Рішення № 102581671, 14.01.2022, Болехівський міський суд Івано-Франківської області

Справа №339/352/21

140

2-а/339/1/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2022 року м. Болехів

Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Головенко О. С.

секретаря судового засідання Ганчар Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у загальному позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту Патрульної поліції, поліцейського капрала поліції 1 батальйону, 1 роти Управління патрульної поліції в Рівненській області Ломазей Марини Михайлівни про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-

в с т а н о в и в:

20 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом, в якому просить, поновивши йому строк для звернення до суду, визнати протиправною і скасувати постанову ЕАО №4865111 від 05 жовтня 2021 року про накладення адміністративного стягнення штрафу у розмірі 3400,00 грн. за ч.2 ст.126 КУпАП.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що з оскаржуваної постанови вбачається, що він 05 жовтня 2021 року о 21 год.19 хв. на автодорозі МО6 Київ Чоп 363 км Т14.19 керував транспортним засобом з напівпричепом LEGRAS номерний знак НОМЕР_1 ., який підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов; а також, не мав права керування таким транспортним засобом, оскільки не отримував посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п.31.3.6 та п. 2.1.а ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 2. ст. 126 КУпАП.

Дана постанова вважає незаконною та підлягає скасуванню, оскільки не відображає дійсних обставин справи та винесена з порушенням вимог чинного законодавства.

Зокрема, вказує, що 05 жовтня 2021 року близько 21 год 30 хв. керував вищевказним транспортним засобом та на автодорозі МО6 Київ Чоп 363 км Т14.19 АД Т14.19, його зупинили працівники поліції для перевірки документів, які він надав, а саме: посвідчення водія, документи на транспортний засіб. Оглянувши документи, поліцейська почала заносити дані посвідчення водія у базу на своєму технічному засобі та пояснила, що оскільки посвідчення водія старого зразка, то вона хоче перевірити його через їхню базу реєстру водіїв щодо дійсності та наявності у нього відповідних категорій на право керування транспортними засобами. Однак із невідомих причин, після кількох невдалих спроб такої перевірки, поліцейська не змогла отримати відповідь на свій запит через базу реєстру водіїв про чинність посвідчення водія та категорії на право керування транспортними засобами, а тому вказала, що у нього немає права та відповідної категорії на право керування відповідним вантажним транспортним засобом та на цій підставі винесено оскаржувану постанову .

Його пояснення та доводи про те, що посвідчення водія є дійсним і у ньому у встановленому порядку зазначена відповідна категорія D на право керування вантажним транспортним засобом із причепом, відповідач не реагував.

Після винесення оскаржуваної постанови, повідомив патрульній, що не згідний із нею оскільки в його діях відсутній склад правопорушення, але вона не відреагувала, а надала постанову для підпису, при цьому не роз`яснивши права та обов`язки, як це передбачено КУпАП.

Він не вчиняв зазначеного в оскаржуваній постанові правопорушення, оскільки у посвідченні водія, яке він отримав, вказана відповідна категорія на право керування транспортним засобом, а тому він не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності.

Відповідач під час розгляду справи не надав жодного доказу вчинення ним адміністративного правопорушення. Єдиним аргументом було тільки те, що поліцейський не зміг через базу даних отримати відповідь на свій запит щодо наявності категорій на право керування транспортними засобами, що не є його виною і не може слугувати підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності.

Відповідачем не зібрано належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення адмінправопорушення, а тому відсутній сам факт адміністративного правопорушення, сама по собі постанова у справі про адміністративне правопорушення, без обґрунтування її доказами, передбаченими ст. 251 КУпАП, не може достовірно свідчити про вчинення ним адміністративного правопорушення.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, використовуючи свої повноваження, повинен був належним чином кваліфікувати його дії та зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення та спростували його свідчення, однак такі докази в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до вимог ст. 289 КпАП, встановлено 10-ти денний строк для оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення, а в разі його пропуску з поважних причин, він може бути поновлений судом.

У зв`язку з тим, що з 06 жовтня 2021 року по 15 жовтня 2021 року хворів, тому відповідно до ст. 289 КпАП України не зміг у десятиденний строк оскаржити постанову від 05 жовтня 2021 року, а тому вважає, що пропущено строк для оскарження постанови з поважних причин.

28 жовтня 2021 року провадження у зазначеній справі відкрито та призначено до судового розгляду.

17 листопада 2021 року представник відповідача подав до суду відзив, в якому просить в задоволенні позову відмовити, оскільки обставини на які посилається позивач по справі є такими, що не відповідають дійсності.

