Рішення № 10258504, 24.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 20/148-9/8424.06.10 За позовом

До

Треті особи

Про

За участюТовариства з обмеженою відповідальністю «Річі Філмс»

Державного підприємства «Українська студія хронікально-документального кіно»

1)Міністерство культури та туризму України;

2)Державна служба кінематографії (Держкіно)

стягнення 676914,12 грн.

Прокуратури міста Києва

Суддя Бондаренко Г.П. Представники:Від позивачаСалтан В.В. (дов. б/н від 14.05.2010р.) Від відповідача

Від третіх осіб

Від прокуратури не зявились

1)Бударін І.М. (дов. б/н від 16.06.2010р.);

2)Бударін І.М. (дов. №1028/13-09 від 02.10.2009р.)

Морозов В.Ю. (посв. №137 від 21.07.2009р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Річі Філмс»(далі по тексту позивач) звернулось до суду з позовною заявою до Державного підприємства «Українська студія хронікально-документального кіно»(далі по тексту - відповідач) про стягнення 676914,12 грн., з яких 604497,19 грн. основного боргу та 72393,47 грн. пені у звязку з простроченням відповідачем виконання грошового зобовязання за договором №4 від 11.07.2007 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.09.2009 (суддя Палій В.В.) позов задоволено з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

Заступник прокурора міста Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в якому просить зазначене судове рішення скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає про те, що: оскаржуване рішення стосується прав і обов'язків не залученого до участі в справі Міністерства культури і туризму України, що є головним розпорядником бюджетних коштів для створення та розповсюдження національних фільмів, тому відповідно до статті 11110 Господарського процесуального кодексу України це рішення підлягає скасуванню; Договір має бути визнаний господарським судом недійсним оскільки він не відповідає положенням чинного на момент його укладення Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" та прийнятим в подальшому постановам Кабінету Міністрів України, якими врегульовані питання закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.03.2010 року рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2009 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Резолюцією Голови Господарського суду міста Києва Саранюка В.І. від 12.04.2010 року справу передано на новий розгляд судді Бондаренко Г.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2010 року справу №20/148 призначено до розгляду, присвоєно №20/148-9/84, а також залучено до участі у справі за ініціативою суду на підставі ст. 27 ГПК України до участі у справі у якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство культури та туризму України (далі третя особа-1) та Державну службу кінематографії (далі - Держкіно, третя особа-2).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2010 року розгляд справи був відкладений на 08.06.2001 року у звязку з неявкою відповідача, третіх осіб 1,2, прокуратури, неподанням ними витребуваних судом документів та необхідністю витребування нових доказів по справі, а саме суд витребував у позивача відеоматеріали, які були виготовлені по договору № 4 від 11.07.07р. та докази надання послуг по забезпеченню періоду реєисерсської розробки з використанням відеотехніки, звукозаписуючої техніки. освітлювальних приладів тощо.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2010 року розгляд справи був відкладений на 24.06.2010 року у звязку з неявкою відповідача, третіх осіб 1,2, прокуратури неподанням ними витребуваних судом документів та необхідністю витребування нових доказів по справі.

В судовому засіданні 24.06.10р. позивач підтримав заявлені позовні вимоги, обґрунтовуючи їх неналежним виконанням відповідачем зобовязань за договором №4 від 11.07.2007 року щодо оплати наданих послуг та підрядних робіт по виготовленню відеоматеріалів, у звязку з чим виникла заборгованість.

Відповідач у судові засідання жодного разу не зявлявся, вимог суду, викладених в ухвалах від 16.04.10р., від 25.05.2010р. та 08.06.2010 року не виконав, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином.

Представник прокуратури письмових пояснень не надав, проте в усних поясненнях висловився про те, що він підтримує позицію, викладеному у касаційному поданні, яка полягає в тому, що договір № 4 по суті є фіктивним, оскільки його як від імені позивача укладено диретором та засновником товариства, який займав керівну посаду у Державному підприємстві "Українська студія Хронікально-документальних фільмів". При цьому на запитання суду чи оскаржувався договір № 4 прокуратурою з вказаних підстав, представник прокуратури міста Києва повідомив, що договір оскаржено не було, однак він наполягає на тому, що договір за своєю суттю є фіктивним та спрямованим на заволодіння державними коштами, а не настання реальних юридичних наслідків.

