Ухвала суду № 102584222, 11.01.2022, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/1265/21

Провадження №1-кп/359/200/2022

УХВАЛА

11 січня 2022 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі колегії суддів:

головуючий - суддя Семенюта О.Ю., суддів: Вознюк С.М., Чирка С.С.,

за участю секретаря судового засідання Моргушко Л.В.,

прокурора Малашич Ю.Ю.,

захисника Вигулярного І.В.,

захисника Маркевича В.Я.,

розглянувши заяву судді Семенюти О.Ю. про самовідвід у кримінальному провадженні №62020000000000663, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.08.2020 за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 255, ч.3 ст.146, ч.2 ст.127, п.п. 3,12 ч.2 ст.115, ст. 340 КК України,

встановив:

У підготовчому судовому засіданні суддею Семенютою О.Ю. заявлено про самовідвід. В обґрунтування самовідводу суддя послалась на те, що вказане кримінальне провадження було їй розподілено з порушенням порядку, визначеному абз.3 п.8 Засад використання автоматизованої системи документообігу Бориспільського міськрайонного суду Київської області та ч.3 ст.35 КПК України, а саме, що вона уповноважена зборами суддів на розгляд цивільних та адміністративних справ та не може бути обрана суддею-доповідачем у складі колегії суддів для розгляду кримінальних проваджень. Зазначає, що продовження розгляду кримінального провадження призведе до ухвалення незаконного вироку не уповноваженим складом суду, що порушить п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а тому заяву про самовідвід судді слід задовольнити.

У судовому засіданні прокурор Малашич Ю.Ю. заперечує проти задоволення заяви. Зазначає, що заява є необґрунтованою. Є підстави для залучення до розгляду цього кримінального провадження усіх суддів суду незалежно від їх спеціалізації.

Захисник Вигулярний І.В. вважає, що заява має бути задоволена з урахуванням того, в Бориспільському міськрайонному суді існує спеціалізація суддів.

Захисник Маркевич В.Я. зазначив, що має спільну позицію з захисником Вигулярним І.В.

Інші особи, які беруть участь у кримінальному провадженні не з`явились, повідомлені належним чином. Їх неявка не перешкоджає розгляду заяви про самовідвід.

Процесуальні відносини регулюються параграфом 6 «Відводи» глави 3 «Суд, сторони та інші учасники кримінального провадження» розділу І «Загальні положення» КПК України.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 грудня 2021 року (а.с.228 т.3) кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.3 ст.146, ч.2 ст.127, п.п.3, 12 ч.2 ст.115, ст.340 КК України, було розподілено судді Семенюті О.Ю. як головуючому судді (судді-доповідачу).

Зі змісту рішення зборів суддів Бориспільського міськрайонного суду Київської області №19 від 24 грудня 2020 року вбачається, що суддю Семенюту О.Ю. було уповноважено на розгляд цивільних та адміністративних справ.

В абз.3 п.8 Засад використання автоматизованої системи документообігу Бориспільського міськрайонного суду Київської області, затверджених рішенням зборів суддів Бориспільського міськрайонного суду Київської області №9 від 3 травня 2019 року, визначений такий порядок формування колегій для розгляду кримінальних проваджень: суддя-доповідач обирається автоматизованою системою документообігу суду із суддів, уповноважених на розгляд кримінальних проваджень; інші члени колегії та запасні судді обираються автоматизованою системою документообігу суду із числа всіх суддів незалежно від спеціалізації.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення судді для розгляду справи.

Згідно з ч.3 ст.35 КПК України визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретного провадження здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації відповідних матеріалів, скарги, клопотання, заяви чи іншого процесуального документа за принципом випадковості та в хронологічному порядку з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, заборони брати участь у перевірці вироків та ухвал для судді, який брав участь в ухваленні вироку або ухвали, про перевірку яких порушується питання (крім перегляду за нововиявленими обставинами), перебування суддів у відпустці, відсутності у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відрядженням, а також інших передбачених законом випадків, через які суддя не може здійснювати правосуддя або брати участь у розгляді судових справ.

Частиною 2 статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» установлено, що у випадках, визначених законом, а також за рішенням зборів суддів відповідного суду може запроваджуватися спеціалізація суддів з розгляду конкретних категорій справ.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема відноситься верховенство права.

Згідно ст.8 КПК України кримінальне провадження, здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У розумінні вказаного положення суд має бути обов`язково «встановлений законом». Цей вислів віддзеркалює принцип правової держави, невід`ємний для системи, запровадженої Конвенцією і Протоколами до неї загалом ("Jorgic v. Germany" ("Йоргіч проти Німеччини" заява № 74613/01, п. 64); "Richert v. Poland" ("Рихерт проти Польщі", заява № 54809/07, п. 41).

Класична інтерпретація суті конструкції «суд, встановлений законом» викладена Європейським судом у рішенні по справі «Сокуренко і Стригун проти України» заяви №29458/04 та №29465/04 та полягає у такому:

«п. 23. Відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» (див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76, доповідь Комісії від 12 жовтня 1978 року). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства (див. рішення у справі «Коем та інші проти Бельгії» (Coeme and Others v. Belgium), № № 32492/96, 32547/96, 32548/96, 33209/96 та 33210/96, п. 98, ECHR 2000-VII).

п. 24. Суд повторює, що, як було раніше визначено, фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії», що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)».

п. 25. У п.п. 107-109 рішення у справі «Коем та інші проти Бельгії» (що зазначалось вище) Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».

ЄСПЛ в п. 37 рішення у справі «Посохов проти Російської Федерації», заява №63486/00 від 04.03.2003 зазначив, що термін «суд встановлений законом» поширюється не лише на правову основу створення суду, але й щодо складу суду по кожній справі (див. рішення Європейського Суду від 04.05.2000 по заяві №31657/96 «Бускаріні проти Сан-Маріно» (Buscarini v. San Marino).

Суд погоджується із думкою судді Семенюти О.Ю. про те, що її, з урахуванням визначеної спеціалізації суддів у Бориспільському міськрайонному суді Київської області, може бути визначено автоматизованою системою документообігу суду виключно як члена колегії, а не суддею-доповідачем.

З урахуванням наведених вище висновків Європейського суду з прав людини, з метою розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.3 ст.146, ч.2 ст.127, п.п.3, 12 ч.2 ст.115, ст.340 КК України судом, встановленим законом, суд вважає, що заяву про самовідвід судді належить задовольнити та передати матеріали кримінального провадження до канцелярії суду для визначення іншого судді - головуючого у справі.

Керуючись ч.2 ст.369, ст.372 КПК України, суд

постановив:

Заяву судді Семенюти О.Ю. про самовідвід задовольнити та відвести її від участі у кримінальному провадженні №62020000000000663, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.08.2020 за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.3 ст.146, ч.2 ст.127, п.п. 3,12 ч.2 ст.115, ст. 340 КК України.

Матеріали кримінального провадження передати до канцелярії Бориспільського міськрайонного суду Київської області для визначення судді автоматизованою системою документообігу суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали оголошено о 08:35 год. 14.01.2022 року.

Судді: