Рішення № 102581575, 12.01.2022, Черняхівський районний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/2323/21

Провадження № 2/293/170/2022

12 січня 2022 рокусмт Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Збаражського О.М.,

за участю секретаря судових засідань Крисюк О.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Чабан А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Черняхів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АК Плюс» про визнання договору нікчемним, застосування наслідків нікчемності договору та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

І. СУТЬ СПРАВИ

ОСОБА_1 звернулася до Черняхівського районного суду Житомирської області з вказаним позовом, в якому просить визнати публічний договір №APZR000000000081661 фінансового лізингу від 26.11.2019 нікчемним; застосувати наслідки визнання публічного договору №APZR000000000081661 фінансового лізингу від 26.11.2019 нікчемним, стягнувши з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 75467,79 грн.

Позов обґрунтовувався тим, що 26.11.2019 між позивачем та ТОВ «АК Плюс» підписано заяву про приєднання до публічного договору №APZR000000000081661 фінансового лізингу, за яким лізингодавець передає лізингоодержувачу в лізинг автомобіль відповідно до специфікації, викладеної у додатку 1, строк лізингу 60 місяців з моменту підписання додатку 2 (графік лізингових платежів). Предмет лізингу за умовами договору №APZR000000000081661 застраховано, згідно договору добровільного страхування наземного транспорту № FA-00076503 від 26.11.2019 в ПрАТ «Страхова група «ТАС». Окрім того, відповідно до умов цього ж вказаного вище договору № APZR000000000081661 обслуговування всіх платежів здійснювалось через банківську установу AT «Акцент-Банк»; («А-Банк»). На момент подання позовної заяви, лізингові платежі позивачем оплачено в повному обсязі. Згідно додатку 1 до договору фінансового лізингу №APZR000000000081661 від 26.11.2019 ТОВ «АК Плюс» передав позивачу легковий автомобіль Ford Focus, VIN: НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , 2008 року випуску, вартістю 167000,00 грн., відповідно до специфікації. Ні заяви про приєднання до договору, ні договір фінансового лізингу №APZR000000000081661 нотаріально не посвічувались. Договір фінансового лізингу №APZR000000000081661, як це передбачають умови заяви, на офіційному «веб-сайті Компанії www.AK24.com.ua» відсутній та ніколи не публікувався, що порушує принцип публічності та необхідності довести його умови до споживача (позивача). В подальшому, у зв`язку із незалежними від позивача обставинами (внаслідок підпалу) автомобіль, що являється предметом лізингу, фізично знищено. На підставі виникнення страхового випадку, страховиком ПрАТ «Страхова група «ТАС» на розрахункові рахунки ТОВ «АК Плюс» перераховано страхове відшкодування у сумі 125646,47 грн., подальше розпорядження яким покладалось на лізингоотримувача (Страхувальника). Однак, ТОВ «АК Плюс» повідомило, що згідно платіжного доручення № 5334 від 24.07.2020 кошти у сумі 101145,41 грн. перераховано в рахунок погашення заборгованості за договором № APZR000000000081661, згідно платіжного доручення № 5333 від 24.07.2020 кошти у сумі 22616,36 грн., перераховано до державного бюджету; згідно платіжного доручення № 5332 від 24.07.2020 кошти у сумі 1884,70 грн. перераховано до державного бюджету. Загалом, згідно виписки з рахунку AT «Акцент-Банк» № НОМЕР_3 (період вибірки з 01.01.2019 по 13.09.2021), ОСОБА_1 сплачені кошти відповідно до договору № APZR000000000081661 від 26.11.2019 у сумі 217966,73 грн.

ІІ. ПРОЦЕДУРА та ПОЗИЦІЇ СТОРІН

19.11.2021 ухвалою Черняхівського районного суду Житомирської області відкрито провадження у справі №293/2323/21, призначено справу до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 16.12.2021 (а.с.34-35).