Представник третьої особи-1 та третьої особи-2 надав суду усні пояснення, відповідно до яких як розпордники коштів Державного бюджету України першого та другого рівнів, треті особи отримали кошти на полату послуг та робіт по договору № 4 та перерахували їх відповідачу у справі.

Враховуючи те, що незявлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

11 липня 2007 року між позивачем та відповідачем був укладений договір №4, за яким відповідач доручив, а позивач зобов'язався надати послуги по створенню відеопродукції з використанням технічних засобів виконавця (ТЖК, обладнання студію, транспортні засоби, відеомонтажні комплекси, світло, інші необхідні технічні засоби), а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити послуги виконавця в порядку і на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 2.1 зазначеного договору вартість послуг за цим договором визначається за домовленістю сторін, яка оформляється письмово, на кожні окремі послуги.

Згідно з п.2.2. цього договору оплата послуг за цим договором здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця.

Відповідно до п. 2.3 зазначеного договору оплата здійснюється протягом трьох днів з моменту підписання акту приймання-передачі наданих послуг.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 4497,19 грн., що підтверджується підписаними сторонами Актами приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за період з травня по листопад 2008року. Зі сторони відповідача акти підписані директором Крижановським А.С. та містять відтиск печатки відповідача. Копії зазначених актів наявні в матеріалах справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг позивач зобов'язується за завданням відповідача надати послугу, яка живається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зв'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.526, 530 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк.

Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Згідно з пунктом 1.1 Порядку про використання коштів, передбачених у Державному бюджеті України для створення та розповсюдження національних фільмів затвердженим, затвердженого наказом Міністерства культури і туризму України від 05.03.2007 № 13 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.03.2007 за № 204/13471 (далі - Порядок, чинний на момент підписання Договору та на час надання/виконання спірних послуг/робіт за Договором), та Законами України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", "Про Державний бюджет України на 2008 рік" головним розпорядником бюджетних коштів для створення та розповсюдження національних фільмів є Міністерство культури і туризму України, а розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня - Держкіно (відповідальний виконавець бюджетної програми).

У пункту 3.1 Порядку зазначено, що бюджетні кошти використовуються Міністерством культури і туризму України у межах відповідних бюджетних призначень, установлених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, за загальним фондом - відповідно до затвердженої для Держкіно програми виробництва та розповсюдження фільмів за державним замовленням на 2007/2008 рік з урахуванням необхідності виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік в органах Державного казначейства України, та в разі їх відповідності паспорту бюджетної програми, а за спеціальним фондом - відповідно до затвердженого Держкіно та погодженого з МКТ кошторису.

Відповідно до платіжних доручень, копії яких наявні в матеріалах справи, третя особа 2 перерахувала на рахунок відповідача грошові кошти за виробництво фільмів в розмірі 3499141,76 грн.

Як вбачається з матеріалів справи 11.07.2007 року між сторонами було укладено договір №4, відповідно до якого позивач зобов'язався за замовленнями відповідача надавати послуги по створенню відеопродукції з використанням технічних засобів позивача (ТЖК, обладнення студії, транспортні засоби, відео монтажні комплекси, світло, інші необхідні технічні засоби, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити послуги позивача порядку і на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до укладеного сторонами договору №4 від 11.07.2007 року визначено, що вартість послуг за цим договором визначається за домовленістю сторін, яка оформлюється письмово, на кожні окремі послуги (п.2.1 договору №4 від 11.07.2007 року).

Таким чином, сторонами під час здійснення замовлення послуг, кожен раз здійснювались дій щодо укладення правочину по кожному окремому виду послуг, а саме узгоджувались вид послуг та розмір оплати за надані послуги.

Згідно з ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору (п. 4 ст. 232 ЦК України).

Як встановлено судом на момент укладення договору №4 від 11.07.2007 року сторонами не могло бути визначено які роботи будуть виконуватись позивачем та в якому обсязі. На момент укладення договору, вартість послуг/робіт які сторони могли прорахувати становили 9 786,00 грн. щодо виконання робіт по створенню літописного відеоматеріалу «Голод».