З оскаржуваної постанови вбачається, що позивач порушив пункти 31.3.6, 2.1.а ПДР та скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ч.3 ст. 121, ч.2 ст. 126 КупАП. В результаті чого був зупинений відповідачем, яка винесла оскаржувану постанову та позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП та об`єднано за ч.3 ст.121 КУпАП відповідно до ч.2 ст.36 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 3400 грн.

Відповідачем досліджено свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, а також дані з бази Національної автоматизованої інформаційної системи (НАІС).

Згідно реєстраційної картки транспортного засобу RENAULT MAGNUM реєстраційний номер НОМЕР_2 , дата реєстрації - 14.11.2014 рік, який є вантажним сідловим тягачем -Е, повна маса- 19000кг. зі спеціалізованим напівпричіпом-фургоном leqras, д.н.з. НОМЕР_1 , дата реєстрації 17.08.2021 рік, повна маса-38000 кг.

Транспортний засіб, яким керував позивач з огляду на положення ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» належить до вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них, а отже - які підлягають обов`язковому технічному контролю щороку.

Відповідно до даних з бази Національної автоматизованої інформаційної системи (НАІС) обов`язковий технічний контроль вищезазначеного транспортного засобу був пройдений 17.02.2020 року, наступна дата проходження -17.02.2021, проте, наступний обов`язковий технічні контроль був пройдений уже після притягнення особи до адміністративної відповідальності - 21.10.2021 року, що доказує вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Відповідно до даних з бази Національної автоматизованої інформапійв системи (НАІС) позивач має посвідчення водія із зазначенням лише категорії -В з 27.03.2003року та не міститься даних про отримання ним посвідчення водія відповідної категорії для керування вищезазначеним транспортним засобом, що доказує вчинення позивач - адміністративного правопорушення.

Зміст оскаржуваної постанови в повній мірі відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, в ній зазначено, опис обставин, установлених при розгляді справи, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення, вірно застосовано межі санкції статті щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності. (а.с 33-36).

23 листопада 2021 року представником відповідача подано клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду та не подачі доказів поважності пропуску такого строку (а.с.53-54).

Позивач в судове засідання не з`явився, в заяві просить розгляд справи проводити за його відсутності (а.с.27).

Такі дії позивача не суперечать вимогам ст.194 КАС України, за якою учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача та відповідач в судові засідання не з"явилися, будучи повідомленими про час та місце розгляду справи (а.с.59).

Як зазначено в ч.3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи в суді.

Відтак, неявка сторін не є перешкоджає розгляду справи без їх участі.

Суд, повно та всебічно з"ясувавши обставини справи, підтверджені доказами, дослідженими в судовому засіданні, надавши їм оцінку, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху.

Відповідно до ЗУ «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про національну поліцію", під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 вказаного Закону, поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 вказаного Закону визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Як вбачається з долученої позивачем до справи постанови ЕАО №4865111, поліцейським капралом поліції 1 батальйону, 1 роти Управління патрульної поліції в Рівненській області Ломазей М.М., яка вручена позивачу, позивач 05 жовтня 2021 року о 21 год.19 хв. на автодорозі МО6 Київ Чоп 363 км ОСОБА_1 керував транспортним засобом з напівпричепом LEGRAS номерний знак НОМЕР_1 , що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов та не мав права керування таким транспортним засобом, а саме не отримував посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п.31.3.6 та п. 2.1.а ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 2. ст. 126 КУпАП (а.с.5).

Разом з тим, відповідачем до відзиву долучено постанову, в якій містяться дописування та викладено інший зміст, зокрема, щодо додаткової кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.3 ст. 121 КУпАП та при накладенні стягнення застосовано ч.2 ст. 36 КУпАП.

Даючи оцінку таким діям працівника поліції з приводу внесення виправлень до постанови після того, як вона складена, підписана та вручена особі, щодо якої вона винесена для виконання, то слід зазначити, що такі дії є неправомірними, оскільки чинним законодавством України не встановлено можливості для відповідача вносити виправлення до такого документу, зокрема щодо кваліфікації дій особи, яка притягається до відповідальності.

Так, з метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом № 1395 від 07.11.2015 року МВС України затверджено відповідну Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Згідно з п. 4 Розділу І, п. 2 Розділу III вказаної Інструкції, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу; постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачена, зокрема, приписами ч. 2 ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Частинами 9, 10 Розділу ІІІ наведеної Інструкції передбачено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ч.ч. 1, 2 Розділу ІV зазначеної Інструкції розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП.

У відповідності до ч. 5 Розділу IV цієї ж Інструкції, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 8 розділу ХІІІ цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.

