Рішення № 102583586, 11.01.2022, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/14653/21

Провадження 2-о/357/23/22

Категорія 17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2022 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий суддя - Цукуров В. П. ,

секретар судового засідання - Чайка О.В., ,

за участю заявника - ОСОБА_1 , представника заявника - адвоката Каракой Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №1 в м.Біла Церква Київської області заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Білоцерківська міська рада Київської області про встановлення факту, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі за текстом - «Заявник») звернулась до суду з заявою про встановлення факту.

В обґрунтування заявлених вимог Заявник посилається на наступні обставини.

Заявник зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_2 .

За життя ОСОБА_2 залишила заповіт на ім`я Заявника, посвідчений у Пилипчанській сільській раді Білоцерківського району Київської області 12.03..2007 року, зареєстровано в реєстрі за №27.

Після смерті матері залишилась спадщина у вигляді земельної ділянки, площею 2,140 га, розташованої у Білоцерківському районі, Пилипчанська сільська рада, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується сертифікатом на право на земельну частку (пай), серії КВ №022034 від 14.10.1996 року та державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №152419 від 08.09.2004 року, виданого на підставі розпорядження Білоцерківської райдержадміністрації від 02.09.2004 року №310.

З метою оформлення спадкового майна та отримання свідоцтва про право на спадщину, Заявниця звернулась до державного нотаріуса Білоцерківської районної державної нотаріальної контори Карпусь І.О. з заявою про прийняття спадщини.

04.11.2021 року нотаріусом було відмолено у оформленні спадкових прав на майно, яке залишилось після смерті її матері, так як спадкоємець не має прав на спадкування, оскільки в установлений законом шестимісячний строк спадщину не прийняв.

Заявниця разом зі своєю матір`ю фактично, без реєстрації за її адресою: АДРЕСА_1 , проживала з жовтня 2018 року і до дня її смерті. Здійснила її поховання, опікувалась і продовжує опікуватися її майном.

Оскільки Заявниця проживала з померлою матір`ю тривалий період, то вважала, що фактично вступила у володіння та управління майном, яке належало матері, і не знала про необхідність звернення з заявою до нотаріуса протягом шести місяців з моменту смерті спадкодавця.

За таких обставин була вимушена звернутися до суду та просила встановити факт того, що на час відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно проживала разом з спадкодавцем - ОСОБА_2 , місце реєстрації якої: АДРЕСА_1 .

09.12.2021 року судом відкрито провадження у даній справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні (а.с.32-33).

31.12.2021 року на виконання вимог ухвали суду від 09.12.2021 року, Білоцерківскою районною державною нотаріальною конторою Київської області, засобами поштового зв`язку направлено лист від 24.12.2021 року №1901/01-16, в якому зазначено, що згідно з паперовими носіями, спадкова справа щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 не заводилася (а.с.39).

В судовому засіданні Заявник підтримала заяву, надала пояснення аналогічні викладеним в заяві та просила її задовольнити.

В судовому засіданні представник Заявника підтримала заяву, надала пояснення аналогічні викладеним в заяві та просила її задовольнити.

В судове засідання представник заінтересованої особи - Білоцерківської міської ради Київської області не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. 10.01.2022 року засобами поштового зв`язку на адресу суду направив клопотання про розгляд справи без його участі за наявними матеріалами у справі, на розсуд суду (а.с.43).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснила суду, що Заявник є її матір`ю, а ОСОБА_2 була її бабусею. У період з грудня 2019 року мати постійно проживала з бабусею у АДРЕСА_1 у будинку матері, оскільки за бабусею необхідно було доглядати за станом її здоров`я і за віком. Заявник готувала для бабусі їжу, прибирала у хаті, робила все, що було необхідно для догляду матері.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила суду, що Заявник є її рідною тіткою по лінії матері. ОСОБА_2 була її бабусею. Бабусі було 94 роки та тітка (Заявник) проживала з нею у будинку по АДРЕСА_1 . Там вона доглядала за бабусею: працювала по домогосподарству; на городі; готувала їжу, прала, регулярно відводила бабусю до лікаря. Вони проживали разом приблизно рік до моменту смерті бабусі. Вона це знає, оскільки сама також проживала на цій вулиці.

