Рішення № 102581197, 11.01.2022, Попільнянський районний суд Житомирської області

Справа № 288/598/21

Провадження № 2/288/74/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2022 року смт Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Зайченко Є. О.,

за участю секретаря судових засідань - Корнієнко Т.М.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представників відповідача - Іванової Л.А. , Данилової О.П. ,

відповідача - ОСОБА_4 ,

відповідача - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Попільня Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Корнинської селищної ради Житомирської області, ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради від 03 березня 2020 року № 1134 сорок сьомої сесії VII скликання,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з позовом до Корнинської селищної ради Житомирської області (далі - Відповідач-1), ОСОБА_5 (далі - Відповідач-2), ОСОБА_4 (далі - Відповідач-3) про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради від 03 березня 2020 року № 1134 сорок сьомої сесії VII скликання, вказує, що розглянувши його заяву 28.12.1992 року виконком Корнинської селищної ради прийняв рішення № 274 «Про дозвіл на будівництво жилого будинку навпроти сільгоспхімії гр. ОСОБА_1 ».

Даним рішенням Позивачу було дозволено будівництво жилого будинку на земельній ділянці АДРЕСА_1 навпроти сільгоспхімії.

12.01.1993 року техніком бюро при Попільнянському райвиконкомі було відведено внатурі земельну ділянку під будівництво житлового будинку площею 0,137 га. та передано Позивачу.

В подальшому 19.01.1993 року Позивачу було надано дозвіл на проведення будівельних робіт відповідно до плану забудови садиби та паспорта земельного участка.

Даній вулиці дали назву ОСОБА_6 , а його будинку надали номер 11.

На даний час Позивач є власником житлового будинку та земельної ділянки в АДРЕСА_2 .

Після цього за рішенням сільської ради, в порушення генерального плана забудови селища ОСОБА_7 , навпроти його будинку було передано земельну ділянку в користування громадянину ОСОБА_4 , а після певного часу громадянином було приватизовано.

18.08.2020 року, в порядку вирішення спору в досудовому порядку, Позивач звернувся із заявою до Корнинської селищної ради про надання йому, для ознайомлення генерального плана забудови селища Корнин, та відновлення його порушеного права. Було відмовлено в наданні генерального плана забудови селища Корнин та відмовлено в відновленні порушеного його прав.

Такими рішеннями сільської ради було порушено його права, як власника земельної ділянки, тому що під`їзд до його домогосподарства став обмежений, що унеможливлює під`їзд до будинку вантажного транспорту, швидкої допомоги та пожежного автомобіля, та громадянина селища ОСОБА_8 .

На підставі вищевикладеного Позивач просить визнати незаконними та скасувати рішення селищної ради про надання приватизацію земельних ділянок на проїзній частині по АДРЕСА_2 в селищі таких, що не відповідають генеральному плану забудови селища.

Позивач в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представники Відповідача Корнинської селищної ради Житомирської області в судовому засіданні проти позову заперечували, просили відмовити у його задоволенні.

Представник відповідача Данилова О.П. як спеціаліст - землевпорядник селищної ради надала суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначила, що в своєму позові Позивач не вказав всупереч якому праву, всупереч вимогам якого Закону України було прийнято рішення.

Ним не вказано підстав, з яких він вважає оскаржуване рішення сорок сьомої сесії Корнинської селищної ради Попільнянського району Житомирської області від 03.03.2020 року № 1134, в частині надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі у власність, орієнтовною площею 0,1000 га для ведення ОСТ, яка знаходиться в АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 , протиправним та вимоги яких нормативних актів прийняттям даного рішення порушено. Отже, прийняте селищною радою, як суб"єктом владних повноважень, рішення від 03.03.2020 року № 1134, в частині надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі у власність, орієнтовною площею 0,1000 га для ведення ОСГ, яка знаходиться в АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 , є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання. В особи виникло право власності на земельну ділянку і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах. Скасування такого акта не породжує наслідків для селищної ради та власника земельної ділянки, оскільки у такої особи виникло право власності на земельну ділянку і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах. Просила суд відмовити Позивачу в задоволенні його позовних вимог, а оспорюване рішення Корнинської селищної ради залишити в силі.

Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог та застосувати строки позовної давності.

Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

У відповідності до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно рішення виконавчого комітету Корнинської селищної ради народних депутатів Попільнянського району Житомирської області № 274 від 28 грудня 1992 року «Про дозвіл на будівництво жилого будинку напроти сільськогоспхімії гр. ОСОБА_1 », вирішено дозволити ОСОБА_1 будівництво жилого будинку на земельній ділянці АДРЕСА_1 напроти сільськогоспхімії. Зобов`язано оформити відповідну документацію у районного архітектора./а.с.7/

Відповідно до Акту від 12 січня 1993 року, технік технічного бюро при Попільнянському райвиконкомі ОСОБА_9 склала даний акт про те, що згідно вищевказаного рішення Корнинської селищної ради народних депутатів Попільнянського району Житомирської області № 274 від 28 грудня 1992 року, ОСОБА_1 відведено в натурі земельну ділянку під забудову, загальною площею 0,137 га, розташовану в смт. Корнин. /а.с.8/

