Рішення № 102585624, 05.01.2022, Вишгородський районний суд Київської області

05.01.2022 Справа № 756/4147/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2022 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Рудюка О.Д.,

за участю секретаря Андрєєвої О.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вишгороді в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Оболонського районного суду м. Києва з позовною заяво про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилась спадщина. 19.04.2013 року ОСОБА_3 склав заповіт, згідно якого все своє майно заповів ОСОБА_1 . Після смерті батька ОСОБА_1 перебувала у пригніченому стані, та на період поширення короно вірусної хвороби в України (Covid - 19) з метою убезпечення від вірусної інфекції перебувала вдома. Крім того, позивач була юридично необізнана у строках на подання заяви про прийняття спадщини, а тому вчасно не звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом у встановлений законодавством строк. На підставі викладеного, позивач вважає, що нею пропущено строк для прийняття спадщини з поважних причин, а тому звернулась до суду за захистом своїх прав.

26.03.2021 року ухвалою Оболонського районного суду м. Києва позовну заяву ОСОБА_1 до Київської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - передано на розгляд до Вишгородського районного суду Київської області.

Ухвалою Вишгородського районного суду київської області від 04.06.2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

19.11.2021 року протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просить задовольнити. Крім того, пояснила, що до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом не зверталась.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просить задовольнити, посилаючись на те, що позивачем пропущено шестимісячний строк для звернення із заявою про прийняття спадщини з поважних причин, а саме у зв`язку із запровадженням карантинних обмежень в державі. Крім того, вважає, що з дня оголошення карантину зупинився перебіг строку звернення за отриманням адміністративних та інших послуг.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься відзив, згідно якого з позовної заяви не вбачається, що позивачка зверталась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 . Також в матеріалах справи відсутня постанова нотаріуса про відмову у вчинені нотаріальної дії у зв`язку з пропущенням позивачем строку встановленого для прийняття спадщини. Крім того, просила слухати справу за відсутності представника та прийняти рішення на підставі поданих доказів.

Заслухавши позивача та її представника, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 виданого 15.07.2020 року.

Згідно, з копії заповіту складеного ОСОБА_3 , який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербиною Л.І. 19.04.2013 року та зареєстрованого в реєстрі за №968, ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті і на що він за законом матиме право, заповів ОСОБА_1 .

Частиною 1 статті 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно до ч.1 ст.1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини.

Статтями 1216-1218 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), яке може здійснюватися за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статей 1220-1221, 1223 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, і саме з нього виникає право на спадкування, а місцем відкриття - є останнє місце проживання спадкодавця.

Саме спадкування може відбуватися за заповітом або за законом.

В обох випадках спадкоємцями можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини, і, крім того, юридичні особи та інші учасники цивільних відносин.

Згідно до статей 1268-1270 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. При цьому прийняття спадщини з умовою чи із застереженням не допускається.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Натомість у судовому засіданні встановлено, що позивач названих вище вимог закону не дотрималася та після відкриття спадщини не подавала до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. У разі відсутності такої згоди, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ст.1272 ЦК України).

Крім того, відповідно до статей 1273-1275 ЦК України, спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, подавши нотаріусу за місцем відкриття спадщини відповідну заяву.

Прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власної волі. Вчинення або не вчинення спадкоємцем дій, з якими законодавець пов`язує прийняття спадщини, має визначальне значення для висновку про дотримання ним процедури входження у спадкування.

Таким чином, для прийняття спадщини за заповітом позивачу слід вчинити ті ж дії, що і при спадкуванні за законом, а саме, подати до нотаріальної контори відповідну заяву, яка б свідчила про її дійсний намір прийняти спадщину в порядку спадкування за заповітом.

При цьому, такі дії теж повинні бути вчинені у встановлений законом для прийняття спадщини строк.

Пропуск такого строку, позбавляє спадкодавця можливості прийняти спадщину через нотаріальну контору і потребує пред`явлення ним позову про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Виписане у повній мірі відповідає Правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 6 лютого 2013 року в справі № 6-167цс12.

Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Спадкоємець прийняв спадщину, якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Спадкоємець за законом або за заповітом має право відмовитися від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Вважається, що відмовився від спадщини той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчить про прийняття спадщини.

Отже, прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Неприйняття спадкоємцем спадщини може бути виражено фактично, коли спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не здійснює дій, що свідчать про намір прийняти спадщину, або може бути виражено явно, коли спадкоємець шляхом подачі заяви в нотаріальну контору виражає свою незгоду прийняти спадщину.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 як спадкоємець за заповітом не зверталася до нотаріуса з відповідною заявою про прийняття спадкового майна, позивач, у встановлений законом строк, повинна була подати до нотаріальної контори заяву про таке бажання, проте цього не зробила.

Таким чином, ОСОБА_1 не вчинила дій, які б свідчили про прийняття нею спадщини, чи відмови від неї.

Згідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу.

Гарантоване ст.55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення, до вказаного висновку дійшла Велика палата Верховного суду, постанова від 15.05.2018 року справа №9901/439/18.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та те, що ОСОБА_1 не зверталась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , а також те, що матеріли справи не містять постанови нотаріальної контори про відмову у видачі свідоцтва про на спадщину за заповітом, суд приходить до висновку, що позивачем та її представником на надано доказів про порушення прав ОСОБА_1 , як спадкоємця за заповітом після смерті ОСОБА_3 , а тому заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1268, 1272 ЦК України, статтями 4, 12, 13, 77, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Київська міська рада (ЄДРПОУ 22883141; 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36).

Суддя О.Д.Рудюк