Ухвала суду № 102584405, 17.01.2022, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/380/17

Провадження № 1-кп/191/16/20

У Х В А Л А

іменем України

17 січня 2022 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді - Твердохліб А.В.

за участю секретаря - Лобової Ю.Л.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за № 12016040390001884 від 22.10.2016 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дніпропетровськ, громадянина України, освіта середня, не працюючого, розлученого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України

із участю в судовому розгляді:

прокурора - Бачурного П.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника - Іванова А.Є.

ВСТАНОВИВ:

07 грудня 2021 року ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області призначено підготовче судове засідання.

Прокурор просить суд призначити кримінальне провадження до судового розгляду на підставі обвинувального акту вважаючи, що під час досудового розслідування були дотримані всі вимоги КПК України, підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акту не вбачає.

В підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого та обвинувачений заявили клопотання про повернення обвинувального акту. Захист вважає, що при складанні обвинувального акту слідчим та прокурором порушено принцип презумпції невинуватості, оскільки в обвинувальному акті прокурор стверджує, що ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 309 КК України.

Крім того захист вважає, що вищевказаний обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КК України, тому відповідно до вимог п.3 ч.3 ст. 314 КПК України підлягає поверненню прокурору для усунення недоліків. Крім того прокурором не виконані вимоги ст. 293 КПК, щодо надання копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному ОСОБА_1 , оскільки обвинувальний акт, який вручений обвинуваченому ОСОБА_1 та обвинувальний акт, направлений до суду містить суттєві відмінності та не є автентичною копією, а розписка про отримання копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування містить виправлення.

Також обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки не скріплено печаткою підпис прокурора, що є порушенням вимог до реквізитів офіційного документу. Крім того в порушення вимог п.4 ч.2 ст. 291 КПК України в обвинувальному акті не зазначено прізвище, ім`я, по батькові і займану посаду старшого слідчого СВ Синельниківського ВП ГУ НП в Дніпропетровській області Альміз-Макарової О.Г., яка перебувала у складі групи слідчих. Крім того слідчий в порушення вимог п.5 ч.2 ст. 291 КПК України в обвинувальному акті не виклав всіх фактичних обставин кримінального правопорушення, зокрема не вказав час, місце та спосіб вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 309 КК України в якому обвинувачується ОСОБА_1 . Також слідчий помилково в обвинувальному акті зазначив дві однакові експертизи за датою, назвою та розміром, тобто не вірно визначив розмір витрат на залучення експерта, що є порушенням п.8 ч.2 ст. 291 КПК України. Крім того в обвинувальному акті в порушення вимог п.9 ч.2 ст. 291 КПК України не зазначено місце складання та затвердження обвинувального акту, оскільки на першій сторінці зазначено лише «м. Синельникове». Крім того реєстр матеріалів досудового розслідування № 12016040390001884 від 22.10.2016 року, який доданий до обвинувального акту не відповідає вимогам ст. 109 КПК України, оскільки містить недостовірні відомості та не містить реквізитів прийнятих рішень. Також до переліку процесуальних рішень включено обвинувальний акт, який не може бути включений до переліку, так як реєстр матеріалів досудового розслідування є додатком до обвинувального акту.

Заслухавши учасників процесу, з`ясувавши думку прокурора, вивчивши обвинувальний акт з додатками, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 309 КК України підлягає поверненню прокурору з наступних підстав.

Частиною 3 статті 314 КПК України передбачені рішення, які суд вправі прийняти у підготовчому судовому засіданні. Одним з таких рішень є повернення прокурору обвинувального акту у разі невідповідності останнього вимогам КПК України.

Відповідно до ст. 293 КПК України визначено, що одночасно з переданням обвинувального акту до суду прокурор зобов`язаний під розписку надати його копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному. Обвинувачений ОСОБА_1 надав суду копію обвинувального акту( т.4 а.с. 95), яку він отримав від слідчого, та яка не містить обов`язкові оригінальні підписи слідчого та прокурора, та суттєво відрізняється від копії, яка направлена до суду, та не є автентичною копією обвинувального акту направленого прокурором до суду. Оскільки на першій сторінці ксерокопії наданої ОСОБА_1 дата затвердження прокурором обвинувального акту прописана, як «30 січня 2017 року», а в примірнику обвинувального акту, який знаходиться в матеріалах справи на першій сторінці дата затвердження зазначена як: «30.01.2017 року». Крім того на сторінці першій ксерокопії обвинувального акту, наданого слідчим підозрюваному навпроти запису «Захисник» проставлений запис не залучався, а в примірнику обвинувального акту, який надіслано прокурором до суду, зазначена інформація про захисника: «Захисник – Третяк Ірина Павлівна, свідоцтво № 1737 від 07.10.2003 року, та зазначена юридична адреса та контактний телефон. На другій сторінці ксерокопії обвинувального акту, яку під розписку отримано підозрюваним ОСОБА_1 30 січня 2017 року у графі додатки зазначено реєстр матеріалів досудового розслідування на 1 арк., а в примірнику обвинувального акту, надісланого до суду у графі додатки зазначено « 1 реєстр матеріалів досудового розслідування на 2 арк.», тобто зазначена ксерокопія, яка надана підозрюваному не є автентичною копією обвинувального акту. Крім того розписка обвинуваченого про отримання обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування також містить виправлення щодо кількості аркушів.