16.12.2021 від представника відповідача ТОВ «АК Плюс» надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовні вимоги не визнає та вважає необґрунтованими. Зазначає, що 13.06.2021 внесено зміни до ЦК України та доповнено його новою статтею 809-1 ЦК України, згідно якої лізингові платежі, сплачені на момент визнання договору лізингу недійсним або віднесення до нікчемного, поверненню не підлягають. Вимоги про стягнення 50966,73 грн. є необґрунтованими, оскільки позивач не сплачувала відповідачу кошти у сумі 217966,73 грн., а сплачена відповідачем за рахунок власних коштів сума у розмірі 101145,41 грн. перевищує суму, заявлену до стягнення. Крім того, оскільки користування автомобілем не є безоплатним слід вирахувати вартість того, що одержано відповідачем у вигляді плати за користування автомобілем 45400,03 грн. та витрат відповідача на його страхування у сумі 5566,64 грн., що разом складає 50966,68 грн. Зазначає, що ТОВ «АК Плюс» не отримувало від позивача грошові кошти у розмірі 24501,06 грн., а тому вимога позивача про стягнення сплачених податків у сумі 24501,06 грн. є необґрунтованою. Витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13200 грн. не співмірні зі складністю справи та із сумою позову, наданим адвокатом обсягу послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру, а тому відсутні підстави для їх відшкодування (а.с.48-56).

Ухвалою суду від 16.12.2021 відкладено розгляд справи на 12.01.2022 (а.с.70-71).

24.12.2021 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач зазначає, що посилання відповідача на статтю 809-1 ЦК України, якою 13.06.2021 доповнено ЦК України, є безпідставними, оскільки оспорювані відносини між позивачем та ТОВ "АК Плюс" мали перебіг у часі ще до набрання чинності ст.809-1 ЦК України. Позиції щодо неправомірного розподілу коштів із перерахуванням сум податків підтвердженні відповіддю ГУ ДПС у Житомирській області про надання роз`яснення. Зазначає, що при сплаті на користь відповідача лізингових платежів, з позивача податки та збори не утримувалися, що підтверджує, що кошти в сумі 24501,06 грн. з неї утримано безпідставно (а.с.111-114).

Позивач у судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити, з викладених у ньому підстав.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, з підстав викладених у відзиві, просив відмовити у позові.

В ході розгляду справи, суд у відповідності до п. 4 ч. 5 ст.12 Цивільного процесуального кодексу України, створив сторонам всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 259 Цивільного процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих до суду.

У судовому засіданні 12.01.2022 відповідно до ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд оголосив вступну та резолютивну частину рішення.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ

26.11.2019 між відповідачем - ТОВ «АК Плюс» та позивачем - фізичною особою ОСОБА_1 підписано заяву про приєднання до публічного договору (про надання фінансового лізингу) № APZR000000000081661 (далі також - заява про приєднання).

У пункті 14.1.2 заяви про приєднання строк лізингу встановлений 60 місяців з моменту підписання додатку 2 , яким передбачено графік лізингових платежів.

Пунктом 14.1.3 заяви про приєднання передбачено, що лізингові платежі сплачуються щомісяця та включають платіж з відшкодування частини вартості предмету лізингу у розмірі згідно з додатком 2, якщо інше не зазначено в публічному договорі; відсотки за користування предметом лізингу в розмірі згідно з додатком 2, якщо інше не зазначено в публічному договорі; комісія за проведення щомісячного моніторингу предмету лізингу в розмірі згідно з додатком 2, якщо інше не передбачено в публічному договорі.

Пунктом 14.1.7 заяви про приєднання встановлено, що після прийняття відповідачем рішення про надання фінансового лізингу позивач вносить аванс у розмірі 16700 грн на транзитний рахунок, вказаний в пункті 14.1.5 договору (№ 29091111304984). Згідно з пунктом 14.3 заяви про приєднання позивач щомісяця в період оплати сплачує відповідачу платіж в розмірі 4660 грн та відшкодовує відповідачу всі його витрати, пов`язані із виконанням договору, які виникли протягом місяця, який передує поточному місяцю.

