Ухвала суду № 102582851, 17.01.2022, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/19/22

Провадження № 2/347/212/22

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

17 січня 2022 року м.Косів

Суддя Косівського районного суду Івано-Франківської області Кіцула Ю.С., ознайомившись з матеріалами цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 звернулася в суд до ОСОБА_2 з позовом про розірвання шлюбу.

Позовна заява підлягає залишенню без руху із наданням строку для усунення недоліків з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Згідно з ч. ч. 2, 4, 5 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Позивачем до позовної заяви долучено копії письмових доказів до неї та копії письмових доказів для відповідача, однак копії письмових доказів для відповідача не засвідчені належним чином.

Разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про відстрочку сплати судового збору до ухвалення рішення по справі. Клопотання обґрунтоване тим, що позивач перебуває у скрутному матеріальному становищі, оскільки є малозабезпеченою особою, а також на її повному утриманні перебуває малолітня донька.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 ЦПК України - суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Питання про відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати регулюється Законом України "Про судовий збір".

При цьому, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Вирішуючи такі заяви, суд повинен враховувати те, що якщо при сплаті необхідних судових витрат середньомісячний дохід особи буде меншим від рівня прожиткового мінімуму, встановленого законом для відповідної категорії осіб, тоді в суду є підстава для застосування заходів щодо зменшення, звільнення, розстрочення або відстрочення сплати судового збору.

Крім того, судові витрати – це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, враховуючи положення п.1 ст.6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі “Креуз проти Польщі” (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв`язку із цим, при здійсненні правосуддя в цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов`язані із судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статей 133, 136 ЦПК України, Закону України “Про судовий збір”, а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Приписами ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

При цьому положення Закону України “Про судовий збір” кореспондуються з положеннями ст. 2 ЦПК України, якими розкривається зміст однієї із засад цивільного судочинства, а саме, рівності всіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Так, згідно приписів вказаної статті усі учасники цивільного процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників цивільного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Таким чином, всі учасники процесу є рівними при здійсненні своїх прав та обов`язків, в тому числі у питанні необхідності сплати судового збору.

У розумінні приписів ст. 8 Закону України “Про судовий збір” відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин. При цьому, позивач має довести існування фінансових труднощів.

Водночас, позивачем не надано суду достатніх та належних доказів наявності обставин щодо відсутності коштів на оплату судового збору, як підстави для відстрочення сплати судового збору.

Позивачем додано до позовної заяви відомості з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про суми виплачених доходів на утримання податків, з яких вбачається, що за період з 1 квартал 2021 року по 3 квартал 2021 року інформація про доходи ОСОБА_1 відсутня.

Слід зазначити, що позивач звертається до суду в грудні, тобто в останньому місяці четвертого кварталу 2021 року.

Крім того, позивачем подано індивідуальні відомості про застраховану особу ( ОСОБА_1 ) з Пенсійного фонду України, а саме відомості про суми заробітку для нарахування пенсії за 2013р., 2015-2019 роки. Позивач не надає жодної інформації станом на 2021 рік.

Вказані у клопотанні обставини не підтверджені жодними доказами, тому не можуть свідчити про те, що позивач не має інших джерел для існування та забезпечення своїх потреб – зокрема для сплати судового збору (вклади, нерухоме та рухоме майно з якого отримується дохід, компенсації, сукупний дохід родини, тощо). Позивачем не надано й документів на підтвердження того, що вона має статус малозабезпеченої особи, дохід якої є нижчим від прожиткового мінімуму у 2021 році, що могло б беззаперечно свідчити про її скрутне матеріальне становище.

Аналогічні позиції викладені Верховним Судом в ухвалах від 10 жовтня 2019 року по справі №215/3329/19; від 16 жовтня 2019 року по справі №215/5288/18 ; від 18 жовтня 2019 року по справі №215/5427/18 ; від 21 жовтня 2019 року по справі №215/1025/19 та інших.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Частиною 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, статтею 136 ЦПК України передбачено право (а не обов`язок) суду щодо відстрочення, розстрочення, зменшення розміру судового збору або звільнення від сплати судового збору.

Суд зазначає, що обов`язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов`язків, передбачених законами України, у зв`язку з чим, безпідставне звільнення від його сплати окремих осіб може свідчити про надання одній із сторін незаконної переваги перед іншою.

Враховуючи викладені обставини клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України - до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Враховуючи, що клопотання позивача про відстрочення від сплати судового збору не підлягає задоволенню, позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу підлягає залишенню без руху, у зв`язку з несплатою судового збору та невідповідності вимогам ст. 175 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з абз. 2 підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у даній справі є одна вимога немайнового характеру.

Як вбачається з поштового конверту, ОСОБА_1 подала позовну заяву 24.12.2021 року.

Таким чином, за подання позовної заяви розмір судового збору становить 908 гривень.

Враховуючи вищезазначене, вважаю, що позовну заяву ОСОБА_1 слід залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків, які слід усунути шляхом надання (надіслання) примірників додатків до позовної заяви, завірених належним чином, для відповідача.

Крім того, позивачу слід сплатити судовий збір у сумі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908 грн, за реквізитами: отримувач коштів ГУК в Iв.-Фр.об./ТГ Косів/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37951998, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313121206000009644, та додати документ на підтвердження сплати судового збору.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Керуючись ст. ст. 175, 177, 185, 259, 260 ЦПК України, суддя, –

п о с т а н о в и л а :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишити без руху, надавши позивачу строк 10 днів з дня отримання ухвали для виправлення недоліків, вказаних в мотивувальній частині ухвали.

Роз`яснити позивачу, що у випадку невиконання вимог даної ухвали, позовна заява вважатиметься неподаною та буде їй повернута.

Копію ухвали направити для відома та виконання позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Ю. С. Кіцула