Відповідно до пп. 8-9 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України № 1376 від 06.11.2015 року, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, уповноважена посадова особа органу поліції відповідно до статті 283 КУпАП виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Бланк постанови по справі про адміністративне правопорушення заповнюється розбірливим почерком.

Не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до постанови, а також внесення додаткових записів після того, як постанова підписана особою, щодо якої вона винесена. У разі допущення порушень при оформленні такої постанови її заповнений бланк вважається зіпсованим.

Згідно п. 3 розділу XIII Інструкції, затвердженої наказом № 1395 від 07.11.2015 року МВС України, про виявлення зіпсованих бланків (механічні пошкодження, друкарський брак) доповідається керівнику відповідного підрозділу. Зіпсовані, повернуті або такі, що мають друкарський брак, бланки протоколів, постанов та тимчасових дозволів знищуються та списуються з обліку відповідно до акта щомісячного списання бланкової продукції.

З аналізу даних положень законодавства вбачається, що уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення згідно передбаченої законом форми, де зазначаються усі необхідні відомості, після чого вона підлягає підпису особою, щодо якої розглядається справа про адміністративне правопорушення.

В свою чергу, якщо було допущено помилку у внесені відомостей до бланку постанови, або бланк постанови має друкарський брак, то такий бланк необхідно вважати зіпсованим, адже внесення виправлень та поправок до нього після його підпису особою, щодо якої розглядається справа про адміністративне правопорушення, не допускається.

Отже, наявність виправлень та дописок в оскаржуваній постанові, після того, як вона підписана та вручена особі, підтверджують правомірність заявлених вимог позивача та наявність підстав для скасування такої постанови, оскільки постанова про накладення адміністративного стягнення, яка має помилки та виправлення є такою, що зіпсована та не підлягає врученню особі для її виконання.

Окрім того, слід звернути увагу і на те, що позивач заперечує обставини керування ним транспортним засобом без відповідних документів на право керування таким транспортним засобом, вважає посвідчення водія легітимним, а відтак заперечує факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП.

При цьому, на підтвердження доводів про наявність посідчення водія відповідної категорії «Д» позивачем надано свідоцтво серії НОМЕР_3 про навчання з 02 січня 2003 року по 25 березня 2003 року за програмою водій категорії «D» і йому видано посвідчення водія № НОМЕР_4 .

На підтвердження категорії «Д» позивачем надано свідоцтво серії НОМЕР_5 про навчання з 03 січня 2003 року по 26 березня 2003 року за програмою водій категорії «D» і йому видано посвідчення водія № НОМЕР_4 (а.с.29).

А також надано свідоцтва № НОМЕР_6 та НОМЕР_7 про наявність категорій "А" та "В" (а.с.30).

Згідно свідоцтва серії НОМЕР_8 ОСОБА_1 начався з 01 листопада 2006 року по 13 листопада 20006 року у Львівському державному обласному навчально-курсовому комбінаті та отримав право здійснювати перевезення автотранспортом в міжнародному автомобільному сполученні (а.с.32).

Також, і сам відповідач на а.с. 44 надає електронний рапорт працівника поліції з приводу звернення на лінію 102 щодо реєстрації повідомлення про, те, що 05 жовтня 2021 року 0 21 год 09 хв. на автодорозі «Київ-Чоп» в с. Молодаво Перше поблизу АЗС «БРСМ» зупинено автомобіль « Рено-МАгнум» д.н.з. НОМЕР_9 під керуванням ОСОБА_1 , посвідчення водія з ознаками підробки потребує СОГ.

В ході спілкування з ОСОБА_1 виявлено відсутність обов`язкового технічного огляду на дані транспортні засоби, а також водій мав обмеження у праві керування транспортними засобами. Винесено постанову за ч. 2 ст 126 КупАП об`єднану за ч.3 ст. 121 КупАП серії ЕАО 4865111 та складено протокол за ч. 3 ст. 126 КУпАП. На місце події викликано СОГ, яке в рамках кримінального провадження вилучили посвічення водія. Зібрано матеріали для внесення відомостей до ЄРДР (а.с.45-46).

Слід зазначити, що у разі виникнення підозри щодо підробки вказаного документу працівник поліції, який виявив підробку повинен був, відповідно до вимог ст. 214 КПК України, звернутися до слідчого, прокурора, іншої службової особи, уповноваженої на прийняття та реєстрацію заяви повідомлень про кримінальні правопорушення, з повідомленням про вчинене ним кримінальне правопорушення. Відповідні відомості повинні були бути внесені не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато розслідування.