Як встановлено судом сторонами договору №4 від 11.07.2007 року визначено, що вартість послуг за цим договором визначається за домовленістю сторін, яка оформлюється письмово, на кожні окремі послуги (п.2.1 договору №4 від 11.07.2007 року).

На виконання замовлень відповідача та підписаними сторонами кошторисами позивачем було виконано роботи та наданні послуги на суму 604 497,19 грн., що підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №№ 4/34 -4/62, останній з яких було підписано сторонами 28.11.2008 року.

За обсягом прав та обов'язків договір №4 від 11.07.2007 року є змішаним договором надання послуг та виконання робіт.

Відповідно до ст.4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Крім того, сторонами погоджено, що оплати здійснюється на підставі актів приймання-передачі наданих послуг.

Таким чином, підписуючи акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) сторонами було дотримано умови договору №4 від 11.07.2007 року.

Відсутність у позивача результатів робіт (послуг) зумовлено тим, що останні були передані відповідачу відповідно до діючого законодавства, про що свідчать підписані акти. Оскільки замовником фільмів було Міністерство культури та туризму України, то результати виконаних позивачем робіт та вихідні фільмові матеріали передані відповідачем Міністерству культури та туризму України, яке, в свою чергу, вихідні матеріали передало до архіву Національного центру ім. О. Довженко на зберігання. Проте, на виконання керівних вказівок Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 30.03.10р. у справі № 20/148, судом було витребувано відеоматеріали, які були створені по договору № 4 (є результатом виконаних робіт), які долучені до матеріалів справи, та є доказом реального виконання робіт та надання послуг по договору № 4.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

З аналізу законодавства вбачається, що договір є різновидом правочину. Правочин -це правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб'єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Презумпція правомірності правочину закріплена у ст. 204 ЦК та може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону.

Посилання Прокуратури міста Києва на недійсність (фіктивність) правочину, не підтверджується належним чином, оскільки до суду як доказ надано фактично виконані роботи по договору № 4, а треті особи підтвердили перерахування відповідачеві коштів для оплати послуг та робіт по договору № 4. Щодо посилання прокуратури на порушення умовами договору Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» (в редакції станом на 11.07.2007 року), то в ньому відсутнє посилання на те, що недодержання сторонами норм даного Закону тягне за собою недійсність правочину (договору), а отже в суду не має підстав в рамках даного судового провадження визнавати недійсним договір № 4. Прокуратурою та відповідачем не подано доказів оскарження у встановленому порядку договору №4, а тому, виходячи з презумпції дійсності правочину та відсутності прямої норми закону щодо недійсності договору, суд вважає укладений між сторонами договір дійсним, та таким, що породив певні юридичні наслідки (встановив певні права та обов'язки сторін по договору), в матеріалах справи містяться докази належного виконання позивачем умов договору щодо надання послуг та виконання робіт (акти приймання-передачі), які прийняті відповідачем, натомість відповідачем доказів виконання своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг та виконаних робіт суду не надано.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем не сплачено 604497,19 грн. боргу за договором № 4. Доказів на підтвердження іншого відповідачем не подано.

Згідно з приписами ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної істини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості.

Відповідно до п.4.2. договору за кожен день прострочки оплати відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми простроченого платежу.

За вказаних обставин суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача про стягнення 72393,47 грн. пені.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст.4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Державного підприємства «Українська студія хронікально-документальних мів»(м. Київ, вул. Щорса, 18, код ЄДРПОУ 02404397) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Річі Фільмс»(м. Київ, вул. Волинська, 53, код ЄДРПОУ 34579126) 604497 (шістсот чотири тисячі чотириста девяносто сім) грн. 19 коп. основного боргу, 72393 (сімдесят дві тисячі триста девяносто три) грн. 47 коп. пені, 6768 (шість тисяч сімсот шістдесят вісім) грн. 91 коп. державного мита, 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Рішення може бути оскаржено в порядку передбаченому чинним законодавством

України.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СуддяГ.П. Бондаренко Рішення підписано 05.07.2010 року