Рішення № 102585346, 07.10.2021, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 750/11187/20

Провадження № 2/361/2003/21

07.10.2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

07 жовтня 2021 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Радзівіл А.Г.

за участю секретаря Бас Я.В., Латчук Д.Р.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимира Вікторовича, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Ізі Кредит" про визнання виконавчого напису недійсним,

В С Т А Н О В И В:

07 грудня 2021 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив визнати виконавчий напис № 5807, вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. 03.04.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором № 186423 від 11.10.2017 року, укладеним з ТОВ ?Ізі Кредит?, заборгованості на загальну суму у розмірі 20 800, 00 грн. недійсним.

Свій позов обґрунтовував тим, що 11 жовтня 2017 року між ТОВ ?Ізі Кредит? та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 186423, за умовами якого Кредитодавець надає Позичальнику в кредит грошові кошти в сумі 10 000,00 грн. на особисті потреби, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом протягом 8 місяців з дня підписання даного договору сторонами.

У зв`язку з простроченням платежів за вказаним договором, приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. 03.04.2020 року вчинено виконавчий напис за № 5807 про стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором № 186423 від 11.10.2017 року, укладеним з ТОВ ?Ізі Кредит?, заборгованості на загальну суму у розмірі 20 800, 00 грн.

Вказаний виконавчий документ 10.04.2020 року пред`явлений стягувачем (ТОВ ?Ізі Кредит?) для виконання до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни разом із відповідною заявою, в якій стягувач просив відкрити виконавче провадження за місцем проживання (перебування) боржника.

ОСОБА_1 вважає, що спірний виконавчий напис не відповідає вимогам ст.ст.87,88 Закону України ?Про нотаріат?.

Позивач посилається на те, що на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Крім того, вчиняючи виконавчий напис приватний нотаріус Колейчик В.В. не врахував, що станом на дату вчинення виконавчого напису Постановою КМУ №662 від 26.11.2014 року ?Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів? не передбачалось вчинення виконавчих написів про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних договорів. Вказані обставини підтверджуються постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14, яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року.

За таких обставин, визначена ТОВ ?Ізі Кредит? заборгованість не може вважатися безспірною.

10 грудня 2020 року ухвалою судді Деснянського районного суду м. Чернігова Карапута Л.П. матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика Володимира Вікторовича, третя особа: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізі Кредит" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, залишено без руху та надано час для усунення недоліків, які позивачем були усунуті.

23 грудня 2020 року ухвалою судді Деснянського районного суду м. Чернігова Карапута Л.П. матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика Володимира Вікторовича, третя особа: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізі Кредит" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню направлено за територіальною юрисдикцію (підсудністю) до Броварського міськрайонного суду Київської області.

27 січня 2021 року ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області Радзівіл А.Г. прийнято цивільну справу до провадження Броварського міськрайонного суду Київської області, розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання на 02 квітня 2021 року.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, пояснення надав аналогічні змісту позовної заяви, просив позов задовольнити.

Відповідачів у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлена належним чином.

Суд, вислухавши позивача, письмові докази у справі, встановив обставини у справі, та виниклі їм правовідносини, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 03.04.2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №5807.

Згідно вищезазначеного виконавчого напису пропоновано звернути стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором № 186423 від 11.10.2017 року, укладеним ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ізі Кредит". Строк платежу за Кредитним договором № 186423 від 11.10.2017 року настав. Боржником допущено прострочення платежів.

Стягнення заборгованості проводиться за період з 10.12.2017 року по 21.02.2020 року.

Сума заборгованості складає 20800 грн. 00 коп. в тому числі:

прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 9420,18 грн.;

прострочена заборгованість за комісією становить 0,00 грн.;

прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 9379,82 грн.;

строкова заборгованість за сумою кредиту становить 0,00 грн.;

строкова заборгованість за комісією становить 0,00 грн.;

строкова заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 0,00 грн.;

строкова заборгованість за штрафами і пенями становить 2000,00 грн.

У виконавчому написі нотаріуса також зазначено, що за вчинення виконавчого напису нотаріусом на підставі ст. 31 Закону України ?Про нотаріат? стягнуто плати із стягувача за домовленістю сторін.