Згідно додатку № 2 до договору зазначено детальний розпис згідно графіку обов`язкових щомісячних лізингових платежів, які складаються з відшкодування частини вартості предмету лізингу, відсотків за користування предметом лізингу, комісії за проведення щомісячного моніторингу предмету лізингу. Загальний лізинговий платіж становить 293468,76 грн.

28.11.2019 позивач підписав специфікацію та акт приймання-передачі автомобіля (Додаток № 1) та отримав у ТОВ «АК Плюс» в лізинг автомобіль Ford Focus 2008 року випуску, VIN номер кузова НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартістю 167000 грн.

Зазначені обставини підтверджуються копією заяви про приєднання до публічного договору, додатком № 1 (специфікація та акт приймання-передачі) та додатком № 2 (графік лізингових платежів) (а.с.97-100).

Суд звертає увагу, що договір фінансового лізингу № APZR000000000081661 від 26.11.2019 укладений між сторонами у простій письмовій формі і не був нотаріально посвідченим.

26.11.2019 між відповідачем - ТОВ «АК Плюс», страховиком - ПАТ «Страхова група «ТАС» та позивачем - фізичною особою ОСОБА_1 укладено договір №FA-00076503 добровільного страхування наземного транспорту (а.с.13-15).

16.07.2020 страховиком ПАТ «Страхова група «ТАС» на розрахунковий рахунок ТОВ "АК Плюс" перераховане страхове відшкодування у сумі 125646,47 грн., що підтверджується платіжним дорученням №111651 від 16.07.2020 (а.с. 17).

23.07.2020 позивач направила ТОВ «АК Плюс» заяву, в якій просила грошові кошти страхового відшкодування у сумі 125646,47 грн. зарахувати в рахунок погашення платежів за договором лізингу (а.с.18).

Згідно платіжного доручення №5334 від 24.07.2020 ТОВ «АК Плюс» кошти в сумі 101145,41 грн. перераховано в рахунок погашення заборгованості за договором № APZR000000000081661; згідно платіжного доручення №5333 від 24.07.2020 ТОВ «АК Плюс» кошти в сумі 22616,36 грн. перераховано до державного бюджету (ПДФО з доходу платника податку іншого ніж заробітна плата), згідно платіжного доручення №5332 від 24.07.2020 ТОВ «АК Плюс» кошти в сумі 1884,70 грн. перераховано до державного бюджету (військовий збір з платника податку іншого ніж заробітна плата) (а.с.19, 20, 21, 22).

Згідно виписки з рахунку АТ «Акцент-Банк» встановлено, що за період з 27.11.2019 по 21.10.2020 позивачем сплачені кошти відповідно до договору № APZR000000000081661 від 26.11.2019 у сумі 217966,73 грн. (а.с.16).

З відповіді ГУ ДПС у Житомирській області від 20.05.2021 вбачається, що у разі настання страхового випадку із предметом застави (автомобілем), під заставу якого фізичною особою отримано у суб`єкта господарювання (вигодонабувача), виплата страхового відшкодування здійснюється страховою компанією такому суб`єкту господарювання - вигодонабувачу з додержанням вимог п.п.165.1.27 п.165.1 ст.165 Податкового кодексу України, а суб`єкт господарювання спрямовує ці кошти на рахунок погашення кредиту фізичної особи, отриманого під такий автомобіль, то сума такого відшкодування не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу фізичної особи - позичальника (а.с.23-25).

IV. НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД, ТА МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Стаття 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлює, що відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг», договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу, строк на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу), розмір лізингових платежів, інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, яка висловлена 16.12.2015 у постанові за наслідками розгляду цивільної справи №6-2766цс15, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою договір лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) транспортного засобу та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (ст.3 ЦК України). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частин першої, другої ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частина 1 статті 220 ЦК України регламентує, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України: від 16 грудня 2015 року (справа № 6-2766цс15), від 19 жовтня 2016 року (справа № 6-1551цс16), від 18 січня 2017 року (справа № 6-648цс16), постанові Верховного Суду від 03.10.2018 (справа № 288/383/15-ц провадження № 61-6009св18).