Також, ОСОБА_1 надано дозвіл № 167 від 19 січня 1993 року на право проведення будівельних робіт відповідно до плану забудови садиби та паспорта земельного участка по АДРЕСА_2 , оригінал якого досліджено в судовому засіданні /а.с.9-11/

Як вбачається з Свідоцтва про право на нерухоме майно від 29 липня 2015 року, ОСОБА_1 на прави приватної власності належить земельна ділянка розташована по АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 1824765400:05:009:0135, площе. 0,14 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). А.с.12/

На підставі вищевказаного Свідоцтва ОСОБА_1 зареєстрував своє право власності на земельну ділянку, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29 липня 2015 року. /а.с.13/

Відповідно до листа Корнинської селищної ради Попільнянського району Житомирської області від 17 вересня 2020 року № 2253/02-16, ОСОБА_1 повідомлено, що містобудівною документацією - генеральним планом смт. Корнин не визначені межі вулиці Зуєва у вказаному місці. При розробці генерального плану смт. Корнин буде враховано визначення меж вулиці Зуєва. /а.с.14/

Рішенням сорок сьомої сесії VII скликання Корнинської селищної ради Попільнянського району Житомирської області від 03 березня 2020 року № 1134 «Про надання дозволу громадянам на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі у власність», вирішено надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності Корнинської селищної ради: ОСОБА_4 , орієнтовною площею 0,1000 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в АДРЕСА_2 . Рекомендовано замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Після виготовлення проекту землеустрою, провести реєстрацію земельної ділянки в відділі Держгеокадастру у Попільнянському районі. Надати розроблені проекти на затвердження до селищної ради./а.с.15-17/

Згідно листа Корнинської селищної ради Попільнянського району Житомирської області від 25 жовтня 2021 року № 1268/02-23, повідомлено, що на АДРЕСА_2 , відсутня містобудівна документація (генеральний план населеного пункту, детальний план території).

Відповідно до листа Попільнянського відділення АТ «Житомиргаз» від 28 вересня 2021 року № 100-Лв-17779-0921 «Щодо охоронної зони газових мереж», надано схему розміщення відповідного газопроводу високого тиску І категорії, а саме, викопіювання з публічної кадастрової карти України місця розташування земельної ділянки площею 0,1279 га кадастровий номер 1824755400:05:009:0001 для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в АДРЕСА_2 та кадастровий план земельної ділянки, які досліджені в судовому засіданні. Одночасно проінформовано, що згідно до вимог Правил безпеки систем газопостачання НПАОП 0.00.-1.76-15 розділ V. п. 1.12. вздовж траси газопроводу в межах охоронної зони шириною 2 м з обох боків від зовнішньої стінки газопроводу в плані не допускаються: - обмеження доступу обслуговуючого персоналу у світлу пору доби, а при аварійній ситуації - цілодобово; -складання матеріалів і устаткування; - ведення земляних та будівельно-монтажних робіт; - садіння дерев; - улаштування стоянок автотранспорту, гаражів та інших споруд, у тому числі тимчасових; - технічні смуги для ГРП, ШГРП дорівнюють не менше ніж 10 м по периметру цих споруд. Також повідомлено, що згідно Правил безпеки систем газопостачання, розділу V, пункту 1.6. при технічному огляді підземних газопроводів (у тому числі з поліетиленових труб) необхідно перевіряти їх технічний стан, щільність і виявляти витікання газу за зовнішніми ознаками та за допомогою приладів (газоаналізатора або газошукача). На наявність газу підлягають перевірянню всі елементи стояків газопроводів-вводів, колодязі і контрольні трубки, а також колодязі, камери інших підземних комунікацій, підвали будинків, шахти, колектори, підземні переходи та інші підземні споруди, розташовані на відстані до 15 м із обох боків від осі газопроводу. Контролюється відстань від найближчих підземних газових мереж високого тиску (від 0,3 до 1,2 МПа) згідно вимог ДБН до бортового каменю вулиці, дороги (краю проїздної частини укріпленої смуги узбіччя) становить 2,5 м., з метою забезпечення безпечних умов експлуатації та виключення можливості пошкодження газорозподільної системи.

В судовому засіданні досліджено план/схему АДРЕСА_2 .

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Позивач звернулася до суду з позовом в якому просить визнати незаконними та скасувати рішення селищної ради про надання приватизацію земельних ділянок на проїзній частині по АДРЕСА_2 в селищі, з тих підстав, що вказане рішення не відповідає генеральному плану забудови селища.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктами а, б частини першої статті 12 ЗК України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 116 ЗК України (в редакції, чинній на час винесення оскаржуваного рішення), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частинами першою, другою статті 118 ЗК України (в редакції, чинній на час винесення оскаржуваного рішення) визначено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, подають клопотання до відповідної сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у надання такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. (частина шоста, сьома статті 118 ЗК України).

