодо застосування норм права викладена, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №818/1688/16, від 12 грудня 2018 року у справі №734/3102/16-ц, від 13 лютого 2019 року у справі № 636/93/14, та від 15 вересня 2021 року у справі № 235/8104/20, а також Верховним Судом у постанові від 29 липня 2021 року у справі № 127/29/21 .

Отже, даний спір підлягає вирішенню у порядку адміністративного судочинства, як такий, що пов`язаний з питанням реалізації правового статусу особи, яка перебувала на посаді публічної служби, від моменту прийняття її на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема й з питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльності, допущених на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, чи неповернення майна, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків чи зобов`язання повернути службове майно відбувається після її звільнення з державної служби.

Викладене свідчить, що між сторонами по справі виник спір з приводу повернення набутого майна особою під час проходження служби в поліції, а тому є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку, передбаченому КАС.

Отже у даному випадку має місце вимога, яка не може бути вирішена в судах загальної юрисдикції, оскільки містить ознаки публічно-правових відносин. Відповідно такий спір не може бути розглянутий за правилами цивільного судочинства.

Згідно п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4, 19, 255, 354 ЦПК України, ст.19 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Закрити провадження у справі за позовом Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про повернення набутого майна та відшкодування майнової шкоди.

Роз`яснити позивачу право на звернення з вищевказаним позовом в установленому законом порядку у порядку адміністративного судочинства до відповідного окружного адміністративного суду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали.

Суддя Т.В. Проць