Таким чином, оспорюваний договір фінансового лізингу №APZR000000000081661 від 26.11.2019, предметом якого є транспортний засіб Ford Focus 2008 року випуску, VIN номер кузова НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , а сторонами договору фізична і юридична особи, всупереч положень ст.799 ЦК України не було нотаріально посвідчено, що визнається і сторонами, а тому він в силу положень ст.220 ЦК України є нікчемним, що узгоджується з висновками Верховного Суду України та Верховного Суду, які згадані вище.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожній особі гарантується право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути в тому числі й визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Позивач просила суд визнати публічний договір №APZR000000000081661 фінансового лізингу від 26.11.2019 нікчемним та застосувати наслідки визнання нікчемним публічного договору №APZR000000000081661 фінансового лізингу від 26.11.2019, стягнувши з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 75467,79 грн., що складаються із: 50966,73 грн., тобто різниця між сплаченою позивачем на користь відповідача сумою грошових коштів та вартістю автомобіля (217966,73 грн. - 167000,00 грн.); та 24501,06 грн., які ТОВ «АК Плюс» отримала із сум страхового відшкодування, у зв`язку із знищенням автомобіля, та утримала в якості податків.

Факт сплати на виконання договору фінансового лізингу №APZR000000000081661 від 26.11.2019 грошових коштів в сумі 217966,73 грн. (в тому числі страхового відшкодування) підтверджено матеріалами справи та відповідачем не спростовано.

Відповідно до статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у випадку неможливості такого повернення (зокрема, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі) необхідно відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно ч.1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Отже, у разі застосування реституції за нікчемним договором лізингу, лізингодавець зобов`язаний повернути лізингоодержувачу сплачені ним платежі на виконання умов договору. Лізингоодержувач, у свою чергу, зобов`язаний повернути лізингодавцю майно, а саме об`єкт лізингу, яким він користувався.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 554/10131/18.

Однак враховуючи, що автомобіль, який являється предметом договору лізингу, фізично знищено з незалежних від позивача причин (внаслідок підпалу), що не заперечується сторонами, тому правильним буде застосування в даному випадку обраного позивачем способу захисту прав, який не суперечить закону та полягає у відрахуванні вартості знищеного автомобіля від розміру сплачених лізингоодержувачу платежів згідно публічного договору №APZR000000000081661 фінансового лізингу від 26.11.2019, які підлягають поверненню позивачу.

Щодо утримання відповідачем податків з позивача на суму 24501,06 грн. з отриманого страхового відшкодування у розмірі 125646,47 грн. судом встановлено наступне.

Статтею 985 ЦК України передбачено, що страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату у разі настання іншого страхового випадку. Страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» страхова виплата - це грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування або законом.

Водночас, ст. 988 ЦК України передбачено, що страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (ст. 25 Закону України «Про страхування»).

Оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV Податкового кодексу України, відповідно до п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з абз. "б" пп. 165.1.27 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу не включається сума страхової виплати, страхового відшкодування або викупна сума, отримана платником податку за договором страхування від страховика-резидента або страховика - нерезидента, іншого ніж довгострокове страхування життя (у тому числі страхування довічних пенсій) та сума страхових (регламентних) виплат, страхових відшкодувань, що здійснюються Моторним (транспортним) страховим бюро України відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі виконання таких умов: під час страхування майна сума страхового відшкодування не може перевищувати вартість застрахованого майна, визначену за звичайними цінами на дату укладення страхового договору, збільшену на суму сплачених страхових платежів (страхових внесків, страхових премій).

