Ухвала суду № 102577840, 17.01.2022, Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/76/22

Провадження № 1-кп/192/70/22

Ухвала

Іменем України

17 січня 2022 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Стрельникова О.О.,

за участю секретаря судового засідання – Савчукової В.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в смт Солоне, Солонянського району, Дніпропетровської області, обвинувальний акт в кримінальному провадженні №12021041570000482, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 листопада 2021 року, відносно ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , в с. Сурсько-Михайлівка, Солонянського району, Дніпропетровської області, який до затримання був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 , на даний час утримується в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора – Смирнова А.В.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

захисника – Алмамедова М.А.,

потерпілої – ОСОБА_2 ,

В С Т А Н О В И В:

14 січня 2022 року з Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра до Солонянського районного суду Дніпропетровської області надійшов обвинувальний акт в кримінальному провадженні №12021041570000482, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 листопада 2021 року, відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Ухвалою судді від 14 січня 2022 року в даному кримінальному провадженні було призначено підготовче судове засідання (а.с. 23).

В підготовчому судовому засіданні захисник заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, оскільки вважає, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України в частині правової кваліфікації.

Обвинувачений клопотання захисника підтримав.

Прокурор та потерпіла вважали, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України і підстав для його повернення немає.

Прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки ризики, які стали підставою застосування запобіжного заходу не зникли та не змінились.

Обвинувачений та захисник проти задоволення клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечували, вважали, що є всі підстави для зміни запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт.

Потерпіла підтримала клопотання прокурора та просила продовжити строк дії запобіжного заходу.

Суд, заслухавши прокурора, обвинуваченого, його захисника, потерпілу ознайомившись з обвинувальним актом та клопотанням прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу приходить до таких висновків.

Згідно ст. 110 КПК України - обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Тобто аналізуючи зміст вищезазначеної статті, обвинувальний акт, як процесуальне рішення, повинен бути законним, і не містить в собі суперечностей, які дають двоякого сприймання викладених в ньому відомостей, або викладення в ньому не конкретного обвинувачення або фактичних даних.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство).

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має також містити такі відомості, як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Як вбачається з обвинувального акту ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, а саме вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

При цьому в якості обставини, яка обтяжує покарання прокурором зазначено вчинення злочину з особливою жорстокістю.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України кваліфікуються умисне вбивство вчинене з особливою жорстокістю. Строк покарання за ч. 2 ст. 115 КК України передбачає покарання – довічне позбавлення волі.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в своїй постанові №2 від 07 лютого 2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» в пункті 20 – умисне вбивство без кваліфікуючих ознак, передбачених ч. 2 ст. 115 КК, а також без ознак, передбачених статтями 116-118 КК, зокрема в обопільній сварці чи бійці або з помсти, ревнощів, інших мотивів, викликаних особистими стосунками винного з потерпілим, підлягає кваліфікації за ч. 1 ст. 115 КК.

Тобто при наявності кваліфікуючих ознак передбачених ч. 2 ст. 115 КК України, сторона обвинувачення зобов`язана кваліфікувати дії обвинуваченого за вказаною нормою при цьому включення таких кваліфікуючих ознак в обставини які обтяжують покарання недопускається.

Крім того, частиною 3 ст. 31 КПК України передбачено, що кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів, а за клопотанням обвинуваченого - судом присяжних у складі двох суддів та трьох присяжних.

Тобто наявні в обвинувальному акті недоліки в частині правової кваліфікації дій обвинуваченого, позбавляють суд можливості визначитись зі складом суду який повинен розглядати дане кримінальне провадження, з врахуванням положень ст. 31 КПК України і тому суд вважає, що обвинувальний акт слід повернути прокурору для усунення зазначених недоліків.

На досудовому слідстві, ухвалою слідчого судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2021 року, щодо обвинуваченого, було обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк застосування до 18 січня 2022 року.

Прокурором в своєму клопотанні про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого зазначено, що на даний час ризики передбачені п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України не змінились, оскільки обвинувачений усвідомлює, що може понести покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років і тому може переховуватись від суду, також оскільки потерпіла та свідки ще не допитані судом обвинувачений може впливати на свідків та потерпілу, а також може перешкодити кримінальному провадженню іншим шляхом, а саме спілкуючись з іншими особами, які можуть впливати на учасників кримінального провадження.

Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України (а.с. 3-6).

Підставою застосування відносно обвинуваченого на стадії досудового розслідування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, було наявність ризиків передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Оцінивши наведені прокурором доводи, суд вважає, що оскільки обвинувачений, не одружений, малолітніх та неповнолітніх дітей на утриманні немає, тобто немає міцних соціальних зв`язків, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину за який передбачено покарання до 15 років позбавлення волі, при цьому кримінальне провадження знаходиться на стадії підготовчого провадження, потерпіла та свідки ще по даному кримінальному провадженню судом не допитувались, тому на думку суду на даний час існують і не змінилися: ризик переховування від суду обвинуваченого та ризик незаконного впливу на потерплу та свідків по даному кримінальному провадженню, і тому суд вважає, що прокурором доведено в підготовчому судовому засіданні наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Що стосується доводів сторони обвинувачення, щодо існування ризику передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, щодо перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином, то суд вважає, що стороною обвинувачення не доведено існування зазначеного ризику відносно обвинуваченого на даній стадії кримінального провадження.

З врахуванням зазначеного суд вважає, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою підлягає частковому задоволенню, і строк запобіжного заходу продовженню до 15 березня 2022 року включно, враховуючи, що судове провадження перебуває на начальній стадії.

Оскільки слідчим суддею при застосування запобіжного заходу не було визначено заставу обвинуваченому, тому суд вважає, що на даний час враховуючи, що обвинувачений обвинувачується у вчиненні злочину із застосуванням насильства, підстав для визначення застави немає.

Суд вважає, що не підлягають задоволенню і доводи обвинуваченого та його захисника, щодо зміни запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт, оскільки сторона захисту не надала на обґрунтування своїх доводів жодних доказів, як і доказів, що спростовують доводи сторони обвинувачення. Крім того, суд зауважує, що обвинувачений обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину за своїм місцем мешкання в с. Сурсько-Михайлівка, Солонянського району, Дніпропетровської області, і перебування обвинуваченого в даному населеному пункті в порядку запобіжного заходу може призвести до здійснення обвинуваченим впливу на свідків кримінального провадження. Тому застосування до обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів, не може забезпечити його належної поведінки та суперечили б інтересам держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 31, 314-316 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання сторони захисту про повернення обвинувального акту прокурору – задовольнити частково.

Обвинувальний акт в кримінальному провадженні №12021041570000482, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 листопада 2021 року, відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, повернути прокурору для усунення вказаних недоліків.

В задоволені іншої частини клопотання сторони захисту про повернення обвинувального акту прокурору – відмовити.

Клопотання прокурора про продовження тримання під вартою ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Строк тримання під вартою ОСОБА_1 продовжити до 15 березня 2022 року включно.

В задоволені іншої частини клопотання прокурора про продовження тримання під вартою ОСОБА_1 – відмовити.

Строк дії ухвали в частині запобіжного заходу встановити до 15 березня 2022 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Солонянський районний суд Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуючий: суддя Стрельников О.О.