Законом України «Про землеустрій» (в редакції, чинній на час винесення оскаржуваного рішення) визначено, що землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі встановлення та зміни меж об`єктів землеустрою, у тому числі визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України; надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок. (пункт «б», «в», частини першої статті 20).

Згідно частини першої статті 22 Закону України «Про землеустрій» (в редакції, чинній на час винесення оскаржуваного рішення), землеустрій здійснюється на підставі: рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою; укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; судових рішень.

Частиною першою статті 25 Закону України «Про землеустрій» (в редакції, чинній на час винесення оскаржуваного рішення) визначено, що документація із землеустрою розробляється у вигляді програм, схем, проектів, спеціальних тематичних карт, атласів, технічної документації. Види документації із землеустрою: а) загальнодержавні й регіональні (республіканські) програми використання та охорони земель; б) схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно територіальних утворень; в) проекти землеустрою щодо встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень; г) проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; ґ) проекти землеустрою щодо формування земель комунальної власності територіальних громад проекти розмежування земель державної та комунальної власності населених пунктів; д) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; е) проекти землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань; є) проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь; ж) проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів; з) робочі проекти землеустрою щодо рекультивації порушених земель, землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, заболочення, вторинного засолення, висушення, зсувів, ущільнення, закислення, забруднення промисловими та іншими відходами, радіоактивними та хімічними речовинами, покращання сільськогосподарських земель, підвищення родючості ґрунтів (далі - робочі проекти землеустрою); и) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); і) технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку; ї) спеціальні тематичні карти і атласи стану земель та їх використання. Законами України та іншими нормативно-правовими актами можуть встановлюватися інші види документації із землеустрою.

В абзаці 2 частини другої Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (в редакції, чинній на час винесення оскаржуваного рішення) визначено, що проект відведення земельної ділянки не розробляється у разі, коли: земельна ділянка, межі якої визначено в натурі (на місцевості), надається у користування або безоплатно передається у власність без зміни її цільового призначення; земельна ділянка набувається у власність шляхом купівлі-продажу, дарування, міни, на підставі інших цивільно-правових угод, успадкування, без зміни її меж та цільового призначення; земельна ділянка придбана на конкурентних засадах (за результатами земельних торгів). Проект відведення земельної ділянки може не розроблятися також в інших випадках, передбачених законом.

Статтями 15, 16 ЦК України, передбачено право на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно статті 78 ЗК України (в редакції, чинній на час винесення оскаржуваного рішення), право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Частиною першою статті 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до статті 152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 ЦК України).

Результат аналізу наведених норм права дає підстави для висновку, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Відповідно до частин другої, п`ятої 158 ЗК України, виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

У відповідності до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру

його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19.

Разом з тим, звертаючись до суду з позовом про скасування рішення селищної ради в зв`язку з тим, що вказане рішення не відповідає генеральному плану забудови селища.

Згідно листа Корнинської селищної ради Попільнянського району Житомирської області від 25 жовтня 2021 року № 1268/02-23, повідомлено, що на АДРЕСА_2 , відсутня містобудівна документація (генеральний план населеного пункту, детальний план території).

У спірних правовідносинах предметом доказування є наявність або відсутність встановлення факту порушення оспорюваними рішенням органу місцевого самоврядування прав Позивача.

Суд звертає увагу на те, що встановлені під час розгляду справи обставини не вказують на наявність порушення прав чи законних інтересів Позивача щодо землекористування і у чому полягає порушення його прав, яке підлягає відновленню в обраний Позивачем спосіб, а саме шляхом скасування рішення селищної ради з підстав, наведених Позивачем, тобто ним не надано до суду належних, допустимих, достатніх і достатніх доказів того, що його право землекористування було реально порушено селищною радою при прийнятті оспорюваного рішення, так як його прийнято згідно з вимогами чинного на той час законодавства.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що обставини, на які посилається Позивач, як на підставу для звернення до суду з даним позовом, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах по справі, які доводять наявність існування порушень чи реальної небезпеки порушень з боку Відповідачів, права власності чи законного володіння Позивача, створюють для Позивача перешкоди у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном та підлягають відновленню в порядку встановленому законом, а тому в задоволенні позову належить відмовити в повному обсязі.

Згідно статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі вищевказаного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Щодо клопотання Відповідача ОСОБА_4 про застосування строку позовної давності, то суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Разом з тим, з огляду на те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню за їх безпідставністю, суд не вбачає підстав для відмови в позові у зв`язку з пропуском строку позовної давності, про застосування якої просить Відповідач.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).

Не підлягають, відповідно до статті 141 ЦПК України, до подальшого розподілу понесені Позивачем судові витрати, оскільки в задоволенні позову відмовлено.

Керуючись статтею 19 Конституції України; Порядком розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок; Законом України «Про землеустрій»; статтями 12, 78, 81, 116, 118, 152, 155, 158 ЗК України; статтями 15, 16, 21 ЦК України; статтями 4, 5, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Корнинської селищної ради Житомирської області, ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради від 03 березня 2020 року № 1134 сорок сьомої сесії VII скликання - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Попільнянського

районного суду Є. О. Зайченко