Суд, вислухавши пояснення Заявника та її представника, свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що заявлені вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено наступні обставини та зміст спірних правовідносин.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати Заявника – ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 від 11.12.2019 року, виданого Виконавчим комітетом Пилипчпнської сільської ради Білоцерківського району Київської області, актовий запис №19 (а.с.10).

За життя ОСОБА_2 залишила заповіт, посвідчений 19.03.2007 року у Пилипчанській сільській раді Білоцерківського району Київської області 12.03.2007 року, зареєстровано в реєстрі за №27, відповідно до якого земельну частку (пай), майновий пай та грошовий вклад в Державному ощадному банку України, філія - Білоцерківське відділення №211 на рахунку № НОМЕР_2 заповіла своїй дочці - Заявниці ОСОБА_1 (а.с.15).

Після смерті матері залишилась спадщина у вигляді земельної ділянки, площею 2,140 га, розташованої у Білоцерківському районі, Пилипчанська сільська рада, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується сертифікатом на право на земельну частку (пай), серії КВ №022034 від 14.10.1996 року та державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №152419 від 08.09.2004 року, виданого на підставі розпорядження Білоцерківської райдержадміністрації від 02.09.2004 року №310 (а.с.13, 14).

З метою оформлення спадкового майна та отримання свідоцтва про право на спадщину, Заявниця звернулась до державного нотаріуса Білоцерківської районної державної нотаріальної контори Карпусь І.О. з заявою про прийняття спадщини.

04.11.2021 року нотаріусом було відмолено у оформленні спадкових прав на майно, яке залишилось після смерті її матері, так як спадкоємець не має прав на спадкування, оскільки в установлений законом шестимісячний строк спадщину не прийняв (а.с.16).

Таким чином, надані Заявником докази у своїй сукупності підтверджують вказані нею обставини та заінтересованою особою не спростовані.

Розглядаючи дану цивільну справу суд керується наступними нормами права.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно з ст.1262 ЦК України, визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Таким чином, статею 1268 ЦК України, для спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори.

Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Статтею 315ЦПК України визначено факти, які можуть встановлюватись у судовому порядку. Частиною другою даної норми передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ч.1 ст.316 ЦПК України, заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31.03.1995 року передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

В судовому засіданні встановлено, що від встановлення факту постійного проживання Заявника зі спадкодавцем на час смерті залежить виникнення та зміна її майнових та немайнових прав, що пов`язані з оформленням прав на спадкове майно.

Відповідно до ч.1 ст.1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно роз`яснень викладених у п.п.2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах спадкування» №7 від 30.05.2008 року, виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

В судовому засіданні з пояснення та поданих Заявником доказів, допиту свідків судом встановлено, що померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 разом зі своєю дочкою - Завницею ОСОБА_1 яка здійснювала за нею догляд, піклування до дня смерту матері.

Метою встановлення факту спільного проживання Заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права Заявника на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Суд приходить до висновку про те, що заяву ОСОБА_1 необхідно задовольнити, оскільки вона обґрунтована, а її доводи не спростовані та підтверджені належним, достовірними та допустимими доказами.

На підставі викладеного та керуючись ст.293, 315 ЦПК України, ст.ст.4, 10, 76, 259, 264-265, 268, 273, 365 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Білоцерківська міська рада Київської області про встановлення факту - задовольнити.

Встановити факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на час відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно проживала разом з спадкодавцем - ОСОБА_2 , місце реєстрації якої: АДРЕСА_1 .

Судові витрати залишити за заявником.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 13.01.2022 року.

СуддяВ. П. Цукуров