Рішення № 102584883, 13.01.2022, Бородянський районний суд Київської області

Справа № 939/2526/21

РІШЕННЯ

Іменем України

12 січня 2022 рокуБородянський районний суд

Київської області в складі: головуючої судді - Герасименко М.М.,

за участі секретаря - Рассказової М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Бородянка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 23 грудня 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 786610059 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, за умовами якого відповідачу було надано кредит в розмірі 14700,00 гривень строком на 30 днів зі сплатою 1,38% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення його строку. 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, згідно з яким до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 42184,00 грн, з яких 14700,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 27484,00 грн - сума заборгованості за відсотками. Відповідач не виконує умови взятого на себе зобов`язання, не погашає кредит та не сплачує проценти за користування кредитом. 31 серпня 2020 року позивачем було направлено відповідачу вимогу про усунення порушення виконання зобов`язання щодо сплати заборгованості за кредитним договором, однак заборгованість за кредитним договором відповідачем не погашена. Враховуючи наведене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 49445,80 грн, яка складається з: 14700,00 грн - заборгованість по кредиту, 27484,00 грн - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом, 7261,80 грн - штраф та пеня.

Ухвалою суду від 05 листопада 2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» свого представника в судове засідання не направив, просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що висунуті позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно положень статей 3, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.

Згідно ч. 1 ст. 1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ст. 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

До позову позивачем додано копію договору № 786610059, укладеного 23 грудня 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 (далі - Договір) (а.с. 9-12).

Згідно п.1.1 Договору, за цим договором товариство зобов`язується надати позичальнику кредит без конкретної споживчої мети на суму 14700,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно п. 1.4 цього договору.

Відповідно до п.1.2 Договору, строк дії договору починається з моменту його укладення та становить 30 днів.

Згідно п.1.3 Договору, кредит надається строком на 30 днів.

Відповідно до п.1.4 Договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 1,38 процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту, визначеного в п.1.3 цього договору.

Згідно п.1.5 Договору, позичальник сплачує товариству проценти за користування кредитом за фактичний час користування кредитом з розрахунку 503,70 відсотків річних.

Згідно п.4.5 Договору, сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та товариством в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором.

Згідно графіку розрахунків, який є додатком №1 до Договору, сторони погодили наступний графік розрахунків: термін платежу - 22 січня 2020 року; сума кредиту - 14700,00 грн; нарахований процент - 6085,80 грн; до сплати (разом) - 20785,80 грн (а.с. 12).

Посилаючись на невиконання відповідачем умов взятого на себе зобов`язання за вказаним кредитним договором, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 49445,80 грн, яка складається з: 14700,00 грн - заборгованість по кредиту, 27484,00 грн - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом, 7261,80 грн - штраф та пеня.

Звертаючись із вказаним позовом до суду, позивач стверджує про те, що 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 786610059 від 23 грудня 2019 року, надав суду лише копію довідки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 02 липня 2021 року № 17/07 та копію витягу з додаткової угоди № 25 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, укладеної 21 жовтня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс». Проте з вказаних документів не можна встановити змісту договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, на який посилається позивач у своєму позові.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною першою статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

З доданих до позовної заяви документів вбачається, що кредитний договір укладений пізніше (23 грудня 2019 року) ніж договір факторингу (28 листопада 2018 року), на який посилається позивач. За відсутності договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року неможливо встановити предмет такого договору та чи було у ньому передбачено відступлення право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

У довідці № 17/07 від 02 липня 2021 року (а.с. 29), ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» підтверджує, що 01 квітня 2020 року було здійснено відступлення права вимоги за кредитним договором № 786610059 від 23 грудня 2019 року ТОВ «Таліон Плюс» згідно укладеного договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (а.с. 29). Разом з цим, позивачем не надано суду ні договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, ні будь яких інших документів на підтвердження наведених у довідці обставин щодо відступлення 01 квітня 2020 року права вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «Таліон Плюс», що унеможливлює встановити зміст (предмет) договору, за яким, за твердженням позивача, відбулося відступлення права грошової вимоги за кредитним договором № 786610059.

Крім того слід зазначити, що згідно наданої позивачем копії витягу з додаткової угоди № 25 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, укладеної 21 жовтня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс», сторони дійшли згоди викласти текст Договору у новій редакції, зокрема п. 1.3 Договору виклали у такій редакції: ««Право вимоги» - права грошових вимог Клієнта до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.» (а.с. 41-42).

Проте вказану додаткову угоду від 21 жовтня 2020 року суд не може взяти до уваги, оскільки як вбачається з наданих позивачем документів, вона укладена після підписання 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» договору факторингу № 05/0820-01 (а.с. 30-39).

Отже, позивачем не доведено факт відступлення права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 786610059 від первісного кредитора до ТОВ «Таліон плюс» та відповідно від ТОВ «Таліон плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у зв`язку із їх недоведеністю.

Керуючись ст. 10, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 13 січня 2022 року.

СуддяМ.Герасименко