Відповідно до п.п. 2.2 п. 2 Порядку застосування п.п. 165.1.27 та 165.1.28 п. 165.1 ст.165 розділу IV Податкового кодексу України щодо страхових виплат, страхових відшкодувань, викупних сум та пенсійних виплат, отримуваних платником податку за договорами страхування, недержавного пенсійного забезпечення, пенсійного вкладу та довірчого управління, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 24.12.2010 №997, у разі якщо сума страхового відшкодування перевищує вартість застрахованого майна, визначену за звичайними цінами на дату укладення договору страхування, збільшену на суму сплачених страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), податковий агент від суми такого перевищення утримує та сплачує (перераховує) до бюджету податок за ставкою, визначеною у п.167.1 ст.167 розділу IV Податкового кодексу України.

Таким чином, відповідач без відповідних правових підстав з отриманого страхового відшкодування у розмірі 125646,47 грн., який не перевищує вартість застрахованого майна, здійснив утримання податків з позивача на суму 24501,06 грн., а саме згідно платіжного доручення №5333 від 24.07.2020 ТОВ «АК Плюс» кошти в сумі 22616,36 грн. перераховано до державного бюджету, як ПДФО з доходу платника податку, іншого ніж заробітна плата, згідно платіжного доручення №5332 від 24.07.2020 ТОВ «АК Плюс» кошти в сумі 1884,70 грн. перераховано до державного бюджету, як військовий збір з платника податку, іншого ніж заробітна плата. Враховуючи вказане, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню зазначена сума безпідставно утриманих податків в розмірі 24501,06 грн.

Щодо зазначення представником відповідача у відзиві про необхідність вирахування при двосторонній реституції плати за користування позивачем автомобілем у сумі 50966,67 грн., судом встановлено, що зазначена сума належними і допустимими доказами не підтверджена, обґрунтований розрахунок суми, що оспорюється, не надано, а тому не може бути враховано при прийнятті рішення.

При цьому, ТОВ «АК ПЛЮС» не позбавлено можливості звернутися до суду з відповідним позовом щодо покладення на лізингоодержувача обов`язку по сплаті коштів за користування предметом лізингу та доводити під час розгляду справи підстави для їх задоволення, в тому числі розмір коштів, які мав заплатити позивач за весь час користування предметом лізингу.

Посилання представника відповідача на те, що 13.06.2021 до ЦК України внесено зміни та доповнено його положеннями ч.1 ст.809-1 ЦК України, яка регулює наслідки нікчемності договорів фінансового лізингу, не заслуговують на увагу, оскільки оспорювані правовідносини між позивачем та відповідачем мали перебіг у часі ще до набрання чинності ст.809-1 ЦК України.

Відповідно до норм закріплених у ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Встановлені судом обставини відповідачем не спростовані.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За наведеного позовні вимоги підлягають до задоволення, в тому числі про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 75467,79 грн., оскільки такі підтверджено належними і допустими доказами.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ МІЖ СТОРОНАМИ

Частиною 1ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору при подачі позову відповідно до ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів", тому відповідно до положень ст.141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 908 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано суду договір про надання правової допомоги від 25.10.2021 (а.с.26-28), додаток до договору №1 від 25.10.2021(а.с.29), попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на суму 13200,00 грн (а.с.30).

При визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Аналогічна позиція висловлена також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року, у справі № 550/936/18.

Таким чином, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для вирішення спору та враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, суд визначає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 89, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати публічний договір №APZR000000000081661 фінансового лізингу від 26.11.2019 нікчемним.

Застосувати наслідки визнання публічного договору №APZR000000000081661 фінансового лізингу від 26.11.2019 нікчемним, стягнувши з Товариства з обмеженою відповідальністю «АК Плюс» на користь ОСОБА_1 суми платежів, сплачених на виконання нікчемного правочину, в розмірі 75467 гривень 79 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АК Плюс» на користь ОСОБА_1 витрати за надання професійної правової допомоги у розмірі 3000 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АК Плюс» на користь держави витрати по сплаті судового збору у розмірі 908 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач :

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

проживає за адресою:

АДРЕСА_1 ,

РНОКПП НОМЕР_5

Відповідач:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АК Плюс»

місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, 29-А

ЄДРПОУ 41758919

Повне рішення суду складено 17.01.2022.

Суддя Олег ЗБАРАЖСЬКИЙ