Рішення № 102581422, 20.01.2022, Романівський районний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Романівський районний суд Житомирської області

290/1058/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20 січня 2022 року смт. Романів

Романівський районний суд Житомирської області в складі судді Кірічука М.М., з участю секретаря судового засідання Панасюк К.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом кредитної спілки «СуперКредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2021 року кредитна спілка «СуперКредит» звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому зазначено, що 11 червня 2019 року між кредитною спілкою «СуперКредит» та відповідачем було укладено кредитний договір кредитної лінії № СК50/0074/19/188/04 та додатковий договір про транш № 1 до цього кредитного договору, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 10000,00 грн на строк до 11 грудня 2020 року.

Посилаючись на порушення ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість, яка виникла станом на 19 жовтня 2021 року, в сумі 8700,47 грн, в тому числі: заборгованість за тілом кредиту - 5948,56 грн, заборгованість по процентах за період 29 січня 2020 року по 11 грудня 2020 року - 1532,41 грн, інфляційні втрати на прострочене тіло кредиту за період з 21 квітня 2020 року по 30 вересня 2021 року - 667,34 грн, три проценти річних від простроченої суми зобов`язання по кредиту за період з 21 квітня 2020 року по 19 жовтня 2021 року - 267,44 грн, три проценти річних від простроченої суми зобов`язання по процентам за період з 21 вересня 2020 року по 19 жовтня 2021 року - 284,72 грн.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до статті 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач своїм правом подати відзив не скористалася.

Судом встановлено, що 11 червня 2019 року між кредитною спілкою «СуперКредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір кредитної лінії № СК50/0074/19/188/04, відповідно до якого кредитна спілка надала позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії з кредитним лімітом у розмірі 10000,00 грн на споживчі потреби зі змінюваною процентною ставкою.

Цього ж дня, між кредитною спілкою та позичальником було укладено додатковий договір про транш № 1 до кредитного договору, за умовами якого кредитна спілка надає позичальнику транш згідно умов кредитного договору зі сплатою платежів згідно погодженого графіку платежів строком повернення до 11 грудня 2020 року.

Підпунктами 2 та 5 пункту 2.4 кредитного договору передбачено обов`язок позичальника повернути кредит та сплатити проценти згідно додаткового договору про транш № 1 до цього кредитного договору, а також сплати витрати, пов`язані з листуванням, у разі неналежного виконання ним умов кредитного договору.

Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 зобов`язань за вказаним договором, позивач 28 вересня 2021 року надіслав позичальнику вимогу про виконання зобов`язань за кредитним договором з вимогою повернення простроченої заборгованості за кредитом в строк до 18 жовтня 2021 року, однак дана вимога відповідачем виконана не була.

Відповідно до статті 1054 частини 1 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно частини 2 цієї ж статті та частини 2 статті 1046 ЦК України кредитний договір вважається укладеним з моменту передання грошей.

Статтею 526 ЦК України визначено, що, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідачем доводи позивача щодо невиконання ним зобов`язань за договором не спростовані, а тому майнові права кредитної спілки «СуперКредит» підлягають захисту шляхом стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості.

Суд бере до уваги розрахунки, надані позивачем, згідно яких заборгованість за кредитним договором станом на 19 жовтня 2021 року складає 8700,47 грн, в тому числі: заборгованість за тілом кредиту - 5948,56 грн, заборгованість по процентах за період 29 січня 2020 року по 11 грудня 2020 року - 1532,41 грн, інфляційні втрати на прострочене тіло кредиту за період з 21 квітня 2020 року по 30 вересня 2021 року - 667,34 грн, три проценти річних від простроченої суми зобов`язання по кредиту за період з 21 квітня 2020 року по 19 жовтня 2021 року - 267,44 грн, три проценти річних від простроченої суми зобов`язання по процентам за період з 21 вересня 2020 року по 19 жовтня 2021 року - 284,72 грн.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною 1 статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною 2 статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини 1 статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини 2 статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини 1 статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16, провадження № 12-142гс19.

Враховуючи, що строк кредитування відповідача закінчився, як і його право законно користуватися позиченими коштами, стягненню підлягають річні проценти за період після прострочення грошового зобов`язання відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

Отже, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, згідно якого особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, 3 % річних розраховуються з урахуванням боргу у розмірі 5948,56 грн та процентів за наданим кредитом в сумі 1532,41 грн, помноженого на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання, а саме з 11 грудня 2020 року до заявленого позивачем періоду (19 жовтня 2021 року), що становить 313 днів, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році). Тобто 5948,56 грн (борг за кредитом) х 313 дні х 3 : 100 : 365 = 153,00 грн, а також 1532,41 грн (нараховані проценти за кредитом) х 313 дні х 3 : 100 : 365 = 39,4 грн.

Розмір інфляційних втрат на прострочене тіло кредиту слід розраховувати, як зазначалося вище, з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання, а саме з 12 грудня 2020 року до заявленого позивачем періоду, для розрахунку вказаної величини (30 вересня 2021 року) за наступною формулою: [Індекс інфляції] - добуток щомісячних індексів за відповідний період [Збитки від інфляції] = [Сума боргу] [Індекс інфляції] / 100% - [Сума боргу], що становить 563,19 грн.

З урахуванням викладеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 8236,56 грн заборгованості за кредитним договором, в тому числі: заборгованість за кредитом - 5948,56 грн, заборгованість по процентах станом - 1532,41 грн, інфляційні втрати на прострочене тіло кредиту за період з 12 грудня 2020 року по 30 вересня 2021 року - 563,19 грн, три проценти річних від простроченої суми зобов`язання по кредиту за період з 11 грудня 2020 року по 19 жовтня 2021 року - 153,00 грн, три проценти річних від простроченої суми зобов`язання по процентам за період з 11 грудня 2020 року по 19 жовтня 2021 року - 39,4 грн.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно частин 1, 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (частина 3 статті 137 ЦПК України)

Розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

На підтвердження розміру витрат пов`язаних з оплатою правничої допомоги позивачем надано Договір про надання правової допомоги від 21 липня 2021 року, згідно умов якого адвокат Білецький Б.М. бере на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу в об`ємі та на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно акту приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової (правничої) допомоги від 21 липня 2021 року Білецьким Б.М. надані правові послуги по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на суму 3000,00 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 2979 від 25 жовтня 2021 року кредитна спілка «СуперКредит» сплатила Білецькому Б.М. 3000,00 грн за надання правової допомоги згідно договору від 21 липня 2021 року.

Частково задовольняючи позов, відповідно до статті 141 ЦПК України, суд присуджує з відповідача на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 526, 625, 1046, 1054 ЦК України, статтями 10-13, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов кредитної спілки «СуперКредит» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків в Державному реєстрі фізичних осіб- платників податків: НОМЕР_1 ) на користь кредитної спілки «СуперКредит» (адреса місцязнаходження: вул. Жилянська, 68, приміщення 321, кімната 3 м. Київ, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 37917325) 8236 (вісім тисяч двісті тридцять шість) грн 56 коп заборгованості за кредитним договором кредитної лінії № СК50/0074/19/188/04 від 11 червня 2019 року 2148 (дві тисячі сто сорок вісім) грн 96 коп судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору та 2841 (дві тисячі вісімсот сорок одну) грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу .

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення в порядку передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України.

Суддя М.М. Кірічук