Загальна сума, яка підлягає стягненню - 20800 грн.00 коп.

Відповідно кредитного договору № 186423 від 11.10.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ізі Кредит" та ОСОБА_1 був укладений договір.

В п.3 договору зазначено, що банк надає в кредит грошові кошти в сумі 10000,00 грн., на особисті потреби, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти Кредитодавцю, відповідно до умов, зазначених у договорі.

В п. 5.1 договору зазначається, що перебіг строку нарахування процентів за користування кредитом розпочинається з моменту підписання цього договору і складає 8 місяців. Кількість платежів 8.

В п.5.4 договору зазначається, що сума щомісячного платежу в рахунок повернення кредиту та сплати процентів визначається графіком платежів. З урахуванням ануїтетного характеру платежів за користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю 295,73% річних від суми кредиту з першого по 5 платіж та 1,48% річних з 6 до останнього платежу згідно з графіком платежів, у розрахунку з помісячною сплатою - 24,64 % з 1 по 5 платіж та 0,12% з 6 до останнього платежу, за період дії договору - 123,56%.

Відповідно до п.3.1 умов договору сума кредиту надається позичальнику у готівковій формі у національній валюті, не пізніше наступного робочого дня з дати підписання цього договору.

Згідно п. 3.2 договору кредит надається на умовах терміновості, повернення та платності.

Відповідно ч.1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно ч.1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно ч.1, 2 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно ч.1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно ч.1, 2, 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України "Про нотаріат"). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України "Про нотаріат" та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно із підпунктами 1.1, 1.2 пункту 1, підпунктами 3.1, 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з нотаріально посвідчених договорів, що передбачають сплату грошових сум, додаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат").

Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням зазначеного та приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог боржника.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 Розділу ІІ Порядку).

Верховний Суд зазначає, що дійсно на сьогодні чинне законодавство України не зобов`язує нотаріуса викликати позичальника і з`ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з`ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.

Таке повідомлення (заява, претензія, лист-вимога тощо) передається позикодавцем позичальнику у порядку, визначеному статтею 84 Закону України "Про нотаріат".

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, звертаюсиь до суду із позовом про визнанння виконавчого напису недійсним позивач обрав неналежний спосіб захисту, який не передбачений вищенаведеними нормами права.

Окрім того, щодо вимог позивача до приватного нотаріуса Колейчика Володимира Вікторовича слід зазначити наступне. Нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення.

Спори за позовами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом вирішуються судом у порядку цивільного судочинства за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа. За правилами цивільного судочинства як спір про право в позовному провадженні розглядаються позови про оскарження дій нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства. Суд вказав, що нотаріус не може бути відповідачем у цій категорії справ, оскільки предметом позову є спір про право, зокрема позивач заперечує наявність у нього суми заборгованості перед кредитором, яка вказана у виконавчому написі.

Виходячи з норм Закону України "Про нотаріат", у нотаріуса немає спільних чи однорідних прав та обов`язків стосовно позивача. Нотаріус вчиняє нотаріальні дії від імені держави, тому в нього не можуть бути спільні чи однорідні права і обов`язки з особами, які звернулися до нього, або з особами, які вирішили, що їх права порушені нотаріальними діями.

Верховний Суд зауважив, що справи за спорами щодо оскарження вчинених нотаріусами виконавчих написів (про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса) мають розглядатися судами за позовами боржників до стягувачів.

Відповідачем у таких справах є особа, на користь якої було вчинено виконавчий напис, яким було порушено право позивача. Тобто, цивільна відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис покладається не на нотаріуса, а на особу, яка зверталася за виконавчим написом. Сам же нотаріус може залучатися судами як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача (постанова від 14.08.2019 у справі № 519/77/18).

Таким чином суд враховучи зміст позовних вимог, надані доводи та обгрнутування, а також письмові докази у справі, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 200, 265, 268, 280 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимира Вікторовича, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Ізі Кредит" про визнання виконавчого напису № 5807, вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем 03.04.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 186423 від 11.10.2017 року, укладеним між ТОВ "ІЗІ КРЕДИТ" та ОСОБА_1 на загальну суму у розмірі 20800, 00 грн. недійсним, - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя Радзівіл А.Г.