На підставі вищевикладеного, враховуючи ті обставини, що прокурором не виконані вимоги ст. 293 КПК У країни щодо надання копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному ОСОБА_1 , наявності виправлень в розписці підозрюваного, щодо кількості аркушів (про отримання копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування), робить неможливим призначення справи до судового розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов`язковими для їх виконання слідчим і прокурором.

Аналіз ст. 291 КПК України свідчить про те, що обвинувальний акт має бути чітким, логічним, переконливим то мотивованим, у ньому відбиваються тільки конкретні, достовірно встановлені факти.

Разом з тим, обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні вказаним вимогам не відповідає.

В обвинувальному акті грубо порушується принцип презумпції невинуватості щодо ОСОБА_1 , який до того ж є загальною засадою кримінального провадження, а відповідно недотримання цієї засади у кримінальному провадженні є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та права ОСОБА_1 на презумпцію невинуватості, оскільки в обвинувальному акті прокурор стверджує, що ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 309 КК України, при цьому вину ОСОБА_2 не встановлено обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили, що є порушенням вимог п.2 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод в частині порушення принципу презумпції невинуватості та є порушенням вимог ст. 62 Конституції України і ст. 17 КПК України.

Стаття 291 КПК України, дійсно визначає вимоги до змісту та форми обвинувального акту.

Згідно п.5 ч.2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Відповідно до ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Згідно сталої судової практики важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків сторони обвинувачення, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист. Фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому. Відштовхуючись від зазначеного розуміння формулювання обвинувачення, слідчий, прокурор при викладенні даного блоку інформації мають виходити із кримінально-правової концепції розуміння складу злочину. Тобто, наведені фактичні дані в своїй сукупності повинні створювати повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що у свою чергу дає можливість співставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою (постанова Верховного Суду України від 24 листопада 2016 року № 5-328кс16, постанова Верховного Суду від 22 вересня 2021 року № 51-2638км20)

Однак названі вимоги при складанні обвинувального акту не були дотримані.

Так в обвинувальному акті не зазначено час, місце та спосіб вчинення кримінального правопорушення, хоча обвинувачення інкримінує ОСОБА_1 ч.2 ст.309 КК України, а саме незаконне придбання, виготовлення та зберігання, наркотичних засобів, без мети збуту, у великих розмірах, але зазначено лише місце та час виявлення наркотичних засобів.

Відсутність в обвинувальному акті чіткого формулювання обвинувачення унеможливлює якісно і в повній мірі здійснювати захист від пред`явленого обвинувачення, що істотно порушує право особи на захист, передбачене ст. 20 КПК України.

Крім того в порушення вимог п.4 ч.2 ст. 291 КПК України в обвинувальному акті не зазначено прізвище, ім`я, по батькові і займану посаду старшого слідчого СВ Синельниківського ВП ГУ НП в Дніпропетровській області Альміз-Макарової О.Г., яка є в групі слідчих, що підтверджується витягом з кримінального провадження ( 4 а.с. 98).

Також в порушення вимог п.8 ч.2 ст. 291 КПК України слідчий зазначив дві однакові експертизи за датою, назвою та розміром, тобто неправильне визначення кількості судових експертиз призводить до необґрунтованого визначення розміру витрат на залучення експерта.

Крім того відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити дату та місце його складення та затвердження.

В супереч вказаним положенням обвинувальний акт не містить повних даних про конкретне місце складання обвинувального акту, а лише зазначено місто - «м. Синельникове», що є не повним визначенням міста затвердження обвинувального акту, оскільки м. Синельникове не є обласним центром, а є містом обласного підпорядкування, і тому для належної ідентифікації необхідно зазначати область, в якій знаходиться таке місто.

Крім того реєстр матеріалів досудового розслідування № 12016040390001884 від 22.10.2016 року, який доданий до обвинувального акту не відповідає вимогам ст. 109 КПК України, оскільки містить недостовірні відомості та не містить реквізитів прийнятих рішень. Також до переліку процесуальних рішень включено обвинувальний акт, який не може бути включений до переліку, так як реєстр матеріалів досудового розслідування є додатком до обвинувального акту.

На підставі вищевикладеного, слід звернути увагу, що суд не вправі підходити до обвинувального акту та пред`явленого особі обвинувачення формально, виходячи з гіпотетично можливого усунення недоліку у обвинувальному акті прокурором, оскільки за таких обставин суд перебирає на себе функції сторони обвинувачення, чим порушує право обвинуваченого на справедливий суд (ст.6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) та основні засади кримінального судочинства, такі як: рівність перед законом і судом; презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості, диспозитивність (ст. 7 КПК України).

Зазначені недоліки в обвинувальному акті, на думку суду, є суттєвими та перешкоджають призначенню справи до розгляду, так як порушення принципу презумпції невинуватості, неповне формулювання обвинувачення та неповне викладення фактичних обставин, та інші невідповідності вимогам КПК не дають можливості перевірити правильність кваліфікації дій обвинуваченого, що унеможливлює повний, всебічний та об`єктивний розгляд кримінального провадження у встановлені законом строки.

За таких обставин з метою забезпечення обвинуваченим права на захист та справедливий суд, визначення меж судового розгляду суд переконаний у необхідності повернення обвинувального акту прокурору.

На підставі викладеного, ст.ст. 291, 314, 315, 316, 331 ,376, 395 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №12016040390001884 від 22.10.2016 року відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 309 КК України повернути прокурору Синельниківської окружної прокуратури.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя А. В. Твердохліб