Оскільки відомості щодо відкриття кримінального провадження за фактом підробки посвідчення водія ОСОБА_2 посвідчення водія в матеріалах справи відсутні, посилання інспектора патрульної поліції стосовно того, що вилучене посвідчення є підробленим, є безпідставним, оскільки вказане посвідчення є офіційним документом, який видавався відповідним органом після здачі іспиту.

Частина 2 ст. 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Згідно п.2.1а ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Однак, зі змісту пунктом 3 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами затвердженого постановою КМУ від 8 травня 1993 р. № 340 передбачено транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються на категорії А1-Т.

Проте, в оскаржуваній постанові не вказано саме якої категорії посвідчення було відсутнє у позивача, а тільки вказано керував транспортним засобом з напівпричепом LEGRAS номерний знак НОМЕР_1 та не мав права керування таким транспортним засобом, оскільки не отримував посвідчення водія відповідної категорії.

Згідно з п. 1.10 ПДР України, водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Згідно пункту 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

З витягу щодо пошуку посвідчення водія ГСЦ щодо ОСОБА_1 , з якого вбачається, що він має посвідчення водія категорії В з 27 березня 2003 року (а.с.44).

Ухвалою суду від 10 грудня 2021 року витребувано з Територіального сервісного центру МВС №2642 відомості про отримання ОСОБА_1 посвідчення водія із зазначенням категорії (а.с.61-62).

Згідно відповіді Територіального сервісного центру МВС №2642, ОСОБА_1 отримував посвідчення водія серії НОМЕР_10 категорії «ABCDE» 27 березня 2003 року в ТСЦ 2642 згідно реєстру №64 (а.с.71).

Отже, обставини, викладені в оскаржуваній постанові про те, що ОСОБА_1 не мав права керування таким транспортним засобом, оскільки не отримував посвідчення водія відповідної категорії, є необгрунтовані та суперечать матеріалам справи.

З приводу обставин, викладених в оскаржуваній постанові про керування позивачем транспортним засобом з напівпричепом LEGRAS номерний знак НОМЕР_1 , що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, то слід вказати, що в постанові, яка вручена позивачу, він притягнутий до відповідальності тільки за ч.2 ст. 126 КУпАП, в той час, як відповідальність за такі дії передбачена ч.3 ст. 121 КУпАП .

Статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; поважати і не порушувати прав і свобод людини.

Однак, як вбачається із змісту наявної у матеріалах справи постанови, при її винесенні відповідачем не дотримано вимог зазначеного законодавства.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд також погоджується з з доводами позивача про поважність причин пропуску строку звернення до суду та наявність підстав для його поновлення.

Також, згідно ч.1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 2ст. 286 КАС України,позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

У відповідності до ч.1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Пропущення строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для залишення позову без розгляду, оскільки суд може визнати причину пропуску таких строків поважною і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС України.

Поважними причинами пропущення строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами. Разом з тим, на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду.

А тому, суд вважає, що даний строк слід поновити позивачу,як пропущений з поважних причин, оскільки, позивач перебував на лікуванні в КНП «Рожнятівська багатопрофільна лікарня» РСР з 06 жовтня 2021 року по 20 жовтня 2021 року з діагнозом транзиторна ішемічна атака з вестибулоатактичним синдромом (а.с.28).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач визнав факт складання постанови, яку вручена позивачу з помилками, внісши виправлення до неї, що є недопустим та унеможливлює виконання постанови.

При таких обставинах, залишивши без розгляду позовну заяву позивача без розгляду, як того просить відповідач, суд позбавив би можливості позивача захистити свої права та інтереси, відповідно порушив його право на захист прав, свобод та інтересів і розгляд справи в адміністративному суді, гарантовані ст.6 КАС України.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Проявом цього права є забезпечення для кожної особи можливості звернутися до суду.

Європейський Суд з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини" зазначає, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання необхідно звертати увагу на обставини справи.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно ч. 1ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст.2, 5, 9, 241-246, 286 КАС України суд,-

ухвалив:

Поновити ОСОБА_1 строк для оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення.

Позов задоволити.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО №4865111 від 05 жовтня 2021 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу розміром 3400 (три тисячі чотириста) гривень за ч. 2 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а провадження по справі закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646) сплачений судовий збір у розмірі 454 (чотириста п"ятдесят чотири) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Найменування та ім`я сторін, їх місцезнаходження та проживання :

Позивач: ОСОБА_1 - реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_11 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції - вул. С.Бандери, 12 м.Рівне Рівненської області.

Поліцейський капрал поліції, 1 батальйону, 1 роти Управління патрульної поліції в Рівненській області Ломазей Марина Михайлівна - вул. С.Бандери, 12 м.Рівне Рівненської області.

Суддя